Рішення

від 22.01.2024 по справі 914/2450/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.01.2024 Справа № 914/2450/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач», м. Львів,

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Реді Надії Омелянівни , с.Холодноярівка Пустомитівського району Львівської області,

про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 98'050,23 грн,

та за зустрічним позовом: Фізичної особи-підприємця Реді Надії Омелянівни , с. Холодновідка Пустомитівського району Львівської області,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач», м. Львів,

про стягнення 146'809,31 грн,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом): О. Брикар,

від відповідача (позивача за зустрічним позовом): Н. Копцюх.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач» до Фізичної особи-підприємця Реді Надії Омелянівни про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 98'050,23 грн. У позовній заяві позивач також зазначив, що очікує понести витрати за надання правової допомоги у розмірі 10'000,00 грн.

Ухвалою суду від 17.08.2023 (суддя О. Щигельська) позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження.

04.09.2023 ФОП Редя Н.О. подано відзив та зустрічну позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач» про стягнення заборгованості за договором оренди №21/04 від 10.12.2022 року в загальному розмірі 146'809,31 грн, з яких 136'295,77 грн сума основного боргу, 8'241,43 грн інфляційних втрат та 2'272,11 грн 3% річних. У заяві також відповідач зазначив, що очікує понести витрати за надання правової допомоги у розмірі 15'000,00 грн, докази про що буде подано у порядку ч.8 ст.129 ГПК України.

Ухвалою суду (суддя О. Щигельська) від 07.09.2023 зустрічну позовну заяву прийнято до розгляду з первісним позовом.

17.10.2023 через відпустку у зв`язку із вагітності та пологами судді О. Щигельської (наказ голови суду №05-13/52 від 16.10.2023) на підставі розпорядження керівника апарату суду №367 від 17.10.2023 проведено повторний автоматизований розподіл судової справи №914/2450/23, внаслідок якого визначено суддю Б. Яворського для розгляду даної справи.

Ухвалою від 18.10.2023 справу №914/2450/23 прийнято до розгляду та розпочато розгляд справи спочатку; зазначено, що підготовче засідання відбудеться 19.10.2023. Подальший хід розгляду справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

Протокольною ухвалою від 18.12.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 22.01.2024, про що повідомлено сторін під розписку.

Представник позивача за первісним позовом у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив відмовити у задоволенні зустрічного позову та стягнути суму понесених витрат на правову допомогу.

Відповідач за первісним позовом участь повноважного представника у судове засідання забезпечив, проти первісного позову заперечив з підстав, наведених у відзиві на первісний позов, зустрічний позов просив задоволити та стягнути понесені витрати на правову допомогу.

Аргументи позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом).

Предметом первісного позову є вимога про стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 98'050,23 грн. Позивач, зокрема, вказував, що між сторонами обговорювалась можливість укладення договору оренди, однак такого договору не було укладено, майно у користування позивача не передавалося, а тому, на думку товариства, наявні підстави вважати, що грошові кошти в сумі 98'050,23 грн, які було перераховано на користь ФОП, є такими, що набуті без достатньої правової підстави.

Аргументи відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом).

Предметом зустрічного позову є вимога про стягнення з ТОВ «Львівбудпостач» боргу за договором оренди №21/04 від 10.12.2022 року в загальному розмірі 146'809,31 грн. За твердженням Н. Реді, здійснені товариством оплати в сумі 98'050,23 грн були спрямовані на виконання умов договору оренди №21/04 від 10.12.2022, за яким у товариства наявна заборгованість. Факт оренди приміщення за договором підтверджується як даними оплатами, так і оплатою товариством послуг з електропостачання, про що свідчить лист ТОВ «Львівенергозбут» №910-2023-3909 від 18.09.2023 та докази оплати відповідних послуг. Інших договорів оренди між сторонами не укладалося.

У судовому засіданні 22.01.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

10 грудня 2021 року ФОП Редя Н.О. (орендодавець) та ТОВ «ЛЬВІВБУДПОСТАЧ» (орендар) укладено договір оренди будівлі №21/04, відповідно до умов якого у порядку та на умовах, визначених договором, орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне володіння та користування будівлю, що визначена у цьому договорі. Адреса будівель, що передається за договором : Львівська обл. с.Суховоля, вул.Липова, 9 б та вул.Липова, 9 с . Загальна площа будівель становить 373,70 м2 (120,50м2 та 286,70 м2). Кадастровий номер земельної ділянки на якій знаходиться будівля: 4620987700:04:000:0135.

За умовами п.2.1 договору будівля передається за актом прийому-передачі.

Орендна плата та розрахунки за договором погоджені сторонами у розділі 5 договору. Так, розмір місячної орендної плати складає суму у гривнях еквівалентом 350,00 доларів США. Курс визначається як середній між купівлею та продажею у АТ «Приватбанк». Розрахунок між сторонами може здійснюватися також в іноземній валюті. Орендна плата сплачується орендарем не пізніше 25 числа розрахункового місяця на рахунок орендодавця (п.5.3 договору).

За змістом п.5.4 та п.5.5 договору орендна плата починає нараховуватись виключно з 01 березня 2022 року, до цього моменту орендар виконує оснащення будівлі для подальшого її використання. До складу орендної плати не входять витрати на утримання будівлі (зокрема, комунальних послуг, послуг з управління об`єктом нерухомості)

Строк цього договору починає свій перебіг з моменту його підписання 2021 року та закінчується 01 листопада 2024 року. Сторони погодили, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору (п.8.1 та п.8.3 договору).

10.12.2021 сторони підписали акт прийому-передачі будівлі, що є предметом договору оренди.

ФОП Н. Редя стверджує, що на виконання укладеного договору товариство здійснювало оплату несвоєчасно та не у повному обсязі. Вказане підтверджується випискою по особовому рахунку орендодавця з сумами та датами здійснених оплат.

25.08.2023 складено акт огляду будівлі за адресою: Львівська область, с.Суховоля, вул.Липова, 9б , 9с, 9є , що належить на праві власності ФОП Реді Н.О.

18.09.2023 ТОВ «Львівенергозбут» повідомило про розмір здійснених оплат ТОВ «Львівбудпостач» за надані послуги з електропостачання (копія листа №910-2023-3909 з платіжними документами долучені до матеріалів справи).

ТОВ «Львівбудпостач» на користь ФОП Редя Н.О. здійснено оплати на загальну суму 98'050,23 грн, а саме: №74 від 07.07.2022 на суму 15'356,25 грн; №91 від 28.07.2022 на суму 15'356,25 грн; №109 від 23.09.2022 на суму 19'198,52 грн; №128 від 17.10.2022 на суму 19'198,52 грн.; №138 від 28.10.2022 на суму 6'742,17 грн; №89 від 08.12.2022 на суму 19'198,52 грн.; та №14 від 02.03.2023 на суму 3'000,00 грн. У наведених інструкціях у розділі призначення платежу зазначено: «оплата за оренду приміщення (за червень 2022/ липень 2022/ серпень2022/ жовтень 2022 та листопад 2022 відповідно) згідно договору №2205-01 від 31.05.2022…» та «за оренду земельних ділянок за 2022 рік згідно договору №2205-01 від 31.05.2022 року без ПДВ».

Позивач за зустрічним позовом зазначив, що сума заборгованості відповідача за зустрічним позовом за оренду будівлі становить 136'295,77 грн., і така визначена з урахуванням здійснених відповідачем часткових оплат у розмірі 98'050,23 грн. Інформував, що підписаний сторонами акт приймання-передачі будівлі стосується договору оренди від 10.12.2021, зазначена дата договору 19.12.2021 є опечаткою, оскільки в акті вказана дата його складення - 10.12.2021 (день укладення договору оренди).

За неналежне виконання відповідачем за зустрічним позовом свого обов`язку щодо оплати вартості отриманого товару позивачем за зустрічним позовом нараховано 8'241,43 грн індексу інфляції та 2'272,11 грн 3% річних, які просить стягнути з товариства.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору оренди будівлі №21/04 від 10.12.2021. Доказів розірвання договору або визнання його недійсним матеріали справи не містять. Даний договір, а також акт приймання-передачі приміщення в оренду підписаний ФОП Редя Н.О. та ТОВ «Львіввудпостач». Представник позивача не заперечив факт підписання означеного договору та акту.

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отримане у найм майно.

Відповідно до ч.1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом (частина 6 статті 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

За змістом частини першої статті 760 ЦК України предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За статтею 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Положеннями п.5.1 - 5.4 договору сторони погодили, що розмір місячної орендної плати складає суму у гривнях еквівалентом 350,00 доларів США. Курс визначається як середній між купівлею та продажею у АТ «Приватбанк». Орендна плата починає нараховуватись виключно з 01 березня 2022 року та сплачується орендарем не пізніше 25 числа розрахункового місяця на рахунок орендодавця.

Суд не бере до уваги твердження позивача за первісним позовом про те, що хоча договір у грудні 2021 року і був підписаний, але у подальшому сторони досягли інших домовленостей і уклали влітку 2022 року інший договір оренди, однак такий не виконувався, а всі оплати, які здійснювало товариство у 2022 році, - це оплати у рахунок майбутньої оренди нерухомого майна, якої так і не було. Така позиція ТОВ «Львівбудпостач» не підтверджується жодними доказами. Натомість матеріали справи свідчать про протилежне.

Тому суд погоджується із твердженнями позивача за зустрічним позовом, що здійснені товариством оплати слід було зараховувати в суму заборгованості за договором оренди будівлі №21/04 від 10.12.2021, адже інших правовідносин між сторонами не виникало. Товариством не надано доказів того, що за договором №21/04 від 10.12.2021 здійснювались інші платежі. Крім того, судом встановлено, що товариством, окрім орендної плати також сплачувались послуги з оплати електроенергії (договір про постачання електричної енергії №0416300, особовий рахунок НОМЕР_1 ), що також свідчить використання приміщення товариством. Відтак, суд дійшов висновку, що товариство не виконало взятих на себе зобов`язань у повному обсязі щодо сплати орендних платежів у строки та розмірі, визначені у договорі оренди будівлі №21/04 від 10.12.2021, за користування майном.

Вказане свідчить про неналежне виконання договірних зобов`язань зі сторони відповідача за зустрічним позовом. Відтак, вимога про стягнення з ТОВ «Львівбудпостач» 136'295,77 грн заборгованості за договором підлягає задоволенню, а у задоволенні первісного позову суд відмовляє, оскільки між сторонами існували договірні відносини і підставою для оплати товариством коштів був договір оренди будівлі №21/04 від 10.12.2021.

Щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Згідно частини 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Пунктом 1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зверталась увага, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Відтак, нарахування 3% річних повинен здійснюватися з урахуванням дня сплати заборгованості.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч.5 ст.254 ЦК України).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, із врахуванням наведених положень цивільного законодавства та здійснених товариством оплат, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягає 2'258,71 грн 3% річних та 4'902,96 грн інфляційних втрат.

Оскільки відповідач за зустрічним позовом доводів позивача не спростував, не надав суду належних та допустимих доказів про наявність інших обставин ніж ті, які досліджені в ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічних позовних вимог.

СУДОВІ ВИТРАТИ

Сплата позивачем за первісним позовом судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 180 від 08.08.2023.

Сплата позивачем за зустрічним позовом судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується квитанцією № 0.0.3176299848.1 від 01.09.2023.

Згідно п.2 ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відтак, витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову залишаються за товариством. При цьому, Законом України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір у розмірі 2'684,00 грн визначений мінімальною ставкою при зверненні із позовною заявою до суду у 2023 році, тому суд при розподілі судових витрат за зустрічним позовом покладає на відповідача за зустрічним позовом судовий збір у розмірі 2'684,00 грн.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

У зустрічній позовній заяві позивач зазначив, що розмір витрат на професійну правничу допомогу складатиме 15'000,00 гривень.

22.01.2024 позивач за зустрічним позовом подав заяву про відшкодування витрат, пов`язаних з розглядом справи, просив стягнути з відповідача 24'000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. На підтвердження понесених витрат подав копію договору про надання правничої допомоги від 06.08.2023 з додатком до нього; акт про прийняття-передачі наданих послуг від 22.01.2024. У матеріалах справи також міститься ордер та копія свідоцтва адвоката Копцюх Н.Р. у судовому засіданні адвокат підтримала дану заяву.

06 серпня 2023 року ФОП Редя Н.О. (клієнт) та Адвокатом Копцюх Н.Р. (виконавець) укладено договір про надання правничої допомоги з додатком №2 до нього. Предметом договору є надання адвокатом правничої допомоги клієнту, що полягало у аналізі фактичних обставин справи та судової практики; надання юридичних консультацій, формування доказів; подання адвокатського запиту та клопотання до суду; поштові відправлення (підготовка до розгляду справи); складання та подання відзиву на позовну заяву та зустрічної позовної заяви; а також представництво інтересів у суді.

Відповідно до п.5.1 договору обрахунок гонорару та загальна вартість послуг, які надаються виконавцем, обумовлені у додатку до договору. Клієнт здійснює розрахунок за виконання обумовлених договором послуг упродовж 5 банківських днів з моменту підписання акту виконаних робіт (п. 5.3 договору).

Згідно з додатком №2 до договору сторонами визначено погодинну вартість послуг, а саме: вартість 1 год з представництва у суді становить 2'000,00 грн; складання відзиву та зустрічного позову - 8'000,00 грн та складання інших процесуальних документів, консультацій та ін. - 1'000,00 грн./год

22.01.2024 сторони підписали акт про прийняття-передачу наданих послуг на загальну суму 24000,00 грн; акт містить чіткий перелік наданих адвокатом послуг та обсяг витраченого часу (підготовка до розгляду справи - 4000,00 грн./4 год.; складання відзиву та зустрічного позову - 8000,00 грн. та представництво у суді (6 засідань) - 12'000,00 грн.).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ст.126 ГПК України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ст.126 ГПК України).

Судові витрати, крім судового збору, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (ч.4 ст.129 ГПК України).

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч.8 ст.129 ГПК України).

Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Разом з тим, у постанові від 08.04.2020 у справі №306/1198/17 Верховний Суд зазначив, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі № 922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (п. 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У той же час, ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Дослідивши матеріали справи, враховуючи пов`язаність витрат із розглядом справи, її складністю, матеріально-правовою складовою, застосовуючи зазначені вище критерії реальності та розумності розміру заявлених витрат на оплату послуг адвоката до відшкодування, їх необхідності та обсягом наданих адвокатом послуг, а також незначною тривалістю судових засідань, у яких брав участь представник, враховуючи предмет спору та всі аспекти та характер спірних правовідносин у справі та, виходячи із загальних засад господарського законодавства щодо принципів диспозитивності, рівності усіх учасників, суд дійшов висновку, що обґрунтованими та співмірними із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт і витраченим ним часом, є понесені позивачем за зустрічним позовом витрати на правову допомогу у розмірі 18'000,00 грн.

Крім того, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог за первісним позовом відмовити.

2. Позовні вимоги за зустрічним позовом задовольнити частково.

3. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач» (79019, м.Львів, вул.Гайдамацька, 11, офіс 1; ідентифікаційний код 44604178) на користь Фізичної особи-підприємця Реді Надії Омелянівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 136'295,77 грн. заборгованості, 2'258,71 грн 3% річних, 7'292,17 грн. втрат від інфляції та 2'684,00 грн судового збору.

4. У задоволенні решти зустрічних позовних вимог відмовити.

5. Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівбудпостач» (79019, м.Львів, вул.Гайдамацька, 11, офіс 1; ідентифікаційний код 44604178) на користь Фізичної особи-підприємця Реді Надії Омелянівни ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) 18000,00 грн витрат на правову допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 29.01.2024.

Суддя Б. Яворський.