Справа № 156/1266/23
Провадження № 2/156/49/24
Рядок статзвіту № 60
Р І Ш Е Н Н Я
і м е н е м У к р а ї н и
26 січня 2024 року Іваничівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Бєлоусова А.Є.,
з секретарем судових засідань Степанець Т.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
в с т а н о в и в :
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_3 звернулася до суду іззазначеним позовом.Позивачка зазначає,що 15.12.2017 ОСОБА_4 ,який єїї батьком,склав заповіт.Заповіт булонотаріально нотаріусомІваничівської державноїнотаріальної конториІваничівського районуВолинської областіКононенко Л.С.Згідно зцим заповітом ОСОБА_4 ,на випадоксвоєї смертівсе своємайно,де бвоно небуло таз чогоо нескладалося,все те,що буденалежати йомуна деньсмерті іна якевін матимеправо позакону,заповів ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці74роки помер ОСОБА_4 ,про щовиконавчим комітетомПавлівської сільськоїради Іваничівськогорайону Волинськоїобласті буловидано відповіднеСвідоцтво просмерть таскладено відповіднийактовий запис№2в Книзіреєстрації смертейвід 09.01.2020.Саме післясмерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина,спадкоємцем якоїє позивачказгідно ззаповітом нотаріуса.Померлий ОСОБА_4 був власникомнерухомого майна:будинку знадвірними будівлямита спорудамиза адресою: АДРЕСА_1 , таземельних ділянок,кадастрові номери:07211551:04:000:0040та 07211551:11:000:0068для веденняособистого селянськогогосподарства площею4,51га,яка розташована-адміністративно територіальнаодиниця:Волинська обл.,Іваничівський р-н.,територія Іваничівськоїселищної ради та земельною ділянкою, кадастровий номер: 0721155100:00:001:0198 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на спадкове майно, спадкоємцем вказаного майна є позивачка згідно з заповітом померлого.
Однак, у встановлений законодавством строк, тобто протягом шести місяців з дня відкриття спадщини, позивачка заяви до нотаріуса не подала, оскільки у зв`язку із розповсюдженням пандемії короновірісу в Україні був обмежений прийом у нотаріусів. Окрім того, позивачка була необізнаною в чинному законодавстві України стосовно питань спадкування та вважала, що фактично прийняла спадщину. Враховуючи наведене позивачка не мала змоги вчасно протягом шестимісячного строку, визначеного законом, подати заяву для прийняття спадщини.
Позивачка ОСОБА_1 та її представниця ОСОБА_3 були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, однак для участі у судовому засіданні не прибули. Представниця надала письмову заяву про розгляд справи без її участі та без участі позивачки, на позовних вимогах наполягає та просить їх задовольнити.
Відповідчка ОСОБА_2 для участі в судовому заіданні не прибула, однак надіслала на адресу суду клопотання в якому просила проводити розгляд справи за її відсутності, не заперечувала щодо задоволення позову.
Представник відповідача(Іваничівськоїселищної радиВолодимирського району Волинської області), належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду цивільної справи, для участі в судовому засіданні не прибув. Від заступника селищного Голови Віктора Березюка надійшла заява з проханням розглянути справу без участі представника відповідача та про відсутність заперечень щодо задоволення позову; відповідач позов визнав.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів. Сторони скористалися наданим їм правом та, відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, заявили клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності. Відтак, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши зібрані в справі докази, всебічно і повно з`ясувавши всі обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши письмові докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив фактичні обставини та відповідні їм цивільні правовідносини.
Судом встановлено, що згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим виконавчим комітетом Павлівської сільської ради Іваничівського району Волинської області 09.01.2020, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.14)
Згідно із повторним свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим відділом реєстрації актів громадського стану Іваничівського районного управління юстиції, батьками позивачки є ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (а.с.12) Згідно із заповітом ОСОБА_5 , на випадок своєї смерті все своє майно, де б воно не було та з чого о не складалося, все те, що буде належати йому на день смерті і на яке він матиме право по закону, заповів ОСОБА_1 (а.с.13)
Згідно з інформацією з додатку «Реєстру нерухомості» ОСОБА_4 належав житловий будинок по АДРЕСА_1 (а.с.15)
Згідно з державним актом на право приватної власності на землю ОСОБА_4 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 4,51 га., надана для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Іваничівської селищної ради Володимирського району Волинської області. (а.с.17)
Згідно з Витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.11.2020 ОСОБА_4 належала земельна ділянка, кадастровий номер: 07211551:04:000:0040 та 07211551:11:000:0068 для ведення особистого селянського господарства площею 4,51 га, яка розташована на території Іваничівської селищної ради. (а.с.19-22)
Згідно звитягом зДержавного реєструречових правна нерухомемайно прореєстрацію правта їхобтяжень від27.12.2013 ОСОБА_4 належала земельна ділянка, кадастровий номер: 0721155100:00:001:0198 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, загальною площею 0,15 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.24-25)
Згідно з довідкою, виданою керуючою справами (секретарем) виконкому Павлівської сільської ради Гусар О.М., після смерті ОСОБА_4 спадкоємницями є ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Спадкодавець був зареєстрований та проживав в будинку АДРЕСА_2 . Заповіт від імені ОСОБА_4 у виконавчому комітеті Павлівської сільської ради не посвідчувався. (а.с.26) 23.11.2023 позивачка звернулася до Іваничівської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_4 . Постановою завідувачки Іваничівською державною нотаріальною конторою Волинської області Кононенко Л.С. від 23.11.2023 позивачці було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, у зв`язку із пропуском позивачкою встановленого ст. 1270 ЦПК України строку для подання заяви про прийняття спадщини (а.с.27-28).
Позивачка має намір прийняти та отримати в нотаріальній конторі свідоцтво про право на спадщину, однак на теперішній час позбавлена можливості реалізувати своє право. Разом з тим, у позасудовому порядку позивачка вирішити це питання не має можливості.
Статтею 1272 ЦК України передбачені наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Відповідно до ч.3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.
Після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_1 не мала змоги належним чином, своєчасно, протягом шести місяців з дня смерті спадкодавиці звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, оскільки не знала про порядок та строки спадкування та вважала що фактично прийняла спадщину.
Вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини; спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою; для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ст. 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рима, 1950) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини у статті 6 Конвенції, якою передбачено право на справедливий суд, не встановлено вимоги до держав засновувати апеляційні або касаційні суди. Там, де такі суди існують, гарантії, що містяться у вказаній статті, повинні відповідати також і забезпеченню ефективного доступу до цих судів (пункт 25 рішення у справі «Делькур проти Бельгії» від 17 січня 1970 року та пункт 65 рішення у справі «Гофман проти Німеччини» від 11 жовтня 2001 року).
Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в пункті 1 статті 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.
Тобто Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.
Гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право на справедливий суд включає в себе принцип доступу до суду, ефективність якого обумовлюється тим, що особі має бути забезпечена можливість звернутися до суду за вирішенням певного питання, і що держава не повинна чинити правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.
При цьому, вирішуючи питання поважності причин пропущення шестимісячного строку, визначеного ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має враховувати, що такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.
Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.
Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети. Ця позиція кореспондується з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 жовтня 2018 року (справа № 681/203/17-ц провадження № 61-26164св18).
Прецендента практика ЄСПЛ вказує на принцип «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах: «Беєлер проти Італії», «Онер`їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі»). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, що зачіпають майнові інтереси.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі «Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції «майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі «Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов`язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи принцип автономного тлумачення понять, застосований у практиці Європейського суду з прав людини, отримане (хоча і не оформлене належним чином) спадкове майно охоплюється поняттям «майно» в розумінні ст. 1 Першого протоколу.
Суд враховує, що наслідки пропущення позивачкою строку для прийняття спадщини будуть непропорційними, оскільки позивачка втратить право на спадкування майна, яке залишилося після смерті спадкодавиці, і втрата спадкового майна будуть для позивачки надмірним тягарем, при цьому буде порушено баланс між інтересами держави та фізичної особи.
Суд враховує також роз`яснення, які містяться в п. 24 ППВСУ від 30.05.2008 № 7, згідно з якими поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Таким чином, отримані у справі докази, їхня належна оцінка заслуговують на увагу та вказують на наявність підстав для задоволення позову про визначення додаткового строку на прийняття спадщини. Суд вважає за можливе визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, який буде достатнім для подання заяви про прийняття спадщини.
Керуючись ст. 1258, 1261, 1268, 1272 ЦК України, ст. 12, 13, 81, 265 ЦПК України, суд
у х в а л и в :
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,Іваничівської селищноїради Володимирськогорайону Волинськоїобласті провизначення додатковогостроку дляподання заявипро прийняттяспадщини - задовольнити повністю.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк тривалістю два місяці, з дня набрання цим судовим рішенням законної сили, для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження: нарішення суду,якщо апеляційнаскарга поданапротягом тридцятиднів здня врученняйому повногорішення суду.Строк наапеляційне оскарженняможе бутитакож поновленийв разіпропуску зінших поважнихпричин,крім випадків,зазначених участині другійстатті 358ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Інформація щодо сторін та інших учасників справи:
позивачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ;
представниця позивачки: адвокат Колодійчук Наталія Володимирівна, адреса: АДРЕСА_3 ;
відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач 2: Іваничівська селищна рада Володимирського району Волинської області, місцезнаходження: вул.Незалежності,12смт.Іваничі,Володимирський район, Волинська область; ідентифікаційний код юридичної особи: 04335186.
Суддя А. Є. Бєлоусов
Суд | Іваничівський районний суд Волинської області |
Дата ухвалення рішення | 26.01.2024 |
Оприлюднено | 31.01.2024 |
Номер документу | 116603239 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них за заповітом |
Цивільне
Іваничівський районний суд Волинської області
Бєлоусов А. Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні