Постанова

від 17.01.2024 по справі 203/3072/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/545/24 Справа № 203/3072/20 Суддя у 1-й інстанції - Ханієва Ф. М. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючої - Городничої В.С.,

суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,

за участюсекретаря судовогозасідання Панасенко С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у м.Дніпрі апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенка Петра Валерійовича на рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги,

В С Т А Н О В И Л А:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Товариства зобмеженою відповідальністю«Фінансова компанія«Інвент»,Публічного акціонерноготовариства «ДельтаБанк» провизнання недійснимдоговору провідступлення прававимоги (т. 1 а.с. 1-4), в обґрунтування якого посилалась на те, що 28 серпня 2020 року вона отримала поштою від ТОВ «ФК «Інвент» повідомлення про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення від 07 серпня 2020 року №КПД-513-201/210-П, в якому її було повідомлено про відступлення прав вимоги від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Інвент».

Також від нового кредитора їй надійшла вимога про усунення порушення від 07 серпня 2020 року №КПД-513-201/20-В, в якій ТОВ «ФК «Інвент», як новий кредитор, вимагало погасити заборгованість за кредитним договором від 25 березня 2008 року №7/14-Ф в сумі 7 332 810,65 грн, а також погрожувало, що у разі несплати нею зазначених коштів ТОВ «ФК «Інвент» розпочне процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку, в тому числі шляхом продажу предмета іпотеки будь-якій особі.

Окрім вищезазначеного, вважає, що ТОВ «ФК «Інвент» ігнорує положення пункту 7 частини одинадцятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», яка забороняє кредитодавцю у позасудовому порядку вимагати повернення кредиту, та має намір в позасудовому порядку, поза обов`язковим судовим контролем, тобто свавільно, вимагати повернення кредиту шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Кредитний договір від 25 березня 2008 року №7/14-Ф та іпотечний договір №7-14/ІП від 25 березня 2008 року були укладені нею із ЗАТ «Сведбанк Інвест», а ПАТ «Дельта Банк» не було стороною вказаних договорів, від ЗАТ «Сведбанк» до неї ніколи не надходило повідомлень про відступлення прав вимоги за вказаними договорами до ПАТ «Дельта Банк».

Раніше ПАТ «Дельта Банк» зверталося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, однак рішенням Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2015 року, яке набрало законної сили 23 жовтня 2015 року, у справі №203/1530/14-ц у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 відмовлено. Однією з підстав відмови у позові стала недоведеність ПАТ «Дельта Банк» набуття прав вимоги до ОСОБА_1 .

Позивач також вважає, що ПАТ «Дельта Банк» не було кредитором ОСОБА_1 та стороною договорів від 25 березня 2008 року, тому не мало права відчужувати ТОВ «ФК «Інвент» права вимоги до ОСОБА_1 за вказаними договорами, отже договір про відступлення прав вимоги від 06 серпня 2020 року №2300/К в частині, що стосується відчуження прав вимоги до ОСОБА_1 , суперечить законодавству, зокрема пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України, та може бути визнаний недійсним, оскільки лише кредитор може передавати права вимоги.

На підставі викладеного, позивач просила суд:

1. визнати такими, що припинили свою дію умови Розділу 4 (пункти 4.1, 4.2 (в тому числі підпункти 4.2.1, 4.2.2), 4.3 (в тому числі підпункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3), 4.4, 4.5, 4.7, 4.8) іпотечного договору №7-14/ІП, укладеного між нею та ЗАТ «Сведбанк Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І. О. за реєстровим №1513;

2. визнати недійсним договір про відступлення права вимоги від 06 серпня 2020 року №2300/К, укладений між ТОВ «ФК «Інвент» і ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за реєстровим №770, в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25 березня 2008 року №7/14-Ф, укладеним між нею та ЗАТ «Сведбанк Інвест», та прав іпотекодержателя за договором іпотеки №7-14/ІП від 25 березня 2008 року, укладеним між ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. за реєстровим №1513.

Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк» про захист прав споживачів шляхом заборони вчинення дій та визнання договору недійсним, відмовлено.

