Постанова

від 25.01.2024 по справі 640/27036/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/27036/21 Суддя (судді) першої інстанції: Скочок Т.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року (повний текст виготовлено 30 листопада 2022 року) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Авентіс ЛТД» до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення і зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у м. Києві від 28 травня 2021 року №2702270/34794115;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну від 22 травня 2020 року №1, подану ТОВ «Авентіс ЛТД», в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року позов задоволено повністю.

Не погодившись із вказаним рішенням, Головне управління ДПС у м. Києві подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що судом не було враховано, що ненадання позивачем ряду первинних документів унеможливлювало прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної. Крім того, підкреслено, що покладення на ДПС України обов`язку з реєстрації податкових накладних є втручанням у дискреційні повноваження цього органу.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що оскаржуване рішення не містить мотивів його прийняття із зазначенням того, які саме документи не були надані платником податку. Крім того, всі необхідні для реєстрації податкової накладної документи були подані позивачем, а суд не допустив втручання у дискреційні повноваження ДПС України з огляду на відсутність в останньої повноважень діяти на власний розсуд.

ДПС України відзив на апеляційну скаргу не подавала.

Відповідно до ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: 1) відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю; 2) неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; 3) подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Беручи до уваги, що в суді першої інстанції розгляд справи здійснювався за правилами спрощеного провадження, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст. 311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 21 травня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Аліко» (як покупцем) і ТОВ «Авентіс ЛТД» (як продавцем) був укладений договір купівлі-продажу плавзасобу №2105/01, за умовами якого ТОВ «Авентіс ЛТД» мало передати у власність покупцю судно - плоскодонну несамохідну безекіпажну річкову баржу упродовж п`яти календарних днів з моменту оплати цього товару. Договірна вартість судна становила 1 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн). Зокрема, згідно із п. 3.3 зазначеного договору покупець (ТОВ «Аліко») був зобов`язаний оплатити вартість товару у строк до 20 липня 2020 року.

У рамках цього договору купівлі-продажу ТОВ «Авентіс ЛТД» виставило ТОВ «Аліко» рахунок на оплату №2 від 21 травня 2020 року на суму 1 500 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 250 000,00 грн). Цей рахунок на оплату був частково оплачений покупцем згідно з платіжним дорученням №95 від 22 травня 2020 року в сумі 159 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 26 500,00 грн).

Судом першої інстанції із змісту пояснень позивача також встановлено, що товар згідно з УКТ ЗЕД 8901 був доручений позивачу для продажу згідно договору комісії №1805-1 від 18 травня 2020 року, укладеного попередньо із ТОВ «Авіатор-Сервіс 24» як комітентом, та мав бути переданий ТОВ «Авентіс ЛТД» (як комісіонеру) на підставі акта приймання-передачі. Таким чином, ТОВ «Авентіс ЛТД» виступало як посередник з продажу баржі та всі умови про товар, його передачу, винагороду комісіонеру були визначені у договорі комісії №1805-1 від 18 травня 2020 року.

За наслідком отримання від замовника попередньої оплати в рамках договору купівлі-продажу ТОВ «Авентіс ЛТД» виписало на адресу ТОВ «Аліко» електронну податкову накладну від 22 травня 2020 №1 на суму 159 000,00 грн (в т.ч. ПДВ - 26 500,00 грн), номенклатура товару «баржа річкова несамохідна плоскодонна безекіпажна».

Водночас, ТОВ «Авентіс ЛТД» отримало електронну квитанцію від 11 червня 2020 року про те, що зазначений документ прийнятий, проте його реєстрація зупинена. Підставою для зупинення реєстрації податкової накладної стало те, що коди УКТЗЕД/ДКПП товару/послуг 8901, відсутні в таблиці даних платника податку на додану вартість, як товари/послуги, що на постійній основі постачаються (виготовляються), та їх обсяг постачання дорівнює або перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає п. 1 Критеріїв ризиковості здійснення операцій. У зв`язку з цим платнику було запропоновано подати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

21 травня 2021 року ТОВ «Авентіс ЛТД» направило до ГУ ДПС у м. Києві електронне повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкової накладної, реєстрацію якої було зупинено. Разом з цим повідомленням від 21 травня 2021 року за №1 позивач подав також контролюючому органу детальні письмові пояснення (у вигляді листа від 21 травня 2021 року №15) щодо обставин укладення договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/1 від 21 травня 2020 року та по суті господарської операції, за наслідком яких була виписана зупинена податкова накладна, разом із копіями первинних та інших документів на підтвердження наведених пояснень: договору комісії №1805-1 від 18 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД» (як комісіонером) та ТОВ «Авіатор-Сервіс 24» (як комітентом) за умовами якого позивач зобов`язується здійснити продаж плавзасобу переданого йому на комісію; договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД» та ТОВ «Аліко»; рахунку №2 від 21 травня 2020 року, виставленого згідно договору купівлі- продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року; платіжного доручення ТОВ «Аліко» №95 від 22 травня 2020 року та банківської виписки з розрахункового рахунку ТОВ «Аліко» за 22 травня 2020 року; листа ТОВ «Аліко» вих.№17/07-1 від 17 липня 2020 року про відтермінування оплати згідно умов договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року; додаткової угоди №1 від 20 липня 2020 року до договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року.

За результатами розгляду поданих платником документів Комісія ГУ ДПС у м. Києві з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних прийняла оспорюване у справі рішення від 28 травня 2021 року за №2702270/34794115, яким відмовила ТОВ «Авентіс ЛТД» у здійсненні реєстрації податкової накладної від 22 травня 2020 року №1 в ЄРПН.

Підставою прийняття такого рішення було визначено ненадання платником податків копій первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.

Вважаючи зазначене рішення комісії регіонального рівня протиправним та безпідставним, а свої права та інтереси у сфері реєстрації податкової накладної порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку щодо протиправності рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації вказаної податкової накладної позивача в Єдиному реєстрі податкових накладних.

За наслідками перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених п. 201.1 цієї статті та/або п. 192.1 ст. 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до п. 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Згідно з п. 201.16 ст. 201 ПК України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (що набрала чинності з 01.02.2020) затверджено Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок №1165), який визначає механізм зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), організаційні та процедурні засади діяльності комісій з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі (далі - комісії контролюючих органів), права та обов`язки їх членів.

Відповідно до п. 2 Порядку №1165 автоматизований моніторинг відповідності податкової накладної/розрахунку коригування критеріям оцінки ступеня ризиків - сукупність заходів та методів, що застосовуються контролюючим органом для виявлення ознак наявності ризиків порушення норм податкового законодавства за результатами проведення автоматизованого аналізу наявної в інформаційних системах контролюючих органів податкової інформації.

Критерій оцінки ступеня ризиків, достатній для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, - визначений показник автоматизованого моніторингу, що характеризує ризик.

Ризик порушення норм податкового законодавства - ймовірність складення та надання податкової накладної/розрахунку коригування для реєстрації в Реєстрі з порушенням норм пп.«а» або «б» п. 185.1 ст. 185, пп.«а» або «б» п. 187.1 ст. 187, абзацу 1 п. 201.1, 201.7, 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України за наявності об`єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено в такій податковій накладній/розрахунку коригування, та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість (далі - платник податку) виконання свого податкового обов`язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Європейським Судом з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 01 липня 2003 року, яке, відповідно до ч. 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», підлягає застосуванню судами як джерело права, вказано, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

У рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли має місце несприятливе для особи рішення.

Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо.

При цьому, суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Разом з тим, приймаючи рішення або вчиняючи дію, суб`єкт владних повноважень не може ставати на сторону будь-якої з осіб та не може виявляти себе заінтересованою стороною у справі, виходячи з будь-якого нелегітимного інтересу, тобто інтересу, який не випливає із завдань цього суб`єкта, визначених законом.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Таким чином, висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Наказом Міністерства фінансів України від 12.12.2019 № 520 затверджено Порядок прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Порядок № 520), відповідно до п.4 якого у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.

Згідно з п.5 Порядку № 520 перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

У відповідності до вимог п. 11 Порядку №520 Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

1) ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

2) та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

3) та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Водночас, незважаючи на подання позивачем у передбаченому законодавством порядку відповідних повідомлень та письмових пояснень, разом із підтверджуючими документами, які на переконання суду, в повній мірі доводять наявність підстав для подання та реєстрації податкової накладної, приймаючи оскаржуване рішення про відмову в реєстрації податкової накладної, контролюючим органом не наведено жодних мотивів неврахування чи відхилення наданих позивачем пояснень та документів, комісією не було з`ясовано специфіку проведених господарських операцій та не визначено документів, які є достатніми для підтвердження реальності господарських операцій з урахуванням їх змісту і обсягу і наявності підстав для здійснення відповідного коригування кількісних і вартісних показників. Оскаржуване рішення містить лише загальне твердження про ненадання платником податку копій документів, а саме: первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунків-фактури/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних. Разом з тим, у вказаному рішенні не зазначено, які конкретно документи не були подані позивачем, в тому числі шляхом підкреслення таких документів у відповідному рішенні.

