Рішення

від 15.01.2024 по справі 759/125/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2024Справа № 759/125/23Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Запарі А.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1

про стягнення 843 574,33 грн,

Представники учасників справи:

від позивача: Ковальова А.Г.,

від відповідача: Білоус В.В. ,

від третьої особи: не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2023 року Територіальне управління Державного бюро розслідувань, розташоване у місті Києві звернулось до Святошинського районного суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН» про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 1 615 490,70 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що оскільки відповідач є власником автомобіля, з вини водія якого сталася дорожньо-транспортна пригода, а також роботодавцем винної особи, а тому відповідно до статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України Товариство з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН» має відшкодувати позивачу шкоду в сумі, яка становить різницю між фактичним розміром шкоди і здійсненою страховиком відповідача страховою виплатою.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 в задоволенні позову Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН», третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою - відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023 апеляційну скаргу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві задоволено частково, рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03.07.2023 скасовано. Провадження у справі за позовом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН», третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою закрито. Роз`яснено позивачу, що розгляд даної справи має відбуватися в порядку господарського судочинства і відноситься до юрисдикції Господарського суду міста Києва. Апеляційний суд також роз`яснив позивачу про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

На підставі поданої позивачем заяви ухвалою Київського апеляційного суду від 17.10.2023 справу за позовом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН», третя особа: ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою передано до Господарського суду міста Києва, як суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями справу № 759/125/123 передано на розгляд судді Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.10.2023 прийнято справу № 759/125/23 до провадження, призначено підготовче засідання у справі на 20.11.2023.

09.11.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від позивача надійшла заява про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог (у порядку ст. 46 Господарського процесуального кодексу України), відповідно до якої позивач просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, заподіяну дорожньо-транспортною пригодою в розмірі 843 574,33 грн.

В підготовче засідання 20.11.2023 з`явились представники сторін, представник третьої особи не з`явився, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлений належним чином.

Представник позивача в підготовчому засіданні 20.11.2023 надав пояснення щодо поданої заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, просив суд прийняти дану заяву до розгляду. Представник відповідача проти прийняття вказаної заяви позивача заперечував.

Розглянувши заяву позивача про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, заслухавши пояснення представників сторін, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив прийняти вказану заяву до розгляду, оскільки позивачем дотримано вимоги ст. 46 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) щодо строку та форми подання заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог, а тому ця заява підлягає прийняттю судом до розгляду.

Отже, подальший розгляд справи здійснюється з урахуванням змінених підстав позову та зменшеного розміру позовних вимог.

Крім того, в підготовчому засіданні 20.11.2023 представник відповідача заявив усно клопотання про закриття провадження у даній справі, яке мотивував тим, що даний спір не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, натомість, має бути вирішений в порядку цивільного судочинства.

Розглянувши усно заявлене представником відповідача клопотання про закриття провадження у справі № 759/125/23, суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив у задоволенні вказаного клопотання відмовити через його безпідставність та необґрунтованість, оскільки питання юрисдикції даного спору вже вирішене постановою Київського апеляційного суду від 05.10.2023, яка набрала законної сили та в касаційному порядку не оскаржувалась.

В підготовчому засіданні 20.11.2023 суд, не виходячи до нарадчої кімнати, ухвалив відкласти підготовче засідання на 18.12.2023.

23.11.2023 до суду за допомогою системи «Електронний Суд» від позивача надійшло клопотання про долучення доказів направлення копії заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог на адресу третьої особи.

В підготовче засідання 18.12.2023 з`явився представник позивача, представники відповідача та третьої особи не з`явились, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином.

Суд, не виходячи до нарадчої кімнати, заслухавши думку представника позивача щодо закриття підготовчого провадження у даній справі за відсутності представника відповідача, ухвалив відкласти підготовче засідання на 15.01.2024.

09.01.2024 до суду від третьої особи надійшло клопотання про розгляд справи № 759/125/23 без участі ОСОБА_1 .

В підготовче засідання 15.01.2024 з`явились представники сторін, представник третьої особи не з`явився.

Представники сторін в підготовчому засіданні 15.01.2024 вказали про відсутність заяв/клопотань, зазначили, що всі докази, які необхідні для встановлення обставин справи та вирішення спору по суті подані.

Враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи; визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази; вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд, дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті.

При цьому, представники сторін не заперечили щодо початку розгляду даної справи по суті у цьому ж судовому засіданні (15.01.2024), у зв`язку з чим суд на підставі ч. 6 ст. 183 Господарського процесуального кодексу України вирішив розпочати розгляд справи по суті одразу після закриття підготовчого провадження у цій справі.

Представник позивача позовні вимоги з урахуванням заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог підтримала у повному обсязі, просила суд задовольнити позов. Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 233 ГПК Українирішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 15.01.2024 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

28.08.2022 о 22 год. 40 хв. в напрямку м. Києва, на 19-му км автодороги Київ - Чоп по вулиці Брест - Литовське шосе (в межах міста Києва) по напрямку руху до центра міста Києва відбулася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП) за участю вантажного сідлового тягача DAF з напівпричіпом-цистерною, д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням громадянина ОСОБА_1 та службового автомобіля Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (надалі - ТУ ДБР у м. Києві) Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті якої автомобіль Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу DAF, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 пп. «б» п. 2.3. та п. 10.3. Правил дорожнього руху, у зв`язку з чим постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 759/12811/22 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 транспортний засіб DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 , 2010 року випуску та напівпричіп-цистерна, д.н.з. НОМЕР_5 належать на праві власності Товариству з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН».

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_4 , транспортний засіб Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 , 2019 року випуску належить на праві власності ТУ ДБР у м. Києві.

Відповідно до наявних у справі відомостей, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 на момент настання страхової події була застрахована у Товаристві з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» на підставі Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 208446446 (франшиза - 1300,00 грн, ліміт за шкоду по майну - 130 000,00 грн).

Як зазначає позивач, він звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» із заявою про страхове відшкодування, на підставі якої останнім складено страховий акт та встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 128 700,00 грн (130 000,00 грн ліміт відповідальності страховика - 1300,00 грн франшиза).

Наявною у матеріалах справи випискою по рахунку ТУ ДБР у м. Києві за 06.12.2022 підтверджується надходження коштів страхового відшкодування на рахунок позивача у розмірі 128 700,00 грн від Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант».

Відповідно до Висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експерти (КНДІСЕ) за результатами проведення транспортно-товарознавчого дослідження від 25.05.2023 № 17119/23-53/17120/23-57 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Superb, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату ДТП, яка сталася 28.08.2022, склала 972 274,33 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги (із урахуванням заяви про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог), позивач зазначає, що оскільки вина третьої особи у скоєнні ДТП підтверджена постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 759/12811/22, який є працівником Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН» та під час скоєння ДТП виконував свої службові обов`язки, з огляду на належність транспортного засобу DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 на праві власності відповідачу, саме на останнього покладено обов`язок із відшкодування позивачу матеріальної шкоди в сумі, що становить різницю між отриманим страховим відшкодуванням та вартістю матеріального збитку, визначеного у висновку експертів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Положення ст. 22 ЦК України передбачають, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (п. 1 ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 , встановлена постановою Святошинського районного суду міста Києва від 14.11.2022 у справі № 759/12811/22, яка набрала законної сили.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

При цьому, у вказаній постанові Святошинського районного суду міста Києва зазначено, що винна особа - ОСОБА_1 працює водієм ТОВ «БИЛАЙН». Вказані обставини підтверджені також наданим позивачем в матеріали справи листом Головного управління ДПС у м. Києві від 18.07.2023 № 22241/5/26-15-12-06-03, у якому зазначено, що згідно з відомостями отриманими з Інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб-платників податків Державної податкової служби України ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «БИЛАЙН» в період з ІІІ кварталу 2020 року по IV квартал 2022 року (з 23.07.2020 по 05.10.2022).

Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

При цьому, з аналізу змісту глави 82 ЦК України вбачається, що законодавець розрізняє поняття «особа, яка завдала шкоду» та «особа, яка відповідає за шкоду». За наявності вини особи, яка завдала шкоду, особа, яка є відповідальною за шкоду, на підставі ч. 1 ст. 1191 ЦК України набуває права зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування.

Так, ст. 1187 ЦК України встановлює особливого суб`єкта, відповідального за завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України таким суб`єктом є особа, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Не є таким суб`єктом і не несе відповідальності перед потерпілим за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) із особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом.

Отже, як свідчать матеріали справи, транспортний засіб DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 належить на праві власності ТОВ «БИЛАЙН», а ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем та виконував свої службові обов`язки, чого відповідачем та третьою особою під час розгляду даної справи не було спростовано.

Доказів неправомірності керування ОСОБА_1 транспортним засобом DAF CF 85.410, д.н.з. НОМЕР_1 на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять.

За положеннями ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об`єкти страхування, види обов`язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.

Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується із ст. 979 ЦК України, якою визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування» страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

У ч. 1 ст. 25 Закону України «Про страхування» визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Таким чином, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом та договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Як вже зазначалось, страховою компанією відповідача було сплачено позивачу страхове відшкодування у розмірі 128 700,00 грн у межах ліміту відповідальності за полісом № 208446446, за вирахуванням суми франшизи.

Водночас, із наданого позивачем Висновку експертів від 25.05.2023 № 17119/23-53/17120/23-57, складеного судовими експертами Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (КНДІСЕ) Береговим С.В. та Матвеївим В.В., вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Skoda Superb, 2019 року випуску, д.н.з. НОМЕР_2 станом на дату ДТП, яка сталася 28.08.2022, складала 972 274,33 грн.

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Частинами 1 та 6 ст. 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» передбачено, що методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

На виконання цієї норми, спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395 затверджено Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (далі - Методика).

Як передбачено в п. 1.2. Методики, вона встановлює механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ.

Вимоги Методики є обов`язковими під час проведення автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень судовими експертами науково-дослідних інститутів судових експертиз Міністерства юстиції України, експертами науково-дослідних експертно-криміналістичних центрів Міністерства внутрішніх справ України, експертами інших державних установ, суб`єктами господарювання, до компетенції яких входить проведення судових автотоварознавчих експертиз та експертних досліджень, а також всіма суб`єктами оціночної діяльності під час оцінки КТЗ у випадках, передбачених законодавством України або договорами між суб`єктами цивільно-правових відносин (п. 1.3. Методики).

Приписами п. 8.2. Методики визначено, що вартість матеріального збитку (У), завданого власнику КТЗ, визначається такою, що дорівнює ринковій вартості КТЗ на момент пошкодження за наявності однієї з нижчезазначених умов: а) якщо, незважаючи на принципи внеску та найбільш ефективного використання, вартість відновлювального ремонту КТЗ не менша за його ринкову вартість; б) якщо сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу КТЗ і втрати товарної вартості не менша за ринкову вартість КТЗ за умови, що вартість відновлювального ремонту менша або дорівнює ринковій вартості КТЗ; в) якщо неможливо відновити КТЗ відповідно до технічних вимог виробника.

Судом встановлено, що відповідно до Висновку експертів від 25.05.2023 № 17119/23-53/17120/23-57 вартість матеріального збитку пошкодженого у ДТП автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 , в сумі 972 274,33 грн станом на дату ДТП визначено відповідно до п. 8.2. Методики, оскільки вартість відновлювального ремонту (1 304 883,51 грн) є більшою ринкової вартості КТЗ (972 274,33 грн).

Щодо вказаного висновку експертів суд зазначає, що ч. 3 ст. 98 та ч. 1 ст. 101 ГПК України передбачене право учасника справи подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Згідно зі ст. 104 ГПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Враховуючи, що наданий позивачем Висновок експертів від 25.05.2023 № 17119/23-53/17120/23-57 відповідає встановленим Методикою вимогам щодо змісту висновку експерта, а відповідачем не спростовано правильності здійсненого оцінювачами Береговим С.В. та Метвеївим В.В. розрахунку вартості матеріального збитку, як і не надано на противагу наданому позивачем висновку іншого експертного висновку/звіту щодо визначення іншого розміру матеріального збитку, спричиненого позивачу внаслідок пошкодження автомобіля Skoda Superb, д.н.з. НОМЕР_2 .

Отже, у суду відсутні підстави для сумніву у правильності суми матеріального збитку у розмірі 972 274,33 грн, визначеної у Висновку експертів від 25.05.2023 № 17119/23-53/17120/23-57.

З огляду на зазначене, відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 ЦК України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.

Відповідно до частин 3, 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності зі встановленими обставинами, позовні вимоги про стягнення з відповідача різниці між розміром завданої позивачу шкоди (972 274,33 грн) та сумою сплаченого Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант» страхового відшкодування (128 700,00 грн), яка складає 843 574,33 грн, визнаються судом обґрунтованими, а отже, підлягають задоволенню у повному обсязі.

Водночас позивач у заяві про зміну підстав позову та зменшення розміру позовних вимог просив на підставі п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» повернути йому з Державного бюджету України судовий збір в сумі 11 578,75 грн, у зв`язку зі зменшенням розміру позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Тому, оскільки позивачем було зменшено розмір позовних вимог під розгляду даної справи до 843 574,33 грн, за які відповідно до ст. 4 Закону України «Про судовий збір» підлягає сплаті судовий збір у розмірі 12 653,61 грн, в той час як при зверненні із даним позовом було сплачено судовий збір у розмірі 24 232,36 грн, суд дійшов висновку, що позивачу підлягає поверненню зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 578,75 грн, сплачений відповідно до платіжного доручення № 998 від 26.12.2022.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у розмірі 12 653,61 грн покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БИЛАЙН» (проспект Відрадний, 95, м. Київ, 03061; ідентифікаційний код 31243577) на користь Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві (вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42332040) матеріальну шкоду в розмірі 843 574,33 грн та судовий збір у розмірі 12 653,61 грн.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Повернути Територіальному управлінню Державного бюро розслідувань, розташованому у місті Києві (вул. Олени Теліги, 8, м. Київ, 04112; ідентифікаційний код 42332040) зі спеціального фонду Державного бюджету України судовий збір у розмірі 11 578 (одинадцять тисяч п`ятсот сімдесят вісім) гривень 75 коп., сплачений відповідно до платіжного доручення № 998 від 26.12.2022

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 29.01.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко