Рішення

від 26.01.2024 по справі 280/9512/23

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26 січня 2024 року (09:15)Справа № 280/9512/23 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді КалашникЮ.В., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи: Тимчасова військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни», Військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

13.11.2023 через підсистему «Електронний суд» до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), треті особи: Тимчасова військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни» (далі третя особа 1), Військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 (далі третя особа 2), в якій позивач просить:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за не отримане речове майно;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не отримане речове майно.

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу додаткової винагороди передбаченої п.12 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі виходячи зі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 09.04.2023 по 26.05.2023 та з 31.05.2023 по 22.06.2023 з урахуванням вже виплачених сум;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороди передбачену п.12 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі виходячи зі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 09.04.2023 по 26.05.2023 та з 31.05.2023 по 22.06.2023 з урахуванням вже виплачених сум;

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 р. у розмірі його місячного грошового забезпечення на день звільнення;

зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2023 р. у розмірі його місячного грошового забезпечення на день звільнення.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що під час виконання завдань по захисту Батьківщини отримав кульове поранення. Вважає, що оскільки поранення, пов`язане із захистом Батьківщини, то має право на нарахування додаткової винагороди за період, коли позивач проходив стаціонарне лікування та перебував у відпустці за станом здоров`я, у відповідності до приписів Постанови КМ України №168 від 28 лютого 2022 року, виходячи із 100000 грн. на місяць. Також зазначає, що неодноразово звертався до відповідача із рапортами про отримання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, проте така допомога позивачу не виплачена.

Ухвалою суду від 05.12.2023 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позовних вимог заперечує. Зазначає, що додаткова винагорода за період з 09.04.2023 по 26.05.2023 та з 31.05.2023 по 22.06.2023 була позивачу виплачена, що підтверджується відповідними наказами. Зазначає, що позивач не звертався до відповідача із рапортам про отримання грошової компенсації за неотримане речове майно. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від третьої особи - Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни» надійшли пояснення. Зазначає, що позивач перебував у закладі та проходив лікування з 11.04.2023 по 26.04.2023. Військово-лікарська комісія 25.04.2023 видала позивачу довідку ВЛК. Відповідно до вказаної довідки, травма була визнана легкою. Також, позивачу згідно рішення ВЛК була надана відпустка за стоном здоров`я на 30 календарних днів.

Згідно зі ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Суд, оцінивши повідомлені обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Так, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

09.04.2023 під час ведення бойових дій, внаслідок ворожого обстрілу в районі населеного пункту Бахмут, позивач отримав вогнепальне кульове поранення правого плеча.

Відповідно до Довідки про обставини травми від 10.05.2023 №3077 (а.с.22), поранення отримано під час проходження військової служби, яка пов`язана з виконанням обов`язків військової служби та захистом Батьківщини.

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №572, позивач знаходився у стаціонарі з 10.04.2023 по 11.04.2023 (а.с.30).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №1510, позивач знаходився у стаціонарі з 11.04.2023 по 26.04.2023 (а.с.33).

Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії від 25.04.2021 №457, відповідно до Класифікатора розподілу травм за ступенем тяжкості, травма легка. Також відповідно до вказаної Довідки, позивач потребує відпустки за станом здоров`я на 30 календарних днів (а.с.26).

Відповідно до відпускного квитка, позивач звільнений у відпустку за станом здоров`я з 27.04.2023 по 26.05.2023 (а.с.29).

Відповідно до довідки №1344 про тимчасову непрацездатність, позивач перебував у стаціонарі з 31.05.2023 по 22.06.2023 (а.с.31, 35).

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 03.10.2023 №38-РС позивач звільнений з військової служби в запас.

Наказом командира ВЧ НОМЕР_1 від 10.10.2023 №289, позивач виключений зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення (а.с.32). Зі змісту вказаного наказу вбачається, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік не виплачувалась.

23.10.2023 позивач звернувся до відповідача із рапортом, у якому просив виплатити йому грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (а.с.23).

