Постанова

від 24.01.2024 по справі 908/3198/19

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.01.2024 року м.Дніпро Справа № 908/3198/19

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач),

суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.,

секретар судового засідання: Манець О.В.

представники сторін:

від позивача-1: не з`явися

від позивача-2: не з`явися

від позивача-3: не з`явися

від відповідача: не з`явися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Фермерського господарства "Тернівка"

на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021р.

( склад колегії суддів: головуючий суддя - Смірнов О.Г., судді - Науменко А.О., Проскуряков К.В., м. Запоріжжя, повний текст якого складений 29.11.2021 р.)

у справі

за позовом:

позивача-1:

ОСОБА_1

( Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка )

позивача-2:

ОСОБА_2

( Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка )

позивача-3:

ОСОБА_3

( Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка )

до відповідача:

Фермерського господарства "Тернівка"

( Запорізька область, Михайлівський район, смт. Михайлівка )

про поділ земельної ділянки в натурі з виділенням частки співвласника,

усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,

зобов`язання вчинити певні дії та припинення права спільної часткової власності на земельну ділянку

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Фермерського господарства "Тернівка", в якій просять: виділити Позивачам частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частин по 1/7 кожному, з урахуванням балу бонітету ( без зміни цільового призначення ), з присвоєнням окремих кадастрових номерів; зобов`язати голову Фермерського господарства "Тернівка" ОСОБА_4 повернути позивачам оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку ЗП №143695, ЗП №143693, ЗП №143694, усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками; припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 40,1425 га ( кадастровий номер 2323355100:14:020:0001 ).

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечує, мотивуючи свою позицію наступним: пунктом 1.4. Статуту Фермерського господарства "Тернівка" (в редакції 1994 року) передбачено, що фермерське господарство створено на підставі державного акту на право постійного користування землею, земельна ділянка площе 42,00 га розташована на території Михайлівської селищної ради, земля надана для ведення селянського ( фермерського ) господарства; розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації № 445 від 14.09.2005 передано згідно до проекту землеустрою земельну ділянку площею 40,1425 га ріллі загальною вартістю 210729 грн. 78 коп. у спільну сумісну власність: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; 08.01.2018 р. рішенням загальних зборів членів Фермерського господарства "Тернівка" №1 виключено із складу членів Фермерського господарства "Тернівка" - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 ; засновником (головою) Фермерського господарства "Тернівка" є ОСОБА_4 ; для ведення діяльності ФГ "Тернівка" передано у власність земельну ділянку, розмір якої складає 40,1425 га (п. 7 Статуту ФГ "Тернівка" в редакції 2018 року); вважає, що виділення в натурі часток земельної ділянки неможливо без визначення розміру кожної частки земельної ділянки та можливих варіантів виділу в натурі кожної частки земельної ділянки, яка є спільною сумісною власністю для чого необхідне проведення судової земельно-технічної, оціночної експертизи; позовні вимоги щодо виділення ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки у натурі із складу земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних частин по 1/7 кожному, є необґрунтованими та незаконними.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Тернівка" задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частин по 1/7 кожному. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Тернівка" відмовлено.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Фермерське господарство "Тернівка" звернлося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р. у справі № 908/3198/19 в частині задоволення позовних вимог про виділ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001 загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частки по 1/7 кожному, - скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким в задоволені позовних вимог про виділ ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001 загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частки по 1/7 кожному - відмовити. В іншій частині рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р. у справі № 908/3198/19 залишити без змін.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник вважає, що оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог про виділення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001 загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частки по 1/7 кожному, не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України, є незаконне, яке винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, і не відповідає завданню господарського судочинством, в зв`язку з чим воно підлягає в цій частині скасуванню, з одночасним постановлениям нового рішення про відмову у задоволені цих вимог.

При цьому Скаржник зазначає, що земельна ділянка, загальною площею 40,1425 га, з якої, за рішенням суду, виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 1/7 частки, має кадастровий номер 2323355100:14:020:0001. Під час розгляду справи, стороною Позивачів не надано висновку експерта про можливість розподілу цієї земельної ділянки, з урахуванням по 1/7 частки кожного позивача, сформованих, в межах з планом їх розташування та з присвоєнням цим земельним ділянкам окремих кадастрових номерів. При цьому, розташування цих земельних ділянок та їх межі, повинні бути в декількох варіантах. Не надано стороною Позивачів і технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж їх земельних ділянок в натурі (на місцевості), із присвоєнням цим ділянкам окремих кадастрових номерів, що унеможливлює їх виділення із земельної ділянки загальної площі 40,1425 га, яка належить Фермерському господарству «Тернівка».

Водночас, на думку Скаржника, не надання такого висновку експерта та технічної документації на ці земельні ділянки, унеможливлює можливість провести державну реєстрацію цих земельних ділянок в натурі (на місцевості) в Державному земельному реєстрі та інших Державних реєстрах, а відповідно, позивачі не зможуть набути право власності на ці земельні ділянки, яке можливе лише після їх державної реєстрації, а ФГ «Тернівка» залишатиметься власником всієї земельної ділянки, загальною площею, - 40,1425 га, кадастровий номер 2323355100:14:020:0001. За відсутності цих доказів, які повинні були подані стороною Позивачів, Господарський суд Запорізької області не вправі був ухвалювати рішення щодо виділення ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частки по 1/7 кожному.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивачі не скористалися своїм правом згідно ч.1 ст. 263 ГПК України та не надали суду відзивів на апеляційну скаргу, що згідно ч. 3 ст. 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Антоніка С.Г. у складі колегії суддів: Іванова О.Г., Березкіної О.В..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2022 р. апеляційну скаргу Фермерського господарства "Тернівка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р., у справі № 908/3198/19 залишено без руху. Апелянту надано строк для усунення неоліків апеляційної скарги.

11.02.2022 р. від Фермерського господарства "Тернівка" надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.02.2022 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фермерського господарства "Тернівка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021р. у справі № 908/3198/19. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.03.2022 р..

У зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану та з метою забезпечення безпеки відвідувачів та працівників суду, розгляд судової справи № 908/3198/19, призначений на 23.03.2022 р., не відбувся.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.01.2023 р. призначено судове засідання по справі № 908/3198/19 на 13.03.2023 р.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.03.2023 р. розгляд апеляційної скарги Фермерського господарства "Тернівка" на рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р. відкладено до усунення обставин, що зумовили окупацію Михайлівської селищної територіальної громади Василівського району Запорізької області.

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_8 у відставку відбулась автоматична зміна складу колегії суддів. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.08.2023 р. визначено для розгляду справи № 908/3198/19 колегію суддів у складі: головуючий суддя Березкіна О.В. (доповідач), судді: Чус О.В., Дармін М.О..

Розпорядженням керівника апарату суду від 16.10.2023 р., у зв`язку з припиненням повноважень судді Березкіної О.В., відповідно до ст. 123 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи, відповідно до п. 2.4.6 Засад використання автоматизованої системи документообігу суду у Центральному апеляційному господарському суді, затверджених рішенням, оформленим протоколом зборів суддів Центрального апеляційного господарського суду № 2 від 08.10.2018 р. зі змінами.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Чус О.В., Дарміна М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.10.2023 р., судовою колегією у визначеному складі, прийнято справу № 908/3198/19 до свого провадження. Розгляд справи призначено в судовому засіданні на 24.01.2024 р..

Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноваженого представника, хоча про час та місце судового засідання були повідомлений належним чином.

Беручи до уваги, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників Сторін.

У судовому засіданні 24.01.2024 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.

7. Встановлені судом обставини справи.

У 1994 році для організації фермерського господарства ОСОБА_4 створено та зареєстровано Фермерське господарство "Тернівка". Відповідно до наявної у відкритому доступі інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на офіційному сайті Міністерства юстиції України https://usr.minjust.gov.ua/content/free-search дата державної реєстрації в реєстрі Фермерського господарства "Тернівка" - 15.04.1994 р..

Матеріали справи свідчать, що ОСОБА_4 був виданий державний акт на право постійного користування землею серія ЗП ІІ-500816 від 15.04.1994 р., відповідно до якого була надана земельна ділянка, розташована на території Михайлівської селищної ради для ведення селянського /фермерського господарства площею 42,00 га.

Вказаний державний акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за № 74 від 15.04.1994 р..

Позов мотивовано тим, що з 09.12.2004 р. ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , являлися членами Фермерського господарства «Тернівка», статут якого був зареєстрований 15.01.2005 р.

Відповідно до п. 1.1. Статуту Фермерського господарства «Тернівка» Фермерське господарство «Тернівка» було створено громадянином України ОСОБА_4 .

Розпорядженням голови Михайлівської районної державної адміністрації Запорізької області № 43 від __.02.2005 був наданий дозвіл голові Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 на замовлення проекту відведення земельної ділянки для передачі йому та членам господарства безоплатно у власність для ведення фермерського господарства в розмірі земельної частки (паю) члена сільськогосподарського підприємства, розташованого на території Михайлівської селищної ради із земель, які знаходяться у постійному користуванні фермерського господарства.

14.09.2005 р. головою Михайлівської районної державної адміністрації за наслідками розгляду заяв голови Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 , членів господарства ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 прийнято розпорядження № 445 «Про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність».

Пунктом 1 розпорядження № 445 від 14.09.2005 року було вирішено затвердити проект землеустрою (висновок державної землевпорядної експертизи від 10.06.2005 року № 1544) щодо відведення земельної ділянки, яка передається у спільну сумісну власність в розмірі земельної частки (паю) за рахунок земель фермерського господарства голові Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 та його членам для ведення фермерського господарства по Михайлівській селищній раді Михайлівського району Запорізької області.

Пунктом 2 розпорядження № 445 від 14.09.2005 року було вирішено припинити право постійного користування землею загальною площею 42,00 га, надану для ведення фермерського господарства громадянину ОСОБА_4 .

Пунктом 3 Розпорядження № 445 від 14.09.2005 року було вирішено передати згідно проекту землеустрою земельну ділянку площею 40,1425 га ріллі загальною вартістю 210729,78 грн. для ведення фермерського господарства із земель, що були на праві постійного користування Фермерського господарства «Тернівка» у спільну сумісну власність: гр. ОСОБА_4 (голова фермерського господарства), гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_7 , гр. ОСОБА_6 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 , гр. ОСОБА_1 .

Пунктом 4 Розпорядження № 445 від 14.09.2005 року вирішено державний акт на право постійного користування землею серії ЗП II №500816, зареєстрований в Книзі записів державних актів за № 74 від 15 квітня 1994 року, виданий ОСОБА_4 , вважати втратившим чинність.

В подальшому після оформлення всіх дозвільних документів, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 були видані державні акти на право власності на земельну ділянку з зазначенням:

- державний акт на право власності на земельну ділянку ЗП № 143695 для ведення фермерського господарства площею 40,1425 га (кадастровий 2323355100:14:020:0001) на ім`я ОСОБА_1 , з зазначеною часткою у спільній власності 1/7;

- державний акт на право власності на земельну ділянку ЗП № 143693 для ведення фермерського господарства площею 40,1425 га (кадастровий 2323355100:14:020:0001) на ім`я ОСОБА_2 , з зазначеною часткою у спільній власності 1/7;

- державний акт на право власності на земельну ділянку ЗП № 143694 для ведення фермерського господарства площею 40,1425 га (кадастровий 2323355100:14:020:0001) на ім`я ОСОБА_3 , з зазначеною часткою у спільній власності 1/7.

Позивачі в позові вказують, що починаючи з членства в ФГ «Тернівка», а саме з моменту реєстрації Статуту Фермерського господарства «Тернівка» 15.01.2005 р. та вже з моменту отримання актів на право власності на земельні ділянки з 2007 року до теперішнього часу жодного разу не отримували виплат від прибутку, всі звернення залишались поза увагою голови фермерського господарства, який на свій розсуд приймає рішення без повідомлення членів господарства. Разом з тим зазначають, що оригінали виданих їм державних актів на право власності на земельні ділянки були вилучені головою фермерського господарства ОСОБА_4.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися до голови Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 із заявами від 10.12.2018, в яких відповідно до умов Статуту Фермерського господарства «Тернівка» просили вивести їх зі складу учасників господарства з виплатою їм частки у майні господарства та прибутку за останні три роки та повернути 1/7 частки земельної ділянки згідно державних актів на право власності на землю ЗП № 143695, ЗП № 143693, ЗП № 143694 (том 1, а.с. 77, 80, 83).

11.02.2019 була оформлена письмова відповідь за підписом голови ФГ «Тернівка» ОСОБА_4 на звернення ОСОБА_3 (том 1, а.с. 85), в якій зазначено, що відповідно до Статуту Фермерського господарства «Тернівка» у разі виходу з числа членів господарства особа може отримати частку в майні фермерського господарства у випадку, якщо нею особисто були здійснені вкладення в це майно, і ці вкладення підтверджені документально, а також з урахуванням їх особистої трудової участі. Також було зазначено, що оскільки ОСОБА_3 не було здійснено особистих вкладень в майно фермерського господарства, а також, що останній особисто не приймав трудову участь в ньому, то права виплати останньому частки у майні господарства та прибутку ОСОБА_3 не має. Разом з тим стосовно повернення ОСОБА_3 1/7 частки земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю, повідомлено, що всі намагання останнього вирішити це питання є марними, оскільки останній не бажає вирішувати мирним шляхом. Також вказано, що вирішення даного питання можливе на певних умовах, які ОСОБА_4 запропонує при обговоренні.

Матеріали справи свідчать, що рішенням загальних зборів Фермерського господарства «Тернівка» від 08.01.2018 року за №1 було затверджено нову редакцію Статуту Фермерського господарства «Тернівка», відповідно до п. 3.1.1. якого членами Фермерського господарства «Тернівка» є: ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Відповідно до п. 1 Статуту Фермерського господарства «Тернівка» (нова редакція 2018 року) засновником (головою) фермерського господарства є ОСОБА_4 .

В матеріалах справи міститься заява позивачів у справі від 20.09.2019, адресована голові ФГ «Тернівка» ОСОБА_4 , в якій останні просили надати прошиту та пронумеровану копію протоколу про виключення зі складу членів Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та копію рішення загальних зборів ФГ «Тернівка» № 1 від 08.01.2018 про виключення з членів фермерського господарства (том 1, а.с. 95).

Позивачі в позові вказують, що відповідь на вищевказану заяву надана не була.

Відтак, враховуючи те, що Позивачів виключено з членів ФГ «Тернівка» (що підтверджується новою редакцією Статуту від 08.01.2018 р.), а відповідно до діючого законодавства всі співвласники спільної сумісної власності мають рівні права щодо володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, частини яких зазначені у державних актах на право власності на земельну ділянку, а саме по 1/7 частині у спільній сумісній власності, посилаючись на п. 3 ст. 88, п. 4, 5 ст. 89, 118 Земельного кодексу України (далі ЗК України), ст. 7 Закону України «Про фермерське господарство», ст. 364, 370, 386, 387 ЦК України просять задовольнити позовні вимоги.

За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р. позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Тернівка" задоволено частково. Виділено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частин по 1/7 кожному. Відмовлено у задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Тернівка" щодо зобов`язання голову Фермерського господарства "Тернівка" ОСОБА_4 повернути Позивачам оригінали державних актів на право власності на земельну ділянку ЗП №143695, ЗП №143693, ЗП №143694, усунути перешкоди у користуванні земельними ділянками; припинити право спільної часткової власності на земельну ділянку площею 40,1425 га ( кадастровий номер 2323355100:14:020:0001 ).

За приписами ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається із тексту апеляційної скарги Відповідача у цій справі, рішення суду першої інстанції ним оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог, а відтак, враховуючи, що рішення в частині відмови у задоволенні вимог сторонами не оскаржується, згідно з ч. 1 ст. 269 ГПК України в цій частині рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

При цьому, колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення в частині відмови у задоволенні вимог.

Суд першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до Фермерського господарства "Тернівка" задовольнив частково, виділив ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частин по 1/7 кожному, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Станом на час надання ОСОБА_4 права користування спірною земельною ділянкою згідно державного акту від 15.04.1994 р. діяв Земельний кодекс України від 18.12.1990 р., який у відповідній редакції передбачав таке регулювання відносин щодо права постійного користування земельною ділянкою.

Відповідно до ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку.

Частиною 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. визначено, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ (ч. 1 ст. 50 ЗК України).

У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності: громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства (абзац 5 ст. 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. ).

Згідно із ч. 1, 2 ст. 51 Земельного кодексу України від 18.12.1990 р. громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства. У заяві зазначаються: бажані розмір і місце розташування ділянки, кількість членів селянського (фермерського) господарства, повідомляється про їх досвід роботи в сільському господарстві і наявність кваліфікації або спеціальної підготовки. Можливі також інші обґрунтування щодо виділення земельної ділянки.

На час заснування Фермерського господарства "Тернівка" ( 1994 рік ) відносини, пов`язані зі створенням і діяльністю селянських (фермерських) господарств, регулював Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII від 20.12.1991 р., далі Закон № 2009-XII.

Відповідно до ч. 1, 4, 5 ст. 2 Закону № 2009-XII селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Інтереси селянського (фермерського) господарства перед підприємствами, установами та організаціями, окремими громадянами представляє голова господарства. На ім`я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.

Згідно із ч. 2 ст. 4 Закону № 2009-XII земельні ділянки громадянам України для ведення селянського ( фермерського ) господарства передаються у приватну власність і надаються в користування, в тому числі на умовах оренди. У постійне користування земля надається громадянам для ведення селянського ( фермерського ) господарства із земель, що перебувають у державній власності. У тимчасове користування земельні ділянки надаються, зокрема, із земель запасу, а також можуть надаватися із земель лісового і водного фондів.

19.06.2003 р. було прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» ( далі - Закон № 937-IV ), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

У статті 1 Закону № 937-IV вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України ( ч. 1 ст. 2 Закону № 937-IV ).

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону № 937-IV право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Матеріали справи свідчать, що з моменту створення Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (позивачі) були членами вказаного фермерського господарства.

В подальшому на підставі розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність» № 445 від 14.09.2005 р. позивачі у справі отримали державні акти на право власності на земельну ділянку ЗП № 143695, ЗП № 143693, ЗП № 143694 (із зазначенням їх часток у спільній власності 1/7 для кожного).

Як зазначалося раніше - Позивачі звернулися до голови Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 із заявами від 10.12.2018 р., в яких відповідно до умов Статуту Фермерського господарства «Тернівка» просили вивести їх зі складу учасників господарства з виплатою їм частки у майні господарства та прибутку за останні три роки та повернути 1/7 частки земельної ділянки згідно державних актів на право власності на землю ЗП № 143695, ЗП № 143693, ЗП № 143694.

11.02.2019 була оформлена письмова відповідь за підписом голови ФГ «Тернівка» ОСОБА_4 на звернення ОСОБА_3 (том 1, а.с. 85), в якій зазначено, що оскільки ОСОБА_3 не було здійснено особистих вкладень в майно фермерського господарства, а також, що останній особисто не приймав трудову участь в ньому, то права виплати останньому частки у майні господарства та прибутку ОСОБА_3 не має. Разом з тим стосовно повернення ОСОБА_3 1/7 частки земельної ділянки згідно державного акту на право власності на землю, повідомлено, що всі намагання останнього вирішити це питання є марними, оскільки останній не бажає вирішувати мирним шляхом. Також вказано, що вирішення даного питання можливе на певних умовах, які ОСОБА_4 запропонує при обговоренні.

Відповідно до наданої до матеріалів справи № 908/3198/19 реєстраційної справи Фермерського господарства «Тернівка» вбачається, що 08.01.2018 р. було прийняте рішення загальних зборів Фермерського господарства «Тернівка» № 1, відповідно до змісту якого було вирішено на підставі поданих голові фермерського господарства заяв від членів ФГ «Тернівка» про виключення членів, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 виключити зі складу членів ФГ «Тернівка» у встановленому порядку. Разом з тим з метою приведення установчих документів у відповідність до чинного законодавства та у зв`язку із внесеними змінами, вирішено затвердити статут у новій редакції та подати до органів державної влади для подальшої реєстрації у встановленому порядку.

Відповідно до п. 3.1.1. статуту ФГ «Тернівка» (в редакції 2018 року) членами Фермерського господарства «Тернівка» є: - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 .

Позивачі в позовній заяві заявили вимоги про виділення їм часток із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних позивачам частин по 1/7 кожному, з урахуванням балу бонітету (без зміни цільового призначення), з присвоєнням окремих кадастрових номерів.

Поняття спільної часткової власності визначено в частині першій статті 356 ЦК України як власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності.

Отже, право спільної часткової власності - це право двох або більше осіб за своїм розсудом володіти, користуватися і розпоряджатися належним їм у певних частках майном, яке складає єдине ціле.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно в цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними процентами від цілого чи у дробовому вираженні.

Згідно із ч. 3 ст. 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

З 01.01.2002 р. набрав чинності Земельний кодекс України № 2768-ІІІ від 25.10.2001 р..

Частиною першою ст. 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).

Відповідно до частин першої, третьої, четвертої ст. 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації. Учасник спільної часткової власності на земельну ділянку має право на отримання в його володіння, користування частини спільної земельної ділянки, що відповідає розміру належної йому частки.

Згідно із ст. 89 ЗК України земельна ділянка може належати на праві спільної сумісної власності лише громадянам, якщо інше не встановлено законом. У спільній сумісній власності перебувають земельні ділянки: а) подружжя; б) членів фермерського господарства, якщо інше не передбачено угодою між ними; в) співвласників жилого будинку; г) співвласників багатоквартирного будинку.

Володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Співвласники земельної ділянки, що перебуває у спільній сумісній власності, мають право на її поділ або на виділення з неї окремої частки, крім випадків, установлених законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Ст. 370 ЦК України визначено, що співвласники мають право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній сумісній власності, крім випадків, установлених законом. У разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Виділ частки із майна, що є у спільній сумісній власності, здійснюється у порядку, встановленому статтею 364 цього Кодексу.

Згідно із ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки зі спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим ( частина друга ст. 183 цього Кодексу ), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації. Договір про виділ у натурі частки з нерухомого спільного майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Тобто, відповідно до наведених положень закону, з моменту набуття сторонами права спільної власності на спірну земельну ділянку вони мають право лише за взаємною згодою володіти та користуватися спільним майном, і за жодних правових підстав не мають права вчиняти дій, які б не були узгоджені ними усіма як співвласниками. Тому, актами цивільного законодавства України надано право співвласникам на поділ та виділ майна, що є у їх спільній сумісній власності. Проте, в тому випадку, якщо один із співвласників (чи декілька співвласників) виявив (виявили) бажання, не залежно від його мотивів, здійснити виділ у натурі майна, що перебуває у спільній частковій (сумісній) власності, однак інший співвласник (співвласники) перешкоджає йому в реалізації такого права будь-яким шляхом, що унеможливлює досягнення домовленості між ними щодо укладання договору про поділ (виділ) нерухомого майна, такий співвласник (співвласники) має право на звернення до суду з відповідним позовом про виділ спільного майна в натурі і таке право підлягає судовому захисту.

Як вказано вище, на підставі розпорядження голови Михайлівської районної державної адміністрації «Про передачу земельної ділянки у спільну сумісну власність» № 445 від 14.09.2005 року позивачі у справі отримали державні акти на право власності на земельну ділянку ЗП № 143695, ЗП № 143693, ЗП № 143694 (із зазначенням їх часток у спільній власності 1/7 для кожного).

В матеріалах справи міститься витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-2306999862020 від 28.01.2020 р., зі змісту якого вбачається, що зареєстрована земельна ділянка з кадастровим номером 2323355100:14:020:0001, загальна площа ділянки 40,1425 га, вказана ділянка перебуває у приватній власності. При цьому відповідно до вказаного витягу право власності щодо вказаної земельної ділянки належить зокрема ОСОБА_2 (частка 1/7), ОСОБА_1 (частка 1/7) та ОСОБА_3 (частка 1/7).

Тобто, Позивачі є співвласниками 1/7 часток земельної ділянки загальною площею 40,1425 га, розташованої на території Михайлівської селищної ради Михайлівського району Запорізької області.

Як зазначалося раніше, Позивачі звернулися до голови Фермерського господарства «Тернівка» ОСОБА_4 із заявами від 10.12.2018 р., в яких відповідно до умов Статуту Фермерського господарства «Тернівка» просили вивести їх зі складу учасників господарства з виплатою їм частки у майні господарства та прибутку за останні три роки та повернути 1/7 частки земельної ділянки згідно державних актів на право власності на землю ЗП № 143695, ЗП № 143693, ЗП № 143694. Втім, питання стосовно повернення позивачам 1/7 часток земельної ділянки між сторонами у справі вирішено не було.

Враховуючи вищенаведене, а також приймаючи до уваги те, що між сторонами не було досягнуто домовленості про виділ (поділ) в натурі земельної ділянки, що призвело до неможливості вчинити договір про виділ (поділ) цього майна, а наявними у справі доказами підтверджується право власності Позивачів на частки із земельної ділянки з кадастровим номером 2323355100:14:020:0001, колегія судддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для виділення Позивачам частки із складу земельної ділянки в натурі із спільної земельної ділянки кадастровий номер 2323355100:14:020:0001, загальною площею 40,1425 га, що відповідає розміру належних Позивачам частин по 1/7 кожному, з урахуванням балу бонітету (без зміни цільового призначення), з присвоєнням окремих кадастрових номерів.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Фермерського господарства "Тернівка".

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фермерського господарства "Тернівка" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 17.11.2021 р.у справі № 908/3198/19 залишити без змін.

Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 29.01.2024 р.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя М.О. Дармін

Суддя О.В. Чус