Постанова

від 24.01.2024 по справі 331/96/22

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Дата документу 24.01.2024 Справа № 331/96/22

Запорізький Апеляційний суд

ЄУН 331/96/22 Пр. № 22-ц/807/64/24Головуючий у 1-й інстанції: Антоненко М.В. Суддя-доповідач: Гончар М.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді (судді-доповідача) Гончар М.С.

суддів Бєлки В.Ю., Маловічко С.В.

за участі секретаря Камалової В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Железняк Лариси Володимирівни на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року у справі за позовом Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району, як органу опіки та піклування, до ОСОБА_1 , треті особи: Запорізький міський центр соціальних служб Запорізької міської ради, Комунальний заклад «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради (надалі - КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР) , про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

У січні 2022 року орган опіки та піклування в інтересах дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 звернувся до суду із вищезазначеним позовом (а.с. 1-7), в якому просила позбавити відповідача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно всіх цих дітей.

В обґрунтування свого позову позивач зазначав, що батьками малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , та неповнолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 . Батько дітей - ОСОБА_9 помер у 2016 році. Всі діти перебувають на обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради у зв`язку з ухилянням матері від виконанням батьківських обов`язків (накази від 05.10.2018 № 790-793). Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживають з матір`ю ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 . Неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалий час, з 2007 року, постійно проживає в сім`ї тітки - ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина навчається у ЗШ № 76 з першого класу, за інформацією навчального закладу мати, ОСОБА_1 , життям і навчанням дитини майже не цікавиться, зверталась лише з метою оформлення безкоштовного оздоровлення. Умови для утримання, навчання та розвитку дитини створила тітка, ОСОБА_11 , в родині якої проживає дитини (інформація від 18.03.2021).

ОСОБА_12 проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Мати, ОСОБА_1 , за весь час перебування дітей на обліку в службі (управлінні) не спромоглася створити необхідних умов для утримання та виховання дітей, їх повноцінного навчання та розвитку. Так, під час численних відвідувань родини за місцем проживання спеціалістами встановлено, що умови проживання незадовільні, помешкання потребує ремонту та прибирання, є таргани, діти не мають окремих місць для сну та відпочинку, постільна білизна брудна, місце для навчання не облаштоване (підтверджується актами обстеження від 04.08.2016, 04.01.2017, 26.01.2017, 13.08.2018, 07.11.2018, 16.01.2019, 05.08.2019, 29.04.2020, 31.08.2020, 03.11.2020, 26.11.2020, 02.02.2021, 15.04.2021, 29.04.2021, 19.08.2021, 08.12.2021).

Спеціалістами відділу служби з матір`ю, ОСОБА_1 , проводились численні бесіди з приводу зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно дітей, вона була ознайомлена з нормами законодавства України щодо відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків щоразу підчас відвідування родини, а також письмово (05.01.2017, 14.09.2018, 02.09.2020, 03.10.2020, 02.02.2021, 19.08.2021, 08.11.2021).

ОСОБА_1 характеризується негативно, схильна до вживання алкогольних напоїв, не має постійного місця роботи (зі слів працює дистанційно, неофіційно), утримує дітей за рахунок пенсії по втраті годувальника, яку отримує після смерті батька дітей.

ОСОБА_1 під соціальним супроводом Запорізького міського центру соціальних служб не перебуває, вважає себе такою, що самостійно справляється з життєвими труднощами, проблеми у вихованні, утриманні дітей не визнає.

Відповідно до інформації КНП «ЗЦПМСД №1» від 19.03.2021 мати приймає участь в обстеженні, лікуванні, вакцинації та оздоровленні не в повному обсязі, проте скарги на неналежне виконання нею батьківських обов`язків не надходили.

Під час чергового відвідування родини за адресою проживання 08.12.2021 встановлено, що санітарний стан помешкання незадовільний, кімнати потребують прибирання та ремонту, речі розкидані, брудні, повітряний режим не дотримується, а також наявні таргани. Спеціалістами відділу проведено бесіду з матір`ю дітей, вона попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, вона була запрошена до відділу для проведення бесіди на наступний день - 09.12.2021. Станом на 23.12.2021 ОСОБА_1 до відділу служби не з`явилася, не телефонувала, будь-яких пояснень не надавала.

