Рішення

від 11.01.2024 по справі 908/2906/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/245/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.01.2024 Справа № 908/2906/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Зеленцової К.Ю., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2906/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІНА ІНВЕСТ (36000, м.Полтава, вул. Котляревського, 3, код ЄДРПОУ 43485603)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма АГРО-ШАНС (69073, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39, приміщення 324, код ЄДРПОУ 20482219)

про стягнення суми

за участю представників:

від позивача: Моруженко Д.О., ордер № 1459744 від 14.09.2023 (відеоконференція не відбулась)

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю МЕДІНА ІНВЕСТ з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма АГРО-ШАНС про стягнення 3709711,00 грн, що складається з 651 246,44 основного боргу, 2 461709,88 грн за користування товарним кредитом, 331 974,87грн суми пені, 20% річних від простроченої суми - 134531,00грн, 20% штрафу від суми несвоєчасно сплаченої вартості 130249,00 грн.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.09.2023 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/2906/23 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати товару за договором поставки № 314-1 від 19.07.2022, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 651246,44 грн. За несвоєчасну оплату товару, в порядку п. 2.1.2 , п. 7.5., п. 7.6. договору відповідачу нараховано 2461709,88 грн за користування товарним кредитом, 331974,87 грн пені, 20% річних від простроченої суми - 134531,00 грн, 20% штрафу від суми несвоєчасно сплаченої вартості 130249,00 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на приписи статей 530, 549, 611, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 216, 217, 230 Господарського кодексу України, просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 26.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2906/23, присвоєно справі номер провадження 24/245/23, визначено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, судове засідання для розгляду справи призначено на 23.10.2023.

10.10.2023 представником позивача подані суду письмові пояснення на виконання ухвали суду від 26.09.2023 з детальним розрахунком позовних вимог, підтвердженням направлення позовної заяви з додатками та письмових пояснень з додатками відповідачу.

18.10.2023 через систему «Електронний суд» позивачем подано клопотання про забезпечення участі представника позивача у судовому засіданні в режимі відео конференції.

Ухвалою суду від 23.10.2023 відкладено підготовче засідання на 07.11.2023.

Ухвалою суду від 02.11.2023 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІНА ІНВЕСТ про участь у судовому засіданні 07.11.2023 та всі подальші судові засідання в режимі відеоконференції у справі №908/2906/23.

Ухвалою суду від 07.11.2023 закрито підготовче провадження у справі № 908/2906/23, розгляд справи по суті призначено на 05.12.2023.

В судовому засіданні 05.12.2023 та 22.12.2023 оголошено перерву відповідно до 22.12.2023 та до 11.01.2024.

02.01.2024 позивачем подані суду письмові пояснення щодо стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором поставки № 314-1 від 19.07.2022.

Судові засідання 11.01.2024 в режимі відео конференції не відбулося з технічних причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 11.01.2024 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.

Положеннями ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

З урахуванням викладеного, суд вирішив за доцільне розглянути справу по суті за наявними матеріалами, за відсутністю відповідача.

У судовому засіданні 11.01.2024 справу розглянуто, ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

19.07.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕДІНА ІНВЕСТ» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарська фірма «АГРО-ШАНС» (Покупець) укладено Договір поставки № 314-1, за умовами якого (п. 1.1.) Постачальник зобов`язується поставити, а Покупець прийняти та своєчасно оплатити засоби захисту рослин, мікродобрива та насіння с/г культур (далі - Товар) у погодженому Сторонами асортименті.

Сума Договору складається з загальної суми всіх видаткових накладних виданих Постачальником Покупцю у періоді 19.07.2022 - 31.12.2022. Кількість, асортимент, ціни на товар та строки його поставки визначаються в додатках до цього Договору та/або накладних документах на відпуск Товару, які становлять його невід`ємну частину, підпис на яких Покупця, свідчить про погодження Сторонами вартості та кількості Товару.

Відповідно до додатку № 1 від 19.07.2022 до Договору визначено товар, вартість з ПДВ якого становить 1051246, 44 грн.

Пунктом 2 Додатку до Договору №1 передбачено, що Покупець здійснює оплату у розмірі 100% 1051246, 44 грн від загальної суми додатку № 1 шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника не пізніше 01.09.2022.

Згідно п. 2.7 Договору, передача товару Постачальником і прийняття Товару Покупцем оформлюється видатковою накладною, яка підписується представниками Сторін, дата оформлення якої вважається датою передачі Товару Покупцю.

Видаткова накладна № 17 від 20.07.2022, що підписана уповноваженою особою Покупця в розділі «Отримав» та скріплена печатками Сторін свідчить про те, що Постачальником у повному обсязі виконано свій обов`язок за Договором та передано Покупцю Товар «Ріпак озимовий ВАSF Елемер» у кількості 300 мішків, вартість з ПДВ якого становить 1051246, 44 грн.

Якість та кількість Товару була перевірена Покупцем, після чого Покупець прийняв Товар, та підписав вищевказану Видаткову накладну № 17.

Даний факт не заперечувався Покупцем, а тому Постачальник виконав свої зобов`язання у повному обсязі.

Крім того, про факт отримання Товару свідчить і той факт, що 01.08.2022, 08.08.2022, 11.08.2022 Покупець здійснив ряд грошових переказів на розрахунковий рахунок Постачальника на загальну суму 400000 грн, що підтверджується довідками про грошовий переказ.

Згідно з п. 4.2 розділу 4 Договору Покупець зобов`язаний у встановлений термін здійснити розрахунок згідно п. 2. 1 цього Договору та у встановлений термін прийняти Товар.

Разом з тим, відповідач прийняв товар у повному обсязі, але розрахувався частково, у зв`язку з чим сума заборгованості становить 651246,44 грн.

Матеріали справи свідчать, що відповідачу неодноразово направлялись письмові повідомлення з вимогою оплати заборгованість.

10.07.2023 ТОВ «МЕДІНА ІНВЕСТ» направлено відповідачу повідомлення про необхідність сплати боргу, та поінформовано керівника ТОВ сільськогосподарська фірма «АГРО-ШАНС» про застосовування всіх штрафних санкцій, які передбачені у Договорі.

Крім того, вказане повідомлення було направлено офіційним листом на юридичну адресу Покупця, яка також вказана в Договорі, Укрпоштою з описом кур`єрською доставкою.

Проте, вимога залишена без реагування, сума боргу не перерахована.

Порушення відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару стало підставою для звернення позивача з позовом до суду.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені докази, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Обставини справи свідчать, що спірні правовідносини сторін врегульовані договором, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки у повному обсязі не виконав.

З матеріалів справи вбачається, що станом на день прийняття рішення сума основного боргу за договором поставки № 314-1 від 19.07.2022 відповідачем не сплачена та становить 651246,44 грн.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 651246,44 грн підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 2 461709,88 грн за користування товарним кредитом, 331 974,87грн суми пені, 20% річних від простроченої суми - 134531,00грн, 20% штрафу від суми несвоєчасно сплаченої вартості 130249,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 259 ЦК України спеціальна позовна давність яка застосовується для стягнення неустойки (штрафу, пені), може бути збільшена за домовленістю сторін.

Відтак, Сторони у п. 7.8 та 7.9 Договору дійшли взаємної згоди, щодо вимог про стягнення штрафних санкцій за цим Договором строк позовної давності складає 3 (три) роки, а штрафні санкцій за цим Договором нараховуються протягом всього строку позовної давності.

Згідно ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення прав та обов`язків.

У відповідності до ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В даному випадку п. 2.1.2. Договору передбачено інший розмір відсотків за користування чужими грошовими коштами.

Так, виходячи зі змісту вищезазначених положень сторони передбачили у Договорі п. 2.1.2, відповідно до якого у разі несвоєчасності оплати Товару, він вважається товарним кредитом та у відповідності до Додатків даного Договору та/ або видаткових накладних на суму заборгованості нараховуються відсотки за користування товарним кредитом по ставці 1% вартості такого товару за кожен день користування. Нарахування відсотків за користування товарним кредитом здійснюється з першого дня прострочення оплати до моменту повної оплати придбаного Покупцем Товару.

Відтак, згідно з Додатком до Договору № 1 останнім днем оплати Товару було визначено та погоджено 01.09.2022, а отже прострочка у розмірі 651246, 44 грн почалась з 02.09.2022.

Отже, за період з 02.09.2022 по 14.09.2023 сума за користування товарним кредитом становить 2461709,88 грн.

У статті 536 ЦК України передбачено можливість стягувати плату за користування чужими грошовими коштами. Так, боржник зобов`язанні сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

В Договорі такі правовідносини були обумовлені саме у п. 2.1.2, де Сторони визначили, що непогашена вартість товару визначається як товарний кредит, за який сплачуються відповідні проценти.

Отже, нарахування відсотків за користування товарним кредитом по ставці 1% вартості такого товару за кожен день користування за своєю суттю є процентами, які стягуються за користування чужими грошовими коштами що корелюється зі ст. 536, 626, 627, 694, 695, 697,10561 ЦК України та цілком відповідають меті укладеного Договору.

Постановою Верховного Суду у справі 910/14180/18 від 03.12.2021 визначено, що передбачені статтею 536 та частиною третьої статті 693 Цивільного кодексу України проценти мають зовсім іншу правову природу, ніж неустойка (пеня, штраф), виступають способом захисту прав та інтересів покупця який, здійснивши оплату продукції на умовах попередньої її оплати набув також статусу кредитора за договором по відношенню до продавця до моменту передання йому такої продукції.

Отже, дана позиція Верховного Суду підкреслює той факт, що стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, зокрема коштами Кредитора не відноситься до жодного виду неустойки, натомість має іншу правову природу, та є безумовним правом Кредитора, який може розраховувати на їх отримання у зв`язку з порушенням умов договору іншою Стороною.

Наведені висновки узгоджуються та відповідають висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16, а також у постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 вересня 2020 року у справі № 916/4693/15.

З огляду на різну правову природу проценти, передбачені частиною третьою статті 693 Цивільного кодексу України, не можуть бути ототожнені з неустойкою та процентами, передбаченими частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Крім того Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду вважає, що правова природа передбаченої договором плати за користування чужими грошовими коштами не залежить від встановленого сторонами у договорі способу обчислення такої плати.

Передбачене статтею 536, частиною третьою статті 693, частиною першою статті 1048, частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України право сторін на встановлення плати за користування грошовими коштами (попередньою оплатою, позикою) з урахуванням положень статті 6 та частини першої статті 627 Цивільного кодексу України слід розуміти як право сторін на визначення саме розміру процентів і порядку їх сплати, а не обрання ними іншого способу оплати.

Зазначений висновок відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у пункті 27 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 149/1499/18.

Судом встановлено, що розрахунок суми за користування товарним кредитом у розмірі 2461709, 88 грн. за період з 02.09.2022 по 14.09.2023 виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству та умовам договору. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Щодо стягнення пені, штрафу та 20 % річних від простроченої суми за невиконання зобов`язання.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплати гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основною боргу, а й проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Таким чином, порушення відповідачем грошового зобов`язання тягне за собою наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 ЦК України.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Судом встановлено, що розрахунок пені в сумі 331974,87 грн за загальний період з 02.09.2022 по 14.09.2023, 20 % річних в сумі 134531 грн за загальний період з 02.09.2022 по 14.09.2023 та штрафу у розмірі 20% в сумі 130249, 00 грн від суми основного боргу виконаний правильно, оскільки це не суперечить діючому законодавству та вимогам договору. Вимоги в цій частині є доведеними та задовольняються судом.

Відповідачем контррозрахунок суми заборгованості заявленої позивачем до стягнення суду не наданий.

Відповідно до ст. 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у розмірі 55645,67 грн, оскільки спір доведено до суду з його вини.

Керуючись ст. ст. 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю сільськогосподарська фірма АГРО-ШАНС (69073, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України, 39, приміщення 324, код ЄДРПОУ 20482219) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МЕДІНА ІНВЕСТ (36000, м. Полтава, вул. Котляревського, 3, код ЄДРПОУ 43485603) 651246 (шістсот п`ятдесят одна тисяча двісті сорок шість) грн 44 коп. основного боргу, 2461709 (два мільйони чотириста шістдесят одна тисяча сімсот дев`ять) грн 88 коп. за користування товарним кредитом, 331974 (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят чотири) грн 87 коп. пені, 20% річних 134531 (сто тридцять чотири тисячі п`ятсот тридцять одна) грн 00 коп., 20% штрафу 130249 (сто тридцять тисяч двісті сорок дев`ять) грн 00 коп. та 55645 (п`ятдесят п`ять тисяч шістсот сорок п`ять) грн 67 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 29.01.2024.

СуддяТ.А. Азізбекян