Рішення

від 16.01.2024 по справі 908/3066/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/248/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.01.2024 Справа № 908/3066/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Запорізької міської ради (електронна пошта: info@zp.gov.ua; d.mykhailovskyi@zp.gov.ua; пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 04053915;)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕКОБУД (вул. Дніпровське шосе, буд. 1, м. Запоріжжя, 69069; код ЄДРПОУ 43053527)

про стягнення 381 292,54 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: Михайловський Д.С., посвідчення №1108 від 17.02.2023 (Виписка з ЄДРЮО від 22.06.2023 самопредставництво);

від відповідача: не з`явився;

СУТНІСТЬ СПОРУ:

02.10.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю ПРОМЕКОБУД про стягнення 381 292,54 грн.

Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.10.2023 справу №908/3066/23 розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 05.10.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №908/3066/23 в порядку загального позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 5/248/23 та підготовче засідання призначено на 01.11.2023 об 10 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явку представників сторін визнано обов`язковою.

Ухвалою господарського суду Запорізької області 01.11.2023 № 908/3066/23 (суддя Проскуряков К.В.) розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 04.12.2023 об 11 год. 00 хв. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою та запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії. Також судом запропоновано відповідачу виконати вимоги ухвали суду від 05.10.2023, в.т.ч. надати суду інформацію щодо офіційної електронної адреси та реєстрації у системі Електронний суд задля подальшого надсилання процесуальних документів в електронній формі.

Ухвалою суду від 04.12.2023 продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів, закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті та перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 20.12.2023 о 12 год. 30 хв. з повідомленням (викликом) сторін. Явка представників сторін у судове засідання визнана обов`язковою.

Ухвалою від 20.12.2023р. судом оголосити перерву з розгляду справи по суті до 16.01.2024 о 12 год. 00 хв. з повідомленням (викликом) сторін.

В судовому засіданні 16.01.2024, яке відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України із застосуванням технічних засобів фіксації судового процесу за допомогою комплексу Акорд судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Як вбачається з позовної заяви Запорізькою міською радою заявлено вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за період з 19.05.2021 по 31.08.2023 в сумі 381 292,54 грн. згідно договору оренди землі від 26.04.2010. Посилаючись на ст.ст. 11, 16, 377, 509, 525, 526, 530, 759, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193, 283 Господарського кодексу України, ст.ст. 83, 120, 206 Земельного кодексу України, Закон України Про оренду землі, позивач просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача у жодне судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Про дату, час та місце призначених судових засідань повідомлений належним чином шляхом направлення на його поштову адресу відповідних ухвал суду. Клопотань про розгляд справи без участі уповноваженого представника або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Саном на 16.01.2024 письмового відзиву на позовну заяву від відповідача до суду не надійшло.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи у судовому засіданні, заслухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.04.2010 між Запорізькою міською радою (далі за текстом - позивач, орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВО ЕНЕРГОГРУП» було укладено договір оренди землі, який був зареєстрований у Запорізькій регіональній філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 29 квітня 2010 року за № 041026101356 (далі - Договір).

Згідно п. 1 Договору орендодавець, відповідно до рішення тридцятої сесії п`ятого скликання Запорізької міської ради №39/281 від 25 лютого 2009р., надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розташування насосної станції, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 42.

Власником земельної ділянки загальною площею 1,3848 га, кадастровий номер 2310100000:04:033:0017 за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 42 (далі - земельна ділянка) є територіальна громада міста Запоріжжя.

Відповідно до п. 10 договору, договір укладено на дев`ятнадцять років.

Пунктом 5 Договору встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить: 2 469 790 грн. 80 коп. (два мільйона чотириста шістдесят дев`ять тисяч сімсот дев`яносто грн. 80 коп.), в цінах 2009 року.

Відповідно до п. 9 орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та в розмірі 78 465 грн. 27 коп., що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2010 року.

З матеріалів справи вбачається, що Запорізька міська рада повністю виконала покладені на неї зобов`язання передбачені договором, та передала орендарю земельну ділянку кадастровий № 2310100000:04:033:0017, загальною площею 1,3848 га, яка знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, 42, а орендар прийняв вказану земельну ділянку в оренду.

За таких умов, у орендаря за результатами підписання договору виник обов`язок щомісячно рівним частинами протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця, на розрахунковий рахунок місцевого бюджету сплачувати орендну плату.

16.03.2016 ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя ГУ ДФС у Запорізькій області було прийнято рішення № 38 про опис майна у податкову заставу, що перебуває у власності ТОВ «ЕНЕРГОГРУП», код ЄДРПОУ 34829247.

27.02.2018 податковим керуючим ГУ ДФС у Запорізькій області було складено акт опису майна № 1/28, що перебуває у власності ТОВ «ЕНЕРГОГРУП».

16.03.2020 було проведено цільовий аукціон з продажу майна платника податків, що належить на праві власності Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГОГРУП», та перебуває в податковій заставі Головного управління ДПС у Запорізькій області.

Відповідно до протоколу № 62/20, затвердженого в.о. президента Товарної біржі «Міжрегіональна товарно-промислова біржа», погодженої уповноваженою особою ГУ ДПС у Запорізькій області, здійснено продаж нерухомого майна, яке розташоване за адресою: м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 42, на користь ТОВ «ПРОМЕКОБУД».

26.11.2020 між ГУ ДПС у Запорізькій області в особі повіреного - ТОВ «Торговий дім «Брокцентр» та ТОВ «ПРОМЕКОБУД» було укладено договір купівлі-продажу майна платника податків, яке перебуває в податковій заставі № 62/20-Д від 26.11.2020.

Державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПРОМЕКОБУД» на об`єкти нерухомості проведено 19.05.2021, що підтверджується Інформаційною довідкою із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна № 336130319 від 19.06.2023.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про оренду землі» у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта на праві оренди, до набувача такого об`єкта одночасно переходить право оренди земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) зазначеного об`єкта, розміщеного на земельній ділянці. Волевиявлення орендодавця, відчужувача (попереднього власника) набувача такого об`єкта та внесення змін до договору оренди із зазначенням нового орендаря земельної ділянки не вимагаються.

Частиною 1 статті 377 Цивільного кодексу України визначено, що до особи, яка набула право власності на об`єкт нерухомого майна (житловий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, право власності на який зареєстровано у визначеному законом порядку, або частку у праві спільної власності на такий об`єкт, одночасно переходить право власності (частка у праві спільної власності) або право користування земельною ділянкою, на якій розміщений такий об`єкт, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувана (попереднього власника) такого об`єкта, у порядку та на умовах, визначених Земельним кодексом України.

Згідно з частиною 4 статті 120 Земельного кодексу України у разі набуття права власності на об`єкт нерухомого майна (жилий будинок (крім багатоквартирного), іншу будівлю або споруду), об`єкт незавершеного будівництва, розміщений на земельній ділянці, що перебуває у користуванні на праві оренди, емфітевзису, суперфіцію у відчужувача (попереднього власника), до набувача одночасно переходить відповідно право оренди, емфітевзису, суперфіцію земельної ділянки, на якій розміщений такий об`єкт, в обсязі та на умовах, встановлених для відчужувача (попереднього власника) такого об`єкта.

Отже, з наведеного можна дійти висновку, що з моменту набуття права власності на нерухоме майно особа, яка стала новим власником такого майна, одночасно набуває права оренди земельної ділянки, на якій розміщено це майно, у зв`язку з припиненням права власності на нього та, відповідно, припиненням права користування попереднього власника земельною ділянкою, на якій це майно розміщено, згідно з частиною другою статті 120 ЗК України. Тобто особа, яка набула право власності на таке майно, фактично стає орендарем земельної ділянки, на якій воно розміщено, у тому ж обсязі та на умовах, як і у попереднього власника.

При цьому договір оренди цієї земельної ділянки щодо попереднього її користувача (попереднього власника нерухомого майна) припиняється відповідним договором, на підставі якого новим власником набуто право власності на розташоване на цій земельній ділянці майно.

Відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не є підставою для розірвання договору оренди із попереднім власником чи внесення змін до нього, оскільки такий договір припиняється щодо останнього в силу закону, однак діє на тих самих умовах стосовно особи, яка, набувши право власності на нерухоме майно, розташоване на орендованій земельній ділянці, з моменту набуття такого права набуває також права оренди земельної ділянки, на якій це майно розміщене, а отже й відповідні права та обов`язки, зокрема, зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою.

Таким чином, відчуження об`єкта нерухомості, розташованого на орендованій земельній ділянці, не припиняє договору оренди в цілому, а має місце автоматична заміна сторони у такому зобов`язанні на підставі частини третьої статті 7 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Колегій Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі №915/672/17; від 17 квітня 2018 року у справі №922/2883/17; від 04 липня 2019 року у справі №911/2244/18.

Згідно ст. 289 ПКУ, для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок, у тому числі право на які фізичні особи мають як власники земельних часток (паїв), з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель, зазначеної в технічній документації з нормативної грошової оцінки земель та земельних ділянок.

Відповідно до п. 30.6. Договору орендар зобов`язаний самостійно щорічно індексувати розмір орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель, згідно з чинним законодавством.

Відповідно до даних офіційного сайту Державної податкової служби України Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру на виконання статті 289 Податкового кодексу України листом від 11.01.2022 № 6-28-0.222-275/2-22 повідомила про значення коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 1996-2021 роки.

Значення коефіцієнта індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за попередній рік застосовується для розрахунку податкового зобов`язання на наступний рік.

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2010-2020 роки (2010 рік - 1,0; 2011 рік - 1,0; 2012 рік - 1,0; 2013 рік - 1,0; 2014 рік - 1,249; 2015 рік - 1,433; 2016 рік - 1,06; 2017 рік - 1,0; 2018 рік - 1,0; 2019 рік - 1,0; 2020 рік - 1,0;) складав 1,897, тобто 1,249 (2014)*1,433 (2015) * 1,06 (2016) = 1,897.

Таким чином розмір річної орендної плати за 2010-2021 роки становив 78 465,27 * 1,897 = 148 848,62 грн.

Оскільки державну реєстрацію права власності за ТОВ «ПРОМЕКОБУД» на об`єкти нерухомості проведено 19.05.2021, то орендну плату за користування земельною ділянкою Відповідач мав сплачувати саме з цієї дати.

Згідно наданого Позивачем розрахунку сума річної орендної плати за 2021 рік, відповідно до умов Договору становить:

19.05.2021-31.05.2021 - 13 календарних днів

01.06.2021-31.12.2021 -7 повних місяців;

148 848,62 /12 / 31 * 13 = 5 201,70 грн. (за період 19.05.2021-31.05.2021)

148 848,62 /12 * 7 = 86 828,36грн. (за період 01.06.2021-31.12.2021)

86 828,36 + 5 201,70 = 92 030,06 грн. (за період 19.05.2021-31.12.2021)

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2021 рік становить 1,1, тому розмір річної орендної плати за 2022 рік, відповідно до умов Договору становить: 148 848,62грн. * 1,1 (К2021) = 163 733,48 грн. (за період 01.01.2022- 31.12.2022).

Коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель і земельних ділянок за 2022 рік становить 1,15, тому розмір річної орендної плати за 2023 рік, відповідно до умов Договору становить: 163 733,48 * 1,15 (К2022) = 188 293,50 грн.

Сума орендної плати за період 01.01.2023-31.08.2023, відповідно до умов Договору становить: 188 293,50 /12 * 8 = 125 529,00 грн. (за період 01.01.2023-31.08.2023).

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Запорізькій області від 10.07.2023 №5467/5/08-01-04-07, ТОВ «ПРОМЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 43053527) з 2020 року не звітує та не сплачує земельний податок, орендну плату за землю з юридичних осіб за земельну ділянку з кадастровим номером 2310100000:04:033:0017.

Таким чином, загальний розмір заборгованості Відповідача з орендної плати за землю за період з 19.05.2021 по 31.08.2023 становить: 92 030,06 + 163 733,48 + 125 529,00 = 381 292,54грн., що підтверджується матеріалами справи.

Приймаючи рішення суд враховує, що правовідносини сторін за договором оренди землі регулюються спеціальним Законом України Про оренду землі, Земельним кодексом України, Податковим кодексом України та загальними нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

Відповідно до ст. 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земельних ділянок приватної та державної власності; земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування; землі та земельні ділянки за межами населених пунктів, що передані або перейшли у комунальну власність із земель державної власності відповідно до Закону.

У ст. 206 Земельного кодексу України та ст. 270 Податкового кодексу України визначено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 270 Податкового кодексу України (розділ Податок на майно) об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Передача прав володіння і користування земельною ділянкою згідно статті 206 Земельного кодексу України, пп. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України здійснюється за плату, що має вноситися на користь міської територіальної громади, на підставі договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до вимог статті 124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Відповідно до статті 1 Закону України Про оренду землі оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

У статті 21 Закону України Про оренду землі передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві з користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

За положеннями статті 24 Закону України Про оренду землі орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.

Згідно положень ст. 21 Закону України Про оренду землі та підпункту 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу Україні орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користуванню земельною ділянкою.

Цивільні зобов`язання виникають з підстав, передбачених ст. 11 ЦК України, зокрема з договорів та інших правочинів.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України, яка кореспондується з приписами ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендарю) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 статті 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

У відповідності до пункту 287.1 статті 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 Податкового кодексу України).

За змістом ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтями 525, 526 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, саме на відповідача покладено обов`язок щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів за користування земельної ділянкою за договором.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається наявність заборгованості Відповідача за період з 19.05.2021 по 31.08.2023 року у розмірі 381 292,54 грн., належних доказів сплати (погашення) якої Відповідачем суду не надано.

Суд погоджується з доводами позивача, що оренда плата є одним із основних джерел наповнення міського бюджету, а отже існуюча заборгованість відповідача з орендної плати за землю порушує інтереси територіальної громади м. Запоріжжя в особі Запорізької міської ради в частині позбавлення можливості ефективного використання права комунальної власності та недоотримання місцевим бюджетом відповідного доходу, які можуть бути використані для задоволення її нагальних потреб.

У підпункті 1.3 пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають земельних відносин роз`яснено, що системний аналіз норм законодавства України дає підстави для висновку про те, що орендна плата за земельну ділянку, яка перебуває в державній або в комунальній власності, має подвійну правову природу, оскільки, з одного боку, є передбаченим договором оренди землі платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (частина перша статті 21 Закону України Про оренду землі, підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України), з іншого - є однією з форм плати за землю як загальнодержавного податку нарівні із земельним податком (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 ПК України). Разом з тим підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки (частина друга статті 21 Закону України Про оренду землі, пункт 288 1 статті 288 ПК України). У зв`язку з цим та оскільки орендну плату за землю орендар вносить орендодавцеві (стаття 21 Закону України Про оренду землі, стаття 288ПК України), то право на стягнення заборгованості з орендної плати має орендодавець шляхом звернення до відповідного господарського суду в установленому ГПК порядку.

Також, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.07.2022 у справі № 908/1721/21 про банкрутство Дочірнього підприємства "Автобусний завод "Богдан" за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Черкаській області зазначив, що боржник не є власником земельної ділянки, а скаржник не є стороною договору оренди, тому у нього відсутні повноваження стягувати орендну плату за договором оренди, укладеного між боржником та Черкаською міською радою.

Крім того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 13.10.2021 у справі №910/14176/20 за позовом Дніпровської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Караван-Дніпропетровськ" про стягнення заборгованості за договором оренди землі у розмірі 54 970 759,05 грн. також дійшов висновку, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано відхилили заперечення відповідача щодо перевищення позивачем повноважень шляхом нарахування спірної заборгованості та підміну функцій органів доходів і зборів, оскільки предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за договором оренди, а не виконання органами доходів і зборів повноважень щодо донарахування і стягнення обов`язкових платежів.

З огляду на викладене суд зазначає, що оскільки Відповідач не є власником земельної ділянки, а між сторонами існують господарські відносини з її оренди, то повноваженнями стягувати орендну плату за договором оренди земельної ділянки, укладеним між відповідачем та позивачем у даному спорі, наділена саме Запорізька міська рада, як орендодавець та власник земельної ділянки, що є предметом договору оренди.

Також суд зазначає, що в умовах воєнного стану та погіршення економічної ситуації в Україні, сплата податків, в тому числі і орендної плати за земельні ділянки, є обов`язком суб`єктів господарювання, який безпосередньо впливає на обороноздатність Держави, а тому тривала несплата Відповідачем орендної плати за спірну земельну ділянку є неприпустимою.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі і з Відповідача на користь Позивача підлягає стягненню заборгованість у розмірі 381292,54 грн.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 43053527, адреса: 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 206) заборгованість за договором оренди землі № 041026101356 від 26.04.2010 в розмірі 381292 (триста вісімдесят одна тисяча двісті дев`яносто дві грн.) 54 коп. на розрахунковий рахунок UA508999980334139812000008479, отримувач: Головне управління казначейства у Запорізькій області, код ЄДРПОУ 37941997, код 18010600. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОМЕКОБУД» (код ЄДРПОУ 43053527, адреса: 69069, м. Запоріжжя, вул. Дніпровське шосе, буд. 1) на користь Запорізької міської ради (код ЄДРПОУ 04053915, адреса: 69105, м. Запоріжжя, пр.Соборний, буд. 206) витрати по сплаті судового збору в розмірі 5 719 (п`ять тисяч сімсот дев`ятнадцять грн.) 39 коп.; отримувач: Виконавчий комітет Запорізької міської ради, рахунок: UA058201720344270024000034816, код ЄДРПОУ 02140892, банк отримувача: Державна казначейська служба України м. Київ. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 26.01.2024.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.