Рішення

від 26.01.2024 по справі 380/16593/23

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 380/16593/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 січня 2024 рокумісто Львів

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Мричко Н.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Форвард до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

встановив:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Форвард код ЄДРПОУ 39064098, місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Львівський р-н, с.Сокільники, вул.Львівська Бічна, 6 (далі позивач; ТзОВ Інтер Форвард) до Львівської митниці код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Тадеуша Костюшка, 1 (далі відповідач), в якій позивач просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400086/l від 14.06.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000455;

- визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400108/2 від 06.07.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000514.

Ухвалою від 24.07.2023 суддя прийняла позовну заяву до розгляду і відкрила спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Ухвалою від 26.01.2024 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом при поданні митних декларацій, а також після витребуванням митним органом додаткових документів, надано усі документи, які містили конкретні числові значення щодо ціни, яка була сплачена за обидва верстати, що ввозились на територію України в режимі імпорту. Тому митним органом неправомірно, без достатніх на це підстав прийнято рішення про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товару. Зазначені митницею у рішеннях від 14.06.2023 та 06.07.2023 про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для прийняття оскаржених рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об`єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості товарів.

Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив. Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400086/1 представник відповідача зазначив, що митний орган був позбавлений можливості перевірити факт наявності договірних відносин між ФОП ОСОБА_1 та перевізником AVTO+ltd, наявність повноважень видавати підтверджуючі документи щодо вартості транспортування, та з`ясувати які складові митної вартості включені у вартість перевезення. Більше того, в договорі-заявці на перевезення №16 від 09.06.2023 не передбачено можливості залучати до перевезення третіх осіб.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400108/2 (МД № UA209140/2023/017657 від 03.07.2023) представник відповідача зазначив, що декларантом не підтверджено одну із складових митної вартості, зокрема, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, оскільки подано докази, видані ФОП ОСОБА_2 , натомість згідно з ЦМР перевезення здійснював ОСОБА_3 . Таким чином, Львівською митницею встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Представник позивача подав до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що відповідач помилково вважає, що вартість товару, вказана в декларації, була у Євро, адже вартість у розмірі 8990160,00 зазначена в угорських форинтах. Розбіжність між датами завантаження товару в інвойсі та датою у графі 44 ЦМР відповідає фактичним подіям, оскільки завантаження товару відбувалося у день попередній до митного оформлення. Страхування вантажу не було обов`язковим, а тому посилання відповідача на цю вимогу є безпідставним. Щодо відсутності договірних відносин між перевізником та замовником, то вказаний аргумент, на думку представника позивача, не відповідає дійсності, оскільки договір щодо перевезення товару, який був поданий на митницю, укладений з експедиторською агенцією, яка за умовами договору здійснювала пошук перевізника, відтак різні прізвища не вказують на наявність розбіжності, а відповідають фактичним даним.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400108/2 представник позивача вказав, що твердження відповідача з приводу відсутності договору не відповідають дійсності, оскільки такий був долучений до пакету документів при митному оформленні.

Щодо долучення платіжного доручення до митного оформлення, датованого 22.06.2023, та зазначеного у рахунку - фактурі № U23/000321 від 23.06.2023 строку, де вказано, що оплата за товар повинна бути здійснена 23.06.23 у формі переказу. Такий аргумент, на думку представника позивача, також є необґрунтованим, оскільки при оформленні платіжного доручення банк зобов`язується переказати з рахунку платника, визначену у дорученні суму до певного терміну, на рахунок отримувача. Вказана сума переказана на рахунок отримувача вчасно, що підтверджують усі необхідні документи. Аргументи щодо відсутності інформації про технічний стан обладнання, зокрема наявність дефектів та стан після капітального ремонту у копії експортної МД, є безпідставними, оскільки усі документи долучені до митного оформлення, де чітко зазначено стан обладнання, що є однією з обов`язкових умов для митного оформлення. Додатково для митного оформлення була подана експертна оцінка про стан майна, що транспортується.

Доводи щодо не підтвердження однієї зі складових митної вартості (витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України) є безпідставними, через те, що при здійсненні перевезення було найнято експедиторську агенцію, де власне ФОП ОСОБА_2 і є експедитором, тож ним було подано докази щодо витрат на транспортування, а згідно ЦМР перевезення здійснювалося ОСОБА_3 , що є найманим перевізником, відтак усі необхідні документи було долучено, а розбіжність між прізвищами осіб відповідає фактичним даним.

Частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію №23UA209140015417U6 від 13.06.2023 на товар Вертикальний оброблювальний центр фрезерний з ЧПК, що був у використанні, марка DMG GILDEMEISTER тип DMC 635V, заводський номер 1537000116А, максимальне навантаження на стіл 600 кг, переміщення по осях 635х510х460 мм, інструментальний магазин на 20 позицій, рік випуску 2009, призначений для обробки металевих деталей. Розрахована декларантом митна вартість товару 24000,00 Євро.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.

14.06.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400086/1 (далі оскаржене рішення від 14.06.2023), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 30254,47 Євро. Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000455.

До митного оформлення уповноважена особа декларанта подала митну декларацію від 03.07.2023 № 23UA209140017657U6 на товар Машини вигинальні Листогиб гідравлічний з ЧПК, що був у використанні, марка ERMAK, тип CNC HAP 4100х200, заводський номер SN20070627, рік випуску 2007, 1 шт., демонтований, упакований для транспортування, призначений для згинання листового металу. Розрахована декларантом митна вартість товару 111000,00 польських злотих.

Відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта вимогу про надання додаткових документів.

На вимогу митного органу уповноважена особа декларанта подала додаткові документи.

06.07.2023 відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2023/400108/2 (далі оскаржене рішення від 06.07.2023), відповідно до якого визначено митну вартість імпортованого позивачем товару за допомогою резервного методу у розмірі 185836,00 польських злотих. Відповідач прийняв картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000514.

Вважаючи вказані рішення про коригування митної вартості та картки відмови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

При вирішенні спору по суті суд виходив з такого.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України від 13.03.2012 № 4495-VI (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною другою статті 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 вказаного Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII вказаного Кодексу та вказаною главою (частина перша статті 52 МК України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

За правилами частини першої статті 53 МК України у випадках, передбачених вказаним Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначається частиною другою статті 53 МК України, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 вказаного Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог частини третьої статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій вказаної статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1)договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 МК України).

Згідно з частинами першою, другою статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування зазначеного методу, визначених у частині першій статті 58 вказаного Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 вказаного Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 54 МК України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з частиною другою статті 55 МК України прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 вказаного Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х вказаного Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої вказаної статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 вказаного Кодексу або до суду.

У частині третій статті 55 МК України також встановлено, що форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, відповідно до частини другої вказаної статті є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У частинах третій-шостій статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм зазначеного Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 вказаного Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 вказаного Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 вказаного Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Відповідно до частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Згідно з частиною другою статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

У частинах четвертій, п`ятій статті 58 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої вказаної статті. Ціна, що фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Відповідно до частини третьої статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 вказаного Кодексу. У разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 вказаного Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

За приписами частин першої, другої, четвертої статті 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 вказаного Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT). Митна вартість, визначена згідно з положеннями вказаної статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово проінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень зазначеної статті, та про використаний при цьому метод.

Як встановив суд, уповноважена особа декларанта для здійснення митного оформлення подала до відповідача:

- митну декларацію від 13.06.2023 №23UA209140015417U6, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: контракт від 29.05.2023 №29/05/2023/2, рахунок-фактуру (іновойс) (Commercial invoice) від 01.06.2023, декларацію про походження товару (Declaration of origin) від 01.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 05.06.2023, договір про перевезення товару від 09.06.2023, автотранспортну накладну (Road consignment note) від 12.06.2023, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією (звіт) від 13.06.2023;

- митну декларацію від 03.07.2023 № 23UA209140017657U6, до якої для підтвердження заявленої митної вартості товару долучила, зокрема, наступні документи: контракт від 16.06.2023 №16/06/2023, рахунок-фактуру (іновойс) (Commercial invoice) від 21.06.2023, декларацію про походження товару (Declaration of origin) від 21.06.2023, банківський платіжний документ, що стосується товару від 22.06.2023, автотранспортну накладну.

Щодо кожної митної декларації відповідач надіслав уповноваженій особі декларанта, відповідно до вимог частин другої-третьої статті 53 МК України, вимогу про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів ; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Вирішуючи питання наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимог про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд вважає, що неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

З приводу покликання відповідача в оскарженому рішенні від 14.06.2023 на те, що у наданій ЕК МД країни експорту вартість товару не відповідає вартості товару, вказаній в інвойсі, то суд зазначає, що в експортній митній декларації країни відправлення вказана вартість товару (8990160,00) у національній валюті Угорщини форинт (HUF), а не у Євро. При цьому, відповідач не спростував, що 8990160,00 угорських форинтів за курсом Національного банку дорівнює 24000,00 Євро. Відтак означені доводи відповідача суд відхиляє з підстав необґрунтованості.

