Постанова

від 24.01.2024 по справі 916/3187/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/3187/20Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Таран С.В.,

Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В.,

при секретарі судового засідання: Мисько І.С.,

за участю представників:

від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" Лисенко В.О.,

від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" Федорова В.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023, прийняте суддею Смелянець Г.Є., м. Одеса, повний текст складено 24.07.2023,

у справі №916/3187/20

за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ"

про стягнення 2 601 085 685,26 грн

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2020 р. Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у сумі 2601085685,26 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №18-538-Н від 05.11.2018 в частині повної та своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого у період з листопада місяця 2018 року по липень місяць 2020 року.

За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 11.11.2020 відкрито провадження у справі №916/3187/20.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 (суддя Смелянець Г.Є.) позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" заборгованість у розмірі 2594790626,08 грн, а також 735700 грн судового збору; закрито провадження у справі в частині позовних вимог у розмірі 545440,08 грн; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" прийнятих на себе зобов`язань за договором купівлі-продажу природного газу №18-538-Н від 05.11.2018, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором, при цьому суд першої інстанції врахував, що розмір зазначеного боргу становить 2594790626,08 грн, оскільки 5749619,10 грн відповідач сплатив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ще до подання позову у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині, а 545440,08 грн Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" перерахувало на користь позивача вже під час розгляду цієї справи, у зв`язку з чим провадження у справі у вказаній частині позовних вимог підлягає закриттю.

Не погодившись з ухваленим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 скасувати та закрити провадження у справі повністю.

Зокрема, в апеляційній скарзі апелянт наголошує на тому, що заявлена позивачем до стягнення у даній справі заборгованість з оплати вартості природного газу, поставленого за договором купівлі-продажу природного газу №18-538-Н від 05.11.2018 у період з листопада місяця 2018 року по липень місяць 2020 року, визначена на підставі інформації про обсяги спожитого природного газу побутовими споживачами м. Одеси та Одеської області, розміщеній на інформаційній платформі Оператора ГТС, яка, в свою чергу, не відповідає фактичним обсягам споживання природного газу кінцевими споживачами, у зв`язку з чим Оператором ГРМ було скориговано (зменшено) обсяги спожитого газу за низкою особових рахунків побутових споживачів (населення). Скаржник також зазначає про те, що заборгованість у сумі 2594790626,08 грн, про наявність правових підстав для стягнення якої дійшов висновку місцевий господарський суд, була списана після відкриття провадження у даній справі відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", що свідчить про відсутність предмета спору та, як наслідок, зумовлює необхідність закриття провадження у цій справі.

У відзиві на апеляційну скаргу №39/10-1849-23 від 03.10.2023 (вх.№2537/23/Д2 від 03.10.2023) Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 без змін. В обґрунтування зазначеного відзиву позивач посилається на те, що на виконання договору купівлі-продажу природного газу №18-538-Н від 05.11.2018 між сторонами було підписано без зауважень щодо кількості або якості поставленого газу низку актів приймання-передачі, при цьому доводи апелянта щодо недостовірності визначених у цих актах обсягів природного газу ґрунтуються на припущеннях скаржника, не підтверджених жодними доказами, та спростовуються чинним рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2021 у справі №916/3449/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про визнання неправомірними дій щодо надання, починаючи з 01.10.2018, недостовірних даних про обсяги природного газу, спожиті побутовими споживачами, та про зобов`язання здійснити перерахунок обсягів фактично спожитого побутовими споживачами природного газу, починаючи з 01.10.2018 по 31.07.2020. Крім того, позивач зазначає, що саме по собі прийняття Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким визначено певну процедуру, що надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором купівлі-продажу природного газу №18-538-Н від 05.11.2018, а також не вказує на відсутність предмету спору у даній справі.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 18.09.2023 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження, а також встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 03.10.2023.

