Постанова

від 29.01.2024 по справі 916/4220/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. ОдесаСправа № 916/4220/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючої судді Принцевської Н.М.;

суддів: Діброви Г.І., Ярош А.І.;

(Південно-західний апеляційний господарський суд, м. Одеса, пр-т Шевченка,29)

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області

на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023

по справі №916/4220/23

за позовом Фермерського господарства "Буря"

до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області

про стягнення 116 920 грн.,

(суддя першої інстанції: Литвинова В.В., дата та місце ухвалення рішення: 28.11.2023 року, Господарський суд Одеської області, м. Одеса, пр-т Шевченка,29),

У вересні 2023 року Фермерське господарство "Буря" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області про стягнення 116920 грн. відшкодування за вилучене і неповернуте насіння соняшника урожаю 2019 року під час здійснення кримінального провадження № 12019230230001488.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначав, що ФГ „Буря" втратило майно у вигляді урожаю соняшника, а тому зазнало збитків. Держава, в особі органу досудового розслідування, не повернула ФГ „Буря" вилучене майно, що і стало підставою для звернення до суду з позовом про стягнення з відповідача заподіяних фермерському господарству збитків.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області на користь Фермерського господарства "Буря" 51851,08 грн. шкоди; в решті позову відмовлено; стягнуто з Головного управління Національної поліції в Херсонській області судові витрати по сплаті судового збору на користь держави в розмірі 1190,28 грн.

У своєму рішенні суд дійшов висновку про наявність неправомірних дій державного органу, а саме - бездіяльність Головного управління Національної поліції в Херсонській області, яка полягає у неповерненні позивачу вилученого майна - урожаю соняшника, наявність шкоди, завданої позивачу, яка складається з вартості неповернутого майна, а також причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою, оскільки, саме бездіяльність відповідача призвела до спричинення шкоди позивачу, утворює склад цивільного правопорушення у вигляді завдання збитків, які підлягають відшкодуванню за рахунок Державного бюджету України.

Позивач визначив вартість однієї тонни насіння соняшнику згідно цінової довідки від 18.10.2021 №Ви-130, виданої Херсонською Торгово-промисловою палатою, яка становить 18500 грн., а вартість 6,320 тонн складає 116 920 грн. (6,320 тонн х 18500 грн.).

Разом з тим, суд дійшов висновку, що вартість однієї тонни насіння соняшнику, визначена згідно цінової довідки від 18.10.2021 №Ви-130, виданої Херсонською Торгово-промисловою палатою, не підтверджує розмір реальних збитків позивача, оскільки вартість насіння в ній зазначена станом на 15.10.2021, а не на час реалізації насіння соняшника.

З огляду на викладене, суд визнав обґрунтованим посилання відповідача на висновок судового експерта Карнаух М.М. №137-0073 від 06.11.2023, відповідно до якого ринкова вартість 6300 кг насіння соняшника станом на 16.11.2019 (тобто на час реалізації насіння) складала 51851,08 грн. з ПДВ, та дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, стягнувши з відповідача збитки у розмірі 51851,08 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Відповідач вважає рішення суду першої інстанції необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права, без врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних відносинах, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та прийняття нового рішення.

На переконання апелянта, задоволення позову судом першої інстанції шляхом стягнення з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код 40108782, м. Херсон вул. Лютеранська 4) на користь Фермерського господарства "Буря" (код 21293058, с. Красне Скадовського району Херсонської області вул. Комунарів 7) 51851,08 грн. шкоди призведе до безспірного списання коштів з рахунку ГУНП в Херсонській області, чим порушується стаття 1176 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою та суперечитиме заявленій у позові вимозі, в якій ФГ "Буря" просить стягнути з Державного бюджету України кошти на відшкодування за вилучене і неповернуте насіння соняшника урожаю 2019 року під час здійснення кримінального провадження № 12019230230001488.

Крім того, на думку відповідача, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки доводам відповідача щодо ненадання ФГ "Буря" доказів про право власності або інше право на це майно, або доказів вирішення слідчим питання про повернення вилученого майна або відшкодування його вартості.

З огляду на зазначене, відповідач вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, а в позові слід відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.12.2023 зазначену апеляційну скаргу залишено без руху.

14.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від апелянта про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі, в якій останній надав докази доплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 2597,67 грн.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.12.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23; відмовлено в задоволенні клопотання апелянта про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін; вирішено розглянути зазначену скаргу у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/4220/23.

20.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/4220/23.

25.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Буря" надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач частково погоджується з апеляційною скаргою.

На переконання позивача резолютивна частина судового рішення дійсно викладена неправильно. Завдана шкода має бути відшкодована з Державного бюджету України, як це зазначено в позовній заяві, а не з Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області, як це зазначено в судовому рішенні. Тому позивач просить у своєму відзиві викласти резолютивну частину судового рішення в редакції заявленої позовної вимоги у позовній заяві, а не у запропонованій редакції представника відповідача в апеляційній скарзі.

Що стосується відсутності доказів про право позивача на земельну ділянку, з якої вилучене майно, позивач зазначає, що доводи апелянта в цій частині абсолютно необґрунтовані, так як оскарженим судовим рішенням детально, повно, обґрунтовано і мотивовано встановлені обставини про наявні у ФГ "Буря" права постійного користування земельними ділянками з посиланням на докази, що містяться в матеріалах справи.

А отже, позивач зазначає, що відсутність реєстрації речових прав у 1992 - 1993 роках на земельні ділянки ФГ „Буря" відповідає законодавству, що діяло у той час, а доводи апелянта суперечать вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України.

Крім того, 25.12.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Фермерського господарства "Буря" надійшло клопотання, у якому позивач просить суд апеляційної інстанції не обмежуватись доводами та вимогами апеляційної скарги, з огляду на неправильне застосування судом першої інстанції абз.2 ч.1 ст.1192 Цивільного кодексу України.

02.01.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Головного управління Національної поліції в Херсонській області надійшло заперечення на вищезазначене клопотання.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу та відзив на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі рішення Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08.07.1992 року №20 ОСОБА_1 надано у постійне користування для створення селянського (фермерського) господарства земельну ділянку площею 21,6 гектарів.

Рішенням Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 11.06.1993 року №49 ОСОБА_1 додатково надано у постійне користування 35,7 гектарів, а рішенням від 16.09.1994 року №29 - 38,7 гектарів.

18.10.1993 року головою Краснянської сільської ради народних депутатів Гончарським І.Д. видано ОСОБА_1 Державний акт на право постійного користування землею, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2. На першій сторінці Державного акта зазначено про надання 21,6 га, а у розділі „Зміни в землекористуванні" зазначено про надання додаткових ділянок площею 35,7 га і 38,7 га.

На плані зовнішніх меж землекористування Державного акта відображені конфігурації трьох земельних ділянок з їх місцем розташуванням, а саме №1 - площею 21,6 га; №2 - 35,7 га; №3 - 38,7 га.

Як вбачається із Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.10.1992 року за №14961200000000513 зареєстровано Селянське (фермерське) господарство „Буря" з ідентифікаційним кодом 21293058, головою якого є ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 .

Згідно Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, виданої 20.08.2013 року, юридична особа з ідентифікаційним кодом 21293058, зареєстрована 05.10.1992 року за №14961200000000513, зазнала змін у назві на „Фермерське господарство "Буря"" і керівника (голови ФГ) на ОСОБА_2 .

Зміна організаційно-правової форми юридичної особи пов`язано з прийняттям парламентом 19.06.2003 року за №973-ІУ Закону України „Про фермерське господарство", підпунктом 1 пункту 2 статті 38 якого визнано таким, що втратив чинність Закон України „Про селянське (фермерське) господарство". Тобто назва організаційно-правових форм юридичних осіб, що здійснюють фермерське господарство була змінена на законодавчому рівні.

Зміна голови фермерського господарства „Буря" на ОСОБА_2 пов`язана зі смертю ОСОБА_1 .

29.10.2019 Відділом у Скадовському районі Головного управління Держгеокадастру у Херсонській області зареєстровані в Державному кадастрі три земельні ділянки сільськогосподарського призначення для ведення фермерського господарства, що підтверджується Витягами з ДЗК від 08.11.2019 року №НВ- 6507070042019, №НВ-6507069932019, №НВ-6507069772019, а саме:

площею 35,3519 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0409;

площею 21,6000 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0410;

площею 35,7005 га з кадастровим номером 6524781000:02001:0411.

В пункті 2.3. Статуту ФГ „Буря" зазначено, що фермерське господарство засновано на невизначений термін часу, створено на землях Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області, зареєстроване як юридична особа 05.10.1992 року, має код ЄДРПОУ 21293058.

Пунктом 5.5. Статуту передбачено, що фермерське господарство створене відповідно до законодавства України та на підставі рішення Красненської сільської Ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08 липня 1992 року №20 (зі змінами рішення Красненської сільської Ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 11 червня 1993 року №49 та рішення Скадовської районної Ради Скадовського району Херсонської області від 16 вересня 1994 року №29) на земельній ділянці, площею 21,5999 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0410, на земельній ділянці, площею 35,7005 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0411, та на земельній ділянці площею 35,3519 га, кадастровий номер земельної ділянки 6524781000:02:001:0409, на землях Красненської сільської ради Скадовського району Херсонської області для ведення фермерського господарства згідно Державного акту на право постійного користування земельною ділянкою, що зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №2.

Ухвалою слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 у справі №663/3242/19 накладено арешт на посіви сільськогосподарських культур соняшника, розташованих на земельних ділянках площею 35,7 га, і 21,6 га, наданих у постійне користування ОСОБА_1 , з метою залишення урожаю в розпорядженні органу досудового розслідування (Скадовського районного відділу поліції).

Судове рішення мотивоване тим, що до Скадовського районного відділу поліції надійшло анонімне звернення про самовільне використання невідомою особою земельних ділянок загальною площею 96 га (територія ФГ „Буря"). Поліція у свою чергу зареєструвала в ЄРДР кримінальне провадження №12019230230001488 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України (самовільне зайняття земельної ділянки). Зазначені земельні ділянки були надані у постійне користування ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому втратила право постійного користування і після смерті повинна була повернути раніше надані їй земельні ділянки у користування до державної власності.

Розмір завданої шкоди внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок становить 56116,34 гривень.

Ухвалою слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 12.11.2019 у справі №663/3480/19 слідчому поліції надано дозвіл на реалізацію (продаж) соняшника, як речового доказу, що належить фермерському господарству „Буря", урожай якого знаходиться на земельних ділянках площею 35,7 га, і 21,6 га.

Рішення слідчого судді мотивоване тим, що урожай соняшнику як речовий доказ потребує значних витрат по забезпеченню спеціальних умов його зберігання та охорони, а також піддається швидкому псуванню, що може призвести до знищення, його тривале зберігання не приведе до відшкодування спричинених збитків, а навпаки може мати наслідком погіршення якості сільськогосподарської продукції, що призведе до зниження її ринкової ціни.

Також у цій ухвалі суду зазначено, що слідством встановлена особа, яка засіяла зазначені земельні ділянки, але у судовому рішення ця особа не називається.

16 листопада 2019 року слідчий СВ Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області Мунтян М.М. за участю прокурора Новокаховської місцевої прокуратури Горщарука М.В., свідків та інших учасників провели опис, оцінку і передачу на реалізацію соняшника у кількості 6 тонн 320 кілограм Товариству з додатковою відповідальністю „Довірче товариство Європейське бюро приватизації", що підтверджується Актом опису, оцінки і передачі майна.

04 грудня 2019 року слідчий суддя Скадовського районного суду Херсонської області у справі №663/3480/19 ухвалою скасував арешт накладений відповідно до ухвали слідчого судді Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року.

У судовому рішенні слідчий суддя, посилаючись на ухвалу від 21.10.2019 року зазначив, що арешт накладався з метою збереження речових доказів та констатував що посіви сільськогосподарських культур - соняшника не можуть бути предметом злочину, передбаченого ч. 1 ст. 197-1 КК України, оскільки ним виступає конкретна земельна ділянка, а не урожай. Арешт на урожай соняшника накладений помилково.

Разом з цим, при скасуванні арешту майна не вирішувалося питання про повернення майна його власнику - ФГ „Буря".

26.08.2021 року представник ФГ „Буря" адвокат Р.Ставрост звернувся до Скадовського ВП Новокаховського ВП ГУ НП в Херсонській області із заявою про надання копій всіх процесуальних документів, пов`язаних зі збиранням урожаю соняшника, його описом, оцінкою і реалізацією, яку адресат отримав 31.08.2021 року.

Супровідним листом від 13.09.2021 року №13646/40 заступник начальника СВ Скадовського РВП ГУНП в Херсонській області Є.Чаюк направив на адресу представника ФГ „Буря" копії процесуальних документів з кримінального провадження №12019230230001488 на 8 аркушах, які зазначені вище (ухвали Скадовського районного суду Херсонської області від 21.10.2019 року у справі №663/3242/19, від 12.11.2019 року у справі №663/3480/19, від 04.12.2019 року у справі №663/3480/19, Акт опису, оцінки і передачі майна від 16 листопада 2019 року).

09 вересня 2023 року представник ФГ „Буря" адвокат Р.Ставрост звернувся до Херсонської обласної прокуратури з заявою про надання письмового повідомлення про кримінальне провадження №12019230230001488 (здійснюється воно чи закінчено, де фізично розташовані матеріали провадження, і який орган здійснює досудове розслідування тощо).

Скадовська окружна прокуратура у відповідь на заяву адвоката Р.Ставрост надала відповідь, датовану 15.09.2023 року про те, що матеріали кримінального провадження №12019230230001488 з окупованої території не евакуйовані, а вказане провадження 13.02.2020 року закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України.

В матеріалах справи відсутні докази, що орган досудового розслідування, надаючи представнику ФГ „Буря" 13.09.2021 року копії процесуальних документів з кримінального провадження №12019230230001488 повідомив про те, що це кримінальне провадження на той момент вже було закрите.

Згідно сталої судової практики, викладеної у висновках Великої Палати Верховного Суду у постановах від 13 березня 2018 року у справі №348/992/16-ц, від 20 червня 2018 року у справі №317/2520/15-ц, від 22 серпня 2018 року у справі №606/2032/16-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі №677/1865/16-ц, від 21 листопада 2018 року у справі 272/1652/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі №704/29/17-ц, від 16 січня 2019 року у справі №695/1275/17 та у справі №483/1863/17, від 27 березня 2019 року у справі №574/381/17-ц, від 03 квітня 2019 року у справі №628/766/18 після укладення договору тимчасового користування землею, у тому числі на умовах оренди, фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки користувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалася.

Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду викладених у постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18 (далі за текстом - Постанова ВП ВС):

після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства (п. 53 Постанови ВП ВС);

у разі смерті громадянина - засновника СФГ відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності фермерського господарства у встановленому порядку (п. 69 Постанови ВП ВС);

з моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) до фермерського господарства переходять правомочності володіння і користування та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки його засновника (п. 71 Постанови ВП ВС);

у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення фермерського господарства (п. 73 Постанови ВПВС).

Отже земельні ділянки площею 35,7 га, і 21,6 га (з яких орган досудового розслідування вилучив урожай соняшника) надавалися ОСОБА_1 для створення фермерського господарства на підставі рішень Краснянської сільської ради народних депутатів Скадовського району Херсонської області від 08.07.1992 року №20, від 11.06.1993 року №49, від 16.09.1994 року №29.

Як встановлено судом попередньої інстанції та перевірено апеляційним судом, з моменту реєстрації Селянського (фермерського) господарства „Буря", а саме 05.10.1992 року і по сьогоднішній день зазначені земельні ділянки площею належать на праві постійного користування Фермерському господарству „Буря", а не ОСОБА_1 .

Зі смертю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), якій земельні ділянки були надані на праві постійного користування згідно з Державним актом на право постійного користування землею, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею 18.10.1993 року за №2, таке право не припинилося, оскільки з 05.10.1992 року (моменту державної реєстрації юридичної особи - ФГ „Буря") право постійного користування на земельні ділянки належить ФГ „Буря".

Відтак право постійного користування земельними ділянками належить юридичній особі - Фермерському господарству „Буря". Смерть колишнього голови і засновника господарства на юридичну долю речового права (постійного користування) фермерського господарства не впливає.

Більше того, право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві. У пункті 7.27 постанови від 05 листопада 2019 року у справі №906/392/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що право постійного користування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент смерті ОСОБА_1 ), передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Серед перелічених підстав припинення права користування земельною ділянкою відсутня така підстава, як смерть землекористувача.

Відтак судом відхиляються доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів права власності на земельну ділянку, оскільки зазначене спростовується наявними в матеріалах справи доказами.

Разом з тим, оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, судова колегія погоджується з доводами апелянта стосовно того, що спірна сума має бути стягнута з Державного бюджету України, а не з Держави Україна в особі ГУНП в Херсонській області, як це зазначено у судовому рішенні.

Предметом позову в даній справі є вимога про відшкодування майнової шкоди, заподіяної (завданої), як зазначає позивач, незаконними (протиправними) рішеннями, діями та бездіяльністю службової особи органу досудового розслідування.

Стаття 22 Цивільного кодексу України визначає, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками у відповідності до частини 2 статті 22 Цивільного кодексу України є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Визначення поняття збитків наводяться також у частині 2 статті 224 Господарського кодексу України, відповідно до якої під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

В силу положень статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (частина 3 статті 22 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частин 5-7 ст. 1176 Цивільного кодексу України, якою врегульовано питання відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок постановлення судом незаконного рішення в цивільній справі, відшкодовується державою в повному обсязі в разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу кримінального правопорушення за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Згідно зі статтею 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Відповідно до статті 1174 цього ж Кодексу шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про відшкодування шкоди.

За змістом статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно статей 73, 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Виходячи з викладеного, позивач повинен належними, допустимими та достовірними доказами довести неправомірність дій державного органу/його посадової чи службової особи, факт спричинення такими діями збитків, обґрунтувати їх розмір, довести безпосередній причинний зв`язок між неправомірними діями та заподіянням збитків і розмір відшкодування.

Колегія суддів зазначає, що основним предметом доказування та, відповідно, встановлення у даній справі, є саме протиправність дій (бездіяльності) відповідача-1, внаслідок яких (якої) було завдано шкоди позивачу, оскільки відсутність такого елемента делікту як протиправна поведінка свідчить про відсутність інших складових цієї правової конструкції та відсутність самого заподіяння шкоди як юридичного факту, внаслідок якого виникають цивільні права та обов`язки (стаття 11 Цивільного кодексу України).

Статтею 16 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 167 Кримінального процесуального кодексу України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині 2 цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення. Після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України (ч. 4 ст. 168 КПК України).

Відповідно до ч. 5 ст. 171 Кримінального процесуального кодексу України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

У разі тимчасового вилучення майна під час обшуку, огляду, здійснених на підставі ухвали слідчого судді, передбаченої ст. 235 Кримінального процесуального кодексу України, клопотання про арешт такого майна повинно бути подано слідчим, прокурором протягом 48 годин після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, в якої його було вилучено.

Отже, обов`язок органу, який вилучив майно, належно його зберігати та негайно повернути, у разі неможливості забезпечення його збереження, прямо передбачений чинним законодавством.

Частинами 1, 2 ст. 321 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

За висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у справі №920/715/17 питання наявності між сторонами деліктних зобов`язань та цивільно-правової відповідальності за заподіяну шкоду перебуває у площині цивільних правовідносин потерпілого та держави, що не регулюються нормами Кримінального процесуального кодексу України, а господарський суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази.

Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Особою, відповідальною перед потерпілими за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, та відповідачем у справі є Держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно з частиною 3 статті 19 Закону України "Про Національну поліцію" держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі №1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що Головне управління Національної поліції в Херсонській області, як особа, відповідальна у спірний період за збереження та не повернення вилученого майна власнику.

Незаконність накладення арешту на цей урожай підтверджується ухвалою Скадовського районного суду Херсонської області від 04.12.2019 року у справі №663/3480/19, а також листом Скадовської окружної прокуратури від 15.09.2023 року №54-595-23 про закриття 13.02.2022 року кримінального провадження №12019230230001488 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України (за відсутності складу кримінального правопорушення).

Зазначене порушення призвело до зайвих витрат позивача у період перебування майна під арештом у межах кримінального провадження) у вищевказаній сумі.

Частиною 4 статті 168 Кримінального процесуального кодексу України унормовано, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов`язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Порядком зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 листопада 2012 року №1104 визначені правила зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов`язаних з їх зберіганням і пересиланням, та схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження.

Згідно з п. 32 Порядку № 1104 (у чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансування витрат, пов`язаних із зберіганням чи пересиланням речових доказів, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для утримання органу, у складі якого функціонує слідчий підрозділ, який здійснив пересилання речових доказів або їх передачу на зберігання.

Аналогічні положення закріплені в Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, затвердженої спільним Наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА України, СБУ, Верховного Суду України та Державної судової адміністрації від 27.08.2010 № 51/401 /649/471/23/125 (далі Інструкція).

Так, у відповідності до пунктів 13, 14 Інструкції речові докази зберігаються при справі, за винятком громіздких предметів, які зберігаються в органах дізнання, досудового слідства і в суді або передаються для зберігання відповідному підприємству, установі чи організації, про що складається протокол. Відповідальною за зберігання речових доказів, приєднаних до справи, є особа, яка проводить дізнання, слідчий, в суді - суддя, відповідальний працівник апарату суду або керівник апарату суду, а в експертній установі - співробітник експертної установи, у віданні якого речові докази перебувають у відповідний період, або керівник експертної установи.

При цьому абзацом 4 п. 13 Інструкції визначено, що витрати, пов`язані із зберіганням речових доказів, цінностей та іншого вилученого майна, несе орган, на зберіганні якого знаходиться вилучене майно. У випадках, коли майно передається на зберігання в інші установи, підприємства, організації як таке, що потребує спеціальних умов зберігання, такі витрати покриваються за рахунок держави.

Враховуючи вищевикладене, а також наявні матеріали справи, суд визнає доведеним, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №12019230230001488 допущено порушення Порядку №1104 та Інструкції, стосовно зберігання речових доказів, внаслідок чого позивачем понесені витрати (реальні збитки) - грошові кошти в загальній сумі 51851,08 грн.

Судова колегія погоджується з судом першої інстанції стосовно визначення суми збитків на основі висновку судового експерта Карнаух М.М. №137-0073 від 06.11.2023, відповідно до якого вартість 6300 кг насіння соняшника станом на 16.11.2019 (на час реалізації насіння) становила 51851,08 грн. з ПДВ.

Як зазначалось раніше, особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень Цивільного кодексу України, є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Такими органами у цій справі є відповідач, як особа, відповідальна за дотримання прав учасників кримінальних проваджень, та Державна казначейська служба, яка здійснює списання коштів з державного бюджету на підставі рішення суду.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 у справі № 1-36/2001, за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік" та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок Державного бюджету.

Згідно з частиною 2 статті 45 Бюджетного кодексу України казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, перерахування компенсації частини суми штрафних (фінансових) санкцій покупцям (споживачам) за рахунок сплачених до державного бюджету сум штрафних (фінансових) санкцій, застосованих такими органами за наслідками проведеної перевірки за зверненням або скаргою покупця (споживача) про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій.

Відповідно до підпункту 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 845, далі - Порядок) - казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України, держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

В господарському процесі відповідно до частини 4 статті 56 Господарського процесуального кодексу України, держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Як встановлено статтею 25 Бюджетного кодексу України Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є Державна казначейська служба України.

Відтак, визначений законом обов`язок повернути майно не виконаний державними органами, у спірних правовідносинах не надано жодних гарантій повернення майна, не встановлено строку повернення такого майна, в зв`язку з чим наявні підстави для стягнення з Державного бюджету України заподіяних позивачу збитків.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції.

Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у пунктах 6.21, 6.22 постанови від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, у пунктах 4.19, 4.20 постанови від 26.02.2019 у справі № 915/478/18).

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу і на те, що і в судовому процесі, зокрема у цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (див. пункт 35 постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18). Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина 2 статті 19 Конституції України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц зазначила, що належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав (пункт 43).

Держава бере участь у справі як відповідач через відповідні органи державної влади, зазвичай, орган, діями якого завдано шкоду. Разом із тим, залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган (пункт 44).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 зроблено висновок, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є Держава Україна як учасник цивільних відносин (частина 2 статті 2 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини 1 статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Відповідачем у цій справі є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.

Крім того, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 26.05.2022 у справі №910/17717 викладено наступний правовий висновок.

Верховний Суд із урахуванням предмету спору у цій справі вважає за необхідне також звернути увагу суду під час нового розгляду справи на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у постанові від 19.06.2018 у справі №910/23967/16 згідно якої кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Згідно із підпунктом 2 пункту 35 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок) казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень.

Пунктом 36 Порядку передбачено, що у разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені в пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження.

Отже територіальний орган Державної казначейської служби України є уповноваженим державою органом, що здійснює списання коштів державного бюджету на виконання судових рішень про відшкодування шкоди, заподіяної юридичним особам, внаслідок незаконних дій (бездіяльності).

Відповідно до частини п`ятої статті 238 Господарського процесуального кодексу України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.

Аналогічної позиції щодо стягнення шкоди завданої органами державної влади, їх посадовими та службовими особами з Державного бюджету України дотримується Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.03.2019 у постанові № 920/715/17.

Тому резолютивна частина рішень у зазначених спорах не повинна містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 02.03.2021 у справі № 911/2371/19).

З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення коштів з Державного бюджету України через ГУНП в Херсонській області.

Таким чином, резолютивна частина рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з викладенням резолютивної частини в редакції постанови суду апеляційної інстанції, яка узгоджується з постановою Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 920/715/17), а апеляційна скарга ГУНП в Херсонській області, відповідно, підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Херсонській області, зміни оскаржуваного судового рішення з викладенням резолютивної частини в редакції суду апеляційної інстанції, в решті вимог апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Херсонській області слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23 - без змін.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Держави Україна в особі Головного управління Національної поліції в Херсонській області на рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23 задовольнити частково.

2. Змінити резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23.

3. Викласти резолютивну частину рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23 в наступній редакції:

« 1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного бюджету України на користь Фермерського господарства "Буря" (код 21293058, с. Красне Скадовського району Херсонської області вул. Комунарів 7), в рахунок відшкодування майнової шкоди, завданої Скадовським відділенням поліції Новокаховського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Херсонській області 51851,08 грн.

3. В решті позову відмовити.

4. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Херсонській області (код 40108782, м. Херсон вул. Лютеранська 4) судові витрати по сплаті судового збору на користь держави в розмірі 1190,28грн.»

В іншій частині рішення Господарського суду Одеської області від 28.11.2023 по справі №916/4220/23 залишити без змін.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча cуддя: Н.М. Принцевська

Судді: Г.І. Діброва

А.І. Ярош