Постанова

від 25.01.2024 по справі 380/15681/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/15681/23 пров. № А/857/20579/23

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Глушко І.В.,

суддя Запотічний І.І.

секретар судового засідання Слободян І.М.

за участю представників:

позивача Шокало В.С.

відповідача Стецюренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року (головуючий суддя Кузан Р.І., м.Львів, проголошено 12:06:36) у справі № 380/15681/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВТО І КОМПАНІЯ» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В:

10.07.2023 позивач звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/700024/2 та № UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023.

Позов обгрунтовує тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «АВТО І КОМПАНІЯ» та Товариство з обмеженою відповідальністю «EUROCARCOMPANY SP. z o.o. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10)» Польща, уклали Контракт №01/2020 купівлі-продажу від 03.01.2020, предметом якого є зобов`язання продавця продавати, а покупця купувати нові та/або бувші у вжитку транспортні засоби. На виконання вимог Контракту №01/2020 від 03.01.2020 у травні 2023 року ТОВ «АВТО І КОМПАНІЯ», придбало у Польщі, у фірми EUROCARCOMPANY SP. z o.o. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 за ціною 5850 євро та транспортний засіб марки PEUGEOT модель 308, VIN-код НОМЕР_2 за ціною 6450 євро. Позивач на виконання вимог Митного кодексу України та з метою митного оформлення придбаного товару за вказаним контрактом подав до Львівської митниці митні декларації №23UА209180027214U4 від 07.06.2023 та №23UА209180028768U3 від 13.06.2023 з документами на підтвердження митної вартості придбаних товарів. Відповідно до цих митних декларацій позивачем заявлено до митного оформлення імпортований товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними в графі 31. Зазначає, що відповідачем за результатами перевірки поданих позивачем митних декларацій прийнято оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023. Вважає такі рішення необґрунтованими та таким, що суперечить нормам чинного законодавства. Зазначає, що до митного оформлення декларантом було подано: рахунки-фактури; Свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; Платіжні документи, що підтверджують вартість товару; Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; Договори про надання послуг митного брокера; Копії митних декларацій країни відправлення; фото та цінову інформацію. Крім цього вказує, що витрати на транспортування товару включені у вартість товару та не потребували окремого підтвердження. Також зазначає, що в рішеннях про коригування митної вартості митниця вказала про проведені з декларантом консультації, однак незрозуміло про які консультації йдеться, адже таких проведено не було. Також, вказує, що в доданих до декларацій на підтвердження вартості товару документах міститься інформація про придбані автомобілі та їх вартість, однак, відповідач безпідставно їх не врахував, у зв`язку з чим дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для коригування митної вартості із застосуванням резервного методу.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що під час розгляду документів було виявлено, що в гр. 20 МД зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено», проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт наданих послуг) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; Банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури. До митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які дають можливість встановити суму, яка понесена на транспортування товару. Відтак, документи, подані декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості. Зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обумовлене необхідністю оцінки наявних ризиків щодо можливого заниження митої вартості, необхідністю у зв`язку з цим перевірки даних щодо правильності формування ціни на задекларований товар, а також підтвердження того наскільки обґрунтованим є декларування митної вартості товару за ціною, нижчою аніж та що вже наявна в митного органу, а також законодавчо закріплене право митного органу упевнитись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку поданих для цілей визначення митної вартості, яке кореспондується з обов`язком декларанта надавати відомості для підтвердження митної вартості, які повинні базуватися на підтверджених документально об`єктивних даних, та піддаватися обчисленню. Однак, позивач не надав жодних витребуваних документів, не спростував сумнівів митниці щодо заявленої митної вартості та не довів, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів, що не дало можливості митниці перевірити декларування всіх складових митної вартості у повному обсязі та стало підставою для визначення митної вартості не за першим методом, а інакше таку вартість визначити не було можливості. Також, вказує, що відсутність товаротранспортної накладної унеможливлює впевнитися у достовірності зазначених умов та маршруту поставки товарів. Тому декларанту відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України була скерована вимога про надання додаткових документів для усунення наявних розбіжностей, з метою упевнитися в тому, що декларант правильно визначив митну вартість. Однак, на вимогу декларантом додаткових документів не надано, сумнівів митного органу не спростовано. Крім цього, зазначає, що обов`язок доведення ціни товару лежить на декларантові, і саме декларант має довести, що ним правильно здійснено розрахунки митної вартості, в т.ч. обрано метод визначення митної вартості товарів. Натомість митний орган має довести обґрунтованість сумнівів. У зв`язку з наявними розбіжностями та відсутністю обґрунтувань цих розбіжностей, не наданням декларантом жодних додаткових документів, митним органом цілком обґрунтовано прийнято рішення про коригування заявленої митної вартості товару №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023 відповідно до яких митну вартість скориговано на підставі наявних у митниці відомостей із застосуванням методу 2(ґ) відповідно до положень статті 64 Митного кодексу України». Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

