Рішення від 16.01.2024 по справі 168/282/23

Справа № 168/282/23

Провадження № 2/168/3/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2024 року смт. Стара Вижівка

Старовижівський районний суд Волинської області

у складі: головуючого судді Сухоручко Ю.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Таксюк О.С.,

прокурорів Романюк Н.М., Холейко К.І.,

представника третьої особи -Багацького Є.Г.,

представника відповідача Нечая Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Стара Вижівка в режимівідеоконференції, цивільну справу за позовомкерівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області Новосада Юрія в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , про витребування земельних ділянок,

ВСТАНОВИВ:

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Керівник Ковельської окружної прокуратури Волинської області Новосад Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області до ОСОБА_1 про конфіскацію земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що Ковельською окружною прокуратурою Волинської області під час виконання функцій, покладених законодавством на органи прокуратури, встановлені порушення вимог закону при розпорядженні землями державної власності.

Так, наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-2016/15-16-СГ від 24.05.2016 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 площею 1,7550 га для ведення особистого селянського господарства. Крім цього, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-2014/15-16-СГ від 24.05.2016 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га для ведення особистого селянського господарства.

Згідно з інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обидві земельні ділянки зареєстровані 21.04.2016, із зазначенням їх цільового призначення для ведення особистого селянського господарства.

У подальшому, зазначені земельні ділянки відчужені на користь ОСОБА_1 на підставі договорів купівлі продажу земельних ділянок НМА 182802 та НМА 192804 від 04.03.2017.

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 з 04.03.2017 перебувають у приватній власності ОСОБА_1 .

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0702062732016 земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 площею 1,7550 га розміщена за межами населених пунктів Кримненської сільської ради Ковельського району, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначення А.01.03 (для ведення особистого селянського господарства). Аналогічне розміщення та цільове призначення згідно витягу НВ-0702062702016 має земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га.

Поряд з цим, рішенням Волинської обласної ради №13/2 від 18.08.2000 «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств»» надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходились у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс», спеціалізованим лісогосподарським підприємствам правонаступникам міжгосподарських спеціалізованих лісопідприємств та лісгоспів, Ковельському спеціалізованому акціонерному товариству «Тур» згідно додатків.

Згідно додатку №13 до вищезазначеного рішення обласної ради Кримненська сільська рада передала 408,4 га Держобєднанню «Волиньліс».

Відповідно до листа ДП «Ковельське лісове господарство» №08-10/181-22 від 09.02.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206, 0725082200:02:000:0207 площею 1,7550 га та 1,7549 га відповідно, передані у користування реорганізованому ДП «Старовижівське ЛГ» на підставі вищезазначеного рішення Волинської обласної ради. Відповідно до наданого ДП «Ковельське лісове господарство» витягу з планово-картографічних матеріалів, на який нанесено ділянки, що накладаються на держлісфонд Любохинівського лісництва (згідно матеріалів лісовпорядкування 2012 року), спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення у кварталі 28 виділах 22 та 38 Любохинівського лісництва.

Інформація про накладення цих земельних ділянок на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Старовижівське ЛГ» підтверджується також листом ВО «Укрдержліспроект» № 137 від 14.02.2022, згідно якого вищевказані земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду.

Також згідно Акту обстеження земельних ділянок, які накладаються на держлісфонд Любохинівського лісництва ДП «Ковельське ЛГ», від 08.02.2022, складеного комісією в складі начальника відділу ОЗЛ, провідного інженера лісового господарства ДП «Ковельське лісове господарство», лісничого Любохинівського лісництва земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 розміщені в 22 та 38 виділах 28 кварталу Любохинівського лісництва. В результаті обстеження встановлено, що на даний час землі заболочені.

Окрім того,згідно викопіюваньз відкритихданих Державногоземельного кадаструУкраїни запосиланням https://kadastr.liveта з відкритих даних геопорталу Ліси України https://forestry.org.ua, земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 розташовані у межах земель лісового фонду.

Таким чином дії ГУ Держгеокадастру у Волинській області при затвердженні технічної документації з землеустрою та надання земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 площею 1,7550 га у власність ОСОБА_2 та надання земельної ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га у власність ОСОБА_3 призвели до незаконного вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельної ділянки із державної у приватну власність.

