Рішення

від 25.01.2024 по справі 905/766/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

25.01.2024 Справа №905/766/23

Господарський суд Донецької області у складі судді Сковородіної О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» (вул. Надпільна, 261, оф. 202, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 42634504)

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Грета» (вул. Чайковського, 1, м. Дружківка, Донецька область, 84205; код ЄДРПОУ 00153488)

про стягнення 121 708,00 грн.

без виклику сторін.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» звернулося із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення 121 708,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про надання транспортно-експедиційних послуг (організації) з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні №26/01-2022 від 26.01.2022.

Ухвалою суду від 26.06.2023 було прийнято позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін) та відкрито провадження у справі; встановлено відповідачу строки для надання суду відзиву на позов, заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Надсилання учасникам справи вищезазначеної ухвали здійснювалось шляхом електронного листування на електронні адреси (3026601017@mail.gov.ua, info@mak-trans.com, main@greta.donetsk.ua, peas14@ukr.net, info@greata.ua).

Разом з цим, відповідачу повідомлення про судовий розгляд справи здійснювалось засобами поштового зв`язку.

Згідно з поштовим повідомленням та інформацією, яка розміщена на сайті АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), конверт із ухвалою про відкриття провадження повернувся на адресу суду з причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою».

Судом було здійснено запит до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відносно відповідача.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та громадських формувань засновником Приватного акціонерного товариства «Грета», зокрема, є Аннєнков Віктор Захарович: «Україна, 84204, Донецька обл., м. Дружківка, вул. Миргородська, б. 15».

Також суд встановив, що у реєстрі наявна інформація про відокремлені підрозділи юридичної особи, а саме: Харківська філія приватного акціонерного товариства «Грета» (пров. Артюхівський, б. 38, м. Харків, 61009; код ЄДРПОУ 42767594).

Ухвалою суду від 14.09.2023 з огляду на те, що відповідачем не було надано жодних документів впродовж розгляду справи, з метою забезпечення сторонам можливості реалізувати свої права, передбачені господарським процесуальним законом, судом було вирішено повідомити останнього про розгляд справи на адреси одного із засновників Приватного акціонерного товариства «Грета» та Харківської філії приватного акціонерного товариства «Грета»; надано додатковий строк учасником судового процесу на подання заяв по суті справи, клопотань, додаткових письмових доказів та інших документів протягом 20 днів з дати отримання даної ухвали.

Згідно з поштовими повідомленням та інформацією, яка розміщена на сайті АТ «Укрпошта» (https://track.ukrposhta.ua/tracking_UA.html), конверт, що направлявся на адресу Харківської філії приватного акціонерного товариства «Грета» повернувся до суду з причини повернення - «Адресат відсутній за вказаною адресою», однак, ухвала суду, що направлялася на адресу одного із засновників юридичної особи відповідача отримана 04.10.2023.

Згідно з ч. 10 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК) судові рішення вручаються шляхом надсилання (видачі) відповідній особі копії (тексту) повного або скороченого судового рішення, що містить інформацію про веб-адресу такого рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 232 ГПК України, ухвала є судовим рішенням.

Згідно з п.п. 1, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України встановлено, що днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

На підставі викладеного, суд вважає, що відповідача належним чином повідомлено про судовий розгляд в розумінні п.п. 1, 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України.

Також судом передавалась телефонограма на відомі засоби зв`язку відповідача та розміщено повідомлення-оголошення на сайті Господарського суду Донецької області.

З огляду на викладені обставини, судом вчинені усі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про відкрите судове провадження.

Суд також зазначає, що у відповідності до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» судові рішення, внесені до Єдиного державного реєстру судових рішень, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

З урахуванням наведеного, сторони не були позбавлені можливості ознайомитись із ухвалами Господарського суду Донецької області у справі №905/766/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, яка опублікована та доступна до вільного перегляду.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 161 ГПК України до заяв по суті справи належать відзив на позовну заяву, відповідь на відзив, заперечення на відповідь на відзив.

Відзив на позов чи інші пояснення або заперечення щодо позовних вимог відповідачем до матеріалів справи не подані.

З огляду на зазначене, відповідно до приписів ч. 5 ст. 252 ГПК України суд розглядає дану справу за наявними в ній на час ухвалення рішення матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши надані документи і матеріали суд встановив наступне.

26.01.2022 між Приватним акціонерним товариства «Грета» (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» (далі - виконавець, позивач) укладено договір № 26/01-2022 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом (далі - договір).

Відповідно до п. 2 договору виконавець зобов?язується від імені та за рахунок коштів замовника, організувати виконання транспортно-експедиційних послуг, визначевих цим договором, відповідно до транспортних заявок замовника, з замовник зобов?язується у зазначені у транспортних заявках строки оплачувати транспортно-експедиційні послуги виконавця.

Розділом 2 та 3 договору визначені обов`язки сторін.

Згідно з п. 4.1. договору оплата за надані автотранспортні послуги здійснюється в національній валюті, строки оплати обумовлюються у транспортній заявці, допускається повна або часткова передоплата.