В подальшому ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 поза межами строку, встановленого частиною першою статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, достатній для забезпечення можливості реалізації учасниками процесу відповідних процесуальних прав з урахуванням запровадженого в Україні воєнного стану; призначено дану справу до розгляду на 06.12.2023 об 11:00 та відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про призначення комплексної експертизи б/н від 02.10.2023 (вх.№3165/23 від 04.10.2023).

05.12.2023 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" надійшло клопотання б/н від 05.12.2023 (вх.№2537/23/Д4 від 05.12.2023) про відкладення розгляду справи №916/3187/20.

З метою повного та всебічного розгляду апеляційної скарги з забезпеченням принципу змагальності та надання учасникам справи необхідних умов для встановлення фактичних обставин справи, а також правильного застосування законодавства Південно-західним апеляційним господарським судом у судовому засіданні, яке відбулося 06.12.2023, шляхом постановлення протокольної ухвали було задоволено вищезазначене клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" та відкладено розгляд справи №916/3187/20 на 10:15 год 24.01.2024.

У судовому засіданні 24.01.2024, проведеному в режимі відеоконференції, представник Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" апеляційну скаргу підтримав, представник Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" висловив заперечення проти її задоволення.

23.01.2024 до суду апеляційної інстанції від Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" надійшли тотожні за змістом клопотання б/н від 23.01.2024 (вх.№250/24 від 23.01.2024) та б/н від 23.01.2024 (вх.№251/24 від 23.01.2024), в яких відповідач просив поновити строк на подання вказаних клопотань та зупинити провадження у справі №916/3187/20 до набрання законної сили судовим рішення у справі №916/224/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНСГАЗ", Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про зобов`язання безоплатно усунути недоліки неякісного товару.

Протокольною ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.01.2024 у справі №916/3187/20 поновлено процесуальний строк для подання вищенаведених клопотань та відмовлено у їх задоволенні у зв`язку з відсутністю об`єктивної неможливості розгляду даної справи до набрання законної сили судовим рішення у справі №916/224/24.

За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

05.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ("Продавець") та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" ("Покупець") укладено договір купівлі-продажу природного газу №18-538-Н (далі договір №18-538-Н від 05.11.2018), відповідно до пункту 1.1 якого Продавець зобов`язується передати Покупцеві у 2018 році природний газ, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах цього договору.

Згідно з пунктом 1.2 договору №18-538-Н від 05.11.2018 природний газ, що передається за цим договором, використовується Покупцем виключно для постачання побутовим споживачам.

Продавець передає Покупцеві з 01.11.2018 по 30.11.2018 (включно) природний газ обсягом до 60000 тис. куб.м. Обсяги природного газу, які планується передати згідно з цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця поставки в установленому порядку (пункти 2.1, 2.2 договору №18-538-Н від 05.11.2018).

У пункті 3.2 договору №18-538-Н від 05.11.2018 (у редакції додаткової угоди №1 від 26.11.2018) визначено, що передача газу за цим договором здійснюється шляхом надання оператору ГТС сторонами торгових сповіщень (в розумінні Кодексу ГТС) на відчуження/набуття природного газу, в якому, зокрема, зазначаються обсяги природного газу, визначені Покупцем (заявка Покупця) згідно з пунктом 2.1 цього договору. У разі відхилення оператором ГТС торгових сповіщень по незалежним від Продавця причинам (в тому числі, якщо зазначені в торговому сповіщенні Покупця обсяги відрізняються від обсягів, визначених в пункті 2.1 цього договору), Продавець не несе відповідальність за невиконання умов цього договору в частині передачі природного газу. Приймання- передача природного газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці купівлі-продажу, оформляється актом приймання-передачі.

В силу пункту 4.1 договору №18-538-Н від 05.11.2018 кількість природного газу, яка передається Покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затверджених постановою НКРЕКП №2494 від 30.09.2015.

За умовами пунктів 5.1-5.3 договору №18-538-Н від 05.11.2018 ціна за 1000 куб.м. газу становить 6235,51 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) 20%. Всього до сплати за 1000 куб.м. газу разом з податком на додану вартість 7482,61 грн. Порядок зміни ціни та її застосування встановлюється постановою Кабінету Міністрів України №867 від 19.10.2018. Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.

Пунктом 6.1 договору №18-538-Н від 05.11.2018 передбачено, що оплата за природний газ здійснюється Покупцем виключно коштами 100-відсоткової оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати вартості придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №256 від 04.03.2022 і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу.

Відповідно до пункту 11.1 договору №18-538-Н від 05.11.2018 цей договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.11.2018 року, і діє в частині продажу природного газу до 30.11.2018 (включно) ,а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

В подальшому між сторонами було укладено низку додаткових угод до договору №18-538-Н від 05.11.2018, а саме: №1 від 26.11.2018, №2 від 02.01.2019, №3 від 22.01.2019, №4 від 27.02.2019, №5 від 20.03.2019, №6 від 29.03.2019, №7 від 19.04.2019, №8 від 14.05.2019, №9 від 21.06.2019, №10 від 27.06.2019, №11 від 16.07.2019, №12 від 31.07.2019, №13 від 22.08.2019, №14 від 30.09.2019, №15 від 21.10.2019, №16 від 22.11.2019, №17 від 20.12.2019, №18 від 30.01.2020, №19 від 27.02.2020, №20 від 23.03.2020, №21 від 23.04.2020, №22 від 30.04.2020, №23 від 27.05.2020, №24 від 25.06.2020, №25 від 03.07.2020 та №26 від 27.07.2020, якими внесено зміни до вказаного договору купівлі-продажу природного газу, зокрема, щодо найменування Продавця, періодів передачі природного газу; обсягів, ціни, порядку та умов передачі останнього, а також пролонгації договору відповідно до періодів передачі газу.

На виконання договору №18-538-Н від 05.11.2018 Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у період з листопада місяця 2018 року по липень місяць 2020 року передало, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" прийняло природний газ на загальну суму 4674970745,83 грн, що підтверджується підписаними сторонами без зауважень та скріпленими печатками останніх актами приймання-передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 376654739,44 грн; від 31.12.2018 на суму 565623885,30 грн; від 31.01.2019 на суму 664976937,42 грн; від 28.02.2019 на суму 498344712,80 грн; від 31.03.2019 на суму 421906696,01 грн; від 30.04.2019 на суму 234421696,30 грн; від 31.05.2019 на суму 87864027,48 грн; від 30.06.2019 на суму 54943749,59 грн; від 31.07.2019 на суму 52414490,27 грн; від 31.08.2019 на суму 45480879,92 грн; від 30.09.2019 на суму 44107269,13 грн; від 31.10.2019 на суму 95503050,16 грн; від 30.11.2019 на суму 248383944,25 грн; від 31.12.2019 на суму 329865822,04 грн; від 31.01.2020 на суму 434701496,52 грн; від 29.02.2020 на суму 204887640,98 грн; від 31.03.2020 на суму 128779800,22 грн; від 30.04.2020 на суму 110497898,94 грн; від 31.05.2020 на суму 41857225,12 грн; від 30.06.2020 на суму 14728260,70 грн та від 31.07.2020 на суму 19026523,24 грн.

Як вбачається з доданих до позовної заяви банківських виписок по рахунку Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", сальдо по підприємству відповідачу та виписки операцій по Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" за період 01.11.2018 по 31.12.2019, вартість поставленого за договором №18-538-Н від 05.11.2018 природного газу відповідачем сплачена частково, а саме: у сумі 2073885060,57 грн.

Посилаючись на наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" основної заборгованості за договором №18-538-Н від 05.11.2018 у сумі 2601085685,26 грн (4674970745,83 грн - 2073885060,57 грн = 2601085685,26 грн), Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 04.11.2020 засобами поштового зв`язку звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом у даній справі.

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень проти розміру заявленого до стягнення боргу надав до суду першої інстанції довідку Акціонерного банку "Укргазбанк" №5-197/15/898/2023 від 16.05.2023 з додатками №1 та №2, які відображають рух коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача та свідчать про те, що за період з 28.08.2020 по 10.05.2023 на виконання договору №18-538-Н від 05.11.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" сплатило на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" грошові кошти у загальній сумі 6295059,18 грн, з яких: 5749619,10 грн було перераховано ще до 04.11.2020, тобто до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, проте вказана сума не була врахована позивачем при визначенні заявленої до стягнення суми боргу, а 545440,08 грн перераховано вже після подання позову та під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

07.11.2022 на адресу Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг надійшов лист Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" №2/00/12190 від 02.11.2022, в якому відповідач, посилаючись на приписи Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", просив включити його до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу.

Супровідним листом №2/00/12848 від 02.12.2022 відповідач надіслав Національній комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг витребувані останньою документи, у тому числі договори купівлі-продажу природного газу, укладені з позивачем для постачання побутовим споживачам за період з 2015 по 2020 роки, а також додаткові угоди, акти приймання-передачі та розрахунки до них.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1475 від 16.11.2022 "Про включення ТОВ "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу" включено відповідача до вказаного реєстру.

30.11.2022 відповідача включено до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів, що підтверджується довідкою Головного управління Державної казначейської служби в Одеській області б/н від 30.11.2022.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за договором №18-538-Н від 05.11.2018 в частині здійснення оплати за поставлений природний газ, а відтак із правомірності заявлених позовних вимог про стягнення основної заборгованості у сумі 2594790626,08 грн, оскільки 5749619,10 грн відповідач сплатив Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" ще до подання позову у даній справі, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог в цій частині. Крім того, Господарський суд Одеської область врахував факт сплати Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" вже після подання позову у даній справі заборгованості у сумі 5749619,10 грн, внаслідок чого закрив провадження у справі в цій частині.

Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки не доведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захист цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права.

Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Правові засади функціонування ринку природного газу України регламентовані Законом України "Про ринок природного газу".

За умовами частин першої, третьої статті 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочин.

Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.

Частиною першою статті 173 Господарського кодексу України встановлено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України).

В силу частин першої, четвертої статті 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору, зокрема, на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Частиною сьомою статті 179 Господарського кодексу України унормовано, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України).

Колегія суддів вбачає, що за своєю юридичною природою договір №18-538-Н від 05.11.2018 є договором поставки.

Згідно з приписами частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу частини другої статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (частина перша статті 692 Цивільного кодексу України).

Отже, укладений між сторонами договір №18-538-Н від 05.11.2018 став належною підставою виникнення у сторін за цим договором господарського зобов`язання відповідно до статей 173, 174 Господарського кодексу України (статті 11, 202, 509 Цивільного кодексу України).

Згідно з положеннями частини першої статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Як зазначалося вище, підставою для звернення Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" з позовом у цій справі визначено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" заборгованості перед позивачем за договором №18-538-Н від 05.11.2018, у зв`язку з чим, беручи до уваги предмет доказування у даному спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності). Відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним правочином та зміст таких операцій.

Обов`язковою умовою підтвердження реальності здійснення господарських операцій є фактична наявність у сторін договору первинних документів, фізичних, технічних та технологічних можливостей для здійснення відповідних операцій та зв`язок між фактом придбання товару/роботи/послуги і подальшою господарською діяльністю.

У статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.

За змістом цієї ж статті господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Здійснення господарської операції і, власне, її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Згідно з частинами першою, другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансовий стан та результати діяльності підприємства. Бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Підпунктом 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995, передбачено, що господарські операції це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що, з огляду на вищенаведені приписи законодавства, господарська операція пов`язана не з самим фактом підписання договору, а з фактом руху активів суб`єкта господарювання та руху його капіталу, натомість сам по собі договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку, оскільки останній свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання, у той час як первинні документи складаються лише за фактом надання послуг (виконання робіт, передачі товару тощо).

Як зазначалося вище, у матеріалах справи наявні підписані між сторонами без зауважень та скріплені печатками останніх акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 4674970745,83 грн, складені на виконання договору №18-538-Н від 05.11.2018 за період з листопада місяця 2018 року по липень місяць 2020 року. У вказаних актах містяться відомості щодо фактичного обсягу переданого газу, договірної ціни та вартості поставленого природного газу.

У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень.

Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження своїх тверджень про невідповідність обсягів природного газу, зазначених в актах приймання-передачі природного газу, фактичним обсягам спожитого газу. Крім того, пунктом 5 Глави 4 Розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015, передбачено, що розбіжності у частині визначення об`єму та/або обсягу розподіленого та спожитого природного газу врегульовуються договором розподілу природного газу, а у разі недосягнення згоди в судовому порядку. До вирішення цього питання величина об`єму та обсягу розподіленого та спожитого природного газу встановлюється відповідно до даних Оператора ГРМ.

Докази на підтвердження доводів відповідача щодо коригування (зменшення) Оператором ГРМ обсягів спожитого газу за низкою особових рахунків побутових споживачів (населення) у матеріалах справи також відсутні.

За таких обставин, за відсутності у матеріалах справи доказів врегулювання розбіжностей в частині обсягу фактично спожитого природного газу у передбаченому чинним законодавством порядку, як і взагалі жодних доказів існування таких розбіжностей, у господарського суду відсутні підстави для неврахування обсягів газу, зазначених сторонами у первинних документах.

Даний висновок суду апеляційної інстанції про те, що підстави для стягнення заявленої позивачем заборгованості можуть бути встановлені на підставі укладеного між сторонами договору купівлі-продажу природного газу (з урахуванням додаткових угод до нього та актів приймання передачі природного газу) повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 14.09.2022 у справі №903/834/20.

Колегія суддів також зауважує, що рішенням Господарського суду Одеської області від 22.06.2021 у справі №916/3449/20, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 29.11.2022, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" до Акціонерного товариства "ОДЕСАГАЗ" про визнання неправомірними дій останнього щодо надання, починаючи з 01.10.2018, недостовірних даних про обсяги природного газу, спожитого побутовими споживачами, та зобов`язання здійснити перерахунок обсягів фактично спожитого побутовими споживачами природного газу, починаючи з 01.10.2018 по 31.07.2020.

Крім того, відносини між відповідачем та Оператором ГРМ (Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ") у будь-якому разі виступають предметом окремого правового регулювання і не впливають на зобов`язальні правовідносини між Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на підставі укладеного між ними договору №18-538-Н від 05.11.2018. Зокрема, у разі неналежного виконання Оператором ГРМ своїх обов`язків відповідач не позбавлений права вимагати відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень, допущених Акціонерним товариством "ОДЕСАГАЗ" під час транспортування газу розподільчими мережами, при цьому Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" не повинно відмовлятися від своєчасної оплати вартості природного газу, поставленого в обсягах, які узгоджені сторонами у належній формі та вказані у відповідних первинних документах.

З наявних у матеріалах справи банківських виписок по рахунку Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", сальдо по підприємству відповідачу, виписки операцій по Товариству з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" за період 01.11.2018 по 31.12.2019 та довідки Акціонерного банку "Укргазбанк" №5-197/15/898/2023 від 16.05.2023 з додатками №1 та №2, які відображають рух коштів з рахунку відповідача на рахунок позивача за період з 28.08.2020 по 10.05.2023, вбачається, що вартість поставленого за договором №18-538-Н від 05.11.2018 природного газу відповідачем сплачувалася несвоєчасно та не в повному обсязі, а саме: у загальній сумі 2080180119,75 грн, при цьому з цієї суми 5749619,10 грн було перераховано ще до 04.11.2020, тобто до звернення позивача до суду з позовом у цій справі, проте вказана сума не була врахована позивачем при визначенні заявленої до стягнення суми боргу, а 545440,08 грн перераховано вже після подання позову та під час розгляду справи у місцевому господарському суді.

