Постанова

від 25.01.2024 по справі 200/13551/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року справа №200/13551/21

м. Дніпро

Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Казначеєва Е.Г., при секретарі судового засідання Азарова К.В., за участю представника Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Рябоконь В.В., представника Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Кір`якова А.С., третьої особи ОСОБА_1 розглянув у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги: ОСОБА_2 , Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/13551/21 (головуючий І інстанції Грищенко Є.І. ) за позовом ОСОБА_2 до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), за участю третьої особи ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправними дії, стягнення матеріальної та моральної шкоди, -

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі позивач) звернувся до суду з позовом до Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-1, Депаратмент), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі відповідач-2, КП «Київблагоустрій»), за участю третьої особи ОСОБА_1 про: - визнання протиправним та скасування рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року; - визнання протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу на підставі доручення (рішення) від 13 вересня 2021 року № 064-5677 Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234 об`єкту нерухомого майна капітальної споруди нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ; - стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди в розмірі 1 865 400 грн.; - стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) моральної шкоди у розмірі 98 000 грн. Також позивач просив суд стягнути з відповідачів на його користь витрати, пов`язані із визначенням та складанням Звіту майнової шкоди у розмірі 5 000 грн. та витрати зі сплати судового збору.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 13 вересня 2021 року уповноваженими особами КП «Київблагоустрій» здійснено демонтаж конструктивних елементів капітальної споруди об`єкта нерухомого майна нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на який з 13 вересня 2021 року належить ОСОБА_2 .

Вказані дії були проведені відповідачем-2 на підставі рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234.

Позивач вважає рішення відповідача-1 № 064-5677 від 13 вересня 2021 року протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно прийнято поза межами повноважень Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), без перевірки статусу будівлі (тимчасова споруда чи капітальна будівля). Зазначає, що на час ухвалення вказаного рішення, об`єкт мав статус нерухомого майна, відносно якого здійснено відповідну державну реєстрацію, виготовлено технічний паспорт.

Також позивач вважає протиправними дії відповідача-2 щодо демонтажу об`єкту на підставі наведених документів, оскільки, відповідач стверджує, що його працівниками здійснювався демонтаж будівельних матеріалів за вказаною адресою, а не капітальної споруди, яка належить позивачу. Разом з тим, у разі виявлення факту самочинного будівництва, повноваження щодо вжиття дій, спрямованих на усунення порушень має Держархбудінспекція, оскільки самочинне будівництво є порушенням містобудівної діяльності, а не благоустрою. Зазначає, що на час ухвалення рішення про демонтаж, відповідач-2 мав документи, які підтверджують належність споруди до капітальної.

Вказаними рішеннями та діями відповідачів позивача було позбавлено права власності та відповідно завдано матеріальну шкоду, яка згідно проведеної оцінки склала 1 865 400 грн.

Крім того, відповідачами була завдано позивачу моральну шкоду, яку позивач оцінює в 98 000 грн. Вказана сума обґрунтована тим, що руйнація об`єкта нерухомості відбулась свавільно, перед великою кількістю людей. У результаті неправомірних дій позивач відчуває приниження, перебуває у стані тривоги та страху. Відчуття несправедливості та переживання привели до порушення попереднього укладу життя, порушився сон, почались систематичні головні болі.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/13551/21 позов задоволено частково, внаслідок чого визнано протиправним та скасовано рішення Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року. Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) щодо демонтажу на підставі доручення (рішення) від 13 вересня 2021 року № 064-5677 Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) та припису від 06 вересня 2021 року № 2127234 об`єкту нерухомого майна капітальної споруди нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1. Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду у розмірі 200000 грн. 00 коп. Стягнуто з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп. Стягнуто з Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 10000 грн. 00 коп. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, сторони подали апеляційні скарги.

Позивачем в апеляційній скарзі у, в якій зазначено, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню в частині вирішення позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди. У цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь позивача у відшкодування матеріальної шкоди 1 865 400,00 грн. В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04.07.2023 року залишити без змін.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що чином при визначенні розміру завданої майнової шкоди, суд першої інстанції мав взяти до уваги Звіт про проведення незалежної оцінки матеріальної шкоди, відповідно до якого матеріальна шкода завдана у розмірі 1 865 400,00 гривень, оскільки жодних інших даних про розмір завданих позивачу збитків відповідачами надано не було.

Відповідачі в апеляційних скаргах зазначили, що рішення суду першої інстанції є необґрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим підлягає скасуванню, та просили скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити у повному обсязі.

На обґрунтування апеляційної скарги наведено практично ті самі доводи, які були викладені у відзивах на позовну заяву.

Позивачем, відповідачем-2, третьою особою надані відзиви на апеляційні скарги.

Представники відповідачів, у судовому засіданні, доводи апеляційних скарг підтримали, просили останні задовольнити, проти чого заперечував третя особа.

Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, представників сторін, третю особу, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційних скарг, і дійшла висновку, що апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Позивач ОСОБА_2 , громадянин України.

Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки № 261706886, 15 червня 2021 року приватним нотаріусом зареєстровано іпотеку, № 42518124. Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 5129, виданий 15.06.2021, Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 58765970 від 15.06.2021, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Відомості про основне зобов`язання: строк виконання зобов`язання 15.06.2022, розмір основного зобов`язання 100000 грн. Відомості про суб`єктів: іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_1 .

06 вересня 2021 року Комунальним підприємством «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) було вчинено припис № 2127234 яким запропоновано надати дозвільну документацію на зайняття території об`єкту благоустрою під розміщення будівельних матеріалів та повідомлено про вжиття заходів, передбачених законодавствам у разі невиконання вимог припису.

06 вересня 2021 року на вказаний припис ОСОБА_1 направив пояснення, згідно яких споруда про яку йдеться в приписі є нерухомим майном щодо якого здійснена реєстрація права приватної власності у встановленому законом порядку та є капітальною спорудою (реєстраційний номер КП "Київблагоустрій" 222/6202 від 07.09.2021).

13 вересня 2021 року Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення, яким визначено вжити заходи шляхом демонтажу самовільно встановлених тимчасових споруд, малих архітектурних форм, елементів благоустрою, зазначених в таблиці, зокрема, за адресою: АДРЕСА_2 , припис № 212734 від 06.09.2021 р.

13 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2359677080000. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200 000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС». Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя після нотаріального посвідчення цього договору з моменту державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

13 вересня 2021 року у період з 10:00 год. по 20:00 год. було проведено демонтаж об`єкту та складено акт № К-271.

За замовленням ОСОБА_1 з метою оцінки вартості майнової шкоди, 30 вересня 2021 року ТОВ «Гарант-Експертиза» було проведено оцінку об`єкта та складено Звіт про оцінку майнової шкоди завданої власнику нежитлової будівлі №368-1, загальною площею 35,8 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1. відповідно до висновків якого, вартість завданої майнової шкоди становить 1 865 400 грн.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1, 2 статті 5 Закону України від 17 лютого 2011 року № 3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон № 3038-VI) програми розвитку регіонів та населених пунктів, програми господарського, соціального та культурного розвитку повинні узгоджуватися з містобудівною документацією відповідного рівня. Вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.

Згідно з частинами 2, 4 статті 28 Закону № 3038-VI, тимчасовою спорудою торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності є одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

На виконання вказаних норм наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1330/20068, було затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (надалі - Порядок № 244, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктами 2.30-2.31 Порядку передбачено, що у разі закінчення строку дії, анулювання паспорта прив`язки, самовільного встановлення ТС (тут і надалі під ТС мається на увазі тимчасова споруда) така ТС підлягає демонтажу. Розміщення ТС самовільно забороняється.

У свою чергу, відповідно до статті 5 Закону України "Про благоустрій населених пунктів" від 06.09.2005 № 2807-IV (надалі - Закон №2807-IV), управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Згідно з частинами 1-2 статті 10 Закону № 2807-IV, до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів (пункт 2), а до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад - забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів (пункт 1).