23.12.2021 року представник відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради спільно з представниками сектору ювенальної превенції відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУБП в Запорізькій області та ЗМЦСС проведено оцінку рівня безпеки дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання. За результатами проведення оцінки рівня безпеки дитини зроблено висновок про те, що подальше перебування дітей у родині «дуже небезпечно», необхідне прийняття рішення про негайне відібрання дітей у матері. В цей же день малолітні доставлені до КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР, де перебувають по теперішній час на повному державному забезпеченні.

Також у позовній заяві зазначено, що на момент виходу за адресою та проведення оцінки рівня безпеки дітей 23.12.2021 неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вдома не було, зі слів матері він перебуває у тітки на території Комунарського району м. Запоріжжя. Проте, 24.12.2021 стало відомо, що він повернувся додому. З 24.12.2021 дитина проживає в сім`ї тітки, ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обстеження 28.12.2021 умов проживання дітей за вказаною адресою, встановлено, що умови проживання створені, санітарно-гігієнічні умови відповідають нормі. На момент відвідування в родині ОСОБА_11 проживають 2 дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

24.12.2021 головою районної адміністрації Запорізької міської по Олександрівському району за поданням відділу служби (управління) у справах дітей прийнято розпорядження №605р «Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».

Відповідно до п. 8 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою КМУ № 866 від 24.09.2008, орган опіки та піклування, у разі прийняття рішення про відібрання дитини у батьків, має у семиденний строк звернутися до суду з позовом про позбавлення батьків чи одного з них батьківських прав, про відібрання дитини в матері, батька без позбавлення батьківських прав.

Питання про соціальний захист дітей родини ОСОБА_1 29.12.2021 було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (протокол № 34). За результатами розгляду питання, враховуючи ситуацію в родині, стан виконання матір`ю батьківських обов`язків, прийнято рішення про доцільність звернення до суду з заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Антоненка М.В. (а.с. 67).

Ухвалою суду першої інстанції (а.с. 69) провадження у цій справі відкрито в порядку загального позовного провадження.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року (а.с. 106-117) позов позивача у цій справі задоволено частково.

Позбавлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно дітей: 1) ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 2) ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , 3) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Всі учасники цієї справи із вищезазначеним рішенням погодились, у тому числі позивач в частині відмови, останнє в апеляційному порядку не оскаржували, окрім відповідача ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції (фактично в частині задоволення позовних вимог позивача), посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судом першої інстанції при його ухваленні, відповідач ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. у своїй апеляційній скарзі (а.с. 147-160) просила рішення суду першої інстанції у цій справі скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району у задоволенні позову у цій справі.

В автоматизованому порядку 29.08.2023 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Маловічко С.В. та Подліянову Г.С. (а.с. 169). Ухвалою апеляційного суду від 29.08.2023 року витребувано дану справу у суду першої інстанції (а.с. 170), дана справа надійшла до апеляційного суду. Ухвалою апеляційного суду апеляційну скаргу залишено без руху, апелянту надано строк для усунення недоліків, які остання усунула у встановлений апеляційним судом строк.

В автоматизованому порядку 03.10.2023 року суддею Кочетковою І.В. у цій справі замінено суддю Маловічко С.В. у зв`язку перебуванням останньої у тривалій відпустці (а.с. 197-198), а 11.10.2023 року - суддями Бєлкою В.Ю. та Маловічко С.В. суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. у зв`язку із тривалою відпусткою останніх (а.с. 199-200).

Ухвалою апеляційного суду клопотання ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 року, клопотання ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі задоволено, апелянта - відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на вищезазначене рішення суду першої інстанції у цій справі звільнено, апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. у цій справі відкрито 11 жовтня 2023 року (а.с. 201), ухвалою апеляційного суду від 12 жовтня 2023 року дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с. 203), з урахуванням відповідного навантаження судді-доповідача і колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, які за рішенням загальних зборів суддів Запорізького апеляційного суду з липня 2021 року також приймають участь у розгляді кримінальних проваджень, та відповідного штату суддів апеляційного суду взагалі.

Учасники цієї справи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі.

Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом.

У судовому засіданні 06 грудня 2023 року апеляційним судом було розпочато розгляд цієї справи по суті за присутності апелянта - відповідача ОСОБА_1 , представника останньої - адвоката Железняк Л.В. (доручення Запорізького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - а.с.161) та представника третьої особи Запорізький міський центр соціальних служб Запорізької міської ради - Погорєлова А.В. (а.с.234), заслухано доповідь судді-доповідача, пояснення учасників цієї справи, що з`явились, долучено до матеріалів цієї справи та досліджено в порядку задоволення клопотання сторони апелянта копію наказу АТ «МОТОР СІЧ» від 01 грудня 2023 року про прийняття на роботу у підрозділ харчування (кухарем) ОСОБА_1 з випробувальним терміном 1 (один) місяць; розгляд цієї справи у подальшому відкладений в порядку задоволення клопотання представника органу опіки та піклування, як позивача у цій справі (а.с. 232), перед відкладенням апеляційним судом на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України роз`яснено учасникам цієї справи право надати (не надати) апеляційному суду докази, а саме: відповідачу - докази, які свідчать про зміну її ставлення до дітей після їх відібрання у неї у 2021 році та передачі у реабілітаційний стан (утримання дітей, подарунки останнім, спілкування з дітьми телефоном, відвідування тощо), третій особі - докази того, де саме зараз перебувають малолітні діти відповідача, враховуючи наявність воєнного стану в Україні з 24 лютого 2022 року та обстріли м. Оріхів, де розташований вищезазначений реабілітаційний центр для дітей, а також наслідки ненадання останніх учасниками цієї справи, а саме: апеляційний суд буде переглядати законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги відповідача на підставі наявних у цій справі матеріалів та доказів.

У дане судове засідання належним чином повідомлений апеляційним судом про дату, час і місце розгляду цієї справи (а.с.242) представник третьої особи - Запорізького міського центру соціальних служб Запорізької міської ради не з`явився, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістив, вказана третя особа клопотання про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом.

Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.

При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371-372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності представника третьої особи - Запорізького міського центру соціальних служб Запорізької міської ради, що не з`явився, за присутності апелянта - відповідача ОСОБА_1 , представника останньої - адвоката Железняк Л.В. (доручення Запорізького міського центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги - а.с.161), представника позивача - Романенко О.О. (а.с. 250) та представника третьої особи - КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР - директора Пермякової А.С. (а.с.251).

Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні.

На запитання апеляційного суду учасники цієї справи, що з`явились, повідомили, що інших доказів, окрім тих, що вже наявні у матеріалах цієї справи, надати не можуть, клопотань не мають.

Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, що з`явились, у тому числі:

- апелянта - відповідача ОСОБА_1 та представника останньої - адвоката Железняк Л.В., які у тому числі на запитання апеляційного суду зазначали, що відповідач ОСОБА_1 не провідувала з грудня 2021 року двох малолітніх дітей ОСОБА_13 , 2015 р.н., та ОСОБА_14 , 2020 р.н., що знаходились у реабілітаційному центрі у м. Оріхів, жодного разу через відсутність у неї коштів на проїзд до цього центру, дитина ОСОБА_15 , 2006 р.н., та вже повнолітній ОСОБА_16 , 2005 р.н., мешкають у м. Запоріжжі також окремо від неї, у тітки, будь-яких доказів того, що відповідач надавала якесь утримання на цих дітей центру чи особам, в яких діти живуть, купляла якісь речі дітям чи харчі, а також спілкувалась із цими дітьми у період з грудня 2021 року по теперішній час вона надати не може, оскільки у відповідача у вказаний період часу був важкий майновий стан, вона не могла влаштуватись на роботу офіційно, держава їй з роботою та дітьми не допомагала,