Розбіжність між датами завантаження товару в інвойсі та датою в графі 44 ЦМР представник позивача пояснив відповідністю фактичним подіям, оскільки завантаження товару відбувалося у день попередній до митного оформлення, так як угорська митниця в день завантаження завершила роботу і митне оформлення відбувалося наступного дня.

Суд також зазначає, що вказані обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару.

Суд критично оцінює покликання відповідача в оскарженому рішенні від 14.06.2023 на відсутність відомостей щодо страхування вантажу, адже таке страхування, що підтвердив позивач, не проводилось.

В оскарженому рішенні від 14.06.2023 відповідач зазначив, що рахунок на перевезення виставлений ФОП ОСОБА_1 , а у графі 16 ЦМР перевізником зазначено AVTO+ltd. Суд погоджується із аргументами позивача про необґрунтованість таких доводів відповідача, оскільки договір-заявку на перевезення (вантажу) від 09.06.2023 №16, який був поданий на митницю, укладений з експедитором (ФОП ОСОБА_1 ), який за умовами договору здійснював пошук перевізника, відтак різні прізвища не вказують на наявність розбіжності, а відповідають фактичним даним.

Отже, за результатами дослідження вказаних документів, які подавалися до митного оформлення разом з митною декларацією від 13.06.2023 №UA209140/2023/015417, суд встановив, що такі містять достатні відомості для підтвердження складових митної вартості, у тому числі витрат на транспортування, а тому суд відхиляє посилання відповідача, як на підставу для витребування доказів, на не підтвердження документально відомостей щодо складових митної вартості.

Підсумовуючи зазначене, суд вважає, що відповідач не довів наявності підстав, передбачених частинами третьою, четвертою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи у межах митної декларації від 13.06.2023 №UA209140/2023/015417. Так само не довів обов`язкового обґрунтованого сумніву правильності визначення митної вартості товарів.

У відповідності до частини першої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, суд відхиляє посилання відповідача на неподання декларантом додаткових документів, оскільки встановлених статтею 53 МК України наявності підстав для цього митним органом не доведено, заявлена позивачем у митній декларації від 13.06.2023 №UA209140/2023/015417 митна вартість товарів підтверджується наданими до митного оформлення документами.

Поряд з цим, досліджуючи питання наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимоги про надання додаткових документів щодо підтвердження митної вартості товару згідно з митною декларацією від 03.07.2023 № 23UA209140017657U6, суд зазначає таке.

З приводу покликання в оскарженому рішенні від 06.07.2023 на те, що у рахунку-фактурі № U23/000321 від 23.06.2023 зазначено, що оплата за товар повинна бути здійснена 23.06.2023 у формі переказу, натомість до митного оформлення надано платіжне доручення від 22.06.2023, то суд висновує, що вказані обставини жодним чином не впливають на визначення митної вартості товару.

В оскарженому рішенні від 06.07.2023 відповідач зазначив про те, що поставка здійснюється на умовах FCA Bydgoszc, відповідно до яких обов`язок укласти договір на транспортування та оплати витрат на транспортування товарів несе покупець, тобто до митної вартості вони не включені, натомість договір про надання послуг на перевезення до митного оформлення та рахунок на оплату транспортних витрат до митного оформлення не надано.

Беручи до уваги відсутність документів, які б підтверджували таку складову митної вартості як витрати на транспортування, суд вважає, що у відповідача були підстави, передбачені частиною третьою статті 53 МК України, для пред`явлення позивачу вимоги надати додаткові документи. Відтак відповідач довів обґрунтований сумнів правильності визначення митної вартості товарів, а тому доводи позивача у цій частині суд відхиляє.

Суд встановив, що на виконання вимоги про витребування додаткових документів позивач подав до митного органу, серед іншого, договір-заявку на перевезення (вантажу) від 23.06.2023 №19, рахунок на оплату транспортних послуг від 06.07.2023 №06-07.

У частині шостій статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

- невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

- неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій четвертій статті 53 зазначеного Кодексу, або відсутності у таких документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за такі товари;

- невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 зазначеного Кодексу;

- надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У частині першій статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості таких товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 вказаного Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Із змісту оскарженого рішення видно, що підставою для його прийняття слугувало те, що договір-заявку на перевезення (вантажу) від 23.06.2023 №19 укладено з ФОП ОСОБА_2 , а у ЦМР зазначено перевізника ОСОБА_4 . Як пояснив позивач, ФОП ОСОБА_2 є експедитором, тож ним подано докази щодо витрат на транспортування, а згідно з ЦМР перевезення здійснювалося ОСОБА_3 (безпосередній перевізник).