13.06.2023 р. представником відповідача Нечаєм ЮМ. подано відзив на позовну заяву, згідно з яким позов не визнає у повному обсязі та вважає, що дії Волинської обласної ради та Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо передачі земельних ділянок є правомірними. Відзив обґрунтовує тим, що прокурор посилається на акт обстеження земельних ділянок від 08.02.2022 рік, лист ВО «Укрдержліспроект» від 14.02.2022 року, однак до матеріалів справи не додано жодних нормативно-правових документів щодо діяльності Волинської ОДА, ДП «Старовижівський ЛГ», ДП «Ковельське ЛГ», ДП «Ліси України, Ковельської філії ДП «Ліси України», що могло б в певній мірі підтвердити обставини формування майна, що знаходиться в користуванні і господарському віданні. Також звертає увагу на те, що у матеріалах справи не міститься жодних планшетів матеріалів лісовпорядкування, прокурор посилається на планово-картографічні матеріали лісовпорядкування, а обставини справи, які за законом повинні бути підтвердженими певними засобами доказування, не можуть бути підтвердженими іншими засобами доказування.

Крім того, позивач у позовній заяві посилається на те, що цільове призначення земельної ділянки «землі лісогосподарського призначення» на підставі рішення Волинської ОВА, проте згідно з витягу з Державного земельного кадастру сформовані земельні ділянки - землі сільськогосподарського призначення (для ведення особистого селянського господарства). Волинська обласна рада у 2000 році надала дозвіл на розробку проекту землеустрою, який був розроблений лише через 20 років. Позивач не оспорює формування в державному земельному кадастрі земельних ділянок з таким призначенням, а лише просить витребувати їх у власність ОВА. Тобто позивач свідомо допускає те, що земельні ділянки залишаються сформованими у такому вигляді, у якому вони є.

Також зазначає, що оскільки Волинська ОВА, яку позивач пропонує ввести у володіння земельними ділянками с/г призначення, ніколи не була власником земельних ділянок такого цільового призначення, тому витребування земельних ділянок в такому вигляді, як воно є незаконне. Мотивуючи незаконність формування ділянок не оспорюється їх державна реєстрація як така.

Крім того представник відповідача вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту в частині вимог неправильного та незаконного формування земельної ділянки та передача неправильно сформованої ділянки іншій собі. Покликаючись на висновки ВП Верховного суду, визначає належним способом захисту подання позову з вимогою про виключення відомостей про земельні ділянки для ведення ОСГ з Державного земельного кадастру скасування формування земельної ділянки та одночасного подання віндикаційного позову.

Також представник відповідача вважає що позивачем пропущені строки позовної давності, оскільки момент виникнення можливого порушеного права є час проведення інвентаризації у 2019-2020 роках.

Окрім заперечень щодо доказової бази заявленого прокурором позову, представник відповідача піддаєсумніву представництво прокуратури в інтересах держави в особі Волинської ОВА, оскільки остання є самостійною юридичною особою з відповідною процесуальної дієздатністю щодо здійснення захисту прав та охоронюваних законом як інтересів самої територіальної громади, так і держави, у судовому порядку. Листування прокуратури із Волинською ОВА вважає заходом для встановлення підстав для представництва інтересів держави в суді. ( а.с.127 -136).

11.04.2023 р. надійшли письмові пояснення на позовну заяву третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», згідно з якими ДП Ковельське лісове господарство шляхом реорганізації, зокрема приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є філією Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», а тому після реорганізації ДП усі майнові, немайнові права, інтереси та обов`язки перейшли до правонаступника - Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення у кварталі 28 виділах 22 та 38 Любохинівського лісництва,відповідно до акту обстеження земельних ділянок, накладаються на держлісфонд (повна накладка). Враховуючи ту обставину, що 28 квартал Любохинівського лісництва віднеснено до Кримненської сільської ради, спірні земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства, на підставі рішень органів влади можуть перебувати лише у державній власності, відтак передача їх до земель комунальної та приватної власності є неправомірною. Крім того ДП «Старовижівське ЛГ» жодних погоджень на відчуження спірних земельних ділянок не надавалося. Незаконна зміна цільового призначення земельних ділянок , державна реєстрація речових прав на нерухоме майно, згідно з якою ОСОБА_4 є власником земельних ділянок сільськогосподарського призначення, наділяємо його юридичними правами щодо земельних ділянок і водночас позбавляє відповідних прав законного власника державу ( а.с.85-89).