Вважаючи, що відповідач вчиняє протиправну бездіяльність щодо не виплати грошової компенсації за речове майно, щодо не виплати матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питання за 2023 рік, щодо невиплати додаткової винагороди передбаченої п.12 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі виходячи зі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 09.04.2023 по 26.05.2023 та з 31.05.2023 по 22.06.2023, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

В силу статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно пункту першого статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Щодо позовних вимог про нарахування та виплату додаткової винагороди передбаченої п.12 постанови КМУ від 28.02.2022 №168 у розмірі виходячи зі 100 000 грн. в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні та у відпустці за станом здоров`я внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 09.04.2023 по 26.05.2023 та з 31.05.2023 по 22.06.2023, то суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно частини 4 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану» у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні введений воєнний стан з 24.02.2022, який неодноразово продовжувався та триває до теперішнього часу.

28.02.2022 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», відповідно до пункту 1 якої установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах (в редакції на дату виникнення спірних правовідносин).

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Отже, відповідно до пункту 1 Постанови №168, підставою для виплати військовослужбовцям додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень є те, що військовослужбовці: 1) беруть безпосередню участь у бойових діях; 2) забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

При цьому, суд зазначає, що наявність однієї із наведених вище підстав повинна бути підтверджена документально.

За відсутності документального підтвердження неведених вище обставин право на отримання додаткової винагороди у підвищеному розмірі до 100000,00 грн. не виникає.

Відповідно до пункту 2-1 Постанови №168, установлено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.

Згідно пункту 2 розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260), на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах:

100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), та виконують бойові (спеціальні) завдання (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах):

під час ведення бойових (спеціальних) дій на лінії бойового зіткнення з противником на глибину виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, у тому числі зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з виявлення повітряних цілей противника;

із здійснення польотів у районах ведення воєнних (бойових) дій, ведення повітряного бою;

у районах ведення воєнних (бойових) дій з вогневого ураження противника у складі підрозділу (засобу) ракетних військ і артилерії;

на території противника (в тому числі на території між позиціями військ противника та своїх військ, тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях);

з вогневого ураження повітряних (морських) цілей противника;

з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії (поза межами внутрішніх акваторій портів, пунктів базування, місць тимчасового базування);

у районах ведення воєнних (бойових) дій медичному персоналу медичних частин та підрозділів;

з відбиття збройного нападу (вогневого ураження противника) на об`єкти, що охороняються, звільнення таких об`єктів у разі їх захоплення або насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою;

50 000 гривень - тим, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки) до батальйону включно (в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Перелік цих органів військового управління (управлінь (штабів) угруповань військ (сил)) затверджується Головнокомандувачем Збройних Сил України або начальником Генерального штабу Збройних Сил України;

30 000 гривень - військовослужбовцям, які виконують бойові (спеціальні) завдання згідно з бойовими наказами (розпорядженнями) (в розрахунку на місяць пропорційно часу виконання бойових (спеціальних) завдань):

у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави, резерву Головнокомандувача Збройних Сил України Сил оборони держави, розгорнутих пунктів управління Генерального штабу Збройних Сил України, які здійснюють управління діючими угрупованнями військ (сил) (далі - завдання у складі угруповань військ (сил), резерву, пунктів управління);

з протиповітряного прикриття та наземної оборони об`єктів критичної інфраструктури згідно з бойовими розпорядженнями;

із всебічного забезпечення діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій згідно з бойовими (логістичними) розпорядженнями.

Військовослужбовцям, які в установленому законодавством порядку відряджені до складу військових адміністрацій у районах ведення воєнних (бойових) дій для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, виплата додаткової винагороди здійснюється у розмірі 30 000 гривень.

Також, пунктом 11 розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Відповідно до пункту 12 розділу XXXIV Порядку №260, підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

Згідно пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260, військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач отримав поранення та перебував на стаціонарному лікуванні та у відпустці на 30 днів за станом здоров`я у спірний період.

Відповідно до наказу відповідача від 04.08.2023 №6374, позивач за період лікування з 10.04.2023 по 11.04.2023 та з 11.04.2023 по 26.04.2023 отримав 56666,66 грн. (а.с.64-66). Виплата вказаної суми здійснена у серпні 2023 року, що підтверджується карткою особового рахунку (а.с.56).

Відтак, відповідачем надані докази виплати позивача додаткової винагороди за час перебування позивача на лікуванні в закладах охорони здоров`я.

В той же час, відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу додаткову винагороду, збільшеної до 100000 гривень, за час перебування позивача у відпустці для лікування, з 27.04.2023 по 26.05.2023.

Суд зазначає, що виплата додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. за період перебування у відпустці, відповідно до пункту 13 розділу XXXIV Порядку №260 у підвищеному розмірі виплачується за період відпустки для лікування після тяжкого поранення.

Відповідно до довідки тимчасової військово-лікарської комісії від 25.04.2023 №457 (а.с.26) позивач отримав травму легкого ступеня.

В той же час, відповідно до Довідки ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 18.08.2023 №1853, отримане позивачем 09.04.2023 поранення правого плеча відноситься до травми тяжкого ступеню. Внаслідок отриманого поранення, позивачу встановлено групу інвалідності.

Відтак, судом приймається до уваги Довідка ВЛК ВЧ НОМЕР_2 від 18.08.2023 №1853, із зазначенням, що поранення є тяжкого ступеню (а.с.28).

Отже, на думку суду, позивач має право на отримання додаткової винагороди у розмірі до 100000,00 грн. за період перебування у відпустці з 27.04.2023 по 26.05.2023, у зв`язку із отриманням травми тяжкого ступеню.

Щодо не нарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно, суд зазначає таке.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 №178 затверджено Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (далі - Порядок №178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.

Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі, зокрема: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Згідно з п.п.4,5 Порядку №178, грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), в якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.

Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Відповідно до п.4 розділу ІІІ Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29.04.2016 військовослужбовці, які звільняються в запас або відставку, за їх бажанням отримують речове майно, яке не було отримане під час проходження служби, або грошову компенсацію за нього, виходячи із закупівельної вартості такого майна. Порядок виплати грошової компенсації здійснюється відповідно до вимог постанови Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно.

З аналізу вищевказаних норм слід дійти висновку про те, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування в пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дозволяє дійти висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).

Таким чином, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

Аналогічні висновки викладено і Верховним Судом у постановах від 03.10.2018 у справі №803/756/17, від 30.07.2020 у справі № 820/5767/17.

Відповідно до п.242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання.

Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.

Отже, виходячи із вищезазначених норм права обов`язковою умовою для отримання військовослужбовцем компенсації речового майна у грошовому вигляді є звернення військовослужбовця до командування військової частини з відповідним рапортом.

У разі відсутності відповідного рапорту, право на отримання компенсації не виникає.

Суд зазначає, що у матеріалах справи (а.с.23) міститься рапорт позивача від 23.10.2023 щодо отримання компенсації за неотримане речове майно.

В той же час, такий рапорт не містить доказів надання його відповідачу (вх. дата та номер, будь-яка відмітка тощо). Також не надано докази, що такий рапорт надсилався поштою.

При цьому, у відзиві відповідач зазначає, що позивач із рапортом не звертався.

Відтак, суд не може розцінювати наявний у матеріалах справи рапорт як такий, що поданий до ВЧ НОМЕР_1 .

Водночас, суд зазначає, що приписами ч.1 ст. 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відтак, на позивача при зверненні до суду із відповідним позовом покладено обов`язок доведення заявлених позовних вимог.

Натомість, позивачем не надано до суду доказів звернення до відповідача із відповідним рапортом про виплату йому грошової компенсації за неотримане під час проходження військової служби речове майно, а судом в рамках реалізації принципу офіційного з`ясування обставин у справі не встановлено доказів подання позивачем до відповідача такого рапорту.