Суд також зауважує, що відповідач не довів, яким чином вказані розбіжності впливають на заявлену позивачем митну вартість товару.

З приводу покликання відповідача в означеному рішенні на те, що в рахунку на оплату транспортних послуг зазначено маршрут перевезення Бидгощч-Городок-Буськ, натомість у графі 3 ЦМР місце розвантаження Пустомити, то за поясненнями позивача така відмінність полягає у тому, що у ЦМР вказано юридичну адресу ТзОВ Інтер Форвард, а м.Буськ є місцем знаходженням покупця ТзОВ СТАЛЬБАУ, який замовив товар у позивача на підставі договору купівлі-продажу від 16.06.2023 №16/06-2023/2.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої за основним методом митної вартості імпортованого товару згідно з митною декларацією від 03.07.2023 №23UA209140017657U6.

Суд також зазначає, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених частиною другою статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод.

При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄАІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. При здійсненні контролю за коригуванням митної вартості товару, проведеним органом доходів і зборів за другорядним методом (за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; за резервним методом), суд повинен вимагати від відповідача доведення того, що товар за певною митною вартістю дійсно був увезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) було оскаржене до суду та скасоване судом.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а.

З оскаржених рішень вбачається, що джерело коригування митної вартості задекларованих позивачем товарів за резервним методом митна декларація від 11.04.2023 № UA400040/2023/12935 (щодо оскарженого рішення від 14.06.2023) та митна декларація від 01.06.2023 № UA305130/2023/14835 (щодо оскарженого рішення від 06.07.2023).

Проте оскаржені рішення про коригування митної вартості товарів не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за другорядним методом (резервним), що додатково свідчить про їх необґрунтованість.

З оскаржених рішень також видно, що відповідач визначив митну вартість товару за резервним методом, взявши за основу для обрахунку митної вартості товару вищеописані митні декларації від 11.04.2023 № UA400040/2023/12935 (рівень митної вартості 32561,41 доларів США/од), від 01.06.2023 № UA305130/2023/14835 (рівень митної вартості 3,03 долари США/кг).

Водночас суд звертає увагу на те, що відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, у графі 30 Коригування зазначається визначена митним органом у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи митна вартість товару.

Тобто митний органі при коригуванні митної вартості повинен визначити митну вартість товару виключно у валюті рахунка-фактури (інвойсу) або рахунка-проформи, які декларант подав до митного оформлення.

Суд встановив, що митна вартість товару за митною декларацією від 13.06.2023 №23UA209140015417U6 визначена позивачем у валюті Євро, що підтверджується контрактом від 29.05.2023 №29/05/2023/2 та рахунком-фактурою (іновойс) від 01.06.2023. А митна вартість товару за митною декларацією від 13.06.2023 №23UA209140015417U6 визначена позивачем у валюті польського злотого, що підтверджується контрактом від 16.06.2023 №16/06/2023 та рахунком-фактурою (іновойс) (Commercial invoice) від 21.06.2023.

Таким чином, відповідач у відповідності до вищенаведених Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів повинен був визначити митну вартість товару за результатами коригування у валюті Євро та польського злотого, а не у валюті долара США.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що позивач подав до митного органу повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості імпортованих товарів за основним методом, а, в свою чергу, відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за основним методом відповідач не спростував, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідач не довів.

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до частини першої статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Суд при розгляді справи враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).

Також згідно з пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості в межах відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Зважаючи на викладені порушення, допущені митним органом при здійснення коригування митної вартості товарів, суд дійшов висновку про невідповідність рішення про коригування митної вартості товарів від 14.06.2023 №UA209000/2023/400086/1, від 06.07.2023 UA209000/2023/400108/2 та карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000455, №UA209140/2023/000514 критеріям правомірності рішень суб`єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України, а тому такі є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити повністю.

Відповідно до статті 139 КАС України з відповідача за рахунок його бюджетних асигнувань необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Львівської митниці про коригування митної вартості товарів від 14.06.2023 №UA209000/2023/400086/1, від 06.07.2023 UA209000/2023/400108/2 і картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209140/2023/000455, №UA209140/2023/000514.

Стягнути з Львівської митниці (код ЄДРПОУ 43971343, місцезнаходження: 79000, м.Львів, вул.Костюшка, 1) за рахунок її бюджетних асигнувань на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Інтер Форвард (код ЄДРПОУ 39064098, місцезнаходження: 81130, Львівська обл., Львівський р-н, с.Сокільники, вул.Львівська Бічна, 6) судовий збір у розмірі 5368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Суддя Мричко Н.І.