Підпунктом 6.7 пункту 6 Положення про Департамент, що затверджене розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) № 94 від 27.01.2011, Департамент має право здійснювати у встановленому порядку демонтаж та очищення території міста від безхазяйного майна, самовільно розміщених тимчасових споруд та елементів благоустрою, рекламних носіїв, покинутих будівельних матеріалів і конструкцій, транспортних засобів тощо.

Підпунктом 13.3.1 пункту 13.3 розділу ХІІІ Правил благоустрою міста Києва, що затверджені рішенням Київської міської ради від 25.12.2008 №1051/1051, передбачено, що у разі виявлення самовільно розміщених (встановлених) малих архітектурних форм, тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, в т. ч. тимчасових споруд торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, паспорти прив`язки яких анульовані або строк дії яких закінчився, самовільно розміщених (встановлених) засобів пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі (автомагазини, автокафе, автокав`ярні, авторозвозки, автоцистерни, лавки-автопричепи, візки, спеціальне технологічне обладнання (низькотемпературні лотки-прилавки) тощо), об`єктів сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі (на розміщення яких відсутні оформлені в установленому порядку документи) уповноважені особи Департаменту, структурних підрозділів з питань контролю за благоустроєм районних в місті Києві державних адміністрацій, КП "Київблагоустрій" вносять припис його власнику (користувачу або особі, яка здійснила розміщення (встановлення)) з вимогою усунення порушень шляхом проведення демонтажу малої архітектурної форми, тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності, демонтажу (переміщення) засобу пересувної дрібнороздрібної торговельної мережі, об`єкта сезонної дрібнороздрібної торговельної мережі із зазначенням строку демонтажу (переміщення) відповідно до абзаців другого і третього цього підпункту.

На підставі аналізу наведених правових норм суд дійшов висновку, що Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні чинного законодавства.

У постанові Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №826/27173/15 також був викладений висновок про те, що Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та надавати відповідні доручення виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні законодавства, зокрема, Правил благоустрою.

Відповідно до частини 1 статті 181 Цивільного кодексу України, до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Згідно з частиною 3 статті 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Цим положенням Конституції України кореспондують положення статей 319, 328 Цивільного кодексу України, за змістом яких власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Частинами 1-2 статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації. Державна реєстрація прав на нерухомість є публічною, здійснюється відповідним органом, який зобов`язаний надавати інформацію про реєстрацію та зареєстровані права в порядку, встановленому законом.

При цьому, пунктом 1 частини 1 статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 №1952-IV визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно

Частиною 2 статті 331 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що нерухоме майно, стосовно якого здійснена державна реєстрація права власності, набуває певного правового статусу і перебуває під захистом держави, яка офіційно визнала і підтвердила факт набуття певною особою речових прав на таке нерухоме майно.

Судом у рішенні від 23.11.2021 в адміністративній справі № 200/12874/21 встановлено, що ОСОБА_1 є власником об`єкта нерухомого майна - нежитлової будівлі №368-1, розташованої за адресою АДРЕСА_2 , приміщення 368-1 у Дарницькому районі, про що свідчить відповідний витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 9 червня 2021 року № 260778840.

Згідно з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, 15 червня 2021 року приватним нотаріусом зареєстровано іпотеку, № 42518124. Підстава для державної реєстрації: договір іпотеки, серія та номер 5129, виданий 15.06.2021, Ковальчук С.П. приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексним номер 58765970 від 15.06.2021, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу. Відомості про основне зобов`язання: строк виконання зобов`язання 15.06.2022, розмір основного зобов`язання 100000 грн. Відомості про суб`єктів: іпотекодержатель ОСОБА_2 , іпотекодавець ОСОБА_1 .

13 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200 000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС». Право власності на предмет іпотеки виникає у Іпотекодержателя після нотаріального посвідчення цього договору з моменту державної реєстрації відповідно до чинного законодавства України.

Також про вказане свідчить технічний паспорт вказаної споруди від 13.09.2021, виготовлений ПП «Геоінвент+», у якому, зокрема, зазначено щодо наявності у споруди залізобетонного фундаменту.