04.12.2023 позивачем до суду подано відзив на апеляційну скаргу. Доводи відзиву аналогічні доводам адміністративного позову. Вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, що відповідно до статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримує вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача заперечує доводи апеляційної скарги. Вважає, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВТО І КОМПАНІЯ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «EUROCARCOMPANY SP. z o.o.» (ul. PL. Wolnica 13 m. 10, Польща) укладено Контракт №01/2020 купівлі-продажу від 03.01.2020, предметом якого є зобов`язання продавця продавати, а покупця купувати нові та/або бувші у вжитку транспортні засоби.

Відповідно до п.4.1. зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 № 01/2020 продавець відвантажує Товар в терміни та на умовах, передбачених в Інвойсах до цього Контракту.

Згідно з п. 4.2 Контракту, поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачений в Інвойсах до цього Контракту.

У травні 2023 року ТОВ «АВТО І КОМПАНІЯ» у фірми EUROCARCOMPANY SP. z o.o. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10) транспортний засіб марки VOLKSWAGEN модель PASSAT, VIN-код НОМЕР_1 за ціною 5850 євро.

На підтвердження цього продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) №175/05/2023 від 25.05.2023, де вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 5850 євро.

З метою митного оформлення вказаного транспортного засобу декларант позивача 07.06.2023 подав до Львівської митниці митну декларацію №23UА209180027214U4, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортований товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації (Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка: VOLKSWAGEN, модель: PASSAT, рік випуску - 2017, модельний рік 2017, дата введення в експлуатацію 22.03.2017, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: невизначений, двигун дизель, об`єм-1598 см3, колісна формула 4х2, місць включаючи водія 5. Країна походження: Європейський союз (EU)).

Крім цього, у травні 2023 року ТОВ «АВТО І КОМПАНІЯ», придбало у Польщі, у фірми EUROCARCOMPANY SP. z o.o. (ul. PL. Wolnica 13 m. 10) транспортний засіб марки PEUGEOT модель 308, VIN-код НОМЕР_2 за ціною 6450 євро.

На підтвердження факту купівлі-продажу цього автомобіля продавцем видано рахунок-фактуру (інвойс) №160/05/2023 від 19.05.2023, де вказано вартість зазначеного транспортного засобу в сумі 6450 євро.

З метою митного оформлення вказаного товару декларант позивача 13.06.2023 подав до Львівської митниці митну декларацію №23UА209180028768U3, відповідно до якої заявлено до митного оформлення імпортований товар з найменуванням, описом та характеристикою, зазначеними у графі 31 митної декларації («Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка: PEUGEOT модель: модель 308, рік випуску - 2019, модельний рік 2019, дата введення в експлуатацію 28.10.2019, № кузова: НОМЕР_2 , №двигуна: невизначений, двигун дизель, об`єм-1499 см3, колісна формула 4х2, місць включаючи водія 5. Країна походження: Європейський союз (EU)).

Одночасно декларантом до митного контролю, разом з митними деклараціями №23UА209180027214U4 від 07.06.2023 та №23UА209180028768U3 від 13.06.2023 в якості підстави для застосування основного методу визначення митної вартості товару надано документи, перелік яких зазначений у графі 44 митних декларацій. Зокрема: рахунки-фактури; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; договори про надання послуг митного брокера; копії митних декларацій країни відправлення; фото та цінову інформацію.

За наслідками опрацювання наданих документів Львівська митниця надіслала повідомлення декларанту наступного змісту: «Необхідне подання додаткових документів для підтвердження митної вартості відповідно до ст.53 Митного кодексу України, а саме: зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який замінює його, та додатки до нього у разі їх наявності. Декларанту була скеровано вимога наступного змісту:

Відповідно до частин 3-4 статті 53 Митного кодексу України прошу надати додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На вимогу митного органу декларант позивача вказав, що додаткових документів додати не може, просив визначити митну вартість по поданих документах.

За результатами розгляду МД №23UА209180027214U4 від 07.06.2023 та №23UА209180028768U3 від 13.06.2023 та доданих документів митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023 та складено картки відмови в прийнятті митної декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У рішеннях про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023 в графі 33 зазначено наступне: «Митна вартість імпортованого товару не може бути визначена у зв`язку з невідповідністю вимогам пунктів 2а) (оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній митній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості) та 2б) (під «дійсною вартістю» слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається чи пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції) статті VII ГАТТ. Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 Митного кодексу України здійснено контроль наявності в поданих декларантом документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

За результатами встановлено наступне: в гр. 20 зазначені умови поставки DAP «Основне перевезення оплачено» проте до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів. Відповідно до положень наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 «Про затвердження форми декларації митної вартості та правил її заповнення», для підтвердження витрат на транспортування декларантом надаються наступні документи: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури: до митного оформлення не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суму, яка понесена на транспортування товару; відсутня CMR; згідно пункту б, ч.1 чт.355 Митного кодексу України під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України декларант, уповноважена ним особа або перевізник, надають органу доходів і зборів такі документи:- транспортні (перевізні) документи (міжнародні товаротранспортні накладні).

Таким чином, митницею виявлено розбіжності та відсутність належних відомостей в документах, що підтверджують всі складові митної вартості,

Тому, враховуючи зазначені невідповідності відповідно до ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України декларанту виставлена вимога про надання додаткових документів, на підставі яких митна вартість буде визнана: додаткових документів, для підтвердження заявленої митної вартості товару, а саме: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2)за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 3) якщо здійснювалося страхування страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення товару; висновки про вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; Декларант або уповноважена ним особа за власним може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

На що декларантом надано відповідь на вимогу.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст. 57 Митного кодексу України. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст. 60 МКУ) з причини відсутності в органів доходів і зборів та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари. Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ ІІІ.

Джерелом інформації для коригування митної вартості товару слугували МД №23UА209180027214U4 від 07.06.2023 та №23UА209180028768U3 від 13.06.2023. Коригування не здійснювалось».

На підставі рішень про коригування митної вартості Львівською митницею видано картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16.06.2023 №UA209180/2023/000908 та №UA209180/2023/000909, з наступних причин: неможливість завершення м/о по причині необхідності внесення змін у гр. 12, 45 МД (у зв`язку із прийняттям рішень про коригування митної вартості товару №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023). декларантом порушено умови декларування передбачені п. 1, п. 8 ст. 257 МКУ та наказом Міністерства фінансів від 30.05.2012 № 651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа» невірно розраховано митну вартість, неправильно заповнена графа 12,45 ВМД.

Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару, позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем не спростовано та не надано належних доказів неможливості застосування для визначення митної вартості товару основного методу, а також не обґрунтовано застосування до визначення митної вартості товару резервного методу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (МК України) є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1 ст. 51 МК України митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до частин 1-2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст. 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Згідно з п.1 ч.4 ст. 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналізуючи наведені норми МК України, апеляційний суд зазначає, що законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визначається правильність визначення митної вартості декларантом, у випадку, якщо не доведено інше.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, на думку колегії суддів, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У п. 2 ч. 5 ст. 54 МК України передбачено, що митний орган має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Отже, право митного органу на витребування додаткових документів передує його обов`язок належним чином обґрунтувати наявність підстав вважати та належним чином обґрунтувати причини, з яких митна вартість не може бути перевірена на підставі документів, наданих декларантом разом із митною декларацією. Окрім цього, системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відповідно до ч. 5 ст. 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Перелік витрат, які додаються при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, визначено у частині десятій статті 58 МК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 МК України кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами, встановленими ч.ч. 4-8 ст. 57 МК України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Апеляційний суд вказує, що позивач визначив митну вартість товарів за ціною договору, яка зазначена в інвойсах (фактурах) №175/05/2023 від 25.05.2023 (5850 Євро) та №160/05/2023 від 19.05.2023 (6450 Євро). На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивач надав митному органу разом з митними деклараціями документи, визначені ч.2 ст.53 МК України, а саме: рахунки-фактури; свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів; платіжні документи, що підтверджують вартість товару; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів; договори про надання послуг митного брокера; копії митних декларацій країни відправлення; фото та цінову інформацію. Аналіз наведених вище документів дає підстави колегії суддів вважати, що позивач надав до митного оформлення усі обов`язкові документи на підтвердження митної вартості товару, що передбачені ч.2 ст.53 МК України, які дають змогу визначити вартість товару за ціною договору.

