Рішення

від 26.01.2024 по справі 755/454/24

ДНІПРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №:755/454/24

Провадження №2-а/755/17/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" січня 2024 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.,

при секретарі - Яхно П.А.

за участю: позивача - ОСОБА_1

представника позивача - Проконової К.В.

представника відповідача - Мельника М.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, адміністративну справу за позовом громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області, про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження іноземця, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, громадянин Республіки Республіки Білорусь ОСОБА_1 , звернувся до суду з позовом в якому просить суд: постанову серії ПН МКМ №014175 від 19.12.2023 про накладення адміністративного стягнення, винесену заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д.В. відносно ОСОБА_1 , якою накладено штраф у розмірі 5 100 грн, скасувати та справу закрити за відсутністю складу правопорушення; визнати протиправним і скасувати рішення №8010130100014612 від 19.12.2023 про примусове повернення його до країни походження або третьої країни, винесене заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петрович Д.В. відносно ОСОБА_1 , яким зобов`язано покинути територію України до 16.01.2024.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на те, що відносно нього заступник начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петров Д.В. виніс постанову серії ПН МКМ № 014175 від 19.12.2023 про накладення адміністративного стягнення за вчинення адміністративного проступку, відповідальність за яке передбачена частиною 2 статті 203 КУпАП, у розмірі 5 100 грн. Цього ж дня, йому надали для ознайомлення рішення № 8010130100014612 від 19.12.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни та зобов`язання покинути територію України до 16.01.2024. Вважає зазначені рішення протиправними, такими, що підлягають скасуванню з огляду на наступне.

19.12.2023 головний спеціаліст ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кошицький А.Л. склав протокол серії ПР МКМ № 014229 про виявлення о 13:50 вчиненого ним правопорушення. Під час фіксації він надав пояснення про мотиви прибуття в України у жовтні 2021 року - незгода із діями керівництва Республіки Білорусь під час народних протестів 2020 року, побоювання за життя та здоров`я як їх учасник. З початком повномасштабної війни він здійснює канонічну, волонтерську діяльність для допомоги Україні, її Збройним силам у війні. Без сумніву засуджує дії Російської Федерації та керівництво Республіки Білорусь, як пособника війни. Зазначені пояснення не взяті до уваги, у протоколі, незважаючи на його заперечення, не зафіксовані. Він повідомив працівника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кошицького А.Л. про бажання взяти участь розгляді справи, який мав відбутися цього ж дня о 14:25, на що йому було сказано, що це формальність і наданих пояснень достатньо. Проживання без документів на право проживання в Україні він не заперечує. Причиною цього діяння, крім необізнаності у бюрократичних процедурах, стало, зокрема, специфічне, інколи упереджене ставлення та/або побоювання людей в Україні співпрацювати з громадянином Республіки Білорусь, що наразі існують через війну. До осені 2023 року йому не вдавалося зустріти людей, які могли би йому допомогли. З листопада 2023 року здійснює волонтерську діяльність у ГО «Сустреча». 18.12.2023 ГО «Сустреча» звернулась до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області із поданням про намір клопотати щодо продовження терміну його перебування в Україні та видачі посвідки на тимчасове проживання. Вважає вказані обставини суттєвими в розрізі порушення та такою, що виключає вину.

20.12.2023 йому також надали для ознайомлення рішення, яке зобов`язує його залишити територію України до 16.01.2024. Протиправність даного рішення полягає в наступному. Підстави для прийняття рішення про примусове повернення іноземців до країни походження або третьої країни передбачені в пункті 5 Інструкції про примусове повернення і примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, затвердженої спільним наказом МВС, Адміністрації ДПСУ, СБУ від 23.04.2012 № 353/271/150. Зокрема, це дії, що порушують законодавство України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства. В мотивувальній частині рішення заступник начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петров Д.В. посилається на складення протоколу про адміністративне правопорушення за частиною 2 статті 203 КУпАП та констатує порушення вимог статей 4, 9, 15 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З цим висновком він погодитись не може. Протокол є засобом фіксації ознак адміністративного проступку. Безпосереднє рішення виноситься в ході розгляду справи і складається у формі постанови. Питання набрання законної сили постанови посадової особи у справі про адміністративне правопорушення врегульоване статтею 291 КУпАП та обмежено строком її оскарження. В основі рішення закладена постанова, яка наразі не набрала законної сили. Вважає рішення передчасним.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 11.01.2024 відкрито провадження у даній справі, справа призначена до судового розгляду на 26.01.2024 та роз`яснено відповідачу та третій особі право подати письмовий відзив на позовну заяву з доказами, якими вони обґрунтовуються не пізніше дати розгляду справи.