Рух справи в суді.

Позовна заява надійшла до суду 23.03.2023 року.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 31.03.2023 року провадження у справі було відкрито в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Старовижівського районного суду Волинської області від 21.06.2023 року, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 21 червня 2023 року, в задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Нечая Ю.М. про проведення судової комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою відмовлено.

Позиція учасників провадження.

В судовому засіданні, прокурор позов підтримала з підстав, наведених у ньому. Просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Окрім того пояснила, що прокурору стало відомо про необхідність захисту прав та інтересів держави лише 15.02.2022 року, оскільки в цей період надійшов лист ВО «Укрдержлістпроект», яким підтверджено факт розміщення спірних земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення.

Представник 3-ї особи адвокат - Багацький Є.Г. в судовому засіданні підтримав позовні вимоги. Просив позовні вимоги задовольнити, послався на обставини, які викладені в письмових поясненнях. Окрім того, пояснив, що зазначені земельні ділянки передані ДСЛП «Ліси України». Відповідач ОСОБА_4 не використовував зазаначені земельні ділянки за призначенням, оскільки вони заболочені та знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення.

Представник відповідача - адвокат Нечай Ю.М., в судовому засіданні від 21.06.2023 р. суду пояснив, що позов не визнає, оскільки спірні земельні ділянки не були землями лісового фонду. Докази, на які посилається прокурор є необгрунтованими.

Відповідач та його представник в судове засідання, призначене на 16.01.2024 року не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися у встановленому законом порядку. Про причини неявки суду не повідомили, подано відзив на позовну заяву. ( а.с.127-136).

Представник Вололинської обласної військової адміністрації в судове засідання не з`явився, про час, дату, місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

З матеріалів справи встановлено, що згідно з рішенням Волинської обласної ради № 13/2 від 18 серпня 2000 року «Про передачу земель лісового фонду, які перебували у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств» надано дозвіл на складання проектів відведення земель лісового фонду, які знаходилися у користуванні колишніх колективних сільськогосподарських підприємств, державним лісгоспам державного лісогосподарського об`єднання «Волиньліс». Згідно додатку №13 вищезазначеного рішення Волинської обласної ради Кримненська сільська рада передала 408.4 га Держоб`єднанню «Волиньліс» (а.с.51, 51-зворот).

Відповідно до листа ДП «Ковельське лісове господарство» №08-10/181-22 від 09.02.2022 земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206, 0725082200:02:000:0207 площею 1,7550 га та 1,7549 га відповідно, передані у користування реорганізованому ДП «Старовижівське ЛГ» на підставі вищезазначеного рішення Волинської обласної ради. Відповідно до наданого ДП «Ковельське лісове господарство» витягу з планово-картографічних матеріалів, на який нанесено ділянки, що накладаються на держлісфонд Любохинівського лісництва (згідно матеріалів лісовпорядкування 2012 року), спірні земельні ділянки знаходяться в межах земель лісогосподарського призначення у кварталі 28 виділах 22 та 38 Любохинівського лісництва (а.с.56-58,60).

Згідно з листом ВО «Укрдержліспроект» № 137 від 14.02.2022, вищевказані земельні ділянки повністю накладаються на землі лісового фонду. Інформація про накладення цих земельних ділянок на земельні ділянки державного лісового фонду ДП «Старовижівське ЛГ» підтверджується також Актом обстеження земельних ділянок від 08.02.2022р., які накладаються на держлісфонд Любохинівського лісництва ДП «Ковельське ЛГ», складеного комісією в складі начальника відділу ОЗЛ, провідного інженера лісового господарства ДП «Ковельське лісове господарство», лісничого Любохинівського лісництва земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 розміщені в 22 та 38 виділах 28 кварталу Любохинівського лісництва. В результаті обстеження встановлено, що на даний час землі заболочені. (а.с.56 57, 60).

Окрім того,згідно викопіюваньз відкритихданих Державногоземельного кадаструУкраїни запосиланням https://kadastr.liveта з відкритих даних геопорталу Ліси України https://forestry.org.ua, земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 розташовані у межах земель лісового фонду (а.с. 61 - 65).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-2016/15-16-СГ від 24.05.2016 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_2 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 площею 1,7550 га для ведення особистого селянського господарства (а.с 32).

Крім цього, Наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області №3-2014/15-16-СГ від 24.05.2016 затверджено проект землеустрою та передано у приватну власність ОСОБА_3 земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га для ведення особистого селянського господарства (а.с.33).

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно обидві земельні ділянки зареєстровані 21.04.2016, із зазначенням їх цільового призначення для ведення особистого селянського господарства (а.с. 34- 36).

Відповідно до договорів купівлі-продажу земельних ділянок НМА 182804 та НМА 182802 від 04.03.2017, зазначені земельні ділянки відчужені на користь ОСОБА_1 (а.с. 37 40).

Згідно інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно земельні ділянки з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207 з 04.03.2017 перебувають у приватній власності ОСОБА_1 (а.с 34-36).

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-0702062732016 земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 плошею 1,7550 га розміщена за межами населених пунктів Кримненської сільської ради Ковельського району, відноситься до земель сільськогосподарського призначення з цільовим призначення А.01.03 (для ведення особистого селянського господарства). Аналогічне розміщення та цільове призначення згідно витягу НВ-0702062702016 має земельна ділянка з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га (а.с. 41 46).

Отже, в судовому засіданні встановлено, що земельні ділянки з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206 площею 1,7550 га, 0725082200:02:000:0207 площею 1,7549 га, які належали до земель лісогосподарського призначення Любохинівського лісництва, при затвердженні технічної документації з землеустрою та надання їх у власність ОСОБА_2 ГУ Держгеокадастру у Волинській області призвело до незаконного вилучення земельних ділянок лісового фонду та зміну цільового призначення на землі сільськогосподарського призначення, а також передання земельних ділянок із державної у приватну власність.

З інформації Секретаріату Кабінету Міністрів України від 10.02.2023 №3187/0/2-23 вбачається, що Кабінету Міністрів України про факт зміни цільового призначення та передачу з державної власності у приватну земельних ділянок з кадастровими номерами 0725082200:02:000:0206 та 0725082200:02:000:0207, що фактично перебувають на даний час у постійному користуванні ДП «Ліси України», розташованих за межами населеного пункту на території Кримненської сільської ради Ковельського району Волинської області, стало відомо із запиту Ковельської окружної прокуратури №52-456 вих.23 від 07.02.2023 (а.с 50).

Таким чином в судовому засіданні встановлено, що всупереч вимогам ч. ч. 4, 8 ст. 122 , ч. 9 ст. 149 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття спірних розпоряджень та наказу), згідно з якими вилучати земельні ділянки державної власності лісогосподарського призначення для нелісогосподарських потреб має право виключно Кабінет Міністрів України, спірні земельні ділянки ГУ Держгеокадастру у Волинській області незаконно вилучено із земель лісового фонду, змінено цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення та передано із державної власності в приватну власність ОСОБА_2 , який у подальшому відчужив цю земельну ділянку шляхом укладення договору купівлі-продажу на користь ОСОБА_1 .

Також прокурором в судовому засіданні доведено ту обставину, що документи, на підставі яких ГУ Держгеокадастру у Волинській області видано спірні накази не містять жодних рішень Кабінету Міністрів України, а тому рішення про передачу із державної у приватну власність земельної ділянки та зміну її цільового призначення приймались без участі Кабінету Міністрів України. Відповідно і заходи щодо захисту прав та інтересів держави не вживались.

Не вжиття Кабінетом Міністрів України та Волинською обласною державною адміністрацією, які є органами, уповноваженими здійснювати функції держави у відповідних правовідносинах, заходів щодо захисту порушених своїх прав, є відповідно достатті 131-1 Конституції України,статті 23 Закону України «Про прокуратуру», частини 3статті 56 ЦПК Українипідставою для представництва прокурором інтересів держави в суді.

Так, статтею 131-1 Конституції України на прокуратуру покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до ч. 3ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Відповідно до частини четвертоїстатті 23 вказаного Законунаявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва, прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі №903/129/18 дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду.

У позовній заяві прокурор вказала, що наразі Волинська обласна військова адміністрація є розпорядником земель лісогосподарського призначення, в тому числі і щодо вилучення земельних ділянок вказаної категорії. Остання не вживала заходів для повернення земельної ділянки, а тому підставою представництва прокурором інтересів держави в даних спірних правовідносинах є бездіяльність органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах - Волинської обласної військової адміністрації.

Крім того, обласна військова адміністрація не заперечує щодо подання прокуратурою позову в інтересах держави в особі облдержадміністрації щодо витребування вищевказаної земельної ділянки у власність держави та зазначає про відсутність коштів на сплату судового збору, у зв`язку з обмеженим фінансуванням (а.с. 54), як причину невжиття заходів, що дає підстави прокурору вживати заходи представництва інтересів держави в суді.

На виконання вимогстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»Ковельська окружна прокуратура листом № 52-978ВИХ-23 від 13 березня 2023 року повідомила Волинську обласну державну адміністрацію про звернення до суду в її інтересах із позовом (а.с.73).

Згідно зістаттею 7 ЛК Україниліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначенихКонституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. Суб`єктами права власності на ліси є держава, територіальні громади, громадяни та юридичні особи.

Відповідно до статті 8 ЛК Україниу державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

За статтями 45, 47, 48, 54 Лісового кодексу України облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо, регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР ЦШ2.1986, планшети лісовпорядкування відносяться до планово- картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення.

Згідно з п. 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (в редакції чинній на момент прийняття наказу Головним управлінням Держгеокадастру у Волинській області про затвердження технічної документації із землеустрою визначено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Отже, системний аналіз наведених норм законодавства дозволяє дійти висновку про те, що при вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постановах: від 24 грудня 2014 року № 6-212цс 14 та Верховного Суду у постанові від 13.06.2018 №278/1735/15-ц.

Таким чином, земельні ділянки, що охоплені матеріалами лісовпорядкування державного підприємства на підставі відповідних рішень органів влади, можуть перебувати лише у державній власності, відтак їх передача до земель комунальної та приватної власності є неправомірною.

Оскільки державна реєстрація речових прав на нерухоме майно є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, то відповідний запис наділяє власника певними юридичними правами щодо земельної ділянки і одночасно позбавляє відповідних прав законного власникадержаву.

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388цього Кодексумайно не може бути витребуване у нього (ст. 330 ЦК України).

Статтею 388 ЦК Українивстановлений перелік випадків, коли власник має право на витребування майна від добросовісного набувача.

Згідно зістаттею 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Згідно ч. 3ст. 388 ЦК Україниякщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Положеннястатті 388 ЦК Українизастосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений.

Право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель лісогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність її відчуження на користь фізичної особи, передбачено чинним законодавством України. Відповідні приписи стосовно охорони вказаної категорії земель і регламентування підстав для витребування майна з чужого незаконного володіння є доступними, чіткими та передбачуваними.

Повернення у державну власність земельної ділянки, незаконно відчуженої фізичній особі органом місцевого самоврядування, переслідує легітимну мету контролю за використанням майна відповідно до загальних інтересів у тому, щоб таке використання відбувалося за цільовим призначенням. Важливість цих інтересів зумовлюється, зокрема, особливим статусом земельної ділянки - належністю її до земель лісогосподарського призначення.

Метою віндикаційного позову є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно, а функцією державної реєстрації права власності є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Рішення суду про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна саме по собі є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем.

На підставі такого рішення суду для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно, зареєстроване у цьому реєстрі за відповідачем, не потрібно окремо скасовувати запис про державну реєстрацію права власності за відповідачем.

Таких висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла, зокрема, у пунктах 95-99 постанови від 07.11.2018 року у справі №488/5027/14-ц.

Судове рішення про витребування з незаконного володіння відповідача нерухомого майна є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію за позивачем права власності на нерухоме майно виключно у разі, якщо право власності на це майно зареєстроване саме за відповідачем, а не за іншою особою. Даний висновок сформульований Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 07.04.2020 року у справі №504/2457/15-ц.

Таким чином, оскільки спірна земельна ділянка вибула з володіння власника не з його волі, то вимога про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Волинської обласної державної (військової) адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 є правомірною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню.

Покликання представника відповідача у відзиві, про те, що вимога прокурора про витребування земельної ділянки не є належним способом захисту у цих правовідносинах, є необгрунтованою.

Представником відповідача у відзиві викладено заяву про застосування до позовних вимог прокурора строку позовної давності.

Відповідно до частини четвертоїстатті 267 ЦК Українисплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення вимог позову, а тому перед застосуванням позовної давності належить з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові у зв`язку з його необґрунтованістю. У разі встановлення судом порушеного права, але якщо позовна давність за такими вимогами сплила, про що заявила інша сторона, суд відмовляє у позові у зв`язку зі спливом позовної давності як самостійної підстави, за відсутності визнаних судом поважних причин її пропуску, на які посилався позивач.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Отже, позовна давність є строком для подання позову як безпосередньо суб`єктом, право якого порушене (зокрема державою, що наділила для виконання відповідних функцій у спірних правовідносинах певний орган державної влади, який може звернутися до суду), так і прокурором, уповноваженим законом звертатися до суду з позовом в інтересах держави як носія порушеного права, від імені якої здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах може певний її орган.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу (абзац 1 частини третьоїстатті 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред`явлення позовної вимоги як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина першастатті 261 ЦК України).

І в разі подання позову суб`єктом, право якого порушене, і в разі подання позову в інтересах держави прокурором, перебіг позовної давності за загальним правилом починається від дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися суб`єкт, право якого порушене, зокрема держава в особі органу, уповноваженого нею виконувати відповідні функції у спірних правовідносинах. Позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів (пункти 46, 48, 65, 66 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17, пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 910/18560/16).

В судовому засіданні встановлено, що прокурор мав об`єктивну можливість довідатися про порушення або загрозу порушення таких інтересів держави лише 15.02.2022 року, після надходження листа на адресу прокуратури ВО «Укрдержліспроект», яким підтверджено факт розміщення спірних земельних ділянок в межах земель лісогосподарського призначення (в межах 28 кварталу Любохинівського лісництва) (а.с.60).

В матеріалах справи відсутні докази того, що прокурору чи органу, уповноваженому державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, раніше стало відомо про порушене право, а тому строк позовної давності не пропущений.

Висновки суду та мотиви прийнятого рішення.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині другій статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд зобов`язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв`язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі N 917/549/20).

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» від 02 грудня 2012 року, слід застосовувати рішення Європейського Суду з прав людини як джерело права.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, серія А, № 303А, § 29).

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем у відзиві не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду жодних доказів на підтвердження правомірності зміни цільового призначення спірних земельних ділянок в процесі розгляду справи. Отже, право державної власності на спірні земельні ділянки не могло припинитися внаслідок прийняття наказу ГУ Держгеокадастру області, яке відповідно до своєї компетенції не було наділене повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами), а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено повністю, тому з відповідача на користь Волинської обласної прокуратури необхідно стягнути судовий збір в розмірі 2684 грн.00 коп.

Керуючись ст. ст. 16, 21, 346, 387, 393 ЦК України, ст. ст. 1-3, 21, 81, 84, 116, 122, 149 ЗК України, ст.ст. 12, 27, 45, 47, 48, 57 ЛК України, ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 6-13,81,89, 133,141,258,259,263-265 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов керівника Ковельської окружної прокуратури Волинської області Новосада Юрія в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинська обласна військова адміністрація), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» до ОСОБА_1 , про витребування земельних ділянок - задовольнити.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації (Волинської обласної військової адміністрації) з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0206, площею 1,7550 га.

Витребувати у власність держави в особі Волинської обласної державної адміністрації з незаконного володіння ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКПП НОМЕР_1 , земельну ділянку з кадастровим номером 0725082200:02:000:0207, площею 1,7549 га.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) сплачену суму судового збору в розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Повний текст рішення проголошено 23 січня 2024 року о 10 год. 30 хв.

Керівник Ковельської окружної прокуратури (45008, м. Ковель, вул. Шевченка, 7, тел. 8-08-41, e-mail: kovel_prok @pvo.gov.ua)

Позивач: Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація), адреса місцезнаходження: м. Луцьк, Київський майдан, 9, Волинської області, код ЄДРПОУ 13366926.

Третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору,на стороніпозивача -Державне спеціалізованегосподарське підприємство«Ліси України», адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А, код ЄДРПОУ 44768034.

Відповідач: ОСОБА_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 )

Суддя Старовижівського районного суду

Волинської області Ю.О. Сухоручко