Твердження відповідача-2 щодо неможливості виготовлення технічного паспорту вказаної споруди за один день, суд до уваги не приймає, оскільки вказані обставини не є предметом розгляду у даній справі.

Вирішальне значення для визначення питання стосовно наявності повноважень у відповідачів щодо демонтажу майна має віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд у розумінні Правил, у зв`язку з чим перш за все слід ідентифікувати спірні об`єкти на місцевості.

За визначенням частини другої статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно з частиною першою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» у державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до приписів статті 181 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна.

Згідно із статтею 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.

За приписами частини 2 цієї статті рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

Отже, на відміну від нерухомого майна, переміщення якого неможливе без їх знецінення та зміни призначення, тимчасові споруди мають відмінності, зокрема, виготовляються з полегшених збірних конструкцій та встановлюється без улаштування заглибленого фундаменту тощо.

Враховуючи вищезазначене, судом встановлено, що будівля за адресою: м. Київ, вул. Руденко Лариси, буд. 6а, приміщення 368-1 не є тимчасовою спорудою.

Вищезазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах; від 21.09.2023 у справі № 826/10517/17, від 29.09.2023 у справі № 640/14664/19.

Відповідно до ч. 2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» договір про задоволення вимог іпотекодержателя чи іпотечний договір, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, є документами, що підтверджують перехід права власності на предмет іпотеки до іпотекодержателя та є підставою для внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі.

Водночас вирішення питання щодо демонтажу об`єкту лише за критерієм площі об`єкта є недостатнім, оскільки відповідно до приписів статті 181 Цивільного кодексу України, статті 1 Закону України «Про іпотеку» та статті 1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» встановлюється комплекс кваліфікуючих ознак для нерухомого майна, основним критерієм якого виступає земельна ділянка, на якій такі об`єкти розташовані, а відтак визначення місцезнаходження такої земельної ділянки та встановлення адреси об`єкту, що інакше унеможливлює ідентифікацію такого об`єкта.

В контексті визначення повноваженого органу, який має встановлювати правомірність будівництва нерухомого майна, колегія суддів звертає увагу, що Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI (далі - Закон № 3038-VI) визначені правові та організаційні основи містобудівної діяльності.

За приписами пункту 4 частини 1 статті 1 Закону № 3038-VI замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву.

Пунктом 1 частини 1 статті 34 Закону № 3038-VI передбачено, що замовник має право виконувати будівельні роботи після: подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт відповідному органу державного архітектурно-будівельного контролю.

Виконувати будівельні роботи без подання повідомлення про початок виконання будівельних робіт забороняється.

За приписами частини 7 статті 34 Закону № 3038-VI виконання будівельних робіт без відповідного документа, передбаченого цією статтею, вважається самочинним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Отже, виконання фізичною або юридичною особою будівельних або підготовчих робіт без повідомлення про їх початок вважається самочинним будівництвом.

Відповідно до частин першої, четвертої та сьомої статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов`язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов`язана відшкодувати витрати, пов`язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

За змістом частини сьомої статті 376 ЦК України зобов`язання особи, яка здійснила будівництво, провести відповідну перебудову можливе лише у разі: 1) істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, 2) істотного порушення будівельних норм і правил.

Положення статті 38 Закону № 3038-VI встановлюють перелік юридичних фактів, які обумовлюють виникнення у органу державного архітектурно-будівельного контролю повноваження на пред`явлення позову про знесення самочинно збудованого об`єкта та компенсації витрат, пов`язаних з таким знесенням.

Зокрема, пред`явленню позову про знесення самочинно збудованого об`єкта передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб, є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4) встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

Вказана позиція сформована Верховним Судом в постанові від 28.11.2018 у справі №815/2311/15 та в подальшому підтримана в інших постановах Верховного Суду.

Самого лише посилання Департаменту на той факт, що спірній споруді не присвоювалася поштова адреса, недостатньо для визнання її тимчасовою спорудою у розумінні ст. 1 Закону № 2807-IV та для цілей застосування порядку демонтажу згідно п. 13 Правил № 1051/1051.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що у відповідачів не було правових підстав для демонтажу зазначеної будівлі.

