Ухвала

від 29.01.2024 по справі 520/10954/15-ц

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 520/10954/15-ц

Провадження № 6/947/110/24

УХВАЛА

29.01.2024 року

Київський районний суд м. Одеси в складі головуючого судді Калініченко Л.В., розглянувши заяву судді Калініченко Л.В. про самовідвід по справі №520/10954/15-ц (провадження №6/947/110/24) за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про звернення стягнення на незареєстроване в установленому порядку майно боржника в порядку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

26.01.2024 року відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.01.2024, судді Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В. було передано справу №520/10954/15-ц (провадження №6/947/110/24) за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про звернення стягнення на незареєстроване в установленому порядку майно боржника в порядку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Оглянувши матеріали справи, суддя вважає наявними підстави для задоволення заяви про самовідвід судді Калініченко Л.В. в даній справі, з наступних підстав.

Порядок розгляду питання про самовідвід регламентований положеннями частин першої та другоїстатті 40 ЦПК України, якими визначено, що питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про самовідвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє самовідвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу. Питання про самовідвід вирішується без повідомлення учасників справи на підставі вимог частини восьмоїстатті 40 ЦПК України.

Суд зазначає, що в провадженні Київського районного суду міста Одеси, під головуванням судді Калініченко Л.В., на розгляді перебувала цивільна справа №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

За наслідкомрозгляду вказаноїзаяви, 24.03.2016 року Київським районним судом міста Одеси, в складі головуючого судді Калініченко Л.В., ухвалено рішення, яке залишено без змін постановою апеляційного суду Одеської області від 30 серпня 2018 року та постановою Верховного Суду від 04 червня 2020 року.

В подальшому судом у складі головуючого судді Калініченко Л.В. під час розгляду справи зокрема за заявою ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 24.03.2016 року по цивільній справі №520/10954/15-ц, заявником - ОСОБА_2 заявлявся відвід судді Калініченко Л.В. з підстав того, що зокрема суддя Калініченко Л.В. під час розгляду вказаної справи грубо порушила норми чинного законодавства України, у тому числі Закону України «Про судоустрій і статус суддів», що призвело до ухвалення неправосудного рішення суду.

Представник ОСОБА_2 стверджував, що вказані підстави слугували для звернення до Генерального прокурора України із заявою в порядку ст. 214 КПК України, за фактом постановлення суддею Київського районного суду міста Одеси Калініченко Любов`ю Василівною, суддею Апеляційного суду Одеської області Заїкіним Анатолієм Павловичем, суддею Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Іваненко Ю.Г., завідомо неправосудних рішень у справі №520/10954/15-ц.

В подальшому на підставі заяви та ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.06.2020 року по справі №757/23190/20-к, були внесені відповідні відомості до ЄРДР, кримінальне провадження по якому наразі триває.

Приймаючи вищевказані обставини, суддею Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. в рамках вказаної заяви було заявлено самовідвід, з метою ліквідування необґрунтованих підозр з боку ОСОБА_2 стосовно необ`єктивності і упередженості судді під час розгляду справи, запобіганню у подальшому безпідставних сумнівів і нарікань, одночасно враховуючи, що такі дії відповідають меті дотриманню балансу інтересів між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по справі, а також забезпеченню вимог ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру сторін по справі. Вказану заяву судді Калініченко Л.В. про самовідвід було задоволено ухвалою суду від 25.05.2023 року задоволено.

Пунктом 5 частини 1 статті 36 ЦПК України передбачено, що суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо зокрема є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Частинами 1, 3ст. 39 ЦПК Українивстановлено, що з підстав, зазначених у статтях36,37і38цьогоКодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід.

Заявлення самовідводу - це заява судді про неможливість участі у розгляді справи у зв`язку з наявністю певних обставин, які виключають можливість його участі у судовому розгляді.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

В силу змісту ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненим законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

17.07.1997 року Україна ратифікувала зазначену Конвенцію і Протоколи 1, 2, 4, 7, 11, чим визнала її дію в національній правовій системі, а також обов`язковість рішень Європейського суду з прав людини, які стосуються тлумачення та застосування норм Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод».

Щодо безсторонності суду при розгляді справ, Європейський суд з прав людини висуває дві вимоги: по-перше, бути суб`єктивно вільним від упередженості чи зацікавленості у результаті розгляду справи, по-друге, бути об`єктивно безстороннім тобто суд повинен гарантувати виключення будь-якого обґрунтованого сумніву стосовно його безсторонності. Щоб задовольнити ці вимоги, суд повинен відповідати суб`єктивному і об`єктивному тесту: безсторонність для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинна визначатися суб`єктивним тестом, тобто на підставі особистого переконання окремого судді в даній справі, і за об`єктивним тестом, тобто з`ясування, чи має суддя гарантії, достатні для виключення будь- якого законного сумніву стосовно його безсторонності.

Як зазначено в рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 року в справі Білуха проти України, наявність безсторонності визначається в тому числі і тим, чи забезпечує суд умови, за яких були б неможливі сумніви у його безсторонності.

У п.28 рішення ЄСПЛ у справі «Газета «Україна-центр» проти України» зазначено, що відповідно до усталеної практики Суду існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (див., серед іншого, рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria,) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII). Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонністьсуду (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Інститут відводу (самовідводу) судді від участі у розгляді конкретної справи це одна із найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Він покликаний ліквідувати найменшу підозру у заінтересованості судді в результатах розглянутої справи, навіть якщо такої заінтересованості немає, бо тут головним є публічний інтерес. Саме тому існують норми закону, які запобігають виникненню будь-яких підозр. Судді заборонено брати участь у розгляді справи за наявності будь-яких обставин, які викликають чи можуть викликати сумніви у його об`єктивності.

Відповідно допрактики Європейського суду з прав людини (рішення від 09.11.06. у справі «Білуга проти України», від 28.10.98. у справі «Ветштайн проти Швейцарії» тощо) важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

Приймаючи вищевикладене, враховуючи, що розгляд даного подання є складовою розгляду цивільної справи №520/10954/15-ц на стадії виконання рішення суду, в рамках якої наявний факт сумнівів у ОСОБА_2 стосовно об`єктивності і неупередженості судді Калініченко Л.В., з метою ліквідування яких суддею в рамках даної справи вже заявлявся самовідвід, враховуючи відсутні відомості про припинення зазначених обставин, беручи до уваги ст. 61 Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов`язки, яку схвалено Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010 року на 1098 засіданні заступників міністрів, суд вважає, що з метою ліквідування необгрунтованих підозр у ОСОБА_2 стосовно необ`єктивності і упередженості судді під час розгляду даної справи, запобіганню у подальшому безпідставних сумнівів і нарікань, заяву про самовідвід головуючого - судді Калініченко Л.В. слід задовольнити, одночасно враховуючи, що такі дії відповідають меті дотриманню балансу інтересів між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод, та інтересів сторін і цілями, для досягнення яких буде спрямоване рішення по справі, а також забезпеченню вимог ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо прав та обов`язків цивільного характеру сторін по справі.

Керуючись ст.ст. 36,39-41 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Заяву судді Київського районного суду міста Одеси Калініченко Л.В. про самовідвід задовольнити.

Матеріали справи №520/10954/15-ц (провадження №6/947/110/24) за поданням приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Парфьонова Георгія Володимировича про звернення стягнення на незареєстроване в установленому порядку майно боржника в порядку виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа по цивільній справі №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, передати до канцелярії Київського районного суду м. Одеси з метою здійснення повторного автоматичного розподілу справи між суддями та визначення головуючого судді у справі.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Калініченко Л. В.