Ухвала

від 29.01.2024 по справі 914/3658/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

29.01.2024 Справа№914/3658/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни Горецької, розглянув заяву позивача про забезпечення позову у справі

за позовом: Фізичної особи- підприємця Яріш Сергія Васильовича,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1",

про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Фізичної особи - підприємця Яріш Сергія Васильовича до Товариства з обмеженою відповідальністю "Львів-Буд 1" про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 19.12.2023 відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

За вх. №363/24 від 25.01.2024 надійшла заява представника позивача про забезпечення позову.

Вказана заява обґрунтована тим, що у власності відповідача відсутнє будь яке нерухоме майно, а статутний капітал становить лише 2 000,00 грн. ТОВ «Львів-Буд 1» є боржником перед АТ «Перший український міжнародний банк», строк виконання основного зобов`язання 17.01.2029, що вказує на тривалий характер відносин сторін. Також позивач стверджує, що у відповідача на банківських рахунках наявні кошти, якими можна покрити заборгованість, однак останній ухиляється від виконання своїх зобов`язань.

Розглянувши вказану заяву, суд приходить до обґрунтованого переконання про відмову в задоволенні такого виходячи з наступного.

За приписами ст. 136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Перелік заходів забезпечення позову, викладений в пунктах 1-10 частини 1 ст. 137 ГПК України. Згідно п. 1 ч. 1 цієї статті позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до положень частин 5, 6 статті 140 ГПК України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення.

Заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 140 ГПК України).

Питання задоволення заяви про застосування заходів забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку окремо, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити висновок про те, що невжиття таких заходів матиме наслідки, визначені у ч. 2 ст. 136 ГПК України.

Забезпечення позову є засобом запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, тому у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника; забезпечення збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги; імовірність настання вищезазначених негативних наслідків в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Виходячи зі змісту чинного процесуального закону, забезпечення позову це, по суті, обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

За загальним правилом, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтована вірогідність утруднення або неможливість виконання майбутнього рішення суду або ефективного захисту прав або інтересів позивача у разі невжиття заходів забезпечення позову.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України.

Таким чином, заявник має довести (додати до заяви) наявність тих обставин, на підставі яких він просить вжити заходи до забезпечення позову, тому питання про наявність підстав для вжиття заходів до забезпечення позову вирішується виходячи з тих документів, які додані до заяви.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання, після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та надання суду відповідних доказів не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Позивач вказує на недобросовісність відповідача в частині оплати заборгованості, мізерний статутний капітал товариства та відсутність нерухомого майна, однак вказані факти не є беззаперечною підставою для забезпечення позову. Крім того господарська діяльність передбачає певні ризики, в тому числі при укладенні та виконанні договорів.

Суд зазначає, що вищевикладене не є підтвердженням того, що боржник вчиняє дії що свідчать про ухилення від виконання рішення суду у майбутньому.

Так, жодних доказів на підтвердження обставин того, що грошові кошти, які є у боржника на момент пред`явлення заяви до нього, можуть зникнути, зменшитись за кількістю, до заяви не приєднано. Заявником взагалі не надано доказів на підтвердження того, що відповідач здійснив, здійснює чи має намір здійснити будь-які дії, спрямовані на витрачання коштів з метою ухилення від виконання зобов`язання.

Саме лише посилання на потенційну можливість ухилення боржника від виконання грошових зобов`язань без відповідного доказового обґрунтування, зокрема, доказів витрачання коштів, не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

Порушення відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем не є підставою для застосування заходів забезпечення позову, оскільки такі заходи застосовуються не в залежності від наявності у відповідача заборгованості, а в залежності від наявності належних та допустимих доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Невиконання відповідачем зобов`язань за договором стало підставою для звернення позивача до суду і саме ці вимоги є предметом розгляду у даній справі.

Крім того заявник стверджує про наявність коштів на банківських рахунках відповідача, чим в свою чергу підтверджує можливість проведення розрахунків, однак не наводить жодних доказів на підтвердження вчинення дій на шкоду кредитору. Крім того заявник вказує на часткові оплати заборгованості.

Припущення позивача не підтверджені жодними доказами.

Саме лише посилання в заяві на потенційні ризики, без наведення відповідного обґрунтування, не є достатньою підставою для задоволення заяви.

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що заявником належним чином не обґрунтовано та не подано достатніх доказів на підтвердження того, яким чином не вжиття заходу забезпечення позову в майбутньому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду за позовом заявника за умови його задоволення. У заяві про забезпечення позову викладені лише припущення заявника щодо ймовірності вчинення відповідачем заходів, які ускладнять або унеможливлять виконання судового рішення.

У разі задоволення позову виконання рішення суду може бути здійснено в примусовому порядку із застосуванням заходів примусового виконання рішень, передбачених законом.

Розглянувши подану позивачем заяву про забезпечення позову, суд зазначає, що всупереч положенням ст. 74, 76, 77 Господарського процесуального кодексу України позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено наявності підстав для забезпечення позову, тому суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Судовий збір, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про судовий збір» та ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на заявника.

Керуючись статтями 2, 136 - 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви Фізичної особи підприємця Яріш Сергія Васильовича про забезпечення позову у справі № 914/3658/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені статтями 255-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Горецька З.В.