Отже, у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог у цій частині.

Стосовно позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2023 рік, суд зазначає наступне.

Згідно з п.2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.

Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Відповідно до п.17 Порядку №260 на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.

Розділ XXIV Порядку №260 визначає виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.

Відповідно до п. 1 розліду XXIV Порядку №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.

Згідно п. 7 розліду XXIV Порядку №260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.

Відповідно до п. 6 Окремого доручення Міністра оборони України № 2683з від 01.02.2023, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань виплачувати військовослужбовцям в розмірі місячного грошового забезпечення, виключно за наявності таких підстав: смерть військовослужбовця та/або його дружини (чоловіка), дітей, батьків; поранення військовослужбовця, отриманого при виконанні завдань під час воєнного стану; у разі наявності у військовослужбовця інвалідності, отриманої внаслідок поранення (контузії, травми, каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини; порушення стану здоров`я військовослужбовця, перебування його на лікуванні, реабілітації, що підтверджено відповідними медичними документами (виписний епікриз, довідка про захворювання, постанова військово-лікарської комісії), а саме: онкологічне захворювання (хірургічне лікування, променева та (або) хіміотерапія); захворювання на туберкульоз, ВІЛ/СНІД, вірусний гепатит В, С; безперервне перебування на лікуванні, реабілітації або у відпустці для лікування у зв`язку з хворобою, які пов`язані із захистом Батьківщини (більше 30 днів поспіль), внаслідок травм, захворювань нервової, серцево-судинної систем, опорно-рухового апарату та інших захворювань органів і систем з тяжким перебігом або наслідками, що потребують проведення багатоетапного хірургічного лікування, протезування втраченої кінцівки (кінцівок), ендопротезування, трансплантації органів, індивідуального догляду, протирецидивного лікування з довготривалим застосуванням дорогих лікарських засобів; сім`ям військовослужбовців, які захоплені в полон (крім військовослужбовців, які здалися в полон добровільно) чи заручниками, а також інтернованим в нейтральних державах або визнані безвісно відсутніми.

До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.

Виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. У рапорті на ім`я командира військової частини вказується причина звернення та додаються документи, що її підтверджують.

Цей вид допомоги не є обов`язковою виплатою, у тому числі й у разі звільнення. Утім, військовослужбовці мають знати про своє право отримати раз на рік таку допомогу. Тобто перед звільненням особа може звернутись із відповідним рапортом про виплату допомоги.

З аналізу викладених норм суд приходить до висновку, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення військовослужбовців і входить до його складу. Цей вид грошового забезпечення надається військовослужбовцям у межах асигнувань та у розмірі, що не перевищує розміру місячного грошового забезпечення, за їх рапортом на підставі наказу командира (начальника).

Отже, повноваження щодо надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань є саме дискреційними повноваженнями відповідача, які регулюються вимогами Порядку № 260.

Як було зазначено вище, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги. У рапорті на ім`я командира військової частини вказується причина звернення та додаються документи, що її підтверджують.

Суд зазначає, що матеріали адміністративної справи не містять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що позивач до або після звільнення з військової служби звертався в установленому порядку до командування військової частини з відповідним рапортом.

З урахуванням суд дійшов висновку, що позовній вимоги в цій частині є безпідставними та до задоволення не підлягають.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням викладеному, позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ), треті особи: Тимчасова військово-лікарська комісія Комунального некомерційного підприємства Харківської обласної ради «Обласний госпіталь ветеранів війни» (61019, м. Харків, вул. Врубеля, буд. 42а, код ЄДРПОУ 02003617), Військово-лікарська комісія військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров`я, у період з 27.04.2023 по 26.05.2023.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 збільшену до 100000 грн. додаткову винагороду з розрахунку на місяць, пропорційно часу перебування у відпустці за станом здоров`я, за період з 27.04.2023 по 26.05.2023.

В іншій частини позовних вимог, відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення у повному обсязі складено та підписано 26.01.2024.

Суддя Ю.В. Калашник