Статтею 2 Кодексу адміністративного судочинству України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

Вирішуючи спір по суті, суд враховує, що третьою особою надавались КП "Київблагоустрій" пояснення щодо приналежності споруди до об`єктів капітального будівництва, проте вказані пояснення останніми враховано не було.

Доказів вчинення відповідачами будь-яких дій на встановлення обставин, які було зазначено ОСОБА_1 на виконання припису, з`ясування щодо віднесення відповідного майна до нерухомого майна чи до тимчасових споруд у розумінні Правил, відповідачами до суду не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов висновку щодо протиправності спірного доручення № 064-5677 від 13 вересня 2021, та, як наслідок, протиправності дій КП «Київблагоустрій» щодо демонтажу будівлі за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1.

З вказаним висновком суду першої інстанції частково не погоджується колегія суддів, в частині скасування доручення у повному обсязі.

13 вересня 2021 року Департаментом міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) винесено доручення на адресу КП «Київблагоустрій» щодо демонтажу малих архітектурних форм, тимчасових споруд…., відносно 89 об`єктів, серед яких за № 89 зазначено за адресом: АДРЕСА_2 , ФОП ОСОБА_1 , НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судом першої інстанції не досліджувалась правомірність, за відсутністю позовних вимог, надання оскаржуваного доручення у відношенні інших об`єктів з № 1 по № 88 і тому підстав для скасування доручення відносно цих об`єктів є помилковим.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити. У абзаці другому після слів «оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року» доповнити словами та цифрами «в частині об`єкту зазначеного в таблиці під № 89 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1, ФОП ОСОБА_1 .».

Окремо судом надана оцінка доводам Депаратменту щодо відсутності у ОСОБА_3 дозволу на початок будівництва об`єкту за класом наслідків СС1 та права власності чи користування земельною ділянкою, на якій було розміщено зазначену вище споруду.

Як зазначалось судом вище, Департамент наділений повноваженнями приймати рішення щодо демонтажу та здійснювати відповідний демонтаж виключно щодо об`єктів, які належать до тимчасових споруд у розумінні чинного законодавства і тому до прийняття спірного рішення, відповідач-1 мав пересвідчитись щодо віднесення вказаної споруди до тимчасових споруд.

Відповідачем-1 до відзиву додано, зокрема, лист Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 01.07.2021, реєстраційний номер 222/4511, та надано на запит КП «Київблагоустрій» від 14.06.2021 № 222-3778, відповідно до якого на час надання відповіді контролюючим органом не видавались та не реєструвались документи, що дають право на проведення підготовчих, будівельних робіт та засвідчують готовність до експлуатації об`єкту будівництва за адресою: АДРЕСА_2 .

Разом з тим, як встановлено судом з рішення Донецького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2021 року у справі № 200/12874/21, ОСОБА_1 (далі за текстом вказаного рішення Позивач) подав до відповідача 22 серпня 2021 (а не 22 липня 2021 року, як зазначив відповідач-1 у відзиві) через портал електронних послуг «Портал Дія» повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СС1), яке зареєстроване системою за № КВ051210822120.

Департаментом з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради 30 серпня 2021 року повернуто на доопрацювання повідомлення про початок будівельних робіт щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними наслідками (СГ1) від 22 серпня 2021 року № КВ051210822120.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 26 липня 2022 року.

Вказані факти та їх послідовність також зазначено відповідачем-1 у цій справі у поданому ним відзиві.

Колегія суддів зазначає, що рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 21.09.2022 року у справі № 2/753/4198/22,залишеного без змін 04 травня 2023 року постановою, Київського апеляційного суду, відмовлено у задоволені позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання недійсним договір іпотеки від 15 червня 2021 року, укладеного між позивачем та відповідачем, предметом іпотеки якого є нежитлова будівля № 368-1 зареєстрована за № 2359677080000, загальною площею 35,2 квадратних метри, розташована за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення № 368-1 у Дарницькому районі, який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрованого в реєстрі 5129.

Інші доводи учасників справи висновків суду не спростовують.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов висновку, що в цій частині позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди в розмірі 1 865 400 грн. суд зазначає наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 234/14299/15-ц Суд дійшов висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди лише за наявності таких умов: вимоги мають стосуватися шкоди, завданої лише суб`єктом владних повноважень, й вони мають бути поєднані з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Причиною збитків, пов`язаних із демонтажем майна позивача є дії щодо демонтажу цього майна. При цьому, як зазначалось вище, підставою для вчинення дій щодо демонтажу цього майна слугувало оскаржуване доручення Департаменту, тобто таке не є безпосередньою підставою завдання збитків, так як є виключно підставою для вчинення відповідними особами, які, власне, і може бути розцінено, як безпосередня причина збитків.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 826/14017/17.

На підставі Статуту КП «Київблагоустрій», затвердженого розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 21 лютого 2007 року № 167 (далі - Статут), метою діяльності КП «Київблагоустрій», зокрема, є здійснення заходів, які забезпечують дотримання юридичними та фізичними особами Правил, у тому числі шляхом внесення приписів та складання протоколів про адміністративні правопорушення.

КП «Київблагоустрій» підпорядковане Департаменту з питань, визначених чинним законодавством та цим Статутом (пункт 2.2 Статуту).

Вирішуючи спір по суті, суд керується позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 04 грудня 2019 року 826/10228/17, у якій Суд в аналогічному спорі дійшов висновку, що повноваження КП "Київблагоустрій" у частині забезпечення благоустрою міста Києва передбачені Положенням про Департамент міського благоустрою та збереження природного середовища виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Положення), затвердженим розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради від 27 січня 2011 року № 94 та делеговані КП "Київблагоустрій", які були реалізовані ним у цій справі як владні управлінські функції при виконанні рішення Департаменту.

За таких обставин, суд доходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з Департаменту міського благоустрою виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) матеріальної шкоди задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про стягнення з КП "Київблагоустрій" матеріальної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до частини п`ятої статті 21 КАС вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Відповідно до частини першої статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

На обґрунтування завданої матеріальної шкоди позивачем до суду надано Звіт про оцінку майнової шкоди, завданої власнику нежитлової будівлі № 368-1 загальною площею 35,8 кв.м розташованої за адресою: м. Київ, вул. Руденко Лариси, 6а, приміщення 368-1, проведеної ТОВ «Гарант-експертиза» (далі Звіт).

Згідно поданого Звіту, оцінку проведено на підставі Договору про надання послуг щодо незалежної оцінки № 1-30.09.2021 від 30 вересня 2021 року (далі Договір), замовником оцінки відповідно до вказаного Звіту визначено ОСОБА_1 , тобто, третю особу.

Відповідно до розділу 5 Звіту, оцінювачем використано порівняльний підхід. В якості об`єкта порівняння обрано комерційні будівлі, розташовані в житлових масивах Дарницького району міста Києва.

Пунктом 6 Звіту визначено, що при виборі об`єктів-порівняння для оцінюваного об`єкту оцінювачем, зокрема, враховувались призначення об`єкта нерухомості, місце розташування об`єкту, розташування входу до приміщень.

У якості об`єктів-порівняння оцінювачем обрано п`ять приміщень, призначених для комерційного використання.

Разом з тим, у відповідності до висновку вказаного Звіту, при оцінці майнової шкоди, оцінювачем викладено застереження щодо опрацьованих документів до оцінки та візуального огляду об`єкта.

У вказаних застереженнях оцінювач виходив, зокрема, з того, що будівля може використовуватись для комерційного використання, у зв`язку із чим будівля оцінювалась як комерційний об`єкт нерухомості.

Також оцінювачем зазначено, що на момент проведення оцінки будівлю демонтовано, у зв`язку із чим використано фотофіксацію неушкодженого об`єкту з наданих замовником фотографій.

За результатами проведення оцінки оцінювачем визначено завдану матеріальну шкоду у розмірі 1865400,00 грн.

Суд зазначає, що будь-яких доказів використання нежитлової будівлі №368-1 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1 для комерційної діяльності позивачем до суду не надано.

Враховуючи викладене, суд доходить до висновку, що Звіт ґрунтується на припущеннях оцінювача, які не знайшли підтвердження у результаті розгляду справи, і тому такий звіт судом першої інстанції не прийнятий до уваги.

Також не прийнято судом до уваги висновок експертного дослідження Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 13.12.2021 № СЕ-19/111-21/52750-БТ, який КП «Київблагоустрій долучено до матеріалів справи 22 грудня 2021 року, оскільки у вказаному дослідженні експерт надавав висновок щодо споруди, яку демонтовано 09 червня 2021 року.

Судом встановлено, що 13 вересня 2021 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір про задоволення вимог іпотекодержателя, на умовах якого передбачено, що іпотекодавець передає, а іпотекодержатель приймає у власність предмет іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 35,8 кв.м., право власності на яку зареєстровано з Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 12.05.2021, номер запису 41970702. Експертна грошова оцінка предмета іпотеки оцінена в 200 000 грн. відповідно до Звіту про оцінку майна від 13 вересня 2021 року, зробленого ТОВ «АРХЕКСПЕРТУС».

Колегія суддів зазначає, що відповідно до вищезазначеного договору від 13.09.20221 року про задоволення вимог іпотекодержателя, позивач ОСОБА_2 був обізнаний і цілком згоден з грошовою оцінкою предмета іпотеки саме у розмірі 200 000 грн.

Будь-яких доказів, які б могли підтвердити заявлений позивачем розмір матеріальної шкоди, щодо збільшення вартості предмету іпотеки, нерухоме майно, а саме: нежитлова будівля № 368-1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , сторонами до суду не надано.

В матеріалах справи наявне повідомлення Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 02.02.2022 року щодо неможливості на підставі наявних в матеріалах справи документів встановити ринкову вартість будівельних та інших матеріалів.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог позивача в цій частині та стягнення з КП «Київблагоустрій» на його корить позивача, завданої матеріальної шкоди у розмірі 200000 грн.

Щодо стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції зазначив наступне .

Адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання.

При цьому, слід виходити з презумпції того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставини справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам.

На обґрунтування розміру заподіяння моральної шкоди позивач зазначив, зокрема, щодо виникнення психологічних розладів, через що останній вимушений був приймати заспокійливі препарати.

Суд зазначає, що до позовної заяви позивачем не додано будь-яких документальних підтверджень зазначених ним обставин, зокрема, медичних виписок, лікарській рецептів, доказів придбання лікарських засобів.

Судом враховано, що позивач є добросовісним набувачем нерухомого майна, зареєстрованого у встановленому чинним законодавством порядку, та, навіть, будучи обізнаним щодо наявності спірного доручення про демонтаж зазначеної будівлі мав законні сподівання на невчинення неправомірних дій відповідачів щодо демонтажу споруди, оскільки останні не були повномочні щодо прийняття спірного рішення та вчинення відповідних дій на його виконання.

Враховуючи обставини справи, наявність матеріальної шкоди, протиправність оскаржуваного рішення та дій відповідачів, а також ступінь їх вини у вчиненні протиправних дій, суд вважає за необхідне частково задовольнити позовні вимоги та стягнути з відповідачів на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10 000 грн. з кожного.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п`ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до частини 4 статті 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційні скарги ОСОБА_2 , Департаменту територіального контролю міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Комунального підприємства «Київблагоустрій» виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/13551/21 задовольнити частково.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 04 липня 2023 року у справі № 200/13551/21 змінити.

У абзаці другому після слів «оформлене дорученням № 064-5677 від 13 вересня 2021 року» доповнити словами та цифрами «в частині об`єкту зазначеного в таблиці під № 89 розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення 368-1, ФОП ОСОБА_1 .».

В іншій частині рішення залишити без змін.

Повне судове рішення складено 25 січня 2024 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя А.А. Блохін

Судді І.В. Геращенко

Е.Г. Казначеєв