Разом з тим, згідно з позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 11.09.2012 в справі № 21-262а12, та Верховного Суду, викладеній в постанові від 30.10.2018 в справі № 826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Таким чином, визначення відповідачем митної вартості транспортних засобів, Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка: VOLKSWAGEN, модель: PASSAT, рік випуску - 2017, модельний рік 2017, дата введення в експлуатацію 22.03.2017, № кузова: НОМЕР_1 , № двигуна: невизначений, двигун дизель, об`єм-1598 см3, колісна формула 4х2, місць включаючи водія 5. Країна походження: Європейський союз (EU) та Легковий автомобіль, бувший у використанні, призначений для використання на дорогах загального користування: марка: PEUGEOT модель: модель 308, рік випуску - 2019, модельний рік 2019, дата введення в експлуатацію 28.10.2019, № кузова: НОМЕР_2 , №двигуна: невизначений, двигун дизель, об`єм-1499 см3, колісна формула 4х2, місць включаючи водія 5. Країна походження: Європейський союз (EU), які ввозилися на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, лише на підставі неподання позивачем запитуваних митним органом документів, є необґрунтованим та безпідставним. Натомість в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів митний орган зазначив, що подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч.2 та 3 ст.53 МК України, не надано жодних транспортно-перевізних документів, відповідно, відсутні відомості, які унеможливлюють встановити суму, яка понесена на транспортування товару.

Щодо таких аргументів апелянта, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до п.4.1. зовнішньоекономічного контракту від 03.01.2020 № 01/2020 продавець відвантажує Товар в терміни та на умовах, передбачених в Інвойсах до цього Контракту.

Згідно з п. 4.2 Контракту поставка здійснюється на умовах згідно з вимогами міжнародних правил щодо тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, передбачений в Інвойсах до цього Контракту.

Умови Incoterms 2010 «Delivered at Place» («Постачання в місці призначення») означають, що продавець здійснює поставку, коли товар надано в розпорядження покупця на транспортному засобі, що прибув, готовим до розвантаження, в узгодженому місці призначення. Продавець несе всі ризики, пов`язані з доставкою товару в місце.

Тобто, у разі включення до ціни товару вартість транспортування не додається при розрахунку митної вартості товару.

Таким чином, витрати на транспортування, згідно з умовами поставки DАР Incoterms, покладаються на продавця. У спірному ж випадку позивач є покупцем, а тому, враховуючи, що вартість транспортування включена до ціни, яка була фактично сплачена, у останнього був відсутній обов`язок додавати ці витрати до митної вартості товару.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 17.01.2023 у справі №160/7901/18.

Крім цього, колегія суддів зазначає, що апелянт не довів суду неможливість застосування ним попередніх п`яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми МК України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб`єктом владних повноважень рішення.

Стосовно тверджень апелянта про те, що позивачем не подано документів згідно з переліком та відповідно до умов зазначених у частинах 2, 3 статті 53 КУ України, то такі, на думку апеляційного суду, є безпідставними, адже позивач надав Митниці повний пакет документів на підтвердження достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, натомість відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.

Отже, колегія суддів зазначає, що надання позивачем додаткових документів за сформованим відповідачем переліком повинно забезпечувати можливість визначення останнім митної вартості товарів. Адже з положень п.2 ч.6 ст.54, ч.2 ст.256 МК України слідує, що виконання вимог органу доходів і зборів щодо надання додаткових документів виключає можливість відмови у митному оформленні товарів. Крім того, своїм повідомленням митний орган витребував у позивача навіть ті документи, які вже були подані ним до митного оформлення на підтвердження заявленої митної вартості декларованого товару (рахунок-фактуру (інвойс), банківські платіжні документи, транспорті (перевізні) документи).

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає вірним висновок суду першої інстанції, що рішення Львівської митниці №UA209000/2023/700024/2 та №UA209000/2023/700025/2 від 16.06.2023 про коригування митної вартості товарів не відповідає критеріям, визначеним у ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, адже таке прийняте не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та прийняв рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись 241, 243, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 року у справі № 380/15681/23 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О. І. Довга судді І. В. Глушко І. І. Запотічний Повне судове рішення складено 25 січня 2024 року.