Постанова

від 18.01.2024 по справі 904/3455/22

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.01.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3455/22

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Мороза В.Ф. - доповідач,

суддів: Коваль Л.А., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Крицька Я.Б.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 (суддя Бондарєв Е.М.)

у справі № 904/3455/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс"

до Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів"

про стягнення суми

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3455/22 від 11.01.2023 позов задоволено частково, закрито провадження у справі №904/3455/22 в частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості та стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

До Господарського суду Дніпропетровської області 20.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" подана заява про вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 90 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (додаткову винагороду).

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі № 904/3455/22 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" у вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу (додаткову винагороду) у розмірі 90 000,00 грн.

Не погодившись з вказаною ухвалою Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі № 904/3455/22 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити заяву.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує на те, що оскаржуване рішення прийнято при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права.

Стверджує, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 90 000,00 грн, передбаченому пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 03.10.2022, не врахував, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат.

Зазначає, що саме відповідач своїми діями затягував виконання рішення суду у справі, внаслідок чого і з`явилась необхідність у подальшому представництві інтересів позивача у цей період та виникли додаткові судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу (додаткова винагорода відповідно до договору про надання правової допомоги № 49).

Також, скаржник звертає увагу, що на підтвердження відповідних судових витрат позивачем були надані суду платіжне доручення про сплату додаткової винагороди (гонорар успіху) № 3437 від 12.04.2023 та Акти наданих послуг № 37 та № 38 від 17.04.2023, які, втім, не були прийняті судом до уваги та відмовлено у їх відшкодуванні.

Процесуальний хід розгляду справи відображений у відповідних ухвалах Центрального апеляційного господарського суду.

Хронологія надходження інших процесуальних документів до суду.

15.09.2023 до Центрального апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просить скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судовому засіданні 18.01.2024 приймали участь представники позивача (апелянта) та відповідача.

Представник позивача (апелянта) підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нове рішення про стягнення з відповідача 90 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу (додаткову винагороду).

Представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечував, в тому числі з підстав, викладених у відзиві, наголошував на її необґрунтованості та необхідності залишення ухвали суду першої інстанції без змін.

Апеляційний господарський суд, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, дослідивши наявні у справі докази, оцінивши повноту та об`єктивність встановлених обставин та висновки місцевого господарського суду, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3455/22 від 11.01.2023 позов задоволено частково, закрито провадження у справі №904/3455/22 в частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості та стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

До Господарського суду Дніпропетровської області 20.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" подана заява про вирішення питання про розподіл судових витрат, а саме про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" 90 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу (додаткову винагороду).

Позивач зазначає, що лише після 10.04.2023 (дати сплати відповідачем боргу) у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" з`явилися підстави для сплати гонорару у частині додаткової винагороди, а у його представника - можливості надати відповідні докази про її сплату до суду. У період з 11.01.2023 по 11.04.2023 (з часу винесення судового рішення до його виконання) відповідачем по справі здійснювалося багато процесуальних дій, зокрема: подана до суду заява про відстрочку виконання судового рішення; подана до суду заява про виправлення помилки у наказі господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/3455/22; подана до суду скарга на дії приватного виконавця. На відповідні заяви відповідача, представник позивач подавав відповідні процесуальні документи, приймав участь у судових засіданнях та здійснював інші види правової допомоги (подання апеляційних скарг на ухвали суду).

Також Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" подано клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку, встановленого законом, для подання доказів та приєднання доказів та приєднання доказів - платіжне доручення про сплату гонорару, акти виконаних робіт №37, №38 від 17.04.2023 до матеріалів справи.

Клопотання обґрунтовано тим, що до моменту виконання судового рішення по справі №904/3455/22 - у Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" були відсутні підстави для сплати гонорару у частині додаткової винагороди, а у його представника були відсутні можливості надати відповідні докази про її сплату до суду.

Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" заперечило проти вирішення питання про розподіл судових витрат, подавши заперечення, в яких зазначило, що підстави для оплати додаткової винагороди (гонорару успіху) за Додатковою угодою №1 від 03.10.2023 до договору №49 у сумі 90 000,00 грн. відсутні, оскільки проведення стягнення не було, а рішення виконано відповідачем добровільно. Також, оплата додаткової винагороди (гонорару успіху) у сумі 90 000,00 грн. в теперішній час в тих військових умовах, в яких опинився відповідач, вже є надмірним тягарем, що значно ускладнить ведення господарської діяльності або може призвести до його зупинки.

Суд першої інстанції оцінивши подану позивачем заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн. дійшов висновку про її необґрунтованість та необхідність відмовити в прийнятті додаткового рішення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, оскаржуваному судовому рішенню та доводам апеляційної скарги, апеляційний суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно ст. 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу.

За змістом ст. 15 ГПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Як передбачено п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до ст. 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як передбачено п. 1 ч. 3 цієї статті до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи (ч. 1 ст. 124 ГПК України).

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 цього Кодексу).

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

За приписами ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення (ч. 3 ст. 244 ГПК України).

Частина 5 ст. 244 ГПК України передбачає, що у випадку, якщо суд дійде висновку про відмову в прийнятті додаткового рішення, приймається ухвала.

Так, у поданій до Господарського суду Дніпропетровської області 20.04.2023 заяві зазначає, що 12.04.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" на виконання п. 3 Додаткової угоди до договору №49 від 03.10.2022 перерахував 90 000,00 грн. на рахунок Адвокатського бюро "Майя Сергєєва та Партнери", що підтверджується платіжним дорученням №3437.

Також позивач вказує, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" та Адвокатським бюро "Майя Сергєєва та Партнери" були підписані Акти наданих послуг №37 від 17.04.2023 та №38 від 17.04.2023 в яких відображені види правової допомоги, надані адвокатом у період з 11.01.2023 по 11.04.2023, а саме:

- за актом №37 від 17.04.2023: додаткова винагорода (гонорар успіху) за стягнення заборгованості згідно додаткової угоди №1 від 03.10.2022 до договору про надання правової допомоги №49 від 03.10.2022 - на суму 90 000,00 грн.;

- за актом №38 від 17.04.2023: правова допомога шляхом ознайомлення із укладеним договором, виявлення неузгодженостей, ризикових умов для клієнта, перевірка наявності первинних бухгалтерських документів, їх змісту та аудит належності та повноти оформлення пакету первинних документів за результатами господарських операцій у межах укладеного договору поставки №2101687 від 07.04.2021, узгодження правової позиції щодо підстав та обґрунтованості стягнення заборгованості за договором поставки №2101687 від 07.04.2021, надання детальних роз`яснень клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору, підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, відслідковування призначення до розгляду, участь у судових засіданнях в місцевому суді - на суму 40 000,00 грн.

Водночас, представник позивача адвокат Сергєєва М.Ш. звертає увагу суду на те, що факт надання окремих послуг підтверджується наявними в матеріалах справи результатами таких послуг, а саме:

1) підготовка заперечень на заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі №904/3455/22;

2) підготовка апеляційної скарги на ухвалу про надання відстрочки на виконання рішення по справі №904/3455/22;

3) підготовка заяви про забезпечення виконання рішення суду по справі №904/3455/22;

4) підготовка заперечень на заяву про виправлення помилки в тексті наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 №904/3455/22;

5) підготовка апеляційної скарги на ухвалу суду про виправлення помилки в тексті наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 по справі №904/3455/22;

6) підготовка заперечень на скаргу АТ "Нікопольський завод феросплавів" на бездіяльність.

Крім того, представник позивача адвокат Сергєєва М.Ш. стверджує, що правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися із суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом №109/01 від 11.10.2022 про стягнення з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" заборгованості на загальну суму 8 611 828,50 грн., з яких:

- 6 809 634,05 грн. заборгованість за поставлений товар;

- 853 553,96 грн. пеня за загальний період з 09.05.2022 по 06.10.2022;

- 104 533,56 грн. 3% річних за загальний період з 25.01.2022 по 06.10.2022;

- 844 106,93 грн. інфляційні втрати за загальний період з лютий по вересень 2022 року.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплаті судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 130 000,00 грн.

На підтвердження надання правничої допомоги позивач до позову додав копії договору про надання правової допомоги №49 від 03.10.2022, додаткової угоди №1 від 03.10.2022, рахунку на оплату №80 від 06.10.2022 на суму 40 000,00 грн., платіжного доручення №3179 від 10.10.2022 на суму 40 000,00 грн., свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 21.08.2014, ордер серії АЕ№1157054 від 12.10.2022.

З наданих в матеріали справи доказів слідує, що 03 жовтня 2022 року між Адвокатським бюро "Майя Сергєєва та Партнери" (далі - адвокатське бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" (далі - клієнт) укладено договір про надання правової допомоги №49 (далі - договір) відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручив, а адвокатське бюро прийняло на себе зобов`язання здійснити стягнення заборгованості з контрагента Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" в судовому порядку.

Для реалізації зобов`язань, передбачених п. 1.1 договору, адвокатське бюро зобов`язується надавати клієнту протягом строку дії договору правову допомогу у наступному: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань; складання позовних заяв, відповіді на відзив, заперечення, апеляційних скарг, мирової угоди, процесуальних та інших документів правового характеру; поштове відправлення виданих від імені клієнта документів та отримання документів на ім`я клієнтів; представництва інтересів у місцевому господарському, апеляційному господарському судах, Верховному Суді під час здійснення господарського судочинства, перед фізичними та юридичними особами; інша правова допомога за погодженням сторін.

Відповідно до п. 3.1 договору вартість послуг за юридичне супроводження процесу стягнення боргу в судовому порядку в кожній інстанції (першій та апеляційній) передбачається у додаткових угодах.

Строк оплати за юридичне супроводження процесу оскарження в судовому порядку передбачається у додаткових угодах (п. 3.2 договору).

У Додатковій угоді №1 від 03.10.2022 сторони погодили, що клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надати правову допомогу по стягненню заборгованості з контрагента Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" в судовому порядку в Господарському суді Дніпропетровської області шляхом:

- ознайомлення із укладеним договором, виявлення неузгодженостей, ризикових умов для клієнта, перевірка наявності первинних бухгалтерських документів, їх змісту та аудит належності та повноти оформлення пакету первинних документів за результатами господарських операцій у межах укладеного договору поставки №2101687 від 07.04.2021;

- узгодження правової позиції щодо підстав та обґрунтованості стягнення заборгованості за договором поставки № 2101687 від 07.04.2021, надання детальних роз`яснень клієнту щодо порядку звернення до суду, процедури подання позову та його розгляду, сплати судового збору, підготовка тексту позовної заяви, розрахунок штрафних санкцій, формування доказової бази, додатків до позовної заяви та подання позовної заяви до суду, відслідковування призначення до розгляду;

- представництво інтересів у місцевому господарському суді під час здійснення господарського судочинства, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно до п. 2 додаткової угоди гонорар є фіксованим і включає в себе повне юридичне супроводження процесу стягнення в судовому порядку заборгованості з контрагента Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", складається з основної та додаткової винагороди:

- основна винагорода складає 40 000,00 грн.;

- додаткова винагорода (гонорар успіху) складає 90 000,00 грн. за стягнення заборгованості в повному обсязі позовних вимог.

Оплата основного гонорару, передбачена п.2 додаткової угоди, здійснюється в авансом розмірі 40 000,00 грн., протягом 5 (п`яти) банківських днів з дня виставлення рахунку. Додатковий гонорар здійснюється протягом 5 (п`яти) банківських днів з моменту стягнення заборгованості з боржника, в тому числі, але не виключно за мировою угодою (п.3 додаткової угоди).

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області у справі №904/3455/22 від 11.01.2023, яке набрало законної сили 1.02.2023, позов задоволено частково, закрито провадження у справі №904/3455/22 в частині стягнення 200 000,00 грн. заборгованості та стягнуто з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" 6 609 634,05 грн. заборгованості за поставлений товар, 426 776,98 грн. пені, 104 533,56 грн. 3% річних, 844 106,93 грн. інфляційних втрат, витрати по сплату судового збору у сумі 129 177,43 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15 000,00 грн.

В частині заявлених позивачем витрат на правову допомогу господарський суд дійшов висновку, що їх розмір явно не відповідає складності справи, зазначивши, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

З посиланням на постанову Великої Палати Верховного суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, в якій Суд виснував, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність; враховуючи обсяг, вартість та співрозмірність заявлених до компенсації витрат на правничу допомогу; відсутність складних арифметичних розрахунків під час підготування позову; ціну позову, часткове задоволення позову, суд вважав за можливе стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 15 000,00 грн.

Таким чином, позивач, звертаючись до суду із заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 90 000,00 грн., не взяв до уваги той факт, що питання про розподіл судових витрат (в тому числі адвокатських витрат позивача) було вирішено судом у рішенні від 11.01.2023 на підставі наявних у справі доказів.

Апеляційний суд зауважує, що на момент прийняття рішення судом 11.01.2023, позивачем вже було заявлено про стягнення витрат у сумі 90 000,00 грн. - додаткова винагорода (гонорар успіху) за стягнення заборгованості в повному обсязі позовних вимог і судом при прийнятті рішення від 11.01.2023 було вирішено питання про розподіл судових витрат, в тому числі і щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу за наявними у справі доказами.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки питання стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивача було вирішено судом при прийнятті судом рішення за наявними у справі доказами (і про намір подати інші докази позивачем суду не було заявлено), то у суду відсутні підстави, визначені ст. 244 Господарського процесуального кодексу України для ухвалення додаткового рішення з питання розподілу судових витрат позивача.

При цьому щодо послуг з:

- підготовки заперечень на заяву про відстрочення виконання судового рішення по справі №904/3455/22;

- підготовки апеляційної скарги на ухвалу про надання відстрочки на виконання рішення по справі №904/3455/22

- підготовки заяви про забезпечення виконання рішення суду по справі №904/3455/22 та підготовки заперечень на скаргу АТ "Нікопольський завод феросплавів" на бездіяльність;

- підготовки заперечень на заяву про виправлення помилки в тексті наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 №904/3455/22;

- підготовки апеляційної скарги на ухвалу суду про виправлення помилки в тексті наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2023 по справі №904/3455/22;

- підготовки заперечень на скаргу АТ "Нікопольський завод феросплавів" на бездіяльність

Слід наголосити, що за надання цих послуг, позивач не заявляв про понесення судових витрат на професійну правничу допомогу у судах відповідної інстанції, зокрема, Центральному апеляційному господарському суді, не подавав відповідних заяв про їх розподіл (відшкодування) та доказів на їх підтвердження.

Зважаючи на положення статей 282, 315 ГПК України про те, що суд апеляційної та касаційної інстанцій має вирішувати питання щодо розподілу судових витрат, здійснених у зв`язку з переглядом справи, Верховний Суд дотримується позиції, що згідно зі статтею 124 ГПК України особа має подати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи, саме до суду тієї інстанції, в якій такі витрати були понесені (постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2019 у справі № 916/24/18).

Обов`язковою умовою подання доказів на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді відповідної інстанції є звернення до цього суду із такими доказами в межах встановленого законом строку для подання доказів або його поновлення за рішенням суду, а саме дотримання встановленого приписами ч. 8 ст. 129 ГПК України п`ятиденного строку з дня ухвалення рішення суду (у разі неподання доказів до закінчення судових дебатів та за умови наявності відповідної заяви, зробленої до закінчення останніх).

В свою чергу, за надання цих послуг позивач просить стягнути саме додаткову винагороду (гонорар успіху), яка передбачена за стягнення заборгованості в повному обсязі позовних вимог, а не окрему плату за ці послуги, не враховуючи, що питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, в тому числі гонорару успіху на суму 90 000,00 грн, було вирішено місцевим господарським судом при прийнятті рішення від 11.01.2023.

Посилання апелянта на те, що вказане питання не могло бути вирішене судом першої інстанції на момент прийняття рішення, апеляційним судом відхиляються, так як суд першої інстанції розглянув судові витрати позивача в заявлених межах та розмірі, та розподілив їх у відповідності до ст. 123, 126, 129 ГПК України, а суд апеляційної інстанції, у випадку зміни або ухвалення нового судового рішення, керуючись приписами ч. 14 ст. 129 ГПК України - змінив би їх розподіл, проте рішення в частині стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в обсязі позовних вимог залишилось незмінним та було добровільно виконано відповідачем.

Посилання скаржника на те, що суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні заяви про розподіл витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 90 000,00 грн, передбаченому пунктом 2 додаткової угоди № 1 від 03.10.2022, не врахував, що відповідна сума, обумовлена сторонами до сплати у твердому розмірі під відкладальною умовою, є складовою частиною гонорару адвоката, тож належить до судових витрат, слід відхилити, враховуючи приписи ч. 2 ст. 126 ГПК України та висновки, наведені у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 по справі № 922/445/19, згідно яких можуть бути розподілені як витрати, що вже фактично понесені (відшкодування), так і ті, що тільки належить сплатити.

При цьому суд зменшив розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу, до яких входила й додаткова винагорода (гонорар успіху) в розмірі 90 000,00 грн, не через ненастання події стягнення присудженої за рішенням суду суми, а обмежив їх до 15 000,00 грн за результатом комплексного аналізу конкретних обставин справи, зокрема ціни позову, пропорційності суми витрат до предмета спору, складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг) тощо.

Доводи апелянта про те, що саме відповідач своїми діями затягував виконання рішення суду у справі, внаслідок чого і з`явилась необхідність у подальшому представництві інтересів позивача у цей період та виникли додаткові судові витрати у вигляді витрат на правову допомогу (додаткова винагорода відповідно до договору про надання правової допомоги № 49), свого документального підтвердження належними та допустимими доказами не знайшли, позаяк позивач не ставить питання про стягнення чи відшкодування йому додаткових судових витрат, які не були розподілені господарським судом при прийнятті рішення 11.01.2023, а намагається домогтися повторного перегляду та переоцінки витрат, що становлять собою додаткову винагороду (гонорар успіху) на суму 90 000,00 грн, питання щодо якої вже було вирішено судом.

В постанові від 09.06.2022 у справі № 904/1169/17 Верховний Суд зазначив, що системне тлумачення приписів пункту 3 частини першої, частини п`ятої статті 244, пункту 3 частини першої статті 287 ГПК України приводить до висновку про те, що за результатами розгляду заяви про ухвалення додаткового рішення приймається додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення, а тому повторне ініціювання такого питання заявником без оскарження у визначеному порядку судового рішення в якому воно вже було вирішене не допускається.

Варто зауважити, що рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2023 у справі №904/3455/22 в частині розподілу судових витрат (присудження витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн з Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс") останнім не оскаржувалося та набрало законної сили, що не дає суду підстав не враховувати його.

Аргументи скаржника про те, що на підтвердження відповідних судових витрат позивачем були надані суду платіжне доручення про сплату додаткової винагороди (гонорар успіху) № 3437 від 12.04.2023 та Акти наданих послуг № 37 та № 38 від 17.04.2023, які не були прийняті судом до уваги та відмовлено у їх відшкодуванні, спростовуються матеріалами справи та змістом оскаржуваної ухвали.

В свою чергу, слід зазначити, що вказані докази лише підтверджують факт понесення позивачем відповідних витрат щодо сплати додаткової винагороди (гонорару успіху) в розмірі 90 000,00 грн, що втім не впливає на законність та правильність рішення суду першої інстанції, оскільки фактичне непонесення (несплата) цих витрат на момент їх розгляду судом не перешкоджало здійснити їх розподіл в силу приписів п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України, адже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено, що власне й було зроблено Господарським судом Дніпропетровської області у рішенні від 11.01.2023 у справі №904/3455/22.

З урахуванням сукупності наведеного суд погоджується з висновками суду першої інстанції, яким відмовлено в прийнятті додаткового рішення у справі за заявою ТОВ "Екомет Плюс", доводи якого, наведені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваної ухвали.

При цьому апеляційний суд зважає на те, що у своїй практиці Європейський суд неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 § 1 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання (див. рішення Суду у справі Плахтєєв та Плахтєєва проти України, no. 20347/03, від 12.03.2009). Держави-учасниці користуються у цьому питанні певною свободою розсуду.

Крім того, ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував на тому, що застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірної гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007).

Порушень або неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на усе вищевказане, колегія суддів відхиляє доводи апелянта, наведені ним у апеляційній скарзі, як необґрунтовані.

Відтак, відсутні підстави для зміни або скасування ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі №904/3455/22, яке ухвалено з дотриманням вимог ст. 236 ГПК України.

Керуючись статтями 123, 126, 129, 236, 244, 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Екомет Плюс" на ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі №904/3455/22 залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 17.07.2023 у справі №904/3455/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови підписано 29.01.2024

Головуючий суддяВ.Ф. Мороз

Суддя Л.А. Коваль

Суддя А.Є. Чередко