Постанова

від 23.01.2024 по справі 569/6297/22

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 січня 2024 року

м. Рівне

Справа № 569/6297/22

Провадження № 22-ц/4815/121/24

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: суддя Ковальчук Н. М.,

судді: Хилевич С. В., Шимків С. С.,

секретар судового засідання - Пиляй І. С.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «МЖК-СІМ`Я»,

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-СІМ`Я», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс», про визнання майнових прав на житлове приміщення та зобов`язання не вчиняти дії, ухвалене 25.10.2023 року у м. Рівне у складі судді Харечка С. П. об 11:32, повний текст складено 03 листопада 2023 року

В С Т А Н О В И В:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання майнових прав на житлове приміщення та зобов`язання не вчиняти дії.

Свої вимоги у позовній заяві та у поясненях, наданих у судовому засіданні, обґрунтовувала тим, що між нею Товариством з обмеженою відповідальністю «МЖК-СІМ`Я»(далі ТзОВ «МЖК-СІМ`Я»), Товариством з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс»(далі ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс») було укладено договір про заміну сторони у Договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_1 . В п. 4 Договору передбаченого, що вона, як Змінений Новий власник, з моменту повної оплати коштів, зазначених у п. 8 Договору, набуває майнові права на вказану квартиру. Передача майнових прав відбувається за 36622,70 дол. США, що еквівалентно 1043746,95 грн 95 коп. по ринковому курсу. Як було передбачено Договором, у день його підписання вона передала менеджеру ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» 31500.00 дол. США, решту суми сплатила окремими платежами у відповідності до п. 8 Договору, оплата яких підтверджується квитанціями. За повідомленням менеджера ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» підтвердженням отримання завдатку у розмірі 31500.00 дол.США є факт підписання договору, позивачці оригінал договору було вручено, видано ключі від квартири на оглянуто об`єкт продажу, і зазначене дало можливість робити ремонт у квартирі. В грудні позивачку по телефону повідомили про шахрайські дії менеджера ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» ОСОБА_2 , якій вона безпосередньо передавала гроші за придбану нерухомість. Зазначає, що станом на 23.05.2022 року виконала свої зобов`язання за Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва. 07.02.2022 року позивачка отримала листи від 02.02.2022 року №1, №2 від відповідача, яким останній повідомлє, що в Товаристві відсутній будь-який договір, підписаний із ОСОБА_1 , і предметом якого є квартира АДРЕСА_2 . Звернулась до суду з даною позовною заявою, оскільки відповідачем змінено ключі у квартирі, квартира, в якій залишились її будівельні матеріали та інструмент, опечатана, а відповідач не визнає її майнових прав на квартиру.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача далі ТзОВ «Рівненський МЖК» про визнання майнових прав на житлове приміщення та зобов`язання не вчиняти дії відмовлено.

Вважаючи рішення суду першої інстанції незаконним, необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 оскаржила його в апеляційному порядку. У поданій апеляційній скарзі заперечує висновок місцевого суду про те, що позивачкою не доведено виникнення та існування з ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» правовідносин за Договором купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва від 09 жовтня 2020 року, укладеного між ТзОВ «Рівненський МЖК» (Первинний власник) в особі директора Дем`янчук Н.М., ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» в особі директора Зінич A.A.(Новий власник) та позивачкою (зміненим Новим власником), відповідно до якого ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» продало ОСОБА_3 , а остання купила майнові права на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 , які належали ТзОВ «Рівненський МЖК».

Враховуючи висновки судової почеркознавчої експертизи, суд прийшов до помилкового переконання, що у відповідача було відсутнє волевиявлення щодо укладення вказаного договору. Проте, місцевий не врахував, що відповідачі не заперечують того, що на момент укладення договору купівлі-продажу майнових прав на квартиру ОСОБА_4 займала посаду директора ТзОВ «Рівненський МЖК», а Зінич A. A. займав посаду директора ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», тобто були компетентними представниками, уповноваженими укладати та підписувати договори. Факт укладення договору підтверджується наявністю підтиском печаток на договорі. Наявність печаток, відсутність факту протиправного їх використання і так само відсутність звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою печаток підтверджує укладення договору, який створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи.

Суд не врахував, що договір укладено між фізичною та юридичною особою, а тому при вирішенні спору треба враховувати висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду. Місцевий суд не обгрунтував у своєму рішенні відступлення від висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 23.07.2019р. у справі № 918/780/18; від 19.07.2022р. у справі № 904/4790/21: від 05.07.2022 у справі № 911/3448/20; від 31.05.2022 р. у справі № 910/3334/21; від 02.02.2022 р. у справі № 916/918/21 та від 20.01.2022 у справі № 910/772/21.

Суд неправильно застосував ч.ч.1,3 ст. 58-1 ГК України. Ця норма передбачає, що суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки, використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим, наявність або відсутність відбитка печатки суб`єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Однак, дана норма закону є диспозитивною і не може поширюватись на спірні правовідносини, оскільки на договорі наявна печатка, тобто сторони договору мали право використовувати та використали таку печатку і у даному випадку вона є доказом волевиявлення сторони правочину. Тобто, ідентичність підпису на договорі не є єдиною істотною умовою договору, так як наявні відтиски печаток ТзОВ «Рівненський МЖК» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» і їх протиправне використання не доведено.

Суд не врахував, що показами свідків доведено факт передачі відповідачем ключів від квартири та факт погодження початку ремонтних робіт у даній квартирі, тобто часткове виконання відповідачем правочину вже є доказом його схвалення і підтвердження волевиявлення.

Посилання суду першої інстанції як на підставу для відмови у позові на відсутність доказів перебування менеджера ОСОБА_6 у трудових відносинах з ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», а також доказів підтвердження зарахування на рахунки ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» 31500 доларів США - безпідставні, так як відповідач довірив вказаній особі печатку товариства, ключі від квартири, які вона вручала інвесторам, та право отримання коштів від вкладників.

З наведених підстав просять скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення через її безпідставність.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без зміни, а апеляційну скаргу без задоволення через її безпідставність.

Дослідивши матеріали та обставини справи на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, апеляційний суд прийшов до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою по справі не доведено виникнення та існування між нею та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» правовідносин з договору купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва - двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_1 . Свої висновки суд першої інстанції грунтував відсутністю доказів того, що ОСОБА_7 працювала менеджером ТОВ «МЖК-СІМ`Я» та відсутністю підтвердження зарахування на рахунки відповідача завдатку на суму 31500.00 дол.США. Суд першої інстанції також вказав, що в матеріалах справи відсутні докази того, що станом на 09.10.2020 року ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» являлося власником майнових прав, так як у матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу майнових прав на вказану квартиру між забудовником ТзОВ «Рівненський МЖК» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» від 24.06.2019 року.

Окрім цього, місцевий суд послався на Висновки судової почеркознавчої експертизи №4162 від 12.01.2023 Львівського НДІСЕ Волинського відділення директор ТзОВ «Рівненський МЖК» Н. М. Дем`янчук Н. М. та директор ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» Зінич А. А. не підписували Договір купівлі-продажу майнових прав на квартиру з позивачкою, а такий договір підписали інші особи.

З такими висновками суду першої інстанції апеляційний суд погодитись не може, виходячи із слідуючого.

Cудом встановлено: 09 жовтня 2020 року між ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» (Первинний власник) в особі директора Дем`янчук Н.М., що діє на підставі Статуту, з однієї сторони, ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» в особі директора Зінич A.A.(Новий власник), що діє на підставі Статуту та позивачем ОСОБА_3 , зміненим Новим власником, укладено Договір про заміну сторони у Договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 24.06.2019 року (відступлення права вимоги).

За умовами п.1 Договору зі згоди Первинного власника Новий власник передає, а Змінений Новий власник приймає на себе права та обов`язки сторони (Нового власника ) у Договорі купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення від 24.06.2019 року, укладеного між ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я». Об`єктом незавершеного будівництва житлового призначення є двокімнатна квартира будівельний АДРЕСА_1 .

За п. 2 Договору права та обов`язки ОСОБА_1 набуває з моменту повної оплати коштів, зазначених у п. 8 даного Договору.

Відповідно до п. 8 Договору відступлення прав та обов`язків ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» на користь ОСОБА_1 відбувається за 36622,70 дол. США, що еквівалентно 1043746,95 грн. по ринковому курсу за домовленістю сторін 28,50 грн. за один долар США на момент укладення цього Договору. ОСОБА_1 сплачує ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» загальну вартість відступлення майнових прав, зазначених в першому абзаці цього пункту Договору, шляхом перерахування коштів в наступному порядку:

- суму завдатку в розмірі 31500,00 дол. США в момент підписання цього Договору, підписанням даного Договору ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» підтверджує отримання коштів від ОСОБА_1 ; - суму в розмірі 642,70 дол. США - до 09 січня 2021 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 квітня 2021 року;- суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 липня 2021 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 жовтня 2021 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 січня 2022 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 квітня 2022 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 липня 2022 року; - суму в розмірі 640,00 дол. США - до 09 жовтня 2022 року.

05.01.2022 року ОСОБА_1 перерахувала через АТ.КБ «Приватбанк» на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» 18240,00 грн. (квитанція № 0.0.2405874461.1) (а.с.20)

02.02.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18240,00 грн. (квитанція № 0.0.2442997108.1) (а.с.21).

02.02.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18240,00 грн. (квитанція № 0.0.24422997094.1) (а.с.22).

02.02.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18240,00 грн. (квитанція № 0.0.2442987123.1) (а.с.23).

20.05.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18720,00 грн. (квитанція № 0.0.2552398317.1) (а.с.24).

20.05.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18720,00 грн. (квитанція № 0.0.2552399872.1) (а.с.24).

20.05.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18810,00 грн. (квитанція № 0.0.2552397979.1) (а.с.24).

20.05.2022 року ОСОБА_1 перерахувала на банківський рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» суму в розмірі 18720,00 грн. (квитанція № 0.0.2552398727.1) (а.с.24).

У червні 2022 року ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» направило ОСОБА_1 повідомлення, що її платежі, які надійшли на рахунок Товариства є помилково оплачені, оскільки у Товаристві відсутній укладений з нею будь-який договір.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу заперечення ТзОВ «Рівненський молодіжний жилий комплекс» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» факту укладення з позивачкою Договору від 09.10.2020 року купівлі-продажу майнових прав на об`єкт незавершеного будівництва житлового призначення - двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_4 (поштова адреса будинку надана у липні 2020 року).

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

Вказане питання було предметом дослідження як у рішеннях ЄСПЛ, так і Верховного Суду України та Верховного Суду.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як «право очікування», яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Укладаючи договір купівлі-продажу майнових прав на новозбудоване майно, покупець отримує речове право, яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно в майбутньому.

Захист прав на новостворене майно, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої та другої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Норми статті 204 ЦК України зазначають про правомірність правочину, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Обгрунтовуючи свої позовні вимоги та аргументи апеляційної скарги, позивачка посилалась на факт укладення Договору купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_4 від 09.10.2020 у офісі ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» за участю менеджер Товариства ОСОБА_9 . Саме менеджер даного Товариства ОСОБА_7 надала позивачці оригінал Договіру з підписами та відтисками печаток, отримала завдаток від позивачки і запевнила останню, що видача позивачці оригіналу Договору є підтвердженням отримання завдатку.

Такі аргументи, на думку апеляційного суду, є обґрунтованими і заслуговують на увагу. При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що доказів загублення печаток, їх викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння ТзОВ «Рівненський МЖК» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», а так само використання печаток іншими особами, відповідач та третя особа до суду не надали і таких доказів судом першої інстанції не здобуто.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» Грабовськиий В. А. заперечив факт підписання Договору, однак пояснив, що Товариство звернулось до правоохоронних органів щодо вчинення шахрайських дій ОСОБА_10 і на даний час зареєстроване кримінальне провадження, тривають слідчі дії.

Факт звернення відповідача до правоохоронних органів у зв`язку із вчиненням менеджером ОСОБА_10 шахрайських дій підтверджує перебування останньої у трудових відносинах із ТзОВ «МЖК-СІМ`Я».

Позивач, при укладенні Договору діяла добросовісно, після підписання Договору і отримання ключів від квартири почала ремонт квартири. Її добросовісність підтверджується виконання нею зобов`язань за Договором - сплати чергових внесків за квартиру на розрахунковий рахунок ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», що вказаний у Договорі.

Отже, Договір купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_4 від 09.10.2020 року створює для сторін відповідні права та обов`язки, які ним передбачені.

Свої зобов`язання за Договором позивачка виконала.

Верховний Суд у своїх висновках неодноразово вказував, що встановлення факту непідписання договору (підроблення підпису в договорі) контрагентом - юридичною особою ще не є безумовним приводом для визнання такого договору неукладеним.

Якщо інша сторона договору доведе, що на договорі чи інших документах міститься дійсна печатка такого контрагента, а також існують докази виконання договору «особою, що нібито його не підписувала», є достатні підстави розраховувати, що суди кваліфікують відповідні правовідносини як договірні та захистять права їх добросовісного учасника.

Так, у справі № 918/780/18 за позовом про визнання договору недійсним, позивач, серед іншого, наполягав на тому, що спірний договір та додаткові угоди до нього підписані начебто невстановленими особами. Однак Верховний Суд, залишаючи в силі рішення судів попередніх інстанцій, якими повністю відмовлено в задоволенні позову про визнання спірного договору недійсним, у постанові від 23.07.2019 у справі № 918/780/18 зазначив, що зі встановлених судами обставин справи вбачається, що підписання правочину директором позивача підтверджується наявністю на спірному договорі відтисків печаток позивача як юридичної особи. Печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин. Поряд з цим у наведеній постанові Верховний Суд зауважив, що позаяк позивач не довів фактів протиправності використання своєї печатки чи обставин її втрати, так само й не надав доказів звернення до правоохоронних органів у зв`язку з втратою чи викраденням печатки, то суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав вважати, що печатка товариства використовувалася проти волі позивача.

Подібний висновок Верховного Суду відображено у постанові від 24.02.2021 у справі № 926/2308/19 за результатами розгляду касаційної скарги на рішення судів попередніх інстанцій, якими позивачу - юридичній особі - відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору. У вказаній справі позивач посилався на те, що наявність відтиску печатки юридичної особи на оспорюваному договорі не тягне юридичних наслідків, оскільки експертним висновком встановлено, що від імені директора юридичної особи підпис на цьому договорі виконано іншою невстановленою особою, тому з боку позивача цей договір підписано неуповноваженими особами, що не може породжувати будь-яких договірних зобов`язань для позивача. Однак Верховний Суд не погодився з такими доводами позивача та зосередив увагу на тому, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин, тому, встановивши наявність відбитку печатки позивача на цих документах, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що позивач має нести відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні її відбитків на договорах, актах, розрахункових документах. Доказів її загублення, викрадення або в інший спосіб вибуття з володіння позивача або використання її іншою особою не надано.

Таким чином, враховуючи норми діючого законодавства, що регулюють дані правовідносини, та висновки Верховного Суду у подібних спорах, слід вважати, що встановлення факту підроблення підпису в договорі контрагентом - юридичною особою, не є підставою для висновку, що за таким договором між сторонами не виникли взаємні права та обов`язки.

З огляду на вказане, апеляційний суд приходить до висновку: у даному спорі позивачкою доведено, що на Договорі купівлі-продажу майнових прав на двокімнатну квартиру будівельний АДРЕСА_4 від 09.10.2020 року містяться дійсні відтиски печаток ТзОВ «Рівненський МЖК» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я», а також позивачкою наведені докази часткового виконання ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» Договору (прийняття частини коштів за квартиру, надання ключів від квартири), тобто є достатні підстави вважати, що між ТзОВ «Рівненський МЖК», ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» та ОСОБА_1 існують договірні правовідносини.

У загальних положеннях про зобов`язання передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

зобов`язання мають виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).

У частині першій статті 527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно зі статтею 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За положеннями статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом статей 655, 656 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як видно із встановлених судом обставин, відповідач свої зобов`язання щодо передачі ОСОБА_1 майнового права на двокімнатну квартиру номер АДРЕСА_3 не виконав, її право діями відповідача порушене, а тому підлягає захисту у судовому порядку.

Не погоджується апеляційний суд з посиланням місцевого суду, як на підставу для відмови у позові, на те, що у матеріалах справи відсутній договір купівлі-продажу майнових прав на вказану квартиру між забудовником ТзОВ «Рівненський МЖК» та ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» від 24.06.2019 року. Відсутність у матеріалах справи такого договору не заперечує існування між ТзОВ «Рівненський МЖК», ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» та ОСОБА_1 договірних правовідносин. Адже, за умовами Договору від 20.10.2020 року сторони домовились, що первинний власник майнових прав на квартиру - ТзОВ «Рівненський МЖК» дає згоду ТзОВ «МЖК-СІМ`Я»(Зміненому Новому Власнику) прийняти на себе права та зобов`язання нового власника майнових прав на квартиру та передати ці права ОСОБА_1 після сплати останньою відповідних коштів.

Право власності на вказану квартиру, окрім позивачки, не можуть набути інші особи, оскільки майнові права перейшли на неї. Враховуючи це, апеляційний суд приходить до висновку, що підлягає задоволенню вимога зобов`язати ТзОВ «МЖК-СІМ`Я» та будь-яких інших осіб, в тому числі правонаступників відповідача, не вчиняти будь-які дії по передачі іншим особам майнового права на двокімнатну квартиру, будівельний номер АДРЕСА_3 .

Зазначеного суд першої інстанції не врахував, тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відносяться і витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вимоги ст. 141 ЦПК України, стягненню на користь позивачів на відшкодування понесених витрат по сплаті судового збору підлягає по копійки на кожного.

Керуючись ст. ст. 141, 367, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-Сім`я», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс», про визнання майнових прав на житлове приміщення та зобов`язання не вчиняти дії задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 майнове право на двокімнатну квартиру, будівельний номер 39(тридцять дев`ять), загальною проектною площею 65,74 кв.м., яка розташована на п`ятому поверсі першого під`їзду в третій черзі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_5 .

Заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «МЖК-СІМ`Я» та будь-яким іншим особам, в тому числі правонаступникам відповідача, вчиняти будь-які дії по передачі іншим особам майнового права на двокімнатну квартиру, будівельний номер 39 (тридцять дев`ять), загальною проектною площею 65,74 кв.м. яка розташована на п`ятому поверсі першого під`їзду в третій черзі багатоповерхового житлового будинку АДРЕСА_5 .

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МЖК-СІМ`Я», третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Рівненський молодіжний жилий комплекс» на користь ОСОБА_1 відшкодування витрат, понесених позивачем по сплаті судового збору по 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одній) гривні з кожного.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 26 січня 2024 року.

Головуючий Ковальчук Н.М.

Судді: Хилевич С. В.

Шимків С. С.