Пунктом 4.3. договору передбачено, що оплата за транспортні послуги здійснюється протягом 10 (десяти) банківських днів, згідно пред?явлених виконавцем. рахунків, актів виконаних робіт, CMR, з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу (допускається оплата за електронною копією), якщо інше не зазначено у транспортній заявці.

Відповідно до п. 8.1. договору усі спори та розбіжності, що виникають з цього договору або у зв`язку з ним, вирішуються шляхом переговорів або обміну листами, а в разі невирішених суперечок в претензійно-позовному порядку і передаються для остаточного розгляду до Господарського суду за підсудністю. Рішення Господарського суду буде остаточним і обов?язковим для обох сторін.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2022 р.

Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії договору не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору, термін його дії буде автоматично продовжуватися на кожний наступний календарний рік (п. 9.3. договору).

Як вбачається з матеріалів справи, ані позивачем, ані відповідачем доказів припинення дії договору не надано.

Оскільки, в матеріалах справи відсутні відповідні заяви сторін про припинення договору, суд приходить до висновку, що строк дії договору неодноразово було пролонговано на наступний рік та у заявлений до стягнення період договір був чинним.

Судом встановлено, що договір підписаний уповноваженими представниками сторін та засвідчений печатками.

На виконання умов договору позивач надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги за маршрутами: 1) м. Дружківка, Україна - Будапешт, Угорщина на суму 72 100,00 грн; 2) м. Дружківка, Україна - Szigetszentmarton (Будапешт), Угорщина факт чого підтверджується міжнародними товарно-транспортними накладними CMR №11453 від 07.02.2022 та CMR №33735 від 22.02.2022 а також підписаними представниками обох сторін актами надання послуг №10325 від 16.02.2022 на суму 72 100,00грн та №10371 від 10.03.2022 на суму 79 608,00 грн.

Крім того, позивачем було виписано відповідачу рахунки на оплату №10325 від 16.02.2022 на суму 72 100,00грн та №10371 від 10.03.2022 на суму 79 608,00 грн.

У свою чергу, відповідачем було частково проведено попередню оплату за рахунком №10371 від 10.03.2022 в розмірі 30000,00 грн., що підтверджується наданим позивачем платіжним дорученням №700 від 11.03.2022.

Таким чином, розмір заборгованості з урахуванням частково сплачених коштів становить 121708,00 грн.

Також позивач звертався до відповідача з претензією від 01.04.2023 про сплату заборгованості за надані послуги з перевезення вантажу у розмірі 121 708,00 грн.

Вказану претензію позивач направив на адресу відповідача 05.04.2023, що підтверджується копією опису вкладення до цінного листа та копією фіскального чеку поштової установи від 05.04.2023.

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач відповіді на вказану претензію не надав, заборгованість не оплатив.

За наведених обставин, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 121 708,00 грн.

Згідно зі ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК) зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Нормами ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст.ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Суд зазначає, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами правочин є договором транспортного експедирування, який підпадає під правове регулювання норм глави 65 ЦК України.

З огляду на встановлений ст. 204 ЦК України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір № 26/01-2022 про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом від 26.01.2022 як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Згідно положень ч. 1 ст. 929 ЦК України, яка кореспондується зі ст. 316 Господарського кодексу України (далі ГК), за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути встановлено обов`язок експедитора організувати перевезення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експедитором або клієнтом, зобов`язання експедитора укласти від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечити відправку і одержання вантажу, а також інші зобов`язання, пов`язані з перевезенням. Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо). Положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов`язки експедитора виконуються перевізником. Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів. Транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов`язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування.

Згідно з ч. 3 ст. 8 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитори за дорученням клієнтів забезпечують оптимальне транспортне обслуговування, а також організовують перевезення вантажів різними видами транспорту територією України та іноземних держав відповідно до договорів (контрактів), згідно з якими сторони мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим та іншими законами України.

Як визначено ч. 1 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність», за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» експедитор зобов`язаний надавати транспортно-експедиторські послуги згідно з договором транспортного експедирування і вказівками клієнта, погодженими з експедитором у встановленому договором порядку.

Перелік документів, що підтверджують приймання вантажу до транспортування визначено статтею 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність».

Так, відповідно до ч.ч. 11, 12 ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до ст. 6 Закону України «Про транзит вантажів», який визначає засади організації та здійснення транзиту вантажів авіаційним, автомобільним, залізничним, морським і річковим транспортом через територію України, транзит вантажів супроводжується товарно-транспортною накладною, складеною мовою міжнародного спілкування.

Окрім цього, відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону. Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень (ст. 53 вказаного Закону).

Одним із основних міжнародних документів, який регулює відносини сторін при виконанні міжнародних перевезень вантажів автотранспортом, є Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, підписана в Женеві 19 травня 1956 року (далі - Конвенція).

За приписами ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Нормами Закону України «Про приєднання України до Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів» закріплено, що Україна приєдналася до зазначеної Конвенції, а згідно листа Міністерства закордонних справ України від 16.05.2007 №72/14-612/1-1559 «Щодо набуття чинності міжнародними договорами» ця Конвенція набрала чинності для України 17 травня 2007 року.

Суд зазначає, що згідно з статтею 1 Конвенція застосовується до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Тлумачення цього положення дає підстави зробити висновок про те, що договір перевезення у якому передбачено місце завантаження і місце доставки, які знаходяться на території різних країн, враховуючи, що обставини даного спору виникли з факту міжнародного перевезення вантажу автомобільним транспортом, в якому відповідач виступав в якості замовника у відносинах з перевізником, яким фактично здійснювалась організація перевезення вантажу на спірні правовідносини сторін поширюються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, яка підписана в Женеві 19.05.1956 року.

З врахуванням ст. 9 Конституції України та ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 4 ГПК України до спірних правовідносин застосовуються положення Конвенції про договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів, які мають пріоритет над правилами, передбаченими законодавством України.

Стаття 4 Конвенції передбачає, що договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної, зокрема, наданою сторонами CMR, якою підтверджується прийняття вантажу до перевезення. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Статтею 6 Конвенції визначено, що вантажна накладна містить такі дані: a) дата і місце складання вантажної накладної; b) ім`я та адреса відправника; c) ім`я та адреса перевізника; d) місце і дата прийняття вантажу до перевезення і передбачене місце його доставки; e) ім`я та адреса одержувача; f) прийняте позначення характеру вантажу і спосіб його упакування та, у випадку перевезення небезпечних вантажів, їх загальновизнане позначення; g) кількість вантажних місць, їх спеціальне маркування і нумерація місць; h) вага вантажу брутто чи виражена в інших одиницях виміру кількість вантажу; i) платежі, пов`язані з перевезенням (провізна плата, додаткові платежі, митні збори, а також інші платежі, що стягуються з моменту укладання договору до доставки вантажу); j) інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей; к) заява про те, що перевезення здійснюється, незалежно від будь-яких умов, згідно положень дійсної Конвенції. У випадку потреби, вантажна накладна повинна також містити наступні дані: a) заява про те, що перевантаження забороняється; b) платежі, які відправник зобов`язується сплатити; c) сума платежу, що підлягає сплаті при доставці; d) декларована вартість вантажу і сума додаткової цінності його для відправника; e) інструкції відправника перевізнику відносно страхування вантажу; f) погоджений термін, протягом якого повинно бути виконано перевезення; g) перелік документів, переданих перевізнику. Сторони можуть внести у вантажну накладну будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають корисною.

Така вантажна накладна є єдиним документом зі спеціальним номером і заповнюється перевізником та уповноваженими особами відправника, отримувача товару, митної служби під час здійснення на одне перевезення. CMR накладна не може повторно використовувати в іншому перевезенні.

При цьому, положеннями Конвенції не вимагається необхідність посилання на договір перевезення. Матеріали справи не містять доказів укладання між сторонами іншого договору, аніж того, що є предметом розгляду в даній справі. Тому відсутність посилання в міжнародних товарно-транспортних накладних CMR на Договір-Заявку, не є підставою вважати, що їх складено за іншими правовідносинами.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.05.2018 у справі №920/99/17.

Міжнародні товарно-транспортні накладні CMR №11453 від 07.02.2022 та №33735 від 22.02.2022 містять дані, передбачені Конвенцією, в тому числі визначені вага вантажу (графа 11 накладних), зазначений вантажовідправник - Приватного акціонерного товариства «Грета», місце і дата прийняття вантажу до перевезення, адреса розвантаження, перевізник, тощо.

Статтею 9 Конвенції встановлено, що вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

За висновками суду міжнародна товарно-транспортна накладна (CMR) є документом, що засвідчує факт перевезення. Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Крім того, первинна транспортна документація відноситься до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік власниками автомобільного транспорту - перевізниками та вантажовідправниками і вантажоодержувачами - замовниками.

За приписами чинного законодавства України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст.530 Цивільного кодексу України).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 ЦК України та умов договору строк виконання відповідачем грошового зобов`язання по оплаті за отриманий товар настав.

Судом встановлено, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав належним чином, а саме надав транспортно-експедиційні послуги на загальну суму 151 708,00 грн, що підтверджується матеріалами справи.

Однак, як свідчать матеріали справи, відповідач свої зобов`язання за договором виконав неналежним чином, за надані послуги в повному обсязі не розрахувався, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в розмірі 121 708,00грн.

Згідно з ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідачем належними та допустимими доказами в розумінні ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України обставин, повідомлених позивачем, не спростовано, доказів погашення заборгованості в добровільному порядку не надано.

Враховуючи викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 121 708,00 грн є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв`язку із задоволенням позову, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача та підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» до Приватного акціонерного товариства «Грета» про стягнення 121 708,00 грн задовільнити у повному обсязі.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Грета» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» заборгованість у розмірі 121 708,00 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано - 25.01.2024.

Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Мак-Транс» (вул. Надпільна, 261, оф. 202, м. Черкаси, 18000; код ЄДРПОУ 42634504).

Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Грета» (вул. Чайковського, 1, м. Дружківка, Донецька область, 84205; код ЄДРПОУ 00153488).

Суддя О.М. Сковородіна