Копія ухвали суду від 11.01.2024 надіслана на офіційні електронні адреси учасників справи та доставлена до їх електронних скриньок 12.01.2024.

15.01.2024 до суду від відповідача надійшло клопотання про приєднання до матеріалів справи документів.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали, просили його задовольнити. Додатково позивач пояснив, що у жовтні 2021 року приїхав до України, оскільки був не згоден з політикою, яка велася в Республіці Білорусь та мав усі підстави побоюватись за своє життя, так як приймав участь у акціях протесту. В Україні він раніше, у 2015-2017 роках, проживав, мав посвідку на тимчасове проживання, мав друзів, був членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, волонтерив та був впевнений, що зможе знайти роботу та отримати нову посвідку. До ДМС мав намір звернутися у березні 2022 року, оскільки його законний термін перебування в Україні спливав у квітні 2022, однак почалася війна. Від знайомих, в тому числі і громадян Білорусії, він знав, що органи ДМС заяв на продовження терміну перебування та на отримання посвідок не приймають, а при виявленні громадян Білорусії - видворяють. Він тривалий час не міг знайти організацію яка б допомогла в оформленні документів, звертався до адвокатів, громадських організацій. В листопаді 2023 він знайшов ГО «Сустреча» та став її членом - волонтером, яка і допомагає йому в оформленні документів. Він також з 2021 є членом вищевказаної Церкви та допомагає людям.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, зазначив, що позивач тривалий час проживав на території України без документів, які надають право на проживання, у зв`язку з чим був притягнутий до адміністративної відповідальності та відносно нього прийняте рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни. Протокол про адміністративне правопорушення, постанова про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення іноземця до країни походження або третьої країни, складені на підставі закону та у спосіб передбачений законом.

Таким чином, суд вислухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Судом установлено, що старшим оперуповноваженим СКП ВП та СЗТ ГУНП у м. Києві Гуленко В. на ім`я начальника ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві Насірова З., складено рапорт зі змісту якого убачається, що 19.12.2023 під час проведення цільових профілактичних заходів з нагляду та контролю за виконанням законодавства у міграційній сфері під умовною назвою «Мігрант» виявлено особу, яка відрекомендувалася громадянином республіки білорусія ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував на території України з порушенням міграційного законодавства. Іноземця виявлено за адресою: АДРЕСА_1 . У подальшому, вказаного громадянина запрошено до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області (м.Київ вул. Ольгинська,3), для прийняття рішення згідно чинного законодавства.

Як убачається зі змісту пояснень ОСОБА_1 , наданих 19.12.2023 головному спеціалісту відділу адміністративного провадження та статистичної звітності Управління організації запобігання нелегальній міграції ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Кошицькому А., він прибув в Україну 21.10.2021 через ПП «Бориспіль» авіаційним транспортом з метою проживання. В 2015-2017 роках здійснював канонічну діяльність в релігійній громаді Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів у м. Дніпро за місцем проведення богослужінь. Згідно листа №15/1 від 18.12.2023 здійснює волонтерську діяльність у складі ГО «Сустрєча», основу якої складають білоруські активісти, добровольці, які борються за незалежність своєї країни і допомагають Україні в боротьбі з агресором. Через незнання міграційного законодавства після закінчення терміну законного перебування, територію України не покинув, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». Проживає за адресою: АДРЕСА_2 . З питань оформлення дозволу на імміграцію в Україну - не звертався. З питань продовження терміну перебування в Україні не подавався, набуття статусу біженця або особи яке потребує додаткового захисту в Україні до відповідних органів ДМС - не звертався. Претензій до співробітників міграційної служби не має.

