Постанова

від 29.01.2024 по справі 127/19865/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/19865/23

Провадження № 22-ц/801/66/2024

Категорія: 53

Головуючий у суді 1-ї інстанції Воробйов В. В.

Доповідач:Сало Т. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 рокуСправа № 127/19865/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів: Ковальчука О.В., Шемети Т.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області 18 жовтня 2023 року, ухвалене суддею Воробйовим В.В. в м. Вінниці, повне рішення складено 27 жовтня 2023 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО», Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест», за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

встановив:

У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом, в якому просив:

- стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на його користь недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 15 591,33 грн, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3 000,00 грн;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Верест» на його користь майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 24 597,80 грн.

В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що 30.06.2022 в м.Вінниці по вул. Пушкіна, біля будинку №5, ОСОБА_2 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди працював водієм у ТОВ «ВЕРЕСТ», керуючи автомобілем Mersedes-Benz Sprinter-311, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом не впевнився в безпечності свого маневру, не звернувся за допомогою до інших осіб, порушив вимоги п. 10.9. ПДР України та здійснив зіткнення з транспортним засобом Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальним збитком.

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022 у справі №127/14130/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні вказаної дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільно-правова відповідальність ТОВ «ВЕРЕСТ», як власника транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter-311, д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в АТ «СК «ІНГО» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/5727293 від 06.10.2021.

Оскільки згідно з висновком експертного дослідження №11Е-02/2023 від 24.02.2023 повна вартість відновлювального ремонту, складає 61402,19 грн (без урахування коефіцієнту зносу), а виплачена позивачу АТ СК «ІНГО» сума страхового відшкодування становить 22513,06 грн, то представник позивача вважає, що з АТ «Страхова компанія «ІНГО» на користь позивача підлягає стягненню 15 591,33 гривень. Вказана сума розраховується як різниця між вартістю матеріального збитку, визначеного на підставі висновку експертного дослідження N11Е-02/2023 від 24.02.2023 у сумі 38104,39 гривень (з урахуванням коефіцієнту зносу) та сплаченою АТ «Страхова компанія «ІНГО» страховою виплатою у сумі 22513,06 грн, що дорівнює 15 591,33 грн.

Крім того позивач вважає, що частка відповідальності ТОВ «ВЕРЕСТ», яке є власником автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter-311, д.н.з. НОМЕР_1 , має становити різницю між вартістю відновлювального ремонту і страховою виплатою, а саме у сумі 24 597,80 грн. Зазначена сума розраховується наступним чином: 61 402,19 грн (вартість відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту зносу, відповідно до висновку експертного дослідження №11Е-02/2023 від 24.02.2023) 38 104,39 грн (вартість матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, відповідно до висновку експертного дослідження №11Е-02/2023 від 24.02.2023, що підлягає відшкодуванню відповідачем 1) + 1 300 грн (франшиза).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області 18 жовтня 2023 року позов задоволено.

Стягнуто з АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 15 591,33 грн, витрати на проведення експертного дослідження у розмірі 3 000,00 грн.

Стягнуто з ТОВ «Верест» на користь ОСОБА_1 майнову шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки у розмірі 24 597,80 грн.

Стягнуто солідарно з АТ «СК «ІНГО» та ТОВ «Верест» на користь ОСОБА_1 витрати на оплату судового збору в сумі 1 073,60 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 12 600,00 год.

В задоволенні решти вимог щодо стягнення суми витрат на професійну правничу допомогу відмовлено.

АТ «СК «ІНГО», не погодившись із вказаним рішенням в частині стягнення з нього 15591,33 грн страхового відшкодування, 3000 грн витрат на проведення експертного дослідження та солідарного стягнення з відповідачів судових витрат подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в цій частині та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених до АТ «СК «ІНГО» позовних вимог.

У скарзі зазначає, що висновок судового експерта не визначає вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля Nissan Rogue, д.н.з. НОМЕР_2 , на момент настання страхового випадку, відтак розмір страхового відшкодування є необґрунтованим. Судом не зазначено, в чому полягає незаконність чи необґрунтованість звіту №37133 від 19.09.2022 про визначення вартості матеріального збитку, який був наданий страховою компанією. Оскільки висновок експерта не є судовою експертизою в розумінні ст. 106 ЦПК України, тому витрати по його оплаті не є судовими витратами та не підлягають стягненню з протилежної сторони. Судом при визначенні суми, яка підлягає стягненню зі страхової компанії на користь позивача, не було зменшено її на суму франшизи. Нормами ЦПК України не передбаченого солідарного стягнення судових витрат.

У поданому на апеляційну скаргу відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до ч. 13ст. 7 ЦПК України,розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно положень ч. 1ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Оскільки рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині вимог позову, які заявлені до АТ «СК «ІНГО», в частині вимог позову до ТОВ «Верест» рішення суду в силу ст. 367 ЦПК України апеляційним судом не переглядається.

Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 30.06.2022 в м. Вінниці по вул. Пушкіна, біля будинку №5, ОСОБА_2 , який на момент дорожньо-транспортної пригоди перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВЕРЕСТ», на посаді водія, керуючи автомобілем MERSEDES-BENZ SPRINTER-311, д.н.з. НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом, не впевнився в безпечності свого маневру, не звернувся за допомогою до інших осіб, порушуючи вимоги п.10.9. ПДР України, здійснив зіткнення з транспортним засобом NISSAN ROGUE д.н.з. НОМЕР_2 , який стояв позаду, внаслідок чого вказаний автомобіль отримав механічні пошкодження, чим було завдано матеріальних збитків позивачу ОСОБА_1 , як власнику транспортного засобу (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а.с. 28,32 т.1).

Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 13.09.2022, яка набрала законної сили 24.09.2022, у справі №127/14130/22 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_2 на момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з ТОВ «ВЕРЕСТ», яке є власником транспортного засобу MERSEDES-BENZ SPRINTER-311, д.н.з. НОМЕР_1 , та цивільно-правова відповідальність якого була застрахована в АТ «СК «ІНГО» за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АР/5727293 від 06.10.2021 (а.с.32 зворотний бік, 211, 212 т.1).

Відповідно до полісу страхова сума за пошкодження майна становить 130000 грн, франшиза - 1300 грн. ОСОБА_1 подав до страховика АТ «СК «ІНГО» заяву про страхове відшкодування.

16.12.2022 на картковий рахунок позивача було зарахованого 22 513,06 грн страхового відшкодування (а.с. 72 т.1).

Відповідно до висновку експертного дослідження №11Е-02/2023, складеного 24.02.2023 експертом ПП ЕНДЦ «Експертиза» Івасиком М., вартість відновлювального ремонту з врахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу автомобіля NISSAN ROGUE, номер кузова НОМЕР_4 , внаслідок його пошкодження під час дорожньо-транспортної пригоди, станом на час виконання даного дослідження, складає: 38 104,39 грн. Вартість матеріального збитку складає 38 104,39 грн. У висновку також зазначено, що повна вартість відновлювального ремонту (Свр) становить 61 402,19 грн (а.с.75 зворотний бік-84 т.1).

ОСОБА_1 , вважаючи, що страхове відшкодування в розмірі 22 513,06 грн було виплачено йому без погодження такого розміру, просить стягнути зі АТ «СК «ІНГО» суму страхового відшкодування з урахуванням різниці виплаченого відшкодування та реальної суми матеріальних збитків.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частин першої, другої, п`ятої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого (статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (далі - Закон № 1961-IV)).

Згідно з пунктом 22.1 статті 22 Закону № 1961-IV, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

У статті 29 Закону № 1961-IV зазначено, що у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодуванняє страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачуєстрахове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом № 1961-IV порядку.

Механізм оцінки (визначення вартості) колісних транспортних засобів (далі - КТЗ), а також вимоги до оформлення результатів оцінки, оціночні процедури визначення вартості КТЗ встановлений Методикою товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року N 142/5/2092 (далі - Методика).

Пунктом 2.3 Методики передбачено, що вартість відновлювального ремонту колісного транспортного засобу визначається як грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 2.4 указаної Методики вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування КТЗ, з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, страховий випадок стався з вини працівника ТОВ «Верест», відповідальність якого застрахована за полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06 жовтня 2021 року № АР/5727293АТ «СК «ІНГО».

Не погодившись із визначеним страховою компанією розміромстрахового відшкодування, ОСОБА_1 звернувся до експерта з метою визначення вартості відновлювального ремонту та вартості матеріального збитку в результаті пошкодження належного йому транспортного засобу під час ДТП.

Згідно висновку експертного дослідження від 24 лютого 2023 року №11Е-02/2023, вартість відновлювального ремонту та матеріального збитку, завданого автомобілю ОСОБА_1 , внаслідок його пошкодження станом на час виконання цього дослідження, становить 38 104,39 грн.

АТ «СК «ІНГО» в апеляційній скарзі посилається на те, що вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнта фізичного зносу автомобіля визначена на момент надання висновку експерта, а не на момент дорожньо-транспортної пригоди.

Вказані доводи відхиляються апеляційним судом, оскільки відповідно до положень ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Крім того, АТ «СК «ІНГО» не наводить правове обґрунтування вказаної позиції.

Відтак, експерт на законних підставах визначив вартість збитків на момент проведення експертизи.

Відповідно до статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, висновками експертів.

Згідно з частиною другою статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (допустимість доказів).

За змістомч.1-3ст.102ЦПК України,висновок експерта-це докладнийопис проведенихекспертом досліджень,зроблені урезультаті нихвисновки таобґрунтовані відповідіна питання,поставлені експертові,складений упорядку,визначеному законодавством.

Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Вказаний висновок, на думку апеляційного суду, є належним та допустимим доказом у даній справі, що обґрунтовує та доводить розмір заподіяних позивачу збитків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Клопотань про призначення судом експертизи, на спростування згаданого висновку, АТ «СК «ІНГО» в суді першої інстанції не заявляло.

Хоча звіт суб`єкта оціночної діяльності від 19 вересня 2022 року №37133, про який згадує АТ «СК «ІНГО» в апеляційній скарзі, і є письмовим доказом, проте за нормами ЦПК України доказом обставин, для встановлення яких потрібні спеціальні знання, є саме висновок експерта, і цей доказ є пріоритетним по відношенню до оцінки.

А відтак не зазначення судом мотивів відхилення вказаного звіту не впливає на правильність висновків суду першої інстанції.

АТ «СК «ІНГО» також вважає, що оскільки наявний в матеріалах справи висновок експерта не є судовою експертизою в розумінні ст. 106 ЦПК України, тому витрати за проведення цієї експертизи не підлягають відшкодуванню.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 листопада 2023 року у справі №712/4126/22 дійшла висновку, що відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов`язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ.

Тому вказані доводи відхиляються апеляційним судом.

АТ «СК «ІНГО» в апеляційній скарзі зазначає про те, що страхова компанія сплатила позивачу страхове відшкодування у розмірі 22563,06 грн, однак позивач зазначив, що йому було виплачено 22513,06 грн, що свідчить про необґрунтованість позовних вимог.

Вказані доводи не беруться до уваги апеляційним судом, оскільки АТ «СК «ІНГО» не заперечувало проти доказу, наданого позивачем в обґрунтування факту отримання останнім від них коштів в розмірі 22 513,06 грн. Натомість, відповідач надав свій доказ про виплату ОСОБА_1 22 563,06 грн платіжну інструкцію №21009 від 16.12.2022.

По-перше, платіжна інструкція - це розпорядження ініціатора надавачу платіжних послуг щодо виконання платіжної операції, а чи було одержувачем отримано кошти в тій сумі, про яку зазначає АТ «СК «ІНГО» в апеляційній скарзі, доказів не надано.

По-друге, на думку апеляційного суду, доказ фактично отриманого має перевагу над доказом відповідача, адже отримані кошти є дійсним підтвердженням часткового страхового відшкодування.

Сумніви щодо розбіжностей в цій частині спірних правовідносин повинні трактуватися на користь споживача страхових послуг.

Разом з тим, апеляційний суд погоджується з доводами скарги в частині того, що страхове відшкодування повинно зменшуватися на суму франшизи, що залишено судом першої інстанції поза увагою.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що з АТ «СК «ІНГО» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 38 104,39 грн відповідно до висновку експерта від 24.023.2023, і судом встановлено, що страхова компанія виплатила позивачу 22513,06 грн, отже судом правильно встановлена різниця, яка піддягає стягненню з АТ «СК «ІНГО» в розмірі 15591,33 грн.

У ст. 12 згаданого Закону 1961-IV зазначено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування (п. 36.6 ст. 36 Закону №1961-IV).

Так, згідно полісу АР/5727293 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 06.10.2021, розмір франшизи становить 1300 грн.

Із зазначеного можна зробити висновок, що якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася з особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, а шкоди заподіяно майну, то саме страхувальник має компенсувати позивачу суму франшизи.

З рішення суду першої інстанції слідує, що з іншого відповідача ТОВ «Верест» було стягнуто майнову шкоду з урахуванням франшизи, а тому рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру страхового відшкодування, яке підлягає стягненню зі страхової компанії на користь ОСОБА_1 з 15591,33 грн до 14291,33 грн (38104,39 грн 22513,06 грн 1300 грн).

Також заслуговують і на увагу доводи апеляційної скарги з приводу безпідставного стягнення з відповідачів судових витрат в солідарному порядку, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено (абз. 6 п. 35 постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справ»).

Не зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції не оскаржується іншим відповідачем ТОВ «Верест», однак, у зв`язку зі зміною рішення суду першої інстанції та неправильним розподілом цим судом судових витрат рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судовівитрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (п. 3 ч. 2 вказаної статті).

У абз. 5 п. 35 згаданої постанови Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 зазначено, що при повному або частковому задоволенні позову майнового характеру до кількох відповідачів судовий збір, сплачений позивачем, відшкодовується ними пропорційно до розміру задоволених судом позовних вимог до кожного з відповідачів.

З урахуванням зміни апеляційним судом рішення суду першої інстанції, позовні вимоги ОСОБА_1 за результатами розгляду справи підлягають задоволено на 96,7%. При цьому, на 35,5% до відповідача АТ «СК «ІНГО» та на 61,1% до відповідача ТОВ «Верест».

Враховуючи викладене, виходячи із принципу пропорційності, з АТ «СК «ІНГО» на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 381,51 грн, а з ТОВ «Верест» - 656,65 грн.

При цьому апеляційний суд враховує, що стягнутий розмір витрат на правничу допомогу скаржником не заперечувався.

Враховуючи принцип пропорційності, з АТ «СК «ІНГО» на користь позивача підлягає стягненню витрати на правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції, в розмірі 4476,78 грн, а з ТОВ «Верест» - 7698,60 грн.

Беручи до уваги, що вимоги апеляційної скарги задоволено на 6,9%, з ОСОБА_1 на користь АТ «СК «ІНГО» підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 112,60 грн.

Відповідно доп.4ч.1ст.376ЦПК України,підставами длязміни судовогорішення є неправильне застосування норм матеріального права.

Відтак, рішення суду першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутого з АТ «СК «ІНГО» страхового відшкодування та в частині розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 367,374,376, 381,382, 384,389, 390 ЦПК України,

постановив:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області 18 жовтня 2023 року в частині стягнення з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 недоплаченої суми страхового відшкодування змінити, частково задовольнивши позов в цій частині.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 недоплачену суму страхового відшкодування у розмірі 14291 (чотирнадцять тисяч двісті дев`яносто одна) гривні 33 копійок.

Рішення Вінницького міськогосуду Вінницькоїобласті 18жовтня 2023року в частині солідарного стягнення судових витрат змінити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 381 (триста вісімдесят одна) гривні 51 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4476 (чотири тисячі чотириста сімдесят шість) гривень 78 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальність «Верест» на користь ОСОБА_1 судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 656 (шістсот п`ятдесят шість) гривень 65 копійок, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7698 (сім тисяч шістсот дев`яносто вісім) гривень 60 копійок.

У решті рішення суду залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Страхова компанія «ІНГО» судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 112 (сто дванадцять) гривень 60 копійок.

Постанова набирає законної сили із дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Т.Б. Сало

Судді О.В. Ковальчук

Т.М. Шемета