Таким чином, враховуючи викладені вище норми права та узгоджені сторонами умови договору №18-538-Н від 05.11.2018, беручи до уваги відсутність у матеріалах справи доказів проведення повної оплати вартості природного газу, поставленого позивачем відповідачу на підставі вказаного договору, що зумовлює наявність у останнього відповідної заборгованості, Південно-західний апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 2594790626,08 грн основної заборгованості (4674970745,83 грн - 2080180119,75 грн = 2594790626,08).

При цьому місцевий господарський суд також дійшов обґрунтованого висновку про те, що у задоволенні позовних вимог про стягнення 5749619,10 грн, які були сплачені відповідачем на виконання вказаного договору ще до подання позову та безпідставно заявлені позивачем до стягнення в якості боргу, необхідно відмовити, а в частині стягнення 545440,08 грн, перерахованих на користь позивача вже після звернення до суду у цій справі, провадження у справі №916/3187/20 слід закрити на підставі пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з відсутністю предмету спору в цій частині.

Стосовно доводів Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" про списання заборгованості перед Акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на підставі Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" апеляційний господарський суд зазначає наступне.

29.08.2021 набрав чинності Закон України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу".

У статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначено, що заборгованість (грошові зобов`язання) суб`єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.

Положення статті 1 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" також визначають поняття реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

В силу статті 2 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання видів заборгованості (грошових зобов`язань), визначених у статті 1 цього Закону, суб`єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.

Для участі у процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) суб`єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (частина перша статті 3 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу").

За умовами статті 4 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов`язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, на підставі висновку суб`єкта аудиторської діяльності затверджує розрахунки відповідного постачальника природного газу, включеного до Реєстру. Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.

Положеннями частини другої статті 5 Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" передбачено, що реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.

Отже, Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" визначено процедуру врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу - заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості (грошових зобов`язань) за природний газ та послуги з його транспортування шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості, а також списання неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на таку заборгованість у разі її погашення.

Водночас даним Законом не передбачено припинення зобов`язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом. Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.

Саме такий сталий правовий висновок суду касаційної інстанції викладено у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 16.01.2024 у справі №916/2168/22, від 18.07.2023 у справі №906/1357/20 та від 05.09.2023 у справі №922/3220/20.

У разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі (постанова Верховного Суду від 18.04.2023 у справі №911/3195/21).

Як зазначалося вище, відповідача включено до реєстру підприємств, які беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості суб`єктів ринку природного газу, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.

Між тим у матеріалах справи відсутні та відповідачем до місцевого господарського суду не подано жодного доказу на підтвердження вчинення суб`єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами договору №18-538-Н від 05.11.2018, юридично значимих дій, а саме: укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо.

При цьому, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції, саме по собі набрання чинності Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", яким визначено певну процедуру, яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом, шляхом вчинення юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, не свідчить про припинення зобов`язань сторін за договором №18-538-Н від 05.11.2018, а також не вказує на відсутність предмета спору у даній справі.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" унормовано, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

В силу статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Перевіривши відповідно до статті 270 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у рішенні місцевого господарського суду, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції об`єктивно розглянув у судовому процесі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; правильно застосував матеріальний закон, що регулює спірні правовідносини, врахував положення статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку із чим дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову та закриття провадження в частині вимог.

Доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції; твердження апелянта про порушення Господарським судом Одеської області норм права при ухваленні рішення від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового акту колегія суддів не вбачає.

Витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ" залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 12.07.2023 у справі №916/3187/20 без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "ОДЕСАГАЗ-ПОСТАЧАННЯ".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.01.2024.

Головуючий суддя С.В. Таран

Суддя К.В. Богатир

Суддя Л.В. Поліщук