19.12.2023 головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київський області Кошицьким А.Л. відносно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №014229, згідно якого 19.12.2023 о 13:50 за адресою: АДРЕСА_1 , було виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. Місце скоєння правопорушення: АДРЕСА_2 .

Постановою заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петрова Д.В. від 19.12.2023, громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 203 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 5 100 грн.

19.12.2023 головним спеціалістом ЦМУ ДМС у м. Києві та Київський області Кошицьким А.Л. прийнято рішення №8010130100014612, затверджене заступником начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петровим Д.В. про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства - громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зі змісту вказаного рішення убачається, що 19.12.2023 співробітниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області спільно з ВП на СЗТ ГУНП у м. Києві виявлено громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , який порушив законодавство України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні. У ході опитування громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 пояснив, що прибув в Україну 21.10.2021 через ПП «Бориспіль» авіаційним транспортом з метою проживання. Відповідно до листа №220/0/161-17 від 13.02.2017 виданий Управлінням культури, національностей і релігій Дніпропетровської обласної державної адміністрації громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 здійснював канонічну діяльність в релігійній громаді Церкви Ісуса Христа Святих останніх днів у м. Дніпро за місцем проведення богослужінь. На теперішній час громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 здійснює волонтерську діяльність у складі ГО «Сустрєча», основу якої складають білоруські активісти, добровольці, які борються за незалежність своєї країни і допомагають Україні в боротьбі з агресором. Після закінчення законного терміну перебування, територію України не покинув, чим порушив вимоги Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства». З метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні до компетентних органів - не звертався. За порушення законодавства про правовий статус іноземців та осіб без громадянства на території України працівниками ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області відносно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , складено протокол про адміністративне правопорушення за ч.2 ст. 203 КУпАП (ПР МКМ № 014229 від 19.12.2023). За таких обставин громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , порушив вимоги ст. ст. 4, 9, 15 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

19.12.2023 громадянином Республіки Білорусь ОСОБА_1 підписана розписка, з тексту якої убачається, що останньому повідомлено, що за порушення законодавства України про правовий статус іноземців та осіб без громадянства, інтересів національної безпеки України чи охорони громадського порядку, прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, які проживають в Україні, прийнято рішення про його примусове повернення. Він зобов`язується не пізніше 16.01.2024 залишити територію України. З вимогами статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» щодо видворення в примусовому порядку у разі ухилення від виїзду за межі України у визначений строк ознайомлений. Йому роз`яснено, що зазначене рішення може бути оскаржено в суді.

20.12.2023 заступник начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петров Д. повідомив директора Департаменту у справах іноземців та осіб без громадянства ДМС України про прийняте 19.12.2023 рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни відносно громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ОСОБА_9 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає: АДРЕСА_2 , паспорт № НОМЕР_1 , виданий 27.05.2015, дійсний, до 27.05.2025, прибув 21.10.2021 через ПП «Бориспіль». Рішення прийнято у зв`язку з порушенням особою законодавства про правовий статс іноземців та осіб без громадянства, а саме: проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні та відсутністю підстав для подальшого перебування на території України, передбачених Законом. Санкція щодо заборон в`їзду в Україну до іноземця не застосовувалась. Зазначена особа зобов`язана залишити територію України до 16.01.2024.

Відповідно до частини першої статті 26 Конституції України іноземці та особи без громадянства, що перебувають в Україні на законних підставах, користуються тими самими правами і свободами, а також несуть такі самі обов`язки, як і громадяни України, - за винятками, встановленими Конституцією, законами чи міжнародними договорами України.

Згідно з Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, хто законно перебуває на території будь-якої держави, має право вільно пересуватися і вільно вибирати місце проживання в межах цієї території. Кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров`я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб (пункти 1-3 статті 2).

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, та порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України, визначає Закон України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 №3773-VI (далі Закон №3773-VI), у частині третій статті 3 якого закріплено, що іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Статтею четвертою вказаного Закону визначені підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України та підстави для видачі посвідки на тимчасове проживання, які також визначаються відповідно до ст. 5 вказаного Закону.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно із п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

За нормою п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні: адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Згідно вимог ст.254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Згідно з ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами.

У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ст. 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Відповідно до вимог ст.279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.

Згідно із ст.283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 285 КУпАП, постанова оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №014229 від 19.12.2023 в ньому зазначено дату та час виявлення скоєного адміністративного правопорушення іноземцем, викладено обставини скоєного правопорушення та суть адміністративного правопорушення. В протоколі також зазначено нормативно-правовий акт, яким передбачена відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Протокол підписаний уповноваженою особою яка його склала та особою стосовно якої він складений. При цьому останнім будь-яких зауважень до протоколу не внесено.

Як вбачається з постанови серії ПН МКМ № 014175 від 19.12.2023, остання містить дату та час виявлення скоєного адміністративного правопорушення іноземцем, викладено обставини скоєного правопорушення та суть адміністративного правопорушення, а також враховані пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності. В постанові також зазначено нормативно-правовий акт, яким передбачена відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення. Постанова підписана уповноваженою особою яка її винесла та вручена особі яка притягнута до адміністративної відповідальності.

Статтею 4 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», визначено підстави за якими іноземці та особи без громадянства вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України, а також підстави для видачі таким особам посвідки на тимчасове проживання.

Відповідно до ч.2 ст. 203 КУпАП перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, а так само проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, за недійсними документами чи документами, термін дії яких закінчився, тягнуть за собою накладення штрафу від двохсот до трьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Аналіз вищевикладених норм чинного законодавства свідчить про наявність в діях громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 порушень вимог ст. 4 ЗУ «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», оскільки останній прибувши на територію України 21.10.2021 та після спливу дозволеного терміну перебування, територію України не покинув, до органів ДМС з метою оформлення дозволу на імміграцію в Україну, продовження строків перебування, набуття статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні - не звертався.

За вказаних обставин, суд вважає, що складений протокол про адміністративне правопорушення серії ПР МКМ №014229 від 19.12.2023 та прийнята постанова про накладення адміністративного стягнення серії ПН МКМ № 014175 від 19.12.2023, складені та прийняті посадовими особами відповідача у відповідності до вимог Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» та КУпАП, та у спосіб передбачений ними та підстав для скасування постанови судом не встановлено.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство України з прикордонних питань про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення. Рішення про примусове повернення іноземців та осіб без громадянства, зазначених у частині першій цієї статті, може супроводжуватися забороною щодо подальшого в`їзду в Україну строком на три роки. Строк заборони щодо подальшого в`їзду в Україну обчислюється з дня винесення такого рішення. Порядок виконання рішення про заборону щодо подальшого в`їзду в Україну визначає Кабінет Міністрів України. Іноземець або особа без громадянства зобов`язані самостійно залишити територію України у строк, зазначений у рішенні про примусове повернення.

За вимог частини восьмої ст. 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», положення цієї статті не застосовуються до іноземців та осіб без громадянства, на яких поширюється дія Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту».

Відповідно до ст. 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» іноземець або особа без громадянства не можуть бути примусово повернуті чи примусово видворені або видані чи передані до країн: де їх життю або свободі загрожуватиме небезпека за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань; де їм загрожує смертна кара або страта, катування, жорстоке, нелюдське або таке, що принижує гідність, поводження чи покарання; де їх життю або здоров`ю, безпеці або свободі загрожує небезпека внаслідок загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини, або природного чи техногенного лиха, або відсутності медичного лікування чи догляду, який забезпечує життя; де їм загрожує видворення або примусове повернення до країн, де можуть виникнути зазначені випадки.

Судом встановлено, що позивач, громадянин Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , досяг 18-річного віку, статус біженця йому не надано, в процедурі отримання статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту в Україні не перебуває, тобто відсутні підстави за яких примусове видворення не може бути застосоване.

Наведені вище обставини у їх сукупності свідчать про те, що відповідач ухвалюючи 19.12.2023 рішення про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , діяв у межах наданих повноважень та у спосіб передбачений законами.

Суд вважає, що право на обмеження доступу до території держави та проживання на її території для осіб, які не є громадянами цієї держави, є суверенним правом Держави Україна, і обґрунтовуючи застосування такого права, відповідач діяв в межах наданих повноважень.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, що неодноразово відображалася у рішеннях ЄСПЛ, зокрема, у справі ABUHMAID v. UKRAINE (заява №31183/13) від 12.01.17р., необхідно наголосити, що держави користуються певною свободою розсуду, коли йде мова про встановлення умов потрапляння іноземців на її територію та їх проживання там (див. Osman v. Denmark, no. 38058/09, § 54, 14 червня 2011), і відсутні підстави для висновку про те, що відповідні умови в Україні очевидно необґрунтовані або свавільні. З цього приводу Суд зазначає, що Конвенція не гарантує право іноземців потрапити або мешкати у конкретній країні. Також нею не гарантуються право отримати певний вид дозволу на проживання (див. Aristimuno Mendizabal v. France, no 51431/99, §§ 65-66, 17 січня 2006), п. 121, http://hudoc.echr.coe.int/eng?i=001-170285).

Україна як держава зобов`язана забезпечити взяті на себе зобов`язання щодо запровадження обмежень на в`їзд іноземців на її територію виключно з тих підстав і в тому порядку, які передбачені законодавством України.

Судом встановлено, що оскаржене рішення оформлено та прийнято у відповідності до Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу положень ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 90 КАС України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Між тим, в контексті спірних правовідносин слід зазначити, що вирішуючи будь-які питання, наслідком яких може стати втручання у права людини або обмеження існуючого права, держава повинна дотримуватись балансу інтересів, який у вигляді сформованого принципу відображений у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, судом встановлено, що громадянин Респібліки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 2021 як член Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів, задіяний у душпастирській опіці та емоційній підтримці людей, які звертаються за допомогою до Церкви у місті Києві. Під час повномасштабного вторгнення, як волонтер, так із залученням власних коштів, бере активну участь у гуманітарних та соціальних проєктах в Україні, спрямованих на підтримку та розвиток медичної інфраструктури країни, включно з госпіталями та профільними медичними установами, забезпечення функціонування продовольчої програми Церкви в Україні, націленої на допомогу соціально незахищеним верствам населення та внутрішньо переміщеним особам. В період з 2015 по 2017 він був задіяний в гуманітарних і соціальних програмах Церкви в м. Дніпрі і в м. Харкові.

01.11.2023 громадянин республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав договір про провадження волонтерської діяльності із ГО «Сустрєча».

Згідно із поданням Громадської організації «Сустрєча» (код ЄДРПОУ 45134618) до ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 18.12.2023, останнє є незалежним «білорусько - українським» об`єднанням в Україні, основу якого складають білоруські активісти, добровольці, які борються за незалежність своєї країни і допомагають Україні в боротьбі з агресором. Організація займається: збором і ввезенням в Україну гуманітарної допомоги для підрозділів ЗСУ, збором і доставлянням гуманітарної допомоги для цивільного населення по різних регіонах України, проведенням освітніх і культурних заходів, юридичною допомогою білоруським активістам і добровольцям в Україні. ГО «Сустрєча» 02.06.2023 була включена до Реєстру неприбуткових установ організацій ГУ ДПС у м. Києві, ДПІ у Солом`янському районі. Також, ГО «Сустрєча» зареєстрована у Міністерстві соціальної політики України, як організація, що залучає до своєї діяльності іноземців та осіб без громадянства для провадження волонтерської діяльності в Україні та дані про яку містяться у відповідному переліку на сайті Національної соціальної сервісної служби України https: //nssu.gov.ua/volonterstvo за №1594. Відповідно до Закону України «Про волонтерську діяльність» має право залучати іноземців для провадження волонтерської діяльності. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Білорусі, приєднався до команди їх волонтерів у листопаді 2023 року з наміром здійснювати волонтерську діяльність. ОСОБА_1 здійснює такі завдання: - перевезення гуманітарної допомоги по Україні в регіони, особливо постраждалі від війни (Херсон, Донецька область та інші), має водійське посвідчення; - організація безкоштовних курсів англійської мови (вільно володіє англійською мовою); - інформаційно-технічна підтримка діяльності організації (за фахом є інженером-програмістом). Для функціонування організація і виконання всіх поставлених завдань ГО необхідні волонтери. У зв`язку з цим просять дати можливість ОСОБА_1 залишитися в Україні і не приймати рішення про необхідність виїзду з України. Після оплати штрафу ГО «Сустрєча» клопотатиме перед міграційною службою щодо продовження терміну перебування, і надалі - видачі посвідки на тимчасове проживання ОСОБА_1 у зв`язку з волонтерською діяльністю. Підтверджують, що беруть на себе зобов`язання щодо покриття витрат, пов`язаних з проживанням та виїздом іноземця. Також зобов`язуються письмово повідомити територіальний орган чи підрозділ ДМС України у разі дострокового припинення участі вказаного іноземця у діяльності організації, розірвання чи припинення волонтерської угоди з таким іноземцем.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_12 , який є членом Церкви Ісуса Христа Святих Останніх Днів в м. Києві, підтвердив активну участь громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 у духовному житті Церкви та допомоги людям які до неї звертаються.

Свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 в судовому засіданні пояснили, що є членами ГО «Сустрєча» та потребують волонтерської допомоги їх співвітчизника громадянина Руспубліки Білорусь ОСОБА_1 , який безкоштовно надає уроки англійської мови, має посвідчення водія та погоджується займатися перевезеннями гуманітарної допомоги із-за кордону. Також, їх громадська організація надає допомогу громадянам Республіки Білорусь, які зазнавали та зазнають переслідувань в їх країні, в оформленні документів, які надають право на проживання в Україні та працевлаштування. Працівниками ДМС в усному порядку було відмовлено у прийнятті подання ГО «Сустрєча» щодо їх співвітчизника, однак вони його підтримують та будуть вживати заходів щодо його належного розгляду.

У рішенні по справі «Тетяна Жданок проти Латвії» (case of Zdanoka v. Latvia) встановлено, що «для того, щоб гарантувати стабільність та ефективність демократичної системи, від держави може вимагатись вжиття специфічних заходів. У той же час, демократія є поняттям, заснованим на компромісі, що вимагає різних поступок з боку окремих осіб, які повинні інколи бути готові обмежити деякі із своїх свобод так, щоб забезпечити більшу стабільність держави у цілому. Однак, щоразу, коли держава має намір послатись на принцип «демократії, здатної себе захистити» для виправдання свого втручання у права людини, вона повинна уважно оцінити обсяг і наслідки такого заходу, а також те, чи дотриманий баланс між вимогами захисту демократичного суспільства, з одного боку, та захисту прав людини - з іншого» (рішення Великої палати, 2006 р.).

Обставини щодо діяльності позивача, громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 на території України, в тому числі, але не обмежуючись, у ГО «Сустрєча» та її подання до ДМС, не були досліджені уповноваженими особами ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області під час прийняття рішення про примусового повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

Отже, за результатом дослідження наявних у справі матеріалів, а також аналізу повідомлених сторонами обставин, судом встановлено наявність підстав для скасування рішення ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області від 19.12.2023 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою всебічного та повного дослідження всіх обставин перебування іноземця на території України та наявності беззаперечних обставин для примусового повернення до країни походження або третьої країни іноземця та які б свідчили про правомірне втручання держави у права людини.

Аналізуючи усі вищевикладені доводи в їх сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 1, 4, 13 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», ст.ст. 2, 5, 6-11, 13-15, 72-79, 90, 139 241-246, 268-271, 288 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 ) до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у місті Києві та Київській області (код ЄДРПОУ: 42552598, вул. Березняківська, 4-А, м. Київ), про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та рішення про примусове повернення до країни походження іноземця - задовольнити частково.

Рішення заступника начальника ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області Петрова Д.В. від 19.12.2023 №8010130100014612 про примусове повернення до країни походження або третьої країни громадянина Республіки Білорусь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а в разі його оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Суддя: