Рішення

від 17.01.2024 по справі 914/2872/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2024 Справа № 914/2872/23

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ»,

до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»

про: стягнення 3 339 708,02 грн.,

представники

позивача: Уштан А.В.

відповідача: не з`явився,

ВСТАНОВИВ

26.09.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ» до відповідача: Дочірнього підприємства «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» про стягнення 3 339 708,02 грн.

02.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 01.11.2023р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою; викликати представників сторін у підготовче засідання.

Хід справи викладено в ухвалах суду і відображено в протоколах судових засідань.

У підготовчому засіданні 22.11.2023р. суд постановив протокольну ухвалу відповідно до якої, зокрема, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів та відкласти розгляд справи на 06.12.2023р.

У підготовчому засіданні 03.01.2024р. суд постановив протокольну ухвалу відповідно до якої ухвалив закрити підготовче провадження та призначити розгляд спору по суті на 17.01.2024р.

Суть спору та правова позиція учасників справи.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати поставленого позивачем товару, зокрема, тим, що відповідачем не здійснено оплату за отриманий товар в повному обсязі та у встановлені договором строки.

Відповідач правом на подання відзиву не скористався.

За результатами дослідження наданих позивачем доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:

04.08.2021 року між Приватним акціонерним товариством «ЗАВОД «ФРЕГАТ» (Постачальник/Позивач) та Дочірнім підприємством «Львівський дорсервіс» ВАТ «ДАК «Автомобільні дороги України» (Покупець/Відповідач) був укладений договір поставки за № 10 (далі по тексту - Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупця, а Покупець зобов`язується прийняти і оплатити (код ДК 021:2015:34920000-2) дорожнє обладнання (металеве бар`єрне огородження) (надалі іменується- «Товар»), найменування, кількість, асортимент, ціна за одиницю та інші дані якого визначені у Специфікації (Додаток № 1) до даного Договору.

Цjна Договору становить 7 629 000,00 грн., в тому числі ПДВ - 1 271 500, 00 грн., що станом на дату укладення Договору дорівнює загальній вартості Товару. ( п.3.1 Договору).

Розрахунки за поставлений Товар проводяться шляхом: попередньої оплати Товару або на умовах відстрочки платежу 30-60 календарних днів з дня поставки Товару та погоджуються в Специфікаціях на кожну партію товару. (п.4.1 Договору).

Згідно Специфікації №1 (Додаток №1 до Договору поставки №10 від 04.08.2021р.) Постачальник здійснює поставку Товару на загальну суму 7 629 000,00 грн., а Покупець на умовах відстрочки 30-60 календарних днів з дня поставки Товару оплачує Товар.

На виконання умов Договору, Постачальник здійснив 13.08.2021р поставку Товару - металевого бар`єрного огородження на загальну суму 1 156 863,66 грн., а Покупець прийняв Товар, що підтверджується накладною №603 від 13.08.2021р.

Постачальник здійснив 14.09.2021р. поставку Товару на загальну суму 1 236 545,28 грн., а Покупець прийняв Товар, що підтверджується накладною №709 від 14.09.2021р.

Матеріали справи містять відповідні товарно-транспортні накладні: №413 від 13.08.2021р. та №477 від 14.09.2021р.

Відповідно до умов Договору та Специфікації №1, термін розрахунку за поставку першої партії Товару на загальну суму 1 156 863,66 грн. настав 12.10.2021р., за другу партію Товару на загальну суму 1 236 545,28 грн. - настав 13.11.2021р.

Позивач у позовній заяві стверджує про наступне.

Відповідачем було здійснено 30.12.2021р. платіж на суму 200 008,94 грн. з порушенням термінів, визначених Договором.

Незважаючи на те, що граничний строк розрахунку за поставлений Позивачем Товар за Договором минув, Відповідач так і не розрахувався з Позивачем за поставлений Товар, в результаті чого утворилась заборгованість в сумі 2 193 400,00 грн.

Акти звірки взаємних розрахунків за Договором було неодноразово направлено Відповідачу проте підписаних Відповідачем не було повернуто. За актом звірки взаємних розрахунків за Договором поставки станом на 13.09.2023р. заборгованість складає -

2 193 400,00 грн.

Керуючись розділом 9 Договору, Позивачем направлено Відповідачу претензію за вих. №253-2666 від 03.12.2021р., щодо прострочення оплати за поставку Товару за Договором поставки від 04.08.2021 року №10 на суму 2 554 326,58 грн. (з урахуванням штрафних санкцій), відповідь на яку не отримано.

29.06.2023 року Позивачем направлено повторно Відповідачу претензію за вих. №253-757 щодо прострочення оплати за поставку Товару за Договором поставки від 04.08.2021 року №10 на суму 2 518 276,79 грн. (з урахуванням штрафних санкцій), відповідь на яку також не отримано.

Умовами Договору поставки №10 від 04.08.2021 року (п.7.3.7 Договору) передбачена відповідальність за порушення строків оплати: пеня в розмірі 0,05 % від суми боргу за кожен день прострочення та штраф в розмірі 5 % від суми боргу (сплачується одноразово).

Позивачем нарахована пеня за прострочення оплати за поставлений Товар в сумі 205306,35 грн. та штраф в сумі 119 670,44 грн.

Позивач також здійснив нарахування до стягнення з Відповідача суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми. За розрахунками Позивача за період з 13.10.2021р по 13.09.2023р. такі склали 124 336,00 грн.-3% річних та 696 995,23 грн. інфляційних втрат.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно із ст.11 Цивільного Кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У відповідності до ст. 509 ЦК України та ст.173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ч.1 ст. 193 ГК України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За приписами п. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Отже, змістом взаємних договірних зобов`язань сторін є обов`язок позивача поставити відповідачу обумовлений договором товар належної якості та кількості, який породжує обов`язок відповідача прийняти зазначений товар та оплатити за нього встановлену договорами вартість у встановлений договором строк.

Як встановлено судом, між сторонами існували господарські відносини, які виникли на підставі Договору поставки №10 від 04.08.2021р.

Судом встановлено, що згідно наявних в матеріалах справи видаткових накладних та супровідних документів до них, позивачем передано у власність відповідачу обумовлений Договором Товар на загальну суму 2 393 408,94 грн., які підписано без зауважень.

Як ствердив Позивач, Відповідачем було здійснено 30.12.2021р. платіж на суму 200008,94 грн. з порушенням термінів визначених Договором.

Відповідачем не було надано суду будь-яких заперечень щодо факту отримання ним від Позивача Товару.

Доказів виконання зобов`язань перед Позивачем у повному обсязі Відповідач суду не надав.

З матеріалів справи та наявних доказів у сукупності слідує, що право Позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним Відповідачем.

Враховуючи, що строк оплати за поставлений Товар настав, ненадання Відповідачем контрозрахунку заборгованості, враховуючи відсутність доказів оплати в повному обсязі, вимога Позивача про стягнення заборгованості за Договором поставки Товару підлягає задоволенню, а саме у розмірі 2 193 400,00 грн., оскільки матеріалами справи підтверджується поставка товару Відповідачу на вказану суму.

Враховуючи встановлені вище обставини, не спростовані Відповідачем, суд доходить висновку про обгрунтованість позовних вимог і наявність у Позивача права на отримання від Відповідача грошових коштів у розмірі неоплаченої вартості товару.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися, як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Також слід зазначити, що Велика Палата Верховного Суду вказала, що одночасне стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань не лише не заборонено, але й передбачено ч.2 ст.231 ГК України. Відповідну правову позицію викладено в постанові від 01.06.2021р. у справі №910/12876/19.

Водночас щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу.

Тому, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст.61 Конституції України, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України, пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст.230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності.

Згідно з ч.2 ст.343 ГК України і ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» від 22.11.1996р. №543/96-ВР (зі змінами), платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім суми основної заборгованості, Позивач просить стягнути з Відповідача 205 306,35 грн. пені, 119 670,44 грн. - 5% штрафу, 124 336,00 грн. - 3% річних, 696 995,23 грн. інфляційних втрат

Суд перевірив розрахунок нарахованих сум (із врахуванням наведених вище умов договору, приписів чинного законодавства України) та дійшов висновку, що такі нараховано правомірно, підставно та вірно, відповідно зазначені суми підлягають стягненню з Відповідача.

Позивачем доведено суду обґрунтованість заявлених позовних вимог належними та допустимими доказами у справі.

Матеріали справи не містять заперечення Відповідача проти позовних вимог, доказів сплати суми основного боргу та мирного врегулювання спору.

Відповідно до статей 73, 74, 81 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020р. № 129/1033/13-ц, принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що наявними у справі достовірними та належними доказами підтверджується обставина порушення Відповідачем прав Позивача щодо отримання своєчасної плати за Товар. Відповідач у свою чергу доказів на спростовування такої обставини не подав, доказів сплати заборгованості також не надав. Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню у заявленому та встановленому вище розмірі.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

Сплачена Позивачем сума судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №38791 від 14.09.2023р. на суму 50 095,63 грн.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають до задоволення, тому витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача, а саме у сумі 50 095,62 грн.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Дочірнього підприємства «Львівський дорсервіс» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (місцезнаходження: Україна, 81440, Львівська обл., Самбірський р-н, місто Рудки, ВУЛ. САМБІРСЬКА, будинок 21; ідентифікаційний код - 31803425) на користь Приватного акціонерного товариства «ЗАВОД «ФРЕГАТ», (місцезнаходження: Україна, 55210, Миколаївська обл., місто Первомайськ, ВУЛИЦЯ КОРАБЕЛЬНА, будинок 50/1; ідентифікаційний код - 14312387) заборгованість за договором поставки №10 від 04.08.2021 року у розмірі 3 339 708,02 грн., з яких: 2 193 400,00 грн. основної заборгованості, 205 306,35 грн. пені, 119 670,44 грн. - 5% штрафу, 124 336,00 грн. - 3% річних, 696 995,23 грн. інфляційних втрат та 50 095,62 грн. судового збору.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Повний текст рішення складено 29.01.24 р.

Суддя Король М.Р.