Рішення

від 25.01.2024 по справі 303/11339/23

МУКАЧІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 303/11339/23

2/303/1778/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі судді Полянчука Б.І., при секретарі Варваринець Н.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (представник - адвокат Софілканич Марина Іванівна) до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину, вказуючи, що вона та відповідач уклали шлюб 17.10.2020. Подружні стосунки між ними не склалися і на теперішній час вони проживають окремо. У шлюбі в них народилась донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає з нею та перебуває на її повному утриманні. Будь-яке піклування про дитину зі сторони відповідача відсутнє, він ухиляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Вважає, що відповідач злісно ухиляється від обов`язку утримувати дитину, який законодавчо розподіляється в рівній мірі на обох батьків. Вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення 3-річного віку, отримує соціальні виплати по догляду за дитиною в розмірі 860 грн. та пенсію по інвалідності в розмірі 2027 грн., інших джерел доходу немає. Відповідач добровільно матеріальної допомоги не надає, хоча є молодою працездатною особою і спроможний платити аліменти на утримання доньки. Щодо стягнення додаткових витрат зазначила, що вони з відповідачем не проживають разом з травня 2022 року (тобто з 3-го місяця вагітності). Жодної матеріальної допомоги під час вагітності та після народження дитини від відповідача не надходило. Під час вагітності вона потребувала значних додаткових матеріальних витрат для збереження свого здоров`я та народження здорової дитини, але відповідач матеріальної допомоги на її утримання у добровільному порядку не надавав, що ставило її у скрутне матеріальне становище. Усі життєво необхідні для дитини речі: ліжечко, візочок, одяг, розвиваючі іграшки, засоби гігієни тощо, вона купувала за власний рахунок. Відповідно до законодавства утримання дитини покладається на обох батьків, як на матір так і на батька, у зв`язку з чим вважає необхідним повернення їй 50 % коштів, які були витрачені у зв`язку з вагітністю, купівлею базових речей для дитини, та утримання доньки. Під час вагітності, вона перебувала на обліку в медичному центрі «Гармонія», де сплачувала кошти за консультації лікаря та аналізи. Загальна сума, яка підтверджена товарними чеками та витрачена у зв`язку з вагітністю та утриманням дитини складає 48 643 грн. Тобто, відповідач повинен повернути 50 % від суми, а саме 24 321грн. 50 коп. Загалом на утримання дитини в місяць вона витрачає близько 5000-7000 грн., що для неї є значною сумою, оскільки, перебуваючи у декретній відпустці вона отримує дохід 860 грн. соціальної допомоги по догляду за дитиною та пенсію у зв`язку з інвалідністю в розмірі 2027 грн. Їй відомо, що відповідач працює в ТОВ «АКУРАТ-ЕКСП» на посаді керівника, де займається готельним бізнесом, а також зареєстрований як фізична особа-підприємець. Інших неповнолітніх дітей відповідач немає, батьки на його утриманні не перебувають. Він працездатний і стан його здоров`я дозволяє працювати. Крім того, у власності відповідача наявне нерухоме майно: земельна ділянка 0,12 га, кадастровий номер 4625182900:07:002:0018, на території Самбірського району Львівської області; приміщення загальною площею 82.1 кв.м., розташоване на першому поверсі багатоквартирного житлового будинку літ. А за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка площею 0,1 га, кадастровий номер 4625386400:05:000:0327 на території Львівської області; земельна ділянка площею 2 га, кадастровий номер 4625182900:07:002:0012, яка розташована на території Львівської обл., Старосамбірський р., с. Кропивник. Таким чином, відповідач має можливість надавати грошову допомогу на утримання неповнолітньої доньки. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 , аліменти у сумі 5 000,00 грн. щомісяця на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 додаткові витрати одноразово у сумі 24 321,50 грн. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5700,00 грн.

Ухвалою судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви, оскільки вона не відповідала вимогам ст. ст.175, 177 ЦПК України.

Після усунення недоліків позовної заяви ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 25.12.2023 відкрито провадження по даній справі, визначено розгляд справи проводити у спрощеному позовному проваджені з повідомленням сторін, призначено справу до судового розгляду.

У судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Софілканич С.І. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, не заперечував проти стягнення з нього на утримання доньки аліментів у розмірі 2500,00 грн., оскільки такий розмір аліментів він зможе оплачувати виходячи з його щомісячної заробітної плати, яка складає 6700 грн. та його витрат. Щодо стягнення додаткових витрат заперечував, оскільки зазначені позивачкою витрати не передбачені ст. 185 СК України. Також заперечував щодо стягнення витрат на правничу допомогу, оскільки позивачка могла скористатись безоплатною правовою допомогою. Повідомив, що на його утриманні знаходяться батьки похилого віку, один з яких інвалід ІІ групи.

З`ясувавши всі обставини справи та перевіривши їх доказами суд приходить до наступного.

Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків, що передбачений ч.2 ст.51 Конституції України і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України, якою на батьків покладено обов`язок утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.

Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Положеннями статті 27 Конвенції ООН про права дитини визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового та духовного розвитку. Сюди входить належне харчування, житло, одяг. Батьки несуть відповідальність за забезпечення належного життєвого рівня дитини. Держава має вживати необхідних заходів щодо надання допомоги батькам у здійсненні цього права.

Відповідно до статті 8 ЗУ «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів та інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Статтею 184 СК України визначено, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі; розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше; за заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період; той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

З копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 28.12.2022 вбачається, що батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є позивач та відповідач по даній справі.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 проживає разом з дитиною ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 , що також не заперечувалось відповідачем.

З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 17.10.2020 вбачається, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 17.10.2020, про що складений відповідний актовий запис № 2.

Відповідно до копії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААВ № 385526 та копії посвідчення серії НОМЕР_3 , ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи з дитинства.

Згідно з вимогами ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення аліментів підлягають частковому задоволенню на підставі ст. 180 Сімейного кодексу України виходячи з наступного.

Так, позивачкою не доведено в повній мірі обставини, які підтверджують заявлений нею розмір аліментів у твердій грошовій сумі 5000,00 гривень.

Відповідач визнав, що має дохід, працює на посаді директора ТОВ «Акурат - ЕКСП» де отримує заробітну плату у розмірі 6700,00 гривень щомісяця, на підтвердження чого надав суду довідку про доходи від 23.01.2024.

Посилання відповідача на те, що на його утриманні перебувають батьки похилого віку не заслуговує на увагу, оскільки матеріали справи не містять доказів наявності на його утриманні батьків, інших дітей або інших осіб, які потребують стороннього догляду і цей догляд здійснюється відповідачем.

Відтак, відповідач є здоровою, працездатною особою у найбільш продуктивному віці, здатний і має можливість заробляти своєю працею кошти і реалізує її на свій розсуд, спроможний заробляти кошти на власне утримання та для виконання обов`язку з надання достатнього утримання своїй дитині.

Також у матеріалах справи містяться докази перебування у власності відповідача нерухомого майна, а саме трьох земельних ділянок та нежитлового приміщення площею 82.1 кв.м.

Маючи на своєму утриманні малолітню дитину позивачка поза будь-яким обґрунтованим сумнівом несе основний тягар як матеріального утримання дитини, так і її виховання, розвитку, догляду, лікування тощо, несе основну відповідальність за дитину та організацію її життя.

За наведених обставин слід визнати, що у позивачки виникли підстави заявити вимоги до відповідача про стягнення аліментів на утримання дитини. Недостатність у матері коштів на утримання дитини сумнівів не викликає, не заперечується по суті й батьком дитини, відповідні доводи позивачки не спростовані, а фактичне часткове визнання позову відповідачем і його позиція про згоду сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі 2500,00 гривень у сукупності з іншими матеріалами справи свідчать про усвідомлення батьком свого обов`язку з утримання дитини, вказують на його спроможність надавати матеріальне утримання дитині.

Проте, суд вважає, що аліменти у визнаному відповідачем розмірі 2500,00 гривень на утримання малолітньої дитини є недостатніми для забезпечення гармонійного розвитку дитини. При цьому суд також враховує розмір доходу, який отримує позивачка та її фізичні можливості отримувати дохід, у зв`яжу з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною та інвалідністю.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що кожний з батьків повинен приймати участь в утриманні дитини в однаковому розмірі та враховуючи обставини, що зазначені в ст. 182 СК України вважає, що з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту та маючи на увазі забезпечення тривалого та достатньо стабільного матеріального утримання малолітньої дитини аліменти у твердій грошовій сумі 3500,00 гривень на дитину протягом тривалого часу забезпечуватимуть грошове утримання в розмірі, який відповідатиме інтересам дитини, покриватиме суттєву частину витрат на дитину. Такий розмір аліментів забезпечуватиме тривалу, реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб дитини та зважаючи на фактичні обставини не порушуватиме правила щодо дотримання загалом паритету батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини.

Також суд звертає увагу, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин тощо, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення і т.ін., а також вирішувати питання про аліменти на дитину відповідно до положень ст. ст. 189, 190 СК України.

Суд також зазначити, що при прийнятті рішення слід застосувати положення ст.191 СК України, яка передбачає, що аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Щодо вимог позивачки про стягнення додаткових витрат на дитину слід зазначити наступне.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частинами першою - третьою статті 181 СК України передбачено, що способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними; за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі; за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Положеннями статей 180, 183, 185, 193, 198, 199 СК України визначаються декілька видів виконання цього обов`язку, зокрема утримання неповнолітньої дитини, що стягується у частках або твердій грошовій сумі (статті 180, 183); участь батьків у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом, тощо) (стаття 185); утримання дитини, яка перебуває в закладі охорони здоров`я, навчальному або іншому закладі, у разі якщо батьки не беруть участі в утриманні дитини, влаштованої до державного або комунального або іншого закладу, аліменти можуть бути стягнуті з них на загальних підставах (стаття 193); батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, а також якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і потребують матеріальної допомоги до досягнення ними двадцяти трьох років, за умови якщо батьки можуть надавати таку допомогу (стаття 198).

Згідно із частиною першою статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Отже, виходячи з аналізу статті 185 СК України додаткові витрати присуджуються на дитину за наявності в одного з батьків, з яким проживає дитина, додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку дитини за наявності в неї особливих здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо. Наявність таких витрат має довести особа, що заявляє позовні вимоги про стягнення додаткових витрат. Ці кошти є додатковими, на відміну від коштів, які отримуються одним з батьків на утримання дитини.

Здібності це ті, які впливають на успішність людини в різних видах діяльності. Це унікальні властивості, які притаманні тому чи іншому індивідууму. Здібностями можуть вважатися абсолютно різні вміння, знання та навички. До них, зокрема, відносяться такі особливості, як абсолютна грамотність, прекрасна пам`ять, здатність здійснювати миттєвий рахунок у розумі, художні таланти, відмінні фізичні дані.

Обґрунтовуючи стягнення з відповідача додаткових витрат на дитину, позивачка просила стягнути такі витрати на: дитячу коляску, ліжечко, матрац, постіль, наматрацник, балдахін, підпора; прийом в лікаря в медичному центрі «Гармонія»; медичні послуги при вагітності (УЗО вагітної, доплерографія, скрінінгове УЗО вагітної, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі, загальноклінічні послуги, консультація у сімейного лікаря); препарат пентаксимин (вакцина для дитини); підгузки, пляшку, щітку для волосся, пелюшки.

Проаналізувавши вищезазначені витрати, суд вважає , що такі не передбачені ст. 185 СК України та не можуть бути віднесені до додаткових витрат на дитину у розумінні ст. 185 СК України.

За ст. 185 СК України позивач повинен довести наявність у дитини або особливих здібностей, які потребують розвитку, або наявність хронічного захворювання або каліцтва, на яке необхідно витрачувати певні кошти, або зазначити інші обставини, які б свідчили про необхідність додаткової витрати грошових коштів. Натомість позивачка вказала витрати, які охоплюються звичайними обставинами, і для несення цих витрат і стягуються аліменти на утримання дитини, тому ці вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо витрат на прийом позивачки в лікаря в медичному центрі Гармонія, медичні послуги при вагітності, УЗО вагітної, доплерографія, скрінінгове УЗО вагітної, загальний аналіз крові, загальний аналіз сечі, аналіз сечі, загальноклінічні послуги, консультація у сімейного лікаря, то такі витрати взагалі не пов`язані з витратами на дитину, а стосуються витрат виключно позивачки та пов`язані з її станом здоров`я.

Будь-яких належних доказів на підтвердження додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема необхідністю в розвитку малолітньої ОСОБА_3 особливих здібностей, талантів, у зв`язку з її хронічною хворобою, лікуванням, каліцтвом тощо позивачем не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача передбачених ст. 185 СК України додаткових витрат на дитину.

Щодо вимог про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, слід зазначити наступне.

Відповідно до ч.ч. 1-3 статті 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.

Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної зокрема у постанові Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 199/3939/18-ц (провадження № 61-15441св19) витрати на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (§ 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (§§ 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (§ 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

З акта виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг № 23/1 від 30.10.2023 вбачається, що даний акт складено між Адвокатським об`єднанням «Захист» та ОСОБА_1 , які діючи на підставі договору про надання адвокатських послуг №23/1 від 30.10.2023 та додаткового договору до нього, погодили наступний обсяг та вартість виконаних робіт по представництву інтересів в суді першої інстанції, за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат, а саме аналіз судової практики - 700 грн., підготовка процесуальних документів - 5000 гривень.

Клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката відповідачем не заявлено.

На підтвердження сплати витрат на правову допомогу позивачем надано платіжні інструкції від 08.11.2023 та від 14.11.2023 з яких вбачається, що ОСОБА_1 сплатила АО «Захист» 5700,00 гривень за юридичні послуги, тому зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на підставі ч.3 ст.133 та ст.ст. 137, 141 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У судовому засіданні відповідач посилаючись на п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» заперечував про стягнення з нього судового збору, оскільки він є військовослужбовцем, проте будь-яких доказів на підтвердження цього не надав.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків.

Як убачається з підстав і предмету позову, цей спір не пов`язаний з виконанням відповідача військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків, відтак відповідач не звільнений від сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у відповідності до ст. 141 ЦПК України.

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір за позовну вимогу про стягнення аліментів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Згідно з п.1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Керуючись ст. ст. 141, 258-261, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, ст. ст. 180, 181, 182, 185, 191 СК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_5 ) про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 3500,00 гривень (три тисячі п`ятсот гривень, 00 копійок) щомісячно, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення з 24.11.2023 і до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5700,00 гривень (п`ять тисяч сімсот гривень, 00.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1073,60 гривні (одна тисяча сімдесят три гривні, шістдесят копійок).

Рішення суду в межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя