Рішення

від 29.01.2024 по справі 904/6163/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.01.2024м. ДніпроСправа № 904/6163/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект", м. Орджонікідже Дніпропетровської області

про стягнення заборгованості в сумі 105 850 грн 40 коп. за договором поставки від 20.07.2023 № 20-07/2023

Суддя Рудь І.А.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом без номеру та без дати, в якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" заборгованість в сумі 105 850 грн 40 коп., з яких: 55 850 грн 40 коп. - передплата за непоставлений товар, 50 000 грн 00 коп. - штраф, відповідно до умов договору поставки від 20.07.2023 № 20-07/2023.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за спірним договором в частині своєчасної поставки товару, що частково оплачений позивачем.

У поданій позовній заяві викладене клопотання позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою господарського суду від 29.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними в матеріалах справи документами.

Господарський суд наголошує на тому, що ухвала суду від 29.11.2023 завчасно надіслана відповідачу на його електронний кабінет, зареєстрований в системі «Електронний суд», та отримана останнім 30.11.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа (а.с. 40).

Відповідач не скористався правом на надання відзиву на позов.

З урахуванням вищевикладеного, господарський суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 81, ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Предметом доказування у справі є обставини щодо неналежного виконання відповідачем зобов`язань в частині повної та своєчасної поставки товару.

20.07.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" (далі - постачальник) укладено договір поставки № 20-07/2023, відповідно до п. 1.1 якого постачальник зобов`язується у встановлені строки, передати у власність покупця для подальшого використання в господарській діяльності товар, зазначений в додатку № 2 до договору, а покупець прийняти та сплатити певну грошову суму за товар.

Відповідно до п. 2.1 договору порядок та умови оплати товару визначено в додатках до договору. Ціна на товар зазначається в кожному додатку № 3 та видаткових накладних на кожну партію поставки товару окремо.

Згідно з п. 5.1 договору постачальник здійснює поставку товару згідно умов, передбачених у додатку № 2 до даного договору із визначеними умовами поставки згідно додатку № 1 до даного договору. У випадку не встановлення сторонами строку поставки товару, такий строк складає 10 (десять) днів з моменту підписання додатку № 2 до даного договору.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 договору у разі виконання постачальником зобов`язання з порушенням вимог договору покупець має право за умови істотного порушення зобов`язання (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися після їх усунення) не оплачувати його та відмовитися від прийняття такого зобов`язання в цілому.

Договір вступає в дію з моменту його підписання сторонами або їх представниками, скріплення його печатками (за наявності) і діє до припинення договору за ініціативою сторін або однієї із сторін згідно умов договору та додатків до нього, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань. Сторони на підставі ст. 631 ЦК України можуть вказати у договорі, що умови цього договору застосовуються до відносин, які виникли з визначеної сторонами дати (п. 8.2 договору).

Дата набрання чинності договору, додаткових угод до нього, визначається як дата його підписання сторонами. Якщо дата підписання вказана під підписами сторін та у колонтитулі договору поруч з номером, то дата набрання чинності договором відповідає більш пізній даті, якщо не вказана під підписами сторін відповідає даті договору, що вказана в колонтитулі договору поруч з номером. Дата набрання чинності додатком відповідає даті набрання чинності договором або додатковою угодою, до якої він складений (п. 8.3 договору).

Сторона вправі достроково розірвати договір в односторонньому порядку у наступних випадках: анулювання ліцензії, дозволів, інших актів державних органів, зміни законодавства, які позбавляють постачальника права на виконання зобов`язань, що є предметом даного договору; порушення постачальником умов договору, в інших випадках, передбачених діючим законодавством України, договором або додатками до нього. Сторона, яка ініціює дострокове розірвання договору направляє іншій стороні мотивовану письмову вимогу за 15 календарних днів до запланованої дати припинення договору (п. 8.8 договору).

Відповідно до п. 3 додатку №1 до договору покупець здійснює сплату по договору: передплата у розмірі 30% вартості товару, вказаної у відповідній специфікації, протягом 5 календарних днів з дати підписання відповідної специфікації, а 70% від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 22 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Між сторонами складено та підписано специфікацію № 1 від 07.07.2023 (додаток № 2 до договору), якою узгодили найменування товару ємність нержавіюча вертикальна на 7,2 м3, кількість,одиницю виміру 1 шт., та загальну суму 186 168 грн 00 коп. з ПДВ 20%.

Крім того, п. 6 визначено умови оплати, а саме: передплата у розмірі 30% від вартості товару, вказаної у відповідній специфікації, протягом 5 календарних днів з дати підписання відповідної специфікації, а 70% від вартості не пізніше першого платіжного дня по закінченню строку 22 календарних днів з моменту підписання сторонами видаткової накладної на товар.

Строк/дата поставки товару 15.08.2023-15.09.2023 (п. 7 специфікації).

На виконання умов спірного договору позивачем 16.08.2023 було здійснено передоплату у розмірі 30% від вартості товару, що складає 55 850 грн 40 коп., на підтвердження чого останнім долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію № 111704 від 16.08.2023 (а.с. 22).

Листом від 15.09.2023 № 652 (а.с. 24) Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх", що підприємство відповідача знаходиться в стані тимчасового припинення своєї діяльності, через форс-мажорні обставинами, у зв`язку з чим поставка товару на 18.09.2023 не є можливою.

Відповідач просив позивача розглянути можливість продовжити строк виконання поставки на 30 календарних днів, або якщо не має можливості продовжити строк поставки розірвати договір. Отриману передплату, на даний час не має можливості своєчасно повернути.

03.10.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-відмову від поставки товару вих.№26/09-23 від 26.09.2023, в якому останній повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" про відмову від прийняття товару, вимагав відповідача повернути передплату у суму 55 850 грн 40 коп., сплатити штраф у сумі 50 000 грн 00 коп., за порушення зобов`язань відповідно до договору, на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа-відмови (а.с. 25-30).

Відповідачем відповідь на лист-вимогу надано не було, грошові кошти у сумі 105 850 грн 40 коп. не сплачено, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, що кореспондується із положеннями статті 173 Господарського кодексу України.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (частина 2 статті 509 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Аналогічні положення містяться у статті 174 Господарського кодексу України.

Позовні вимоги позивача обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань в частині здійснення повної та своєчасної поставки товару за договором поставки № БА 20-07/2023 від 20.07.2023.

Дослідив надані позивачем до суду докази, а саме специфікацію №1 яка є додатком №2 до договору поставки № БА 20-07/2023 від 20.07.2023; платіжної інструкції № 111704 від 16.08.2023 на суму 55 850 грн 40 коп., з призначенням платежу: «Оплата згідно рах.№0015/23, згідно договору № БА 20-07/2023 від 20.07.2023 від 14.08.2023 сплата (передоплата) за ТМЦ, в т.ч. ПДВ 20% 9308.40 грн.», суд приходить до висновку про існування між позивачем та відповідачем договірних відносин стосовно поставки спірного товару.

Відповідно до частини 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Положеннями статті 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

В силу вимог частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з платіжної інструкції № 111704 від 16.08.2023 позивач перерахував відповідачу за договором поставки № БА 20-07/2023 від 20.07.2023 грошові кошти на загальну суму 55 850 грн. 40 коп.

В силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

При цьому, відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджує, що відповідачем не було поставлено товар в обумовлені договором строки.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Так, відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України, Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням викладеного судом встановлено, що відповідачем свого зобов`язанням, визначеного спірним договором виконано не було в повному обсязі, товар на суму 186 168 грн 00 коп. не поставлений, сума попередньої оплати за непоставлений товар не повернута.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.

Відповідно до частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця.

Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.

Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.

Крім того, 03.10.2023 позивачем було надіслано на адресу відповідача лист-відмову від поставки товару вих.№26/09-23 від 26.09.2023, в якому останній повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" про відмову від прийняття товару, вимагав відповідача повернути передплату у суму 55 850 грн 40 коп., сплатити штраф у сумі 50 000 грн 00 коп., за порушення зобов`язань відповідно до договору, на розрахунковий рахунок позивача протягом семи календарних днів з моменту отримання даного листа-відмови.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з справ людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах «Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії» від 23.10.1991, «Федоренко проти України» від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути «існуючим майном» або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених Європейським судом з прав людини підходів до тлумачення поняття «майно», а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як «наявне майно», так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого «права власності».

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту «правомірних (законних) очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, за висновками суду, відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на «законне очікування», що йому будуть повернуті кошти попередньої оплати. Не повернення відповідачем цих коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Брумареску проти Румунії», «Пономарьов проти України», «Агрокомплекс проти України»).

Оскільки позивач здійснив попередню оплату товару на суму 55 850 грн 40 коп., а відповідач не поставив позивачу товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідач зобов`язаний повернути позивачу 55 850 грн 40 коп. суму неповернутої попередньої оплати.

Доказів щодо належного виконання зобов`язань на підтвердження поставки товару суду відповідачем не надані, докази на підтвердження повернення попередньої оплати в сумі 55 850 грн 40 коп. в матеріалах справи також відсутні.

Враховуючи зазначені норми чинного законодавства України та обставини справи, суд вважає, що вимоги позивача в частині повернення попередньої оплати в сумі 55 850 грн 40 коп. обґрунтованими та доведеними належними доказами, у зв`язку з чим підлягають задоволенню, оскільки зобов`язання повинні виконуватись належним чином та у встановлені строки.

Також, позивачем, на підставі п.п. 6.2, 6.4 спірного договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 50 000 грн 00 коп. штрафу.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 6.2 договору сторони визначили, що у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених договором, постачальник за кожне зобов`язання, виконане неналежним чином, зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 0,1 % від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином. У разі прострочення належного виконання зобов`язання більше ніж на 10 (десять) календарних днів, постачальник зобов`язаний сплатити штраф у розмірі 1% від загальної вартості додатку до договору, в якому вказано зобов`язання, що виконане неналежним чином, та з 11 календарного дня покупець має право відмовитися від договору, що не звільняє постачальника від необхідності оплати штрафних санкцій.

Згідно з п. 6.4 договору у разі неналежного виконання зобов`язань, передбачених додатком до договору, із строком їх виконання, що перевищує 15 календарних днів та/або по яким покупець здійснює передплату, постачальник замість неустойки, передбаченої вище у п. 6.2 даного договору, зобов`язаний сплатити покупцеві штраф у розмірі 10% від загальної вартості зобов`язань, вказаної у додатку до договору, але у будь-якому випадку не менше 50 000 грн 00 коп.

Розглянувши вимогу позивача про стягнення штрафу, судом встановлено, що відповідачем прострочено виконання зобов`язання в частині поставки товару, за який позивачем було здійснено передоплату, понад 15 календарних днів, у зв`язку з чим на нього покладається штраф у розмірі 10% від загальної вартості зобов`язань, вказаної у додатку до договору, але у будь-якому випадку не менше 50 000 грн 00 коп.

Таким чином, вказана вимога про стягнення штрафу підлягає задоволенню судом у повному обсязі.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 55 850 грн 40 коп. - сума попередньої оплати та 50 000 грн 00 коп. штрафу.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі статтею 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 165, 232, 233, 236-238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Креатив Проект" (53300, Дніпропетровська обл., м. Орджонікідзе(п), вул. Тельмана, буд. 14, оф. 313, код ЄДРПОУ 37463409) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Український волоський горіх" (01014, м. Київ, вул. Соловцова Миколи, буд. 2, оф. 38, код ЄДРПОУ 39989391) 55 850 грн 40 коп. суму попередньої оплати, 50 000 грн 00 коп. штрафу, 2 684 грн 00 коп. - витрат зі сплати судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено 29.01.2024.

Суддя І.А. Рудь