Як було встановлено раніше, разом з повідомленням від 21 травня 2021 року за №1 позивач подав також контролюючому органу детальні письмові пояснення (у вигляді листа від 21 травня 2021 року №15) щодо обставин укладення договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/1 від 21 травня 2020 року та по суті господарської операції, за наслідком яких була виписана зупинена податкова накладна (а.с. 20-25).

До цього повідомлення позивачем було надані копії: договору комісії №1805-1 від 18 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД» (як комісіонером) та ТОВ «Авіатор-Сервіс 24» (як комітентом) за умовами якого позивач зобов`язується здійснити продаж плавзасобу переданого йому на комісію (а.с. 48-52); договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року, укладеного між ТОВ «Авентіс ЛТД» та ТОВ «Аліко» (а.с. 43-47); рахунку №2 від 21 травня 2020 року, виставленого згідно договору купівлі- продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року (а.с. 28-30); платіжного доручення ТОВ «Аліко» №95 від 22 травня 2020 року та банківської виписки з розрахункового рахунку ТОВ «Аліко» за 22 травня 2020 року (а.с. 31-36); листа ТОВ «Аліко» вих.№17/07-1 від 17 липня 2020 року про відтермінування оплати згідно умов договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року (а.с. 37-40); додаткової угоди №1 від 20 липня 2020 року до договору купівлі-продажу плавзасобу №2105/01 від 21 травня 2020 року (а.с. 40-42).

Указаними документами підтверджується досягнення сторонами договору умов щодо відтермінування повної оплати і подальшої поставки товару та, як наслідком, складання податкової накладної за правилами п. 187.1 ст. 187 ПК України за фактом першої події - дати зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню.

Таким чином, всупереч визначеній у вказаному рішенні підставі для його прийняття, податковим органом не наведено жодного порушення норм матеріального права і не зазначено, яких саме визначених законодавством документів не вистачало для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.

Загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 жовтня 2018 року у справі № 822/1817/18, від 21 травня 2019 року у справі №0940/1240/18, від 18 червня 2020 року у справі №824/245/19-а, від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 та від 20 січня 2022 року у справі № 140/4162/21, які в силу вимог ч.5 ст.242 КАС України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.

Всупереч ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не надано жодних доказів наявності підстав для прийняття оскаржуваних рішень, а саме не доведено, в чому саме виявилась недостатність поданих позивачем документів для прийняття рішення про реєстрацію складених позивачем податкових накладних.

При цьому, в рамках даної справи спірним є саме питання правомірності прийнятих Комісією рішень про відмову в реєстрації поданих позивачем податкових накладних в ЄРПН та їх відповідності критеріям рішення суб`єкта владних повноважень, в той час, як підтвердження факту здійснення господарських операцій та правомірність їх відображення в бухгалтерському та податковому обліку має бути предметом перевірки суб`єкта господарювання, призначеної у відповідності до положень ПК України та не може бути встановлена на етапі прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної в ЄРПН.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 21 травня 2020 року у справі №0940/1240/18 та від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20.

Щодо позиції суду першої інстанції про необхідність захисту прав позивача шляхом покладення на ДПС України обов`язку з реєстрації податкової накладної датою її отримання, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до п. 19 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246 (далі - Порядок №1246), податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій: прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування; набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення); неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Пунктом 20 Порядку №1246 передбачено, що внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту, необхідним для поновлення прав ТОВ «Авентіс ЛТД», є зобов`язання ДПС України зареєструвати складену підприємством податкову накладну від 22 травня 2020 року №1 датою її отримання. Такий спосіб захисту безпосередньо випливає із змісту згаданого вище п. 20 Порядку №1246 та узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 03 листопада 2021 року у справі №360/2460/20 та від 23 лютого 2023 року у справі №420/9924/20.

З огляду на викладені обставини, з урахуванням наведених норм права, за наслідком перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для скасування спірного рішення та зобов`язання ДПС України провести реєстрацію відповідної податкової накладної в ЄРПН.

Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують. При цьому, колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, рішення суду ґрунтується на засадах верховенства права, є законним і обґрунтованим, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для його зміни або скасування.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження).

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 листопада 2022 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню

Текст постанови складено 25 січня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма