Рішення

від 22.01.2024 по справі 320/20379/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 січня 2024 року № 320/20379/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Колеснікової І.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог позивачка вказує, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за №104450008869 від 01 травня 2023 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу. Рішення було отримано 15 травня 2023 року. Зокрема, у рішенні зазначено, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984 (диплом № НОМЕР_1 ), оскільки в дипломі ПІБ не відповідає даним паспорту заявниці; період з 22.08.1993 по 21.11.1996, оскільки в записі в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення; період з 22.11.1996 по 17.06.1998, так як відсутня довідка про перейменування підприємства, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не відповідає назві підприємства при прийнятті, та період з 18.06.1998 по 16.06.2004, оскільки відсутні відомості про підприємство в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

На думку позивачки, оскільки вона має відповідні записи щодо спірних періодів роботи у трудовій книжці, яка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує її стаж роботи, то вказані записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу. Крім того, позивачкою ще додатково були додані до заяви довідка з ТОВ «АЛЬФА-КУБ», копія наказу з ТОВ «АЛЬФА-КУБ», архівна довідка з Міністерства освіти, диплом про навчання, свідоцтво про укладання шлюбу та свідоцтво про народження дитини.

Відтак, на думку позивачки, її трудовий стаж за цей період в повному обсязі підтверджується відповідними документами, а отже, вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Крім того, позивачка вважає рішення відповідача протиправним, з цього приводу остання звернулась до адміністративного суду з цим позовом за захистом свого порушеного конституційного права на пенсію.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16.06.2023 відкрито провадження у адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву.

Відповідач надав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що управління у спірних правовідносинах діяло у відповідності до вимог чинного законодавства, надані позивачем документи не дають підстав для зарахування до стажу певних періодів роботи, відтак правомірно відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і у повному обсязі з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 двічі через електронний кабінет веб-порталу Пенсійного фонду України за посиланням зверталась із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Останнє звернення позивачки від 24 квітня 2023 року було розглянуто та Головним управлінням ПФУ в м. Києві 01 травня 2023 року прийнято рішення №104450008869 про відмову у призначені пенсії. У відповіді відповідач повідомив про те, що страховий стаж обчислений та становить 23 роки 7 місяців 21 день. До страхового стажу позивачці не зараховано період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984 (диплом № НОМЕР_1 ), оскільки в дипломі ПІБ не відповідає даним паспорту заявниці; період з 22.08.1993 по 21.11.1996, оскільки в записі в трудовій книжці відсутній наказ про звільнення; період з 22.11.1996 по 17.06.1998, так як відсутня довідка про перейменування підприємства, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не відповідає назві підприємства при прийнятті, та період з 18.06.1998 по 16.06.2004, оскільки відсутні відомості про підприємство в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 55 Конституції України гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Право на пенсію підпадає під сферу дії статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо за національним законодавством особа має обґрунтоване право на отримання виплат в межах національної системи соціального забезпечення та якщо відповідні умови дотримані; органи влади не можуть відмовити в таких виплатах доти, доки виплати передбачені законодавством. Конституція України, Закон України № 1058-IV гарантують усім громадянам України за встановлених умов право на матеріальне забезпечення коштом трудових та соціальних пенсій.

Відтак, призначення пенсії покладається на відповідний територіальний орган ПФУ. У протилежному випадку цей орган буде діяти не на підставі, не в межах повноважень і не згідно з чинним законодавством. Протиправне непризначення пенсії, яке сталося з вини держави в особі її компетентних органів, може бути віднесене до триваючих правопорушень, оскільки відповідний суб`єкт владних повноважень протягом відповідного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) стосовно громадянки України, яка досягла пенсійного віку, чим порушує її право на соціальний захист пенсійне забезпечення.

Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV) цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов?язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов?язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно частини 1 статті 26 Закону №1058-IV починаючи з 1 січня 2018 року, право на призначення пенсій за віком мають особи після досягнення 60 років та при наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року не менше 29 років.

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058- ІV страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У абзаці першому частини 2 статті 24 Закону № 1058-ІV страховий стаж обчислюється територіальним органом Пенсійного фонду відповідно вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за період до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою цієї ж статті передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності зазначеним Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі Порядок №637).

Відповідно до пункту 1, пункту 2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Згідно абзацу 1 пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту 18 Порядку №637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, статті 62 Закону №1788-XII та п.1 Порядку №637 слідує, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно пункту 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами з пункту 2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

З положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Разом з тим, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів.

Позивач має відповідні записи у трудовій книжці щодо спірних періодів роботи, та ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження її трудового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.02.2018 року, справа № 275/615/17, провадження №К/9901/768/17.

Вказана позиція кореспондується з нормами Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі - Порядок № 637), відповідно до пункту 1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 року у справі №677/277/17, провадження №К/9901/1298/17.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

З аналізу наведених норм, судом встановлено, що відповідальність за ведення трудової книжки покладається на підприємство, відтак, заповнення відомостей, в порядок, що діяв на момент відкриття трудової книжки та подальше не дооформлення трудової книжки, не може бути підставою для виключення певних періодів роботи зі страхового стажу позивача.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачкою, при зверненні до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком подано копію трудової книжки серії НОМЕР_2 .

Відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 , ОСОБА_1 працювала:

- з 04.02.1986 по 28.08.1987 керівником хореографічного гуртка Будинку піонерів (1 рік 06 місяців 24 днів);

- з 24.09.1987 по 21.12.1987 вихователем дитячого садка № 162 (02 місяці 27 днів);

- з 04.01.1988 по 01.08.1988 - старшим економістом спортивного клубу ВДФСТ профспілки (6 місяців 27 днів);

- з 05.10.1988 по 20.06.1992 вихователем ГПД на роботу СШ № 12 Архангельської області, Мирний (03 роки 08 місяців 15 днів);

- з 29.07.1992 по 18.08.1993 бухгалтером магазину № 2 Київський продторг (01 рік 19 днів);

- з 22.08.1993 по 21.11.1996 головним бухгалтером приватної фірми «С.Г.С.» (03 роки 02 місяці 19 днів);

- з 22.11.1996 по 17.06.1998 головним бухгалтером ТОВ фірма «ЕЛ-ЕВ ЛТД» (01 рік 06 місяців 25 днів);

- з 18.06.1998 по 16.06.2004 головним бухгалтером ТОВ підприємство «АЛЬФА-КУБ» (05 років 11 місяців 28 днів );

- з 17.06.2004 по 29.02.2016- помічником голови правління з корпоративних питань, з 20.09.2004 заступником голови правління з економічних та фінансових питань, з 07.07.2005 корпоративним секретарем управління ПрАТ ССМУ «Тунельбуд» (11 років 8 міс 12днів ).

Виходячи з позиції відповідача останнім не врахований трудовий стаж роботи на посаді бухгалтера позивачки з 22.08.1993 по 21.11.1996 в приватній фірмі «С.Г.С.», що складає 3 роки 02 місяці 19 днів, вказавши причину, що в записі трудової книжки відсутній наказ про звільнення.

Так, у відповідності до інформації, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області № 03.1-06/93 від 03 квітня 2023, станом на 03 квітня 2023 року в ЄДРПОУ значиться приватна фірма «С.Г.С.» за місцезнаходженням у місті Харкові, дата та номер останньої реєстраційної дії - 15.09.1994 за №-920. Водночас, фактично це підприємство не працює, тому у позивачки немає можливості отримати дані та підтвердження про дату та номер наказу про її звільнення у 1996 році.

Період з 22.11.1996 по 17.06.1998 роботи позивачки на посаді бухгалтера фірми «ЕЛ-ЕВ ЛТД», що складає 1 рік 6 міс. 25 днів, не врахований відповідачем з причини відсутності довідки про перейменування, оскільки печатка, якою завірено запис про звільнення не відповідає назві підприємства при прийнятті.

Відповідно до інформації, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області № 03.1-06/94 від 03 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «ЕЛ-ЕВ ЛТД», код ЄДРПОУ 22633846, змінено в ЄДРПОУ на Товариство з обмеженою відповідальністю ФІРМА «ТРАЙ» в жовтні 1999 року на підставі рішення Харківської міської ради від 13 жовтня 1999 року №Ю0015800.

Станом на 03 квітня 2023 року запис з ЄДРПОУ вилучено через припинення юридичної особи, яке відбулось 08.09.2006, запис №14801170001009711.

Період роботи позивачки головним бухгалтером у Товаристві з обмеженою відповідальністю підприємстві «АЛЬФА-КУБ» з 18.06.1998 по 16.06.2004, що становить 5 років 11 місяців 28 днів, не врахований відповідачем з причини відсутності відомостей про підприємство в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Разом з цим, позивачка має належним чином оформлену трудову книжку, в якій містяться записи про відповідний трудовий стаж із відомостями, які відповідають вимогам законодавства на підтвердження права на пенсію за віком.

На підтвердження вказаного стажу роботи позивачкою до заяви від 24.04.2023 про призначення пенсії була надана довідка ТОВ «АЛЬФА-КУБ», код ЄДРПОУ 23909115, № 16/06-1 від 16.06.2004 року за підписом директора товариства, якою підтверджується справжність роботи на посаді головного бухгалтера ОСОБА_1 за вказаний період, та наказ про звільнення № 48 від 16.06.2004 на підставі ст. 38 КЗпП України.

У відповідності до інформації, наданої Головним управлінням статистики у Харківській області № 03.1-06/95 від 03 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю ПІДПРИЄМТСВО «АЛЬФА-КУБ», ідентифікаційний код 23909115, станом на 03 квітня 2023 року значиться в ЄДРПОУ, дата та номер останньої реєстраційної дії - 22.01.1996, № 23.

Вивчивши надані докази, суд не погоджується з такими доводами відповідача щодо неврахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду її роботи з 22.08.1993 по 21.11.1996 у приватній фірмі «С.Г.С.»; період роботи з 22.11.1996 по 17.06.1998 на підприємстві ТОВ фірма «ЕЛ-ЕВ ЛТД» та період її роботи з 18.06.1998 по 16.06.2004 на ТОВ підприємство «АЛЬФА-КУБ», оскільки, як зазначалося вище, вказані записи у трудовій книжці позивачки містять всі необхідні відомості щодо дати та підстав прийняття на роботу/звільнення з роботи позивачки, не мають виправлень та неточностей, які б могли викликати обґрунтовані сумніви щодо відповідної дати, тим більше, що і сама відповідачка не зазначає жодних зауважень до змісту цих записів.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу ОСОБА_1 з моменту призначення пенсії буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивачки на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці.

Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача з момент призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача відповідачем суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при здійсненні перерахунку пенсії з моменту призначення пенсії за віком.

Отже, є протиправним не зарахування відповідачем спірних періодів до страхового стажу позивача при призначені їй пенсії, а саме: роботу на посаді бухгалтера позивачки з 22.08.1993 по 21.11.1996 в приватній фірмі «С.Г.С.», що складає 3 роки 02 місяці 19 днів; період з 22.11.1996 по 17.06.1998 роботи позивачки на посаді бухгалтера фірми «ЕЛ-ЕВ ЛТД», що складає 1 рік 6 міс. 25 днів; період роботи позивачки головним бухгалтером у Товаристві з обмеженою відповідальністю підприємстві «АЛЬФА-КУБ» з 18.06.1998 по 16.06.2004, що становить 5 років 11 місяців 28 днів.

Що стосується не зарахування відповідачем до страхового стажу позивачки її період навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984 (диплом № НОМЕР_1 ), посилаючись на те, що в дипломі ПІБ не відповідає даним паспорту заявниці, суд зазначає, що згідно з пунктом «д» частини третьої статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Згідно пункту 8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове пенсійне державне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (далі: "Закон № 1058-IV"), органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій та окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також у необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їхньої праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Відповідно до пунктів 1.9, 4.2 "Порядку надання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій, згідно із Законом № 1058-IV", від 25.11.2005 № 22- 1 ("Порядок № 22-1"), у разі якщо до заяви про поновлення пенсії додано не всі необхідні документи, орган, який призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що у заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис.

При цьому, позивачкою було надано до органів ПФУ диплом № НОМЕР_1 про підтвердження періоду її навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984 та архівну довідку №171/02, видану 28.02.2023 Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом, за підписом т.в.о. директора А. Батракової, якою підтверджується, що ОСОБА_2 дійсно навчалась на денному відділенні інженерно-економічного факультету з 1987 року по 1984 рік: зарахована студенткою 1-го курсу з 01.09.1979 (Наказ №183/4 від 23.08.1979), відрахована з 1 липня 1984 року як така, що закінчила повний курс (Наказ №40/4 від 30.06.1984), підстава особова справа ОСОБА_2 №18523 за 1984 рік. В довідці є підтвердження, що позивачці був виданий диплом НОМЕР_3 від 22.06.1984, реєстраційний номер 43 за спеціальністю «Економіка та організація автомобільного транспорту» на ім`я ОСОБА_2 (згідно паспорту випускника, діючого на той час), вважати ОСОБА_2 ОСОБА_1 (згідно паспорту, діючим на теперішній час).

Відтак, позивачкою було подано до органу ПФУ всі необхідні документи, для підтвердження періоду свого навчання у вищому навчальному закладі,а саме: Диплом № НОМЕР_1 , Архівна довідка навчального закладу, паспорт громадянки України, для врахування до її трудового стажу періоду навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984.

З огляду на вказане, суд доходить висновку про протиправність дій пенсійного органу щодо незарахування до пільгового стажу позивачки періоду її навчання з 01.09.1979 по 22.06.1984 у вищому навчальному закладі.

Суд також доходить висновку, що така поведінка пенсійного органу свідчить про бездіяльність та формальність, що в свою чергу порушує законні права позивачки на призначення пенсії в строки та розміри визначені Законом №1058.

Слід зазначити, що у разі виявлення будь-яких сумнівів щодо наявності у позивача страхового стажу чи розбіжностях у поданих документах, відповідач мав право отримати будь-які необхідні документи або інформацію безпосередньо від позивача, підприємства, а не відмовляти позивачу в призначенні пенсії.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Суд вказує, що доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо оскаржуваних періодів роботи відповідачем до суду не надано, а тому їх безпідставно не взято до уваги при зарахування періодів роботи позивача до страхового стажу.

Вирішуючи спір по суті, суд також зважає на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11.11.2020 року у справі № 677/831/17, де Верховний Суд звернув увагу на те, що орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі. При цьому витребування та перевірка додаткових документів і довідок є правом пенсійного органу.

Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві, маючи низку повноважень, визначених частиною 1 статті 64 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, жодних дій спрямованих на дотримання конституційного права на пенсію не вчинило, поклавши весь тягар відповідальності на позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає протиправним рішення ГУ ПФУ в м. Києві №104450008869 від 01 травня 2023 року щодо відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в призначені пенсії за віком, згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

Частиною другою статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України закріплено, що у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними.

З метою належного та ефективного захисту прав позивачки суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м.Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була подана нею через вебпортал Пенсійного фонду України 24.04.2023 року та зареєстрована за № 179 для призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», де врахувати до її страхового стажу для призначення пенсії за віком період навчання в Харківському автомобільно-дорожньому інституті за спеціальністю «економіка та організація автомобільного транспорту»; роботу головним бухгалтером приватної фірми «С.Г.С.»; роботу головним бухгалтером ТОВ фірма «ЕЛ-ЕВ ЛТД» та роботу головним бухгалтером ТОВ підприємство «АЛЬФА-КУБ».

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, положень проаналізованого законодавства, наявних у матеріалах справи доказів та встановлених судом обставин справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Позивачка сплатила судовий збір у розмірі 1 073,60 грн., тому ці витрати слід присудити на її користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення про відмову в призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 104450008869 від 01 травня 2023 року, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка була подана нею через вебпортал Пенсійного фонду України 24.04.2023 року та зареєстрована за № 179 для призначення пенсії за віком у відповідності до статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та врахувати до її страхового стажу для призначення пенсії за віком наступні періоди:

- з 01.09.1979 по 22.06.1984 - навчання в Харківському автомобільно-дорожньому інституті за спеціальністю «економіка та організація автомобільного транспорту»;

- з 22.08.1993 по 21.11.1996 роботи головним бухгалтером приватної фірми «С.Г.С.»;

- з 22.11.1996 по 17.06.1998 роботи головним бухгалтером ТОВ фірма «ЕЛ-ЕВ ЛТД»;

- з 18.06.1998 по 16.06.2004 роботи головним бухгалтером ТОВ підприємство «АЛЬФА-КУБ», з урахуванням висновків суду.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 судовий збір за подачу адміністративного позову у повному обсязі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Колеснікова І.С.