Ухвала

від 22.01.2024 по справі 759/19444/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 22 січня 2024 року апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» - ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року

за участі:

прокурора ОСОБА_6 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 та накладено арешт шляхом заборони відчуження, розпорядження, а також здійснення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3220287100:22:039:0107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2450635832202), площею 0,504 га, що на праві приватної власності належить ОСОБА_8 .

Заборонено особам, що здійснюють державну реєстрацію прав на нерухоме майно, вносити зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та інших реєстрів (щодо інших речових прав та обтяжень) стосовно земельної ділянки з кадастровим номером 3220287100:22:039:0107.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник власника майна ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» - ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року.

Щодо строку на апеляційне оскарження зазначає, що клопотання прокурора про арешт майна розглянуто без участі власника майна та його представника, а 24 жовтня 2023 року ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» отримано копію оскаржуваного судового рішення; апеляційну скаргу направлено поштою 30 жовтня 2023 року.

Вважає, що вказана ухвала постановлена із порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою з огляду на наступне.

Зазначає, що ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 09 вересня 2021 року строком на 4 роки, до 09 вересня 2025 року.

Стверджує, що ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» проводить будівельні роботи на земельній ділянці у встановлений законом спосіб з оформленням усіх необхідних документів.

Зокрема, зауважує, що 08 жовтня 2021 року отримано Містобудівні умови та обмеження № 08-15-10 для проектування об`єкта будівництва, затверджені Наказом сектору містобудування та архітектури Баришівської селищної ради; створено проект автомобільного заправного комплексу, який пройшов експертизу та отримав позитивний експертний звіт № 01-0102-23/ЕП/КО від 21 лютого 2023 року, зареєстрований у Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за № ЕХ01:3032-5100-5007-5722; 03 березня 2023 року від Державної інспекції архітектури та містобудування України отримано Дозвіл на виконання будівельних робіт за проектною документацією № ІУ013230303489; розроблено схему організації дорожнього руху, погоджену листом Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції № 3159/41/40/02-2023 від 19 травня 2023 року.

Вказує, що правоохоронні органи не запитували перелічені документи у ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ», а огляд будівельного майданчика відбувався без присутності власника земельної ділянки та представника товариства, експертизи не проводилися.

На переконання представника, враховуючи, що проект будівництва розроблений та затверджений відповідно до вимог законодавства України, схема організації дорожнього руху узгоджена з відповідним підрозділом Управління патрульної поліції, а будівництво ведеться з дотриманням усіх будівельних норм, стандартів і правил, у даному випадку передбачена не кримінальна, а адміністративна відповідальність за ст. 55 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Зазначає, що втручання у господарську діяльність ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ», зокрема повна зупинка будівельних робіт на майданчику, унеможливлює роботу підприємства, що спричиняє значні збитки, відсутність прибутку та неможливість сплати податків і зборів.

В судове засідання представник власника майна не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча його повідомлено у встановленому законом порядку. Колегія суддів вирішила за можливе розглянути дану справу за відсутності представника власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України, зважаючи на скорочені строки розгляду справ такої категорії (ч. 2 ст. 422 КПК України).

Заслухавши доповідь судді, доводи прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені апелянтом доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним управлінням Національної поліції в Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 травня 2023 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 42023112100000094, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурором у клопотанні вказано, що у листі від 14 серпня 2023 року № 995/0921112/04, який надійшов від Служби відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області, зазначено про порушення чинного законодавства з боку невідомих осіб, якими розпочато роботи з будівництва автозаправного комплексу вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення Т-10-25 Баришівка-/М-03/-Переяслав км2+340, праворуч.

Вказані роботи проводяться без погодження із Службою відновлення та розвитку інфраструктури у Київській області проектної документації, з порушенням вимог Законів України «Про автомобільні дороги», «Про дорожній рух» - без необхідної дозвільної документації.

25 серпня 2023 року із публічно доступного місця проведено огляд земельної ділянки, в ході якого встановлено, що на ній ведуться підготовчі та будівельні роботи, розташована будівельна техніка, а відведення вказаної ділянки здійснено за рахунок земель Служби відновлення у Київській області. Також в ході проведення огляду встановлено, що земельна ділянка має кадастровий номер: 3220287100:22:039:0107.

08 вересня 2023 року на виконання ухвали слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва за участі провідного інженера Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Київській області ОСОБА_9 проведено огляд земельної ділянки з кадастровим номером: 3220287100:22:039:0107, яка розміщена вздовж автомобільної дороги загального користування державного значення Т-10-25 Баришівка-/М-03/-Переяслав км2+340, праворуч. В ході огляду встановлено, що на земельній ділянці розташований автозаправний комплекс, який перебуває на стадії будівництва, поряд із земельною ділянкою та АЗК знаходяться лінії електропередачі та зони обмеження, поряд із заїздом до АЗК розташована бетонна основа для розміщення інформаційної стели, вказаний АЗК збудований без дотримання нормативів проїздів перехресть, порушена схема організації дорожнього руху, будь-які дозвільні чи погоджувальні документи від Служби відновлення та розвитку інфраструктури в Київській області для будівництва вказаного об`єкту не надавались.

05 вересня 2023 року постановою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУ НП в Київській області ОСОБА_10 земельну ділянку з кадастровим номером: 3220287100:22:039:0107 визнано речовим доказом у кримінальному провадженні № 42023112100000094.

09 жовтня 2023 року прокурор Броварської окружної прокуратури Київської обласної прокуратури ОСОБА_7 звернувся до Святошинського районного суду м. Києва з клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження, а також здійснення будівельних робіт на земельній ділянці з кадастровим номером 3220287100:22:039:0107.

Ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року клопотання прокурора задоволено.

З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.

Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування заходів забезпечення кримінального провадження, у тому числі щодо накладення арешту на майно.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «East/West Alliance Limited» проти України», в п. 167 рішення Суд наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним. Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля.

У п.168 суд також нагадує, що будь-яке втручання державного органу у право на

мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдається досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар. Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправданим за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна (ч.11 ст. 170 КПК України).

Приймаючи рішення, слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано.

Задовольняючи клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 42023112100000094 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3220287100:22:039:0107 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2450635832202),слідчий суддя дослідив матеріали, додані до клопотання, прийшов до правильного висновку про необхідність накладення арешту на зазначене майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.

Як вважає колегія суддів, слідчий суддя під час розгляду клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, перевірив співмірність втручання у права власника майна, з потребами кримінального провадження.

З огляду на положення п. 1 ч.ч 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному або іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Тому, доводи апелянта про те, що слідчим суддею безпідставно накладено арешт на вказане майно, не можуть прийматися до уваги, оскільки арешт на вказане майно накладено з правових підстав, передбачених п. 1 ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України.

Матеріали судового провадження свідчать, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власників майна з метою запобігання зникнення чи відчуження майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Твердження апелянта про те, що повна зупинка будівельних робіт на майданчику унеможливлює роботу підприємства, не є підставою для скасування ухвали слідчого судді, зважаючи на те, що хоча застосування будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження, зокрема арешт майна, є втручанням у права і свободи особи/товариства, проте воно можливе, якщо потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання, що у цьому випадку і мало місце.

Інші доводи, на які посилається апелянт, також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки були відомі слідчому судді та враховані ним при прийнятті рішення.

Крім того, колегією суддів взято до уваги наданий прокурором у судовому засіданні обвинувальний акт, який перебуває на розгляді у Бориспільскому міськрайонному суді Київської області з 04 січня 2024 року.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника власника майна ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» - ОСОБА_5 , з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 117, 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу представника власника майна ТОВ «ПОГРЕБИ-ЛПГ» - ОСОБА_5 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_11 ОСОБА_12 ОСОБА_13

Єдиний унікальний № 759/19444/23 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_14

Провадження № 11-сс/824/727/2024 Доповідач ОСОБА_1

Категорія ст.170 КПК