Постанова

від 29.01.2024 по справі 642/5131/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«29» січня 2024 року

м. Харків

справа № 642/5131/23

провадження № 22ц/818/566/24

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів- Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивач Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр»,

відповідач ОСОБА_1

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2023 року в складі судді Грінчук О.П.

в с т а н о в и в:

У вересні 2023 року Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить квартира АДРЕСА_1 , а тому відповідач є одним із співвласників багатоквартирного будинку.

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», яке зареєстроване як юридична особа.

Зазначив, що протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 10 січня 2020 року затверджено на 2020 рік розміри внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 5,85 грн грн/кв м та в фонд капітального ремонту 2,00 грн/кв м.

Протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 17 листопада 2020 року вирішено у 2021 році кошторис витрат залишити в розмірі 2020 року і перерозподілити кошти кошторису витрат, у тому числі фонду капітального ремонту між статтями згідно рішення загальних зборів від 10 січня 2020 року.

Протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 21 грудня 2021 року затверджено на 2022 рік розмір внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 6,95 грн/кв м та в фонд капітального ремонту 2,00 грн/кв м.

Вказав, що Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» провадиться сплата за опалення будинку, послуги водопостачання та водовідведення та вивіз ТПВ, які відшкодовуються власниками житлових та нежитлових приміщень.

Посилався на те, що в супереч рішенням об`єднання та чинному законодавству ОСОБА_1 передбачених внесків не сплачує. Станом на 04 вересня 2023 року за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року у нього утворилась заборгованість в розмірі 29500,97 грн, яка складається з основного боргу в розмірі 22251,68 грн, 3% річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України 1 203,58 грн, інфляційні втрати 6 045,71 грн.

Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» 29500,97 грн боргу, з яких 22251,68 грн основного боргу зі сплати внесків на здійснення управління багатоквартирним будинком та компенсація комунальних витрат, 1 203,58 грн 3% річних, 6 045,71 грн інфляційних втрат за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року; стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» судовий збір та витрати на правову допомогу.

Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2023 року позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» - залишено без задоволення.

На вказане рішення суду Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» подав апеляційну скаргу, в якій просив витребувати з Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» Харківської міської ради інформацію щодо реєстрації права власності на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 у зв`язку з відсутністю відомостей у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме дані власника квартири; скасувати рішення в повному обсязі та прийняти нове, яким повністю задовольнити позовну заяву.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права та неправильно застосував норми матеріального права, не звернув увагу на те, що ним в обґрунтування позовних вимог надано суду копію нотаріально посвідченого договору про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 08 травня 1997 року, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав у власність квартиру АДРЕСА_4 у зазначеному будинку. Цей договір зареєстровано відповідачем у Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» , про що 15 жовтня 1997 року у реєстровій книзі зроблено запис № 60697 та видане реєстраційне посвідчення. Таким чином відповідачем право власності на майно зареєстроване відповідно до законодавства, яке діяло на момент реєстрації цього права. Вказав, що Державний реєстр прав почав функціонувати з 01 січня 2013 року та для проведення державної реєстрації права власності на нерухоме майно з відповідним внесенням відомостей до цього реєстру перш за все необхідне волевиявлення власника цього майна, яке полягає у поданні ним відповідної заяви реєстратору. У випадку відсутності такого волевиявлення інформація про право власності, яке набуте до 01 січня 2013 року у реєстрі буде відсутня. Вважав, що суд вийшов за межі Закону та припустив, що подані докази вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу.

25 січня 2024 року до суду апеляційної інстанції від ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він акцентував увагу суду на тому, що відсутність правовстановлюючого документа на підтвердження права власності відповідача на квартиру є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін.

Клопотання Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» про витребування доказів задоволенню не підлягає на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» необхідно задовольнити частково, рішення суду скасувати.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач не довів того, що відповідача є власником спірної квартири в період, за який він повинен сплатити заборгованість за комунальні послуги.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, зокрема, договором про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 08 травня 1997 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Обчислювальна техніка та інформатика» та ОСОБА_1 , в ньому зазначено, що після закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку необхідно передати ОСОБА_1 по акту прийому-передачі двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 28,5 кв м, загальною площею 48,7 кв м (а.с.21).

З реєстраційного посвідчення від 15 жовтня 1997 року вбачається, що Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» посвідчує, що житловий будинок розташований в АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі договору про дольову участь у будівництві від 08 травня 1997 року, реєстраційний номер № 2945, акту прийому-передачі від 08 травня 1997 року і записано в реєстрову книгу під реєстровим номером № 60697 (а.с.20).

З копії паспорта ОСОБА_1 вбачається, що з 07 липня 1976 року він зареєстрований за адресою: АДРЕСА_5 (а.с.22-23).

З довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 08 вересня 2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_3 зареєстрована ОСОБА_2 з 22 червня 2016 року. При цьому за вказаною адресою відомості по ОСОБА_1 у Реєстрі територіальної громади м. Харкова відсутні (а.с.32).

Як вбачається з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 347066242 від 19 вересня 2023 року, відомості по квартирі АДРЕСА_1 відсутні (а.с.40).

Рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», яке зареєстроване як юридична особа.

Згідно положень статуту Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», метою створення об`єднання є забезпечення і захист прав співвласників, дотримання ними своїх обов`язків, належне утримання та використання спільного майна будинку, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та цим статутом.

Як вбачається з пункту 15 розділу ІІІ Статуту до компетенції правління належать, зокрема: підготовка кошторису балансу об`єднання та річного звіту; здійснення контролю за своєчасною сплатою співвласниками внесків та платежів та вжиття заходів щодо стягнення заборгованості згідно із законодавством; укладення договорів про виконання робіт, надання послуг та здійснення контролю за їх виконанням.

Згідно з пунктом 2 розділу V Статуту співвласник зобов`язаний, зокрема, виконувати обов`язки, передбачені Статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі (а.с.7-13).

Протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 10 січня 2020 року затверджено на 2020 рік розміри внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 5,85 грн грн/кв м та в фонд капітального ремонту 2,00 грн/кв м (а.с.15).

Протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 17 листопада 2020 року вирішено у 2021 році кошторис витрат залишити в розмірі 2020 року і перерозподілити кошти кошторису витрат, у тому числі фонду капітального ремонту між статтями, згідно рішення загальних зборів від 10 січня 2020 року (а.с.14).

Протоколом засідання правління Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» від 21 грудня 2021 року затверджено на 2022 рік розмір внесків з утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території 6,95 грн/кв м та в фонд капітального ремонту 2,00 грн/кв м (а.с.16).

У відповідності до затверджених тарифів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг та внесків, однак відповідач невиконував належним чином свої обов`язки по своєчасному внесенню вповному обсязі плати за отримані комунальні послуги та внески, врезультаті чого за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 22251,68 грн.

Також, Об`єднанням співвласниківбагатоквартирного будинку«Альма-Центр» нараховано 6 045,71 грн - сума інфляційних витрат та 1 203,58 грн три процента річних.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції посилався на те, що не бере до уваги договір про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 , укладеного між Акціонерним товариством «Обчислювальна техніка та інформатика» та ОСОБА_1 від 08 травня 1997 року, та реєстраційне посвідчення Комунального підприємства «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» № 60697 від 15 жовтня 1997 року, оскільки вони датовані більше двадцяти років тому, у зв`язку з чим станом на день подачі позову та розгляду справи судом не можуть достовірно свідчити, що відповідач ОСОБА_1 на даний час та в період виникнення боргу, заявленого позивачем, був власником квартири в будинку АДРЕСА_2 , відтак, співвласником багатоквартирного будинку, який перебуває на балансі та обслуговуванні позивача. Тому суд у даному випадку не може взяти до уваги такі докази власності, надані позивачем, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із сплином часу. При цьому, як вбачається з Інформації з державного реєстру речових прав від 19 вересня 2023 року, наданого представником позивача на підтвердження позовних вимог, право власності на квартиру АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 не зареєстроване. Таким чином, вказаний витяг не містить інформації про те, що відповідач ОСОБА_1 був власником квартири АДРЕСА_1 в період виникнення боргу, а саме з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2022 року.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного.

На момент державної реєстрації права власності (1997 рік) реєстраційні дії провадилися відповідно до Наказу Державного комітету України по житлово-комунальному господарству № 56 від 13 грудня 1995 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056 Про затвердження Правил державної реєстрації об`єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб.

Додатком № 6 до зазначених Правил затверджено Форму Реєстраційного посвідчення.

Як вбачається з договору про дольову участь у будівництві житлового будинку по АДРЕСА_2 від 08 травня 1997 року, укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Обчислювальна техніка та інформатика» та ОСОБА_1 , після закінчення будівництва і введення в експлуатацію житлового будинку необхідно передати ОСОБА_1 по акту прийому-передачі двокімнатну квартиру АДРЕСА_4 , житловою площею 28,5 кв м, загальною площею 48,7 кв м.

З реєстраційного посвідчення від 15 жовтня 1997 року вбачається, що Комунальне підприємство «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» посвідчує, що житловий будинок, розташований в АДРЕСА_3 зареєстрована за ОСОБА_1 на праві особистої власності на підставі договору про дольову участь у будівництві від 08 травня 1997 року, реєстраційний номер № 2945, акту прийому-передачі від 08 травня 1997 року і записано в реєстрову книгу під реєстровим номером № 60697.

Дане реєстраційне посвідчення, копія якого надана позивачем до суду першої інстанції, повністю відповідає затвердженій формі.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно почав діяти з 01 січня 2013 року і тому будь-яке нерухоме майно, яке було придбане до 01 січня 2013 року у випадку, якщо інформація не була внесена до Державного реєстру речових прав не відображається в такому реєстрі.

Крім цього, частина третя статті 3 Закону «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за умови, якщо реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення. Тобто, Законом не вимагається внесення інформації про право власності на нерухоме майно до новоствореного в 2013 році Державного реєстру речових прав, в разі якщо таке право виникло до створення Державного реєстру речових прав.

До 2013 року реєстрація права власності на квартири, житлові будинки, нежитлові приміщення та інше нерухоме майно, проводилася бюро технічної інвентаризації (надалі - БТІ), із виданням про це документів (Витягів) або проставленням відповідних штампів (відміток) на самому документі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17 висловлено правову позицію, що реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави.

У постанові Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі № 363/4852/17 зроблено висновок, що державна реєстрація не є способом набуття права власності. Вона виступає лише засобом підтвердження фактів набуття чи припинення прав власності на нерухоме майно або інших речових прав.

Таким чином, відсутність у Державному реєстрі речових прав записів про реєстрацію права власності особи на майно не свідчить про відсутність у неї такого права.

Законодавство не встановлює обмежень для строків для державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» надані належні та достатні докази того, що квартира АДРЕСА_1 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Частиною 4 статті 319 ЦК України передбачено, що власність зобов`язує.

Статтею 322 ЦК України визначено, що власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до вимог частини 1 статті 1, Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання співвласників багатоквартирного будинку є юридичною особою, яка створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна.

Об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами (частина 1 статті 4 цього Закону).

Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання (частина 4 статті 4 цього Закону).

Згідно зі статтею 15 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» співвласник зобов`язаний: виконувати обов`язки, передбачені статутом об`єднання; виконувати рішення статутних органів, прийняті у межах їхніх повноважень; використовувати приміщення за призначенням, дотримуватися правил користування приміщеннями; забезпечувати збереження приміщень, брати участь у проведенні їх реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення; забезпечувати дотримання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; не допускати порушення законних прав та інтересів інших співвласників; дотримуватися вимог правил утримання житлового будинку і прибудинкової території, правил пожежної безпеки, санітарних норм; своєчасно і в повному обсязі сплачувати належні внески і платежі; відшкодовувати збитки, заподіяні майну інших співвласників; виконувати передбачені статутними документами обов`язки перед об`єднанням; запобігати псуванню спільного майна, інформувати органи управління об`єднання про пошкодження та вихід з ладу технічного обладнання; дотримуватися чистоти у місцях загального користування та тиші згідно з вимогами, встановленими законодавством. Статутом об`єднання можуть бути встановлені інші обов`язки співвласників.

Положеннями частин 1-7 статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено наступне: для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право: задовольняти зазначені потреби самостійно шляхом самозабезпечення; визначати управителя, виконавців окремих житлово-комунальних послуг, з якими усі співвласники укладають відповідні договори; виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг.

Питання самостійного забезпечення об`єднанням експлуатації та утримання багатоквартирного будинку та користування спільним майном у такому будинку регулюються Господарським кодексом України в частині господарчого забезпечення діяльності негосподарюючих суб`єктів.

Самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів.

Газо - та електропостачання квартир та нежитлових приміщень здійснюється на підставі договорів між їх власниками і газо - та електропостачальними організаціями відповідно до вимог законодавства.

Договори з управителем укладаються об`єднанням відповідно до закону.

Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання. За згодою правління окремі співвласники можуть у рахунок сплати таких внесків і платежів виконувати окремі роботи.

Об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

За визначеннями, наданими упунктах 5,6,12 статті 1 Закону України «Про комунальні послуги»: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг (пункт 5); індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6); послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб`єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору (пункт 12); управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб (пункт 14).

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 цього Закону житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку.

Положеннямистатті 9 цього Закону визначено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг.

Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частин 1, 2 статті 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).

Відповідно до частини першої статті 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», чинної на час виникнення спірних правовідносин, залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо - та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

Такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 3 статті 20 цього Законуобов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Верховний Суд у Постанові від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16 вказав на те, що згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність письмово оформленого договору з позивачем не позбавляє відповідача обов`язку оплачувати надані йому послуги.

Крім того, обов`язок сплатити за надані й спожиті послуги випливає також з положення частини першої статті 11 ЦК України про те, що цивільні права та обов`язки випливають із дій осіб, що передбачені актом цивільного законодавства. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам частини третьої статті 6, статей 627, 630 ЦК України та статей 19, 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням.

З огляду на викладене правовідносини, що склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК Українияк спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Як вбачається із змісту вказаної правової норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Закріплена в пункті 10 частини другої статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК.

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Статтею 81ЦПК України передбачено, щокожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою в статті 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, зокрема, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час розгляду судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

Статтею 17Закону України«Про виконаннярішень тазастосування практикиЄвропейського судуз правлюдини» на суд покладено обов`язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію прозахист правлюдини іосновоположних свобод і Протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладаються законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Судом встановлено, що рішенням установчих зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 створено Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр», рішеннями якого встановлено розмір внесків на утримання будинку та прибудинкової території і фонд капітального ремонту.

Виходячи з положень статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» самостійне забезпечення об`єднанням утримання і експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у багатоквартирному будинку може здійснюватися безпосередньо співвласниками, а також шляхом залучення об`єднанням фізичних та юридичних осіб на підставі укладених договорів. Для фінансування самозабезпечення об`єднання співвласники сплачують відповідні внески і платежі в розмірах, установлених загальними зборами об`єднання.

Судом встановлено, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» виступає колективним споживачем комунальних послуг на підставі статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», оскільки у житловому будинку відсутні індивідуальні договори щодо купівлі електроенергії у енергопостачальника, водопостачання та водовідведення, опалення та вивезення сміття.

А виходячи з положень частини 7 статті 22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» саме об`єднання оплачує холодну та гарячу воду, теплову та електричну енергію, природний газ, комунальні послуги за цінами (тарифами), встановленими для населення, крім частини таких послуг, що оплачуються власниками нежитлових приміщень.

Таким чином, включення до розрахунку заборгованості вартості послуг з водопостачання та водовідведення, опалення та вивезення сміття є обґрунтованим.

В свою чергу, ОСОБА_1 не вказував і не надав доказів на підтвердження наявності прямих договорів з постачальниками послуг та/або здійснення оплати за надані послуги іншій юридичній особі.

ОСОБА_1 є власником кватири АДРЕСА_1 , та Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» здійснюєнарахування йому платежів за комунальні послугита внески за фактично надані послуги.

У відповідності до затверджених тарифів позивач щомісячно виставляв відповідачу рахунки на оплату комунальних послуг та внесків, однак відповідач невиконував належним чином свої обов`язки по своєчасному внесенню вповному обсязі плати за отримані комунальні послуги та внески, врезультаті чого за період з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2023 року утворилася заборгованість в розмірі 22251,68 грн.

Також, Об`єднанням співвласниківбагатоквартирного будинку«Альма-Центр» нараховано 6 045,71 грн - сума інфляційних втрат та 1 203,58 грн три процента річних, на що підприємством також надано відповідні розрахунки.

ОСОБА_1 не доведено, що він не отримує надані послуги або відмовився від їх отримання. Доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що давало б підстави для звільнення від їх оплати, ним не надано. Отже, відповідач має обов`язок оплатити Об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» вартість отриманих ним послуг, а також розмір нарахованих внесків.

Будь-яких доказів на спростування розміру заборгованості відповідачем до суду не надано. Також відсутні докази укладення між сторонами договору про реструктуризацію заборгованості відповідача.

Належних та допустимих доказів, які б свідчили про ненадання чи неналежне надання підприємством послуг відповідачам, матеріали справи не містять.

Встановивши, що ОСОБА_1 належним чином не виконував своїх обов`язків щодо оплати наданих послуг та сплати внесків, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з нього на користь Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Альма-Центр» суми боргу в розмірі 22251,68 грн з нарахованими 3% річних в розмірі 1 203,58 грн та інфляційними втратами в розмірі 6 045,71 грн у відповідності до статті 625 ЦК України.

Щодо питання про відшкодування позивачу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів виходить з наступного.

Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і є певною мірою відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом. Вимога учасника справи щодо розподілу судових витрат не є позовною вимогою, а є процесуальною дією суду.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

За змістом статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до статті 33 Правил адвокатської етики, єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Вимога частини восьмоїстатті 141 ЦПК Українищодо строку та порядку подання доказів про розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, має застосовуватися і до справ, що розглядаються в спрощеному провадженні, де судові дебати відсутні.

Відповідний висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування в справі, що свідчить про те, що витрати на правову допомогу повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Аналогічні висновки наведено також в постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 та 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц.

Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.

Згідно вимог статті 246 ЦПК України якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, інтереси Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» під час розгляду справи в суді першої інстанції представляла адвокатка Лугова Г.А. на підставі договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/22 від 03 лютого 2022 року, за умовами якого розмір гонорару визначається за домовленістю сторін, та відображається сторонами в актах виконаних робіт.

05 вересня 2023 року адвокаткою Луговою Г.А. та Об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» складено акт № 0010 здачі-прийомки виконаних робіт (послуг) до договору про надання правової (правничої) допомоги № 02/22 від 03 лютого 2022 року, за яким надано наступні послуги: складення та подання до Ленінського районного суду м. Харкова позовної заяви про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання багатоквартирного будинку, 8 годин, сума 4 000,00 грн (а.с.28).

Аналогічна інформація міститься в рахунку-фактурі №0010 від 04 вересня 2023 року (а.с.29).

Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02 липня 2020 року у справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), від 31 липня 2020 року у справі № 301/2534/16-ц (провадження № 61-7446св19), від 30 вересня 2020 року у справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).

Матеріали справи свідчать про те, що протягом її розгляду судом першої інстанції представником ОСОБА_3 подано позовну заяву та заяву про усунення недоліків.

Враховуючи складність справи та виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, а також того, що позовні вимоги Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» задоволено, колегія суддів дійшла висновку, що справедливим і співмірним буде стягнення з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» 2 000,00 грн у рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді першої інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

На підставі наведеного колегія суддів дійшла висновку, що у зв`язку з невідповідністю висновків суду встановленим обставинам справи, неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог (в частині стягнення витрат на правничу допомогу).

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 13 статті 141 ЦПК України передбачено, що якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки позовні вимоги та вимоги апеляційної скарги по суті вимог задоволено, тому сплачений судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2 684,00 грн та сплачений судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 4 026,00 грн, а всього 6 710,00 грн, підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр».

Керуючись ст.ст.367, 368,п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» - задовольнити частково.

Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 07 листопада 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» суму заборгованості в розмірі 22251,68 грн, 3% річних - 1 203,58 грн та інфляційні втрати - 6 045,71 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Об`єднання співвласників багатоквартирних будинків «Альма-Центр» 2000, 00 грн витрат на правничу допомогу та 6 710,00 грн судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 29 січня 2024 року.