Судові витрати зі сплати судового збору у справі компенсовано за рахунок держави (т. 2 а.с. 24, 28-35).

Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 -адвокат РоманенкоП.В. подав апеляційну скаргу (т. 2 а.с. 46-52), посилаючись на те, що судом першої інстанції встановлено обставини справи, що не були належним чином доведені, на невірну оцінку обставин справи, а також на невірне застосування норм матеріального права. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

ТОВ «ФК «Інвент» скористалось своїм правом та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т. 2 а.с. 112-115, 118-120).

Інші учасники процесу не скористались своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , задоволено частково.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27.10.2021 року, скасовано та ухвалено нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк», задоволено частково.

Визнано умови Розділу 4 (пункти 4.1, 4.2 (в т.ч. підпункти 4.2.1, 4.2.2), 4.3 (в т.ч. підпункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3), 4.4, 4.5, 4.7, 4.8) іпотечного договору №7-14/ІП, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. за №1513, такими, що припинили свою дію.

Закрито провадження щодо частини позовних вимог, а саме позовної вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.08.2020 року №2300/К, укладеного між ТОВ «ФК «Інвент» і ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за №770 в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору від 25.03.2008 року №7/14-Ф, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», та прав іпотекодержателя по договору іпотеки №7-14/ІП від 25.03.2008 року, укладеному між ОСОБА_1 та ЗАТ «Сведбанк Інвест», посвідченому приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. за №1513.

Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за позовною вимогою про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 06.08.2020 року №2300/К, укладеного між ТОВ «ФК «Інвент» і ПАТ «Дельта Банк», посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Деделюк С.Ю. за №770 віднесено до юрисдикції господарських судів (т. 2 а.с. 133-144).

ПАТ «Дельта Банк» скористалось своїм правом та подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін (т. 2 а.с. 153-164).

Постановою Верховного суду від 30 серпня 2023 року касаційну скаргу ТОВ «ФК «Інвент», задоволено частково.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк» про визнання припиненими умов іпотечного договору скасовано і залишено в означеній частині в силі рішення Кіровського районного суду міста Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 вересня 2022 року в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги скасовано, справу в означеній частині направлено до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду (т. 3 а.с. 51-60).

При новому розгляді сторони по справі правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст. 360 ЦПК України, не скористались.

Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, а також враховуючи висновки Верховного суду викладені у цій справі, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, з наступних підстав.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року переглядається апеляційним судом лише в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.

Рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «Інвент», ПАТ «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги мотивоване тим, що ТОВ «ФК «Інвент» довело належними та допустимими доказами те, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ЗАТ (ПрАТ) «Сведбанк Інвест», а ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ПАТ «Сведбанк». Тому ТОВ «ФК «Інвент» на законних підставах набуло права вимоги, в тому числі до позивача, від ПАТ «Дельта Банк» за договором від 06 серпня 2020 року про відступлення прав вимоги № 2300/К.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції.

Судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ «Сведбанк Інвест» та ОСОБА_1 25 березня 2008 року були укладені кредитний договір №7/14-Ф та іпотечний договір №7-14/ІП.

За умовами Розділу 1 пунктів 1.1, 1.2, 1.3, 1.4, 1.5 кредитного договору від 25 березня 2008 року №7/14-Ф банк надає позичальнику кредит у доларах США на умовах, передбачених договором, позичальник зобов`язується одержувати кошти кредиту, а також повернути кошти кредиту у строки, визначені у графіку погашення кредиту, сплатити проценти за користування ними та виконати інші зобов`язання, передбачені договором; розмір кредиту 157 000 доларів США; строк кредитування строк одержання кредиту 25 березня 2008 року, строк повернення кредиту з квітня 2008 року відповідно до графіку погашення кредиту з датою повного повернення 24 березня 2028 року; процентна ставка за користування коштами кредиту 13 % річних; цільове призначення кредиту придбання квартири будівельний номер 10.5 загальною площею 124,9 кв. м, розташованої на 10 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна адреса АДРЕСА_2 .

Умовами Розділу 5 пункту 5.1 підпункту 5.1.1. кредитного договору визначено, що за домовленістю сторін забезпеченість виконання зобов`язань за договором є обов`язковою умовою договору; виконання зобов`язань позичальника за договором забезпечується іпотекою майнових прав ОСОБА_1 по договору №03/1077 від 25 березня 2008 року на квартиру будівельний номер 10.5, загальною площею 124,9 кв. м, розташовану на 10 поверсі житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 , будівельна адреса АДРЕСА_2 , право власності на яку виникне у ОСОБА_1 в майбутньому за договором іпотеки, що укладається між банком і ОСОБА_1 , та посвідчується нотаріально не пізніше 25 березня 2008 року.

За умовами Розділу 1 пункту 1.1, Розділу 4 пунктів 4.1, 4.2 (в тому числі підпункти 4.2.1, 4.2.2), 4.3 (в тому числі підпункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3), 4.4, 4.5, 4.7, 4.8 іпотечного договору від 25 березня 2008 року №7-14/ІП, 1.1. іпотекодавець як боржник передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку (забезпечення виконання зобов`язань нерухомим майном) предмет іпотеки, визначений розділом 2 іпотечного договору на забезпечення наступних зобов`язань позичальника, що випливають із кредитного договору від 25 березня 2008 року №7/14-Ф, який укладено між ЗАТ «Сведбанк Інвест» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник), та згідно з яким кредитодавець надає позичальнику право користуватися кредитом у доларах США у розмірі 157 000 доларів США, що надається кредитодавцем для придбання нерухомості під проценти.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ПрАТ «Сведбанк Інвест» (АТ «Сведбанк Інвест), код ЄДРПОУ 21658672, станом на 11 червня 2009 року було проведено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, зокрема зміна найменування юридичної особи (повного та/або скороченого), зміна повного найменування, зміна скороченого найменування. Станом на 22 червня 2010 року державним реєстратором було здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її реорганізації на підставі рішення про реорганізацію ПрАТ «Сведбанк Інвест» (АТ «Сведбанк Інвест»), код ЄДРПОУ 21658672, та утворено юридичну особу ПАТ «Сведбанк», код ЄДРПОУ 19356840.

Між ПАТ «Сведбанк» (продавець) та ПАТ «Дельта Банк» (покупець) 25 травня 2012 року було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами пунктів 2.1, 2.3 якого, продавець погоджується продати (відступити) права вимоги та передати їх покупцю, а покупець цим погоджується купити права вимоги, прийняти їх і сплатити загальну купівельну ціну. Для уникнення сумнівів, права вимоги відступаються без надання будь-яких запевнень та гарантій щодо їх якості, окрім тих запевнень та гарантій, що викладені в пункті 7.5, а також без права регресу, крім випадків, передбачених в пунктах 4.5, 4.6, 4.12 та 8.1 договору.

Права вимоги переходять від продавця до покупця (далі відступлення), та обов`язки продавця передати права вимоги вважаються виконаними з моменту підписання продавцем та покупцем акту приймання-передачі прав вимоги. Обов`язок продавця передати права вимоги покупцю та підписати акт приймання-передачі прав вимоги залежить від отримання продавцем повної суми загальної купівельної ціни у дату підписання.

Згідно з відомостями з витягу з додатку №1 до договору купівлі-продажу прав вимоги від 25 травня 2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Д.Г. за реєстровими №№1306, 1307, до переліку договорів, за якими було відступлено права вимоги включено, в тому числі кредитний договір №7/14-Ф та договір іпотеки №7/14-ІП від 25 березня 2008 року, укладений з ОСОБА_1 .

Кіровський районний суд міста Дніпропетровська рішенням від 12 жовтня 2015 року у справі №203/1530/14-ц відмовив у задоволенні позову ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №7/14-Ф від 25 березня 2008 року, у зв`язку з необґрунтованістю та недоведеністю позовних вимог належними доказами.

Зокрема, рішення суду ґрунтується на тому, що позивачем не було надано будь-яких доказів того, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ЗАТ «Сведбанк Інвест» або свого часу у передбаченому законом порядку набуло право вимоги за кредитним договором №7/14-Ф від 25 березня 2008 року. Вказане рішення суду набрало законної сили 23 жовтня 2015 року.

Між ПАТ «Дельта Банк» (банк) та ТОВ «ФК «Інвент» (новий кредитор) 06 серпня 2020 року було укладено договір про відступлення прав вимоги №2300/К, за умовами якого банк відступає новому кредитору належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у додатку № 1 до договору (боржники).

За відомостями з додатків №№1, 2 до договору, серед реєстрів договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами, у пунктах 201, 202, 218, відповідно, вказано кредитний договір та іпотечний договір від 25 березня 2008 року №№7/14-Ф та 7/14-ІП, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Румянцевою І.О. 25 березня 2008 року за реєстровим №1513.

На підтвердження факту виконання сторонами умов договору про відступлення прав вимоги від 06 серпня 2020 року №2300/К ТОВ «ФК «Інвент» надало суду копії протоколу електронного аукціону №UA-EA-2020-06-18-000028-b, сформованого 10 липня 2020 року, платіжного доручення від 29 липня 2020 року №220.

07 серпня 2020 року на адресу позивача було направлено повідомлення ТОВ «ФК «Інвент» про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договорами забезпечення №КПД-513-201/20-П від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Інвент», вимогу про усунення порушення №КПД-513-201/20-В.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до положень ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Передання права вимоги, згідно з ч. 1 ст. 512 ЦКУ, є одним із способів заміни кредитора в зобов`язанні. Зобов`язання це правовідносини, в яких одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ст. 509 ЦК України).

Таким чином, передання права вимоги полягає в тому, що кредитор поступається своїм правом вимагати виконання зобов`язання іншій особі новому кредитору, а новий кредитор має право вимагати від боржника виконання зобов`язання. Сторонами договору передання права вимоги є первинний кредитор і новий кредитор. До нового кредитора переходять права первинного кредитора в обсязі і на умовах, які існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).

Аналіз викладеного вище вказує, що до нового кредитора переходять права кредитора в тому обсязі і на тих умовах, на яких вони існували у первинного кредитора в момент відступлення, та права, які забезпечують або гарантують виконання зобов`язання, в тому числі іпотека.

Для заміни кредитора в зобов`язанні згоди боржника не потрібно, якщо інше не встановлено договором, в якому замінюється кредитор, або законом. Але при цьому боржника слід письмово повідомити про те, що відбулася заміна кредитора, інакше виконання боржником свого зобов`язання первинному кредитору вважатиметься необхідним (ст. 516 ЦК України).

Відповідно до ст. 104 ЦК України, юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення).

Статтею 59 Господарського кодексу України (далі ГК України) визначено, що реорганізація може проводитися шляхом: злиття, приєднання, поділу, перетворення.

У випадку припинення юридичної особи має місце універсальне правонаступництво. При універсальному правонаступництві відбувається перехід усієї сукупності прав та обов`язків юридичної особи. При цьому майно юридичної особи як сукупність прав і обов`язків, які їй належать, переходить до правонаступника (правонаступників) як єдине ціле, причому в цій сукупності єдиним актом переходять усі окремі права та обов`язки, які належали на момент правонаступництва правопопереднику, незалежно від того, виявлені вони на момент правонаступництва чи ні.

Відповідно до ст. 107 ЦК України, після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов`язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника.

Отже, моментом переходу прав до правонаступника юридичної особи слід вважати дату внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців в порядку, передбаченому ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якою регулюється порядок проведення державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 грудня 2020 року у справі №640/14873/19 (провадження №61-6649св20), що враховуються судом на підставі ч. 4 ст. 263 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 17, ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 року №755-IV (в редакції, чинній станом на момент внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення юридичної особи), державна реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені цим Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Відомості про юридичну особу або фізичну особу-підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов`язків іншим юридичним особам правонаступникам у результаті злиття, приєднання, поділу, перетворення (реорганізації) або в результаті ліквідації за рішенням, прийнятим засновниками (учасниками) юридичної особи або уповноваженим ними органом, за судовим рішенням або за рішенням органу державної влади, прийнятим у випадках, передбачених законом.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

У ході судового розгляду справи представник позивача посилався на те, що підставою для визнання недійсним договору від 06.08.2020 року про відступлення прав вимоги №2300/К, в частині відступлення права вимоги до ОСОБА_1 по кредитному договору від 25.03.2008 року №7/14-Ф та прав іпотекодержателя по договору іпотеки №7-14/ІП від 25.03.2008 року, є те, що цей договір суперечить законодавству, зокрема п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України. При цьому представник позивача зазначав, що ПАТ «Сведбанк» не довело факту набуття прав кредитора як правонаступника ЗАТ «Сведбанк Інвест», а тому ПАТ «Дельта Банк» не набуло прав кредитора та не могло вважатися таким, відступати ТОВ «ФК «Інвент» права вимоги до позивача. Також представник позивача стверджував, що це підтверджується рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 року, справа №203/1530/14-ц, як преюдиційний факт.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що такі твердження позивача спростовуються відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо державної реєстрації 22.06.2010 року припинення юридичної особи в результаті її реорганізації, які вважаються достовірними в силу закону. Також в матеріалах справи наявні договори відступлення прав вимоги від ПАТ «Сведбанк» до ПАТ «Дельта Банк», від ПАТ «Дельта Банк» до ТОВ «ФК «Інвент» разом з додатками до них.

Також є безпідставними посилання представника позивача на рішення суду та правовий висновок суду, зроблений за результатами розгляду іншої цивільної справи, а саме на недоведеність належними та допустимими доказами факту набуття ПАТ «Седбанк» прав вимоги від первісного кредитора ЗАТ «Сведбанк Інвест», та відповідно набуття прав кредитора ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором №7/14-Ф від 25.03.2008 року як преюдиційний факт, з огляду на таке.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1, ч. 6, ч. 7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У постанові від 18.12.2019 року, справа №761/29966/16-ц, Верховний Суд зробив правовий висновок, за яким вказав, що преюдиція це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню.

Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, варто розуміти так, що учасники судового процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Разом з тим, ТОВ «ФК «Інвент» довів належними та допустимими доказами те, що ПАТ «Сведбанк» є правонаступником ЗАТ (ПрАТ) «Сведбанк Інвест», а ПАТ «Дельта Банк» є правонаступником ПАТ «Сведбанк». Тому ТОВ «ФК «Інвент» на законних підставах набуло права вимоги, в тому числі до позивача, від ПАТ «Дельта Банк» за договором від 06.08.2020 року про відступлення прав вимоги №2300/К.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції. з яким погоджується колегія суддів, дійшов обгрунтованого висновку щодо відсутності правових підстав, визначених ст.ст. 203, 215 ЦК України, для визнання недійсним договору від 06.08.2020 року про відступлення прав вимоги №2300/К в частині відступлення прав вимоги до позивача та дійшов вірного висновку про відмову у задоволенні вказаних вимог.

Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами.

Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів наданих відповідачами, разом з тим, колегія суддів зауважує, що оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи чинним законодавством не передбачена.

Доводи скарги про те, що з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, в якому зазначено, що ПАТ Сведбанк є правонаступником ЗАТ Сведбанк Інвест, не зазначено тип реорганізації який відбувся та обсяг прав які перейшли від ЗАТ Сведбанк Інвест до ПАТ Сведбанк, колегія суддів відхиляє, оскільки з вказаного витягу видно, що реорганізація відбулась шляхом зміни найменування юридичної особи, що свідчить про те, що всі права та обов`язки ЗАТ Сведбанк Інвест перейшли до ПАТ Сведбанк.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що рішенням Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 12.10.2015 року у справі №203/1530/14-ц було встановлено про те, що ПАТ Дельта Банк не набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором є безпідставними, оскільки вказаним рішенням лише було встановлено факт недоведеності ПАТ Дельта Банк того, що ПАТ Сведбанк є правонаступником ЗАТ Сведбанк Інвест внаслідок неподання відповідних доказів, що в свою чергу не свідчить про преюдиційність факту того, що ПАТ Дельта Банк не набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.

Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Романенка Петра Валерійовича залишити без задоволення.

Рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 27 жовтня 2021 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвент», Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: В.С. Городнича

Судді: М.Ю. Петешенкова

Т.П. Красвітна