- представника позивача - Романенко О.О. (а.с. 250), яка проти задоволення апеляційної скарги відповідача категорично заперечувала, наполягала на тому, що органом опіки та піклування дотримані строк та порядок відібрання дітей саме інтересах останніх у відповідача, як матері, при цьому, додатково зазначала, що діти тривалий час з 2018 року перебувають на обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах, вона особисто неодноразово особисто відвідувала квартиру відповідачки, де була антисанітарія, таргани тощо, жалкує, що не робила фото та відео, суд першої інстанції протягом 5 (п`яти) судових засідань понад рік чекав на докази відповідача на підтвердження того, що вона якось змінить своє ставлення до своїх неповнолітніх дітей, влаштується на постійну офіційну роботу тощо, але марно, відповідач зловживає спиртними напоями, хоча доказів того, що вона перебуває на відповідному обліку - у органу опіки та піклування дійсно немає, ставлення матері до дітей з грудня 2021 року не змінилось,відповідач, навіть, не цікавилась дітьми ОСОБА_15 , 2006 р.н., та ОСОБА_16 , 2005 р.н., які мешкають у м. Запоріжжі, не телефонувала їм та не відвідувала, нічого дітям не купляла і не передавала, відповідача влаштовує ситуація, що її дітей забезпечують інші особи та держава, відповідач, навіть, не робила спроби оформити будь-яку додаткову допомогу для себе на дітей від держави, якщо вона не могла влаштуватись на роботу тощо, позбавлення батьківських прав відповідача при вищевикладених обставинах відносно трьох неповнолітніх дітей відповідає саме якнайкращим інтересам цих дітей,

- представника третьої особи - КЗ «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» ЗОР - директора Пермякової А.С. , яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що вона особисто знає двох малолітніх дітей відповідача - ОСОБА_13 , 2015 р.н., та ОСОБА_14 , 2010 р.н., які перебувають в центрі, мати жодного разу не телефонувала дітям, не провідувала останніх у м. Оріхів, не передавала будь-яких речей чи подарунків тощо взагалі, у березні 2022 року у зв`язку із обстрілами м. Оріхів внаслідок військової агресії РФ проти України центр разом із дітьми було евакуйовано до Польщі, вона, як керівник центру, виїздила до Польщі разом із дітьми центру, у тому числі двома неповнолітніми дітьми відповідача - ОСОБА_13 , 2015 р.н., та ОСОБА_14 , 2010 р.н., та їздить до Польщі на теперішній час постійно, діти вчаться, наздоганяють упущене, маму, майже, не згадують, забезпечені всім необхідним (одяг, їжа, речі для навчання тощо), якщо зараз дітей повернути матері, це буде стрес для цих дітей, та вона впевнена, що через деякий дуже короткий час ці діти знов будуть повернуті до центру, враховуючи вищезазначене відношення матері до них, яке не змінилося зовсім,

перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. у цій справі підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судовими рішеннями є: ..рішення, постанови… (ст. 258 ч. 1 п.2,3 ЦПК України).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції, задовольняючи вищезазначений позов позивача у цій справі частково, керувався ст.ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 263-265, 280-283 ЦПК України та виходив із обґрунтованості та доведеності останнього лише в частині його задоволення.

Апеляційний суд погоджується із таким висновком суду першої інстанції, вважає його правильним, а рішення суду першої інстанції таким, що ухвалено із додержанням вимог закону, є правильним та законним.

Ст. 263 ЦПК України містить вимоги щодо законності і обґрунтованості судового рішення, а ст. 264 ЦПК України - питання, які вирішує суд під час ухвалення рішення суду.

Рішення суду першої інстанції вимогам ст. ст. 263-264 ЦПК України у цій справі відповідає.

Так, судом першої інстанції було правильно встановлено, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до їх свідоцтв про народження є ОСОБА_8 та ОСОБА_9 (копії а.с. 8-11).

Батько дітей - ОСОБА_9 помер у ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується свідоцтвом про смерть (копія а.с. 15).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громад міста Запоріжжя мати дітей - ОСОБА_8 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 68).

У судовому засіданні судом першої інстанції було правильно досліджено письмові докази (копія а.с. 16-64), надані позивачем, а саме:

- акти обстеження умов проживання відповідача з дітьми від 04.08.2016, 04.01.2017, 26.01.2017, 13.08.2018, 07.11.2018, 16.01.2019, 05.08.2019, 29.04.2020, 31.08.2020, 03.11.2020, 26.11.2020, 02.02.2021, 15.04.2021, 29.04.2021, 19.08.2021, 08.11.2021, 08.12.2021,

- накази Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 05.10.2018 №790, №791, №792, №793,

- акти проведення оцінки рівня безпеки дитини від 23.12.2021,

- акти прийому дитини до центру від 23.12.2021,

- розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району від 24.12.2021 №605р, листа Служби у справах дітей Запорізької обласної державної адміністрації від 23.12.2021 №03-03/1675,

- лист Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради,

- пояснення ОСОБА_11 від 28.12.2021,

- педагогічної характеристики на ОСОБА_6 від 18.03.2021 №01-24/47,

- лист КНП «Запорізький центр первинної медико-санітарної допомоги №1» від 19.03.2021 №652/01-13, повідомлень про відповідальність за ухилення від виконання батьківських обов`язків від 14.09.2018, 05.01.2017,

- пояснення ОСОБА_1 від 14.09.2018, 24.12.2021, 05.01.2017, 05.08.2016, пояснювальної ОСОБА_19 ,

- заяви ОСОБА_20 , листів Служби у справах дітей Вільнянської РДА Запорізької області від 13.06.2016 №01-17/425, від 11.07.2016 №01-17/524.

З наданих доказів, зокрема:з наказів Служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради від 05.10.2018 № 790-793 (копія а.с. 26-29) встановлено, що малолітні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який на час розгляду цієї справи судом першої інстанції вже досяг повноліття, з 05.10.2018 року перебувають на обліку служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради як такі, що перебувають у складних життєвих обставинах.

Підставою взяття дітей на облік було ухиляння матері від виконання батьківських обов`язків відносно дітей.

Діти ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно проживають з матір`ю - ОСОБА_10 за адресою: АДРЕСА_1 .

Із педагогічної характеристики на ОСОБА_6 від 18.03.2021 №01-24/47 встановлено, що неповнолітній ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , тривалий час, з 2007 року, постійно проживає в сім`ї тітки - ОСОБА_11 , за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина навчається у ЗШ № 76 з першого класу, за інформацією навчального закладу мати - ОСОБА_1 життям і навчанням дитини майже не цікавиться, зверталась лише з метою оформлення безкоштовного оздоровлення. Умови для утримання, навчання та розвитку дитини створила тітка ОСОБА_11 , в родині якої проживає дитини.

Мати ОСОБА_1 за весь час перебування дітей на обліку в службі (управлінні) у справах дітей Запорізької міської ради не спромоглася створити необхідних умов для утримання та виховання дітей, їх повноцінного навчання та розвитку.

Так, із актів обстеження умов проживання від 04.08.2016, 04.01.2017, 26.01.2017, 13.08.2018, 07.11.2018, 16.01.2019, 05.08.2019, 29.04.2020, 31.08.2020, 03.11.2020, 26.11.2020, 02.02.2021, 15.04.2021, 29.04.2021, 19.08.2021, 08.12.2021 встановлено, що умови проживання родини ОСОБА_1 незадовільні, помешкання потребує ремонту та прибирання, є таргани, діти не мають окремих місць для сну та відпочинку, постільна білизна брудна, місце для навчання не облаштоване. Спеціалістами з ОСОБА_1 проводились численні бесіди з приводу зміни ставлення до виконання батьківських обов`язків відносно дітей, вона була ознайомлена з нормами законодавства України щодо відповідальності батьків за неналежне виконання батьківських обов`язків щоразу підчас відвідування родини, а також письмово. Під час чергового відвідування родини за адресою проживання 08.12.2021 року встановлено, що санітарний стан помешкання незадовільний, кімнати потребують прибирання та ремонту, речі розкидані, брудні, повітряний режим не дотримується, а також наявні таргани. Спеціалістами відділу проведено бесіду з матір`ю дітей, вона попереджена про відповідальність за неналежне виконання батьківських обов`язків, вона була запрошена до відділу для проведення бесіди на наступний день - 09.12.2021. Станом на 23.12.2021 ОСОБА_1 до відділу служби не з`явилася, не телефонувала, будь-яких пояснень не надавала.

Із листів Служби у справах дітей Вільнянської РДА Запорізької області від 13.06.2016 №01-17/425, від 11.07.2016 №01-17/524 та актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 23.12.2021 встановлено, що ОСОБА_1 характеризується негативно, схильна до вживання алкогольних напоїв, не має постійного місця роботи (зі слів працює дистанційно, неофіційно), утримує дітей за рахунок пенсії по втраті годувальника, яку отримує після смерті батька дітей.

ОСОБА_1 під соціальним супроводом Запорізького міського центру соціальних служб не перебуває, вважає себе такою, що самостійно справляється з життєвими труднощами, проблеми у вихованні, утриманні дітей не визнає.

Відповідно до інформації КНП «ЗЦПМСД №1» від 19.03.2021 мати приймає участь в обстеженні, лікуванні, вакцинації та оздоровленні не в повному обсязі, проте скарги на неналежне виконання нею батьківських обов`язків не надходили.

Із актів проведення оцінки рівня безпеки дитини від 23.12.2021 та листа Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради судом першої інстанції було правильно встановлено, що за результатами проведення оцінки рівня безпеки дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зроблено висновок про те, що подальше перебування дітей у родині «дуже небезпечно», необхідне прийняття рішення про негайне відібрання дітей у матері. В цей же день малолітні доставлені до Комунального закладу «Оріхівський обласний центр соціально-психологічної реабілітації дітей» Запорізької обласної ради, в якому перебувають до теперішнього часу на повному державному забезпеченні.

Крім того, на момент виходу за адресою та проведення оцінки рівня безпеки дітей 23.12.2021 неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вдома не було, зі слів матері він перебував у тітки на території Комунарського району м. Запоріжжя.

Із пояснень тітки ОСОБА_11 від 28.12.2021 судом першої інстанції було правильно встановлено, що з 24.12.2021 року неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає в сім`ї тітки ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 . Під час обстеження 28.12.2021 року умов проживання дітей за вказаною адресою встановлено, що умови проживання створені, санітарно-гігієнічні умови відповідають нормі. На момент відвідування в родині ОСОБА_11 проживають 2 дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

24.12.2021 року головою районної адміністрації Запорізької міської по Олександрівському району за поданням відділу служби (управління) у справах дітей прийнято розпорядження № 605р «Про негайне відібрання малолітніх ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 » (копія а.с. 38).

Тобто, з вищенаведених правильно встановлених фактичних обставин цієї справи судом першої інстанції було правильно встановлено, що мати - відповідач у цій справі ОСОБА_1 свідомо самоусунулись від виконання батьківських обов`язків щодо своїх дітей.

Ст. 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки зобов`язані виховувати дітей, піклуватися про їх здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку їх природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Право дитини на належне батьківське виховання, відповідно до ст. 152 СК України, забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Ч. 2 ст. 157 СК України передбачено, що той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Питання про соціальний захист дітей родини ОСОБА_1 29.12.2021 року було розглянуто на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (протокол № 34). За результатами розгляду питання, враховуючи ситуацію в родині, стан виконання матір`ю батьківських обов`язків, прийнято рішення про доцільність звернення до суду з заявою про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Пленум Верховного Суду України у абзаці другому п. 16 постанови «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 року № 3 роз`яснив, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У п. 15 цієї ж постанови роз`яснено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно із ст. 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27.02.1991 № 789-ХІІ (далі - Конвенція), держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Відповідно до ст. 3 Конвенції в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Практика Європейського суду з прав людини свідчить про те, що питання позбавлення батьківських прав мають ґрунтуватись на оцінці особистості відповідача та його поведінки.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

У справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) від 16 липня 2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зав`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (параграф 100).

Аналіз зазначених положень закону, практики Європейського суду з прав людини дає можливість зробити висновок, що підставою позбавлення батьківських прав батьків є виникнення в сім`ї обставин, коли батьки внаслідок свідомої, винної поведінки не виконують своїх обов`язків щодо виховання, утримання, розвитку дітей, їх навчання та лікування і коли таку ситуацію неможливо виправити іншими заходами.

З`ясувавши повно, всебічно та об`єктивно усі обставини справи, оцінивши за своїм внутрішнім переконанням наявні в матеріалах справи докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, виходячи з вищевикладених вимог діючого законодавства, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що дійсно ОСОБА_1 ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , про що свідчить той факт, що вона самоусунулась від виконання батьківських обов`язків, не бере належної участі в їх житті та вихованні, двох своїх дітей віддала на утримання родички, про що зазначив позивач у своєму позові, та це не спростовано відповідачкою. У діях відповідачки проявляється саме винна та пасивна поведінка по відношенню до дітей, відповідачка не вживає належних дій щодо забезпечення та виховання дітей.

При цьому, суд першої інстанції правильно не взяв до уваги заперечення відповідачки проти позову, оскільки, навіть, за весь час розгляду даної справи вона не спромоглася офіційно працевлаштуватися і навести лад у квартирі, хоча суд першої інстанції двічі надавав їй час для вжиття відповідних заходів та відкладав судові засідання.

Матеріали справи містять належні та допустимі докази в розумінні ст.ст. 12, 81 ЦПК України на підтвердження того, що відповідачка байдуже ставиться до дітей, на які позивач посилається, як на підставу задоволення позовних вимог про позбавлення батьківських прав.

У судовому засіданні не встановлені об`єктивні перешкоди для належного виховання відповідачкою дітей, що свідчить про свідоме нехтування нею своїми батьківськими обов`язками. Емоційний зв`язок між відповідачкою та дітьми майже відсутній, вона не виявляє до дітей належного батьківського піклування, їх долею належним чином не цікавиться.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції правильно вважав, що позовні вимоги є законними, обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи, у зв`язку з чим, з метою захисту прав та інтересів малолітніх дітей, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно 3-х дітей, а саме: - малолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_2 , та - неповнолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

У той же час, оскільки станом на дату ухвалення оскаржуваного рішення судом першої інстанції (27 квітня 2023 року) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , вже досяг повноліття, а тому суд першої інстанції правильно не вбачав підстав для позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно нього.

Виходячи з вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача до відповідача у цій справі підлягають задоволенню лише частково.

Разом з цим, суд першої інстанції також правильно роз`яснив учасникам цієї справи, що відповідно до положень ст. 169 СК України мати ОСОБА_1 не позбавлена права у подальшому на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав у разі зміни її поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення її батьківських прав відносно трьох дітей у цій справі.

Доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. дублюють доводи заперечень відповідача проти позову позивача у цій справі у суді першої інстанції, яким останній вже надав належну оцінку, з якою погоджується апеляційний суд.

Ці доводи є такими, що не спростовують правильно встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильних висновків суду першої інстанції у цій справі, а лише відображають позицію відповідача, яку вона та її представник вважають такою, що є єдино правильною та єдино можливою, ґрунтуються на припущеннях, що суперечить вимогам ст. 81 ч. 6 ЦПК України.

Суд першої інстанції на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному з`ясуванню обставин цієї справи, роз`яснював відповідачу її право у цій справі щодо надання доказів у спростування позову позивача, сприяв реалізації останнього, неодноразово відкладав розгляд цієї справи з метою надання відповідачу часу для офіційного працевлаштування, зміни ставлення до дітей та надання суду першої інстанції доказів на підтвердження останнього тощо.

Проте, відповідач ОСОБА_1 на свій власний розсуд не скористалась правом на надання суду першої інстанції у цій справі будь-яких належних, допустимих доказів на спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Тому, суд першої інстанції правильно розглянув дану справу з додержанням вимог ЦПК України, тобто в межах заявлених позивачем позовних вимог та на підставі наявних у цій справі доказів сторін, яким надав відповідну оцінку з дотриманням вимог ст. 89 ЦПК України.

За змістом якої: «Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)».

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст. 12 ч. 3 ЦПК України).

Підстави для звільнення від доказування відповідача ОСОБА_1 , передбачені ст. 82 ЦПК України, у цій справі відсутні.

Відповідач та представник останньої не надали суду першої інстанції належних, допустимих доказів в обґрунтування заперечень відповідача проти позову позивача та, відповідно, у спростування позову позивача у цій справі в частині його задоволення.

Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача.

Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України).

В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Єдиним доказом, якій був наданий стороною відповідача у цій справі апеляційному суду лише перед судовим засіданням 06 грудня 2023 року (а.с.236), та якій на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України, з метою повного та всебічного апеляційного перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги сторони відповідача, приймається апеляційним судом до уваги у цій справі, є наказ АТ «МОТОР СІЧ» лише від 01 грудня 2023 року і лише про прийняття на роботу з випробувальним терміном 1 (один) місяць у підрозділ харчування (кухарем) відповідача ОСОБА_1 (копія а.с. 235), строк дії якого станом на дане судове засідання вже скінчився, при цьому, сторона відповідача у даному судовому засіданні не надала взагалі апеляційному суду доказів того, що ОСОБА_1 пройшла цей випробувальний термін на товаристві та прийнята у подальшому на роботу постійно.

Оскільки, решта документів:

-довідка УПСЗН ЗМР по Олександрівському району (копія а.с. 162) про те, що відповідач не перебуває на обліку у цьому управлінні і не отримує ніяких допоміг,

- відомості від 26.05.2023 року з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків (копія а.с.163) про те, що у відповідача за період з 4 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року доходи відсутні,

-довідка Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості від 05.06.2023 року (копія а.с. 164) про те, що відповідач на обліку безробітних та шукаючих роботу не перебуває, допомоги по безробіттю не отримує,

-інформація з Пенсійного фонду України (копія а.с. 165-166) про те, що відносно відповідача, як застрахованої особи, мали місце якість виплати за період з 2005 року по 2019 рік,

надавались стороною апелянта апеляційному суду лише як додатки до клопотання про звільнення відповідача від сплати судового збору за вищезазначену апеляційну скаргу у цій справі (а.с. 147-160), яке було задоволено апеляційним судом ухвалою від 11 жовтня 2023 року (а.с. 201 зворот).

Проте, при вищевикладених обставинах, сам по собі цей наказ відносно відповідача у цій справі не спростовує правильність встановлених судом першої інстанції фактичних обставин цієї справи та правильність висновків суду першої інстанції у цій справі.

В силу вимог ст. 376 ч. 2 ЦПК України лише порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, можуть бути підставою для скасування або зміни рішення.

Встановлено, що у цій справі відсутні порушення норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення цієї справи по суті.

При вищевикладених обставинах, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 в особі представника Железняк Л.В. не ґрунтуються на законі та доказах, наявних у матеріалах цієї справи, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням вимог ЦПК України.

Крім того, встановлено, що в оскаржуваному рішення суд першої інстанції, хоча й послався на ст. 141 ЦПК України, але фактично не вирішував у цій справі питання про розподіл понесених судових витрат між сторонами, пов`язаних із розглядом цієї справи судом першої інстанції, а тому останнє також в апеляційному порядку не переглядалось. Однак, воно може бути вирішено судом першої інстанції у подальшому за власною ініціативою або за заявою учасників цієї справи в порядку, передбаченому ст. 270 ЦПК України.

За таких обставин, апеляційний суд не вбачає передбачених законом підстав для скасування рішення суду першої інстанції у цій справі або ж його зміни.

Також, в силу вимог ст. 141 ЦПК України у разі відмови відповідачу у задоволенні її вищезазначеної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі, остання не має права на компенсацію будь-яких судових витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом.

При цьому, апеляційним судом також встановлено, що відповідач ОСОБА_1 була звільнена апеляційним судом від сплати судового збору за подачу вищезазначеної апеляційної скарги у цій справі в порядку задоволення її клопотання, враховуючи її майновий стан (ухвала апеляційного суду від 11.10.2023 року а.с. 201 зворот).

Керуючись ст. ст. 7, 12-13, 81-82, 89, 141, 367-369, 371-372, 374-375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника Железняк Лариси Володимирівни залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 квітня 2023 рокуу цій справі залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови.

Повний текст постанови апеляційним судом складений 26.01.2024 року.

Головуючий суддяСуддяСуддяГончар М.С. Бєлка В.Ю.Маловічко С.В.