Рішення

від 18.01.2024 по справі 154/3372/23

ВОЛОДИМИР-ВОЛИНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

154/3372/23

2/154/107/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

заочне

18 січня 2024 року Володимир-Волинський міський суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Лутая А.М.,

за участю секретаря судового засідання Жолоб К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Марчуки» про розірвання договорів оренди земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ

Позивач ОСОБА_1 у серпні 2023 року звернувся до суду з вищезазначеним позовом, який обґрунтовує тим, що 01 квітня 2011 року між його дружиною ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Марчуки» (далі ФГ «Марчуки») укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 25.06.2011 в управлінні Держкомзему у Володимирському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №072050004000641. Договір оренди було укладено на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла. Після її смерті позивач успадкував вказану земельну ділянку та зареєстрував за собою право власності на цю ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Крім того позивач зазначив, що 01 квітня 2011 року між ним та ФГ «Марчуки» укладено договір оренди земельної ділянки, який зареєстровано 25.06.2011 в управлінні Держкомзему у Володимирському районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис №072050004000642. Договір оренди було укладено на 15 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. На дату подання позову він є єдиним власником земельної ділянки з кадастровим номером 0720581300:05:001:1301, площею 2,2308 га, та земельної ділянки з кадастровим номером 0720581300:05:001:1304, площею 1,8951 га, які розташовані на території села Бубнів, Володимирського району Волинської області, та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Вказує, що відповідно до договорів оренди земельних ділянок відповідач взяв на себе зобов`язання сплачувати орендодавцеві орендну плату у розмірі 3% від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки, однак вказані умови договорів не виконує, орендну плату останній раз сплачував по двох земельних ділянках за 2014 рік у січні 2015 року. Фактично, орендар сам в односторонньому порядку усунувся від виконання умов договорів оренди землі в повному обсязі, припинивши, спочатку з 2015 року сплачувати орендну плату, а також, добровільно припинивши з 2018 року обробляти та використовувати земельні ділянки за їхнім цільовим призначенням. Оскільки відповідач самовільно істотно порушив умови укладених Договорів оренди землі, це, на думку позивача, є підставою для дострокового їх розірвання в судовому порядку.

На підставі наведеного позивач просить суд розірвати вказані договори оренди земельних ділянок та скасувати рішення про державну реєстрацію права оренди земельних ділянок за ФГ «Марчуки».

Суд своєю ухвалою від 14.08.2023, на підставі вказаної позовної заяви, відкрив провадження у справі та призначив підготовче засідання.

Ухвалою від 16.11.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, проте від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності, в якій представник підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з`явився будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи, причину неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Суд, згідно ст.280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Враховуючи те, що учасники справи в судове засідання не з`явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.

Відповідно положень до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке вона може здійснити шляхом звернення до суду у визначеному ЦПК України порядку (ст. 4 ЦПК України) і що також гарантовано ст.124 Конституції України.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 81 зазначеного вище Кодексу кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 5 ст. 81 ЦПК України).

Під час розгляду цієї цивільної справи судом були створені всі умови для реалізації прав та виконання обов`язків учасниками справи, у тому числі й в частині подання ними доказів.

Так, у судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 1,8951 га з кадастровим номером 0720581300:05:001:1304, що розташована на території с.Бубнів Володимирського району Волинської області.

Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується Державним актом на право власності приватної власності на землю серії ВЛ№613238, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 0720581300:05:001:1304 від 23.12.2021 №НВ-0712432282021, Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

Крім того, позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства загальною площею 2,2308 га з кадастровим номером 0720581300:05:001:1301, що розташована на території с.Бубнів Володимирського району Волинської області, яку він успадкував після смерті своєї дружини ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Право власності на вказану земельну ділянку підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 20.12.2021 року №291235217, витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку кадастровий номер 0720581300:05:001:1301 від 14.12.2021 №НВ-9902919352021, Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку.

З досліджених судом договорів оренди земельних ділянок встановлено, що 01 квітня 2011 року між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФГ «Марчуки» укладені договори оренди землі, предметом яких є земельна ділянка для ведення особистого сільського господарства загальною площею 2,2308 га з кадастровим номером 0720581300:05:001:1301, та земельна ділянка для ведення особистого сільського господарства загальною площею 1,8951 га з кадастровим номером 0720581300:05:001:1304, які розташовані на території с.Бубнів Володимирського району Волинської області.

Відповідно до вказаних договорів Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування вказані земельні ділянки для вирощування сільськогосподарської продукції. Договори укладено строком на 15 років.

Згідно з п.п.9,11 Договорів оренди землі Орендар взяв на себе зобов`язання сплачувати Орендодавцеві орендну плату у розмірі 3 % від нормативно-грошової оцінки земельної ділянки в грошовому вигляді. Орендна плата вноситься до кінця поточного року.

Відповідно до п.39 Договорів умовами розірвання договору в односторонньому порядку є використання земельної ділянки не за цільовим призначенням та не сплата орендної плати.

Проте, всупереч положенням Договору та вимогам чинного законодавства про оренду землі, відповідач належним чином не виконує зобов`язань за Договорами оренди землі, протягом останніх п`яти років не сплачує позивачу у встановленому порядку орендну плату за користування земельними ділянками, а з 2018 року взагалі припинив обробляти та використовувати земельні ділянки за їхнім цільовим призначенням, що підтверджується довідкою Зимнівської сільської ради Володимирського району Волинської області від 07.08.2023 №79.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування вказаних обставин та на підтвердження дотримання ним умов Договорів оренди землі.

Порушення строків виплати орендної плати за користування даною земельною ділянкою вважається порушенням статті 526 ЦК України, відповідно до якої зобов`язання мають виконуватися належним чином, у передбачений договором термін та спосіб.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Законом України «Про оренду землі» визначаються умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, та зобов`язанийприступати довикористання земельноїділянки встроки,встановлені договороморенди землі,зареєстрованим вустановленому закономпорядку, своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Відповідно до п.п. «а», «д» ч.1 ст.141 Земельного Кодексу України підставами припинення права користування земельною ділянкою є :добровільна відмовавід правакористування земельноюділянкою; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України: «Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться».

Отже, аналіз змісту статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» та пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України дає підстави для висновку, що підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати. Зазначені положення закону вимагають систематичної (два та більше випадки) несплати орендної плати, передбаченої договором, як підставу для розірвання договору оренди. При цьому факт несплати орендної плати стосується випадків як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплата у розмірі меншому ніж визначено договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).

Відповідно до статті 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року в справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18) сформульовано такий правовий висновок: «враховуючи, що до відносин, пов`язаних з орендою землі, застосовуються також положення ЦК України, слід дійти висновку, що при вирішенні судом питання щодо розірвання договору оренди землі за обставин систематичного невнесення орендної плати, застосуванню також підлягають положення частини другої статті 651 ЦК України. Відповідна правова позиція була викладена Верховним Судом України також у постанові від 11 жовтня 2017 року в справі № 6-1449цс17 і підстав для відступу від неї, як і від висновку в справі № 910/16306/13, Велика Палата Верховного Суду не вбачає. Стаття 611 ЦК України передбачає різні правові наслідки порушення зобов`язання, до яких належать, зокрема, припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом або розірвання договору, зміна умов зобов`язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди. Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність».

Зазначений підхід до вирішення питання щодо можливості розірвання договору судом з підстави істотності допущеного орендарем порушення договору шляхом систематичної несплати орендної плати є сталим та підтверджується релевантною практикою суду касаційної інстанції. Зокрема, аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17 березня 2021 року у справі № 689/1101/18 (провадження № 61-10292св20), від 27 жовтня 2021 року у справі № 573/1833/20 (провадження № 61-7138св21), від 22 листопада 2021 року у справі № 341/609/20 (провадження № 61-10091св 21), від 24 листопада 2021 року у справі № 357/15284/18 (провадження № 61-13518св21), від 08 грудня 2021 року у справі № 357/452/21 (провадження № 61-7721св21).

Проаналізувавши вказані вище норми Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України «Про оренду землі» та судову практику з цього питання, можна дійти висновку, що взяте відповідачем за договором оренди землі зобов`язання щодо сплати орендної плати повинно виконуватись належним чином та у строки, визначені Договором.

Договір оренди землі може бути розірваний за умови саме систематичної (два та більше випадків) несплати орендної плати, передбаченої договором чи неналежної її сплати, що також є істотним порушенням умов договору, оскільки це позбавляє позивача можливості отримати гарантовані договором кошти у встановлений строк за те, що його земельну ділянку використовує інша особа.

Враховуючи те, що ФГ «Марчуки» належним чином не виконує зобов`язання по сплаті орендної плати, добровільно відмовилося від користування земельними ділянками, воно вважається таким, що порушило зобов`язання, у зв`язку з чим наступають наслідки у вигляді права позивача на розірвання договорів оренди та повернення земельних ділянок.

А тому, суд вважає за необхідне розірвати договори оренди земельних ділянок, укладені 01.04.2011 між ОСОБА_2 , ОСОБА_1 та ФГ «Марчуки».

Щодо вимог позивача про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки за ФГ «Марчуки» суд вважає необхідним зазначити таке.

Відповідно до положень Закону України Про оренду землі право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

Державна реєстрація речових прав та їх обтяжень здійснюється відповідно до Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно доп.1ч.1ст.2вказаного Закону державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченомупунктом 1частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію зміни, припинення речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження повертаються у стан, що існував до відповідної державної реєстрації, шляхом державної реєстрації змін чи набуття таких речових прав, обтяжень речових прав, що здійснюється державним реєстратором або, у випадку скасування рішення Міністерства юстиції України, прийнятого відповідно допункту 1частини сьомої статті 37 цього Закону, посадовою особою Міністерства юстиції України.

За таких обставин скасування державної реєстрації права оренди, є наслідком розірвання договору оренди, на підставі якого було проведено державну реєстрацію такого права, а також є належним та ефективним способом захисту порушених прав позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також слід задовольнити.

Крім того, на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним та документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись ст.ст. 12,81,89,141,265,280,281 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Фермерського господарства «Марчуки» про розірвання договорів оренди земельної ділянки - задовольнити.

Розірвати договір оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 0720581300:05:001:1301, площею 2,2308 га) від 01 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_2 та Фермерським господарством «Марчуки», на підставі якого державним реєстратором «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області, згідно рішення індексний номер 45766859 від 24 травня 2011 року про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, було зареєстровано право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0720581300:05:001:1301, площею 2,2308 га, за Фермерським господарством «Марчуки».

Скасувати рішення державного реєстратора «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Володимир-Волинської міської ради Волинської області, індексний номер 45766859 від 24 травня 2011 року про державну реєстрацію права оренди на земельну ділянку з кадастровим номером 0720581300:05:001:1301, площею 2,2308 га, за Фермерським господарством «Марчуки».

Розірвати договір оренди землі (земельної ділянки кадастровий номер 0720581300:05:001:1304, площею 1,8951 га) від 01 квітня 2011 року, укладений між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Марчуки», на підставі якого в управлінні Держкомзему у Володимирському районі 25 червня 2011 року зареєстровано право оренди за Фермерським господарством «Марчуки», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис № 072050004000642.

Скасувати запис № 072050004000642, вчинений 25 червня 2011 року в управлінні Держкомзему у Володимирському районі, на підставі якого зареєстровано право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 0720581300:05:001:1304, площею 1,8951 га, за Фермерським господарством «Марчуки».

Стягнути з Фермерського господарства «Марчуки» на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147,20 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку для подання заяви про перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо всудовому засіданнібуло оголошенолише вступнута резолютивнучастини судовогорішення абоу разірозгляду справи(вирішенняпитання)без повідомлення(виклику)учасників справи,зазначений строкобчислюється здня складенняповного судовогорішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення суду складено 29.01.2024.

Інформація щодо учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Фермерське господарство «Марчуки», код ЄДРПОУ 36709189, адреса місцезнаходження: с. Менчичі, Володимирський район Волинська область.

Головуючий А.М.Лутай