Рішення

від 11.01.2024 по справі 916/3829/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/3829/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.

секретар судового засідання Христенко А.О.

розглянувши справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ЕНЕРДЖІ ГРУП (пр. Незалежності, 114, кв. 33, м. Чернівці (з), Чернівецька обл., 58000)

до відповідача: Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029)

про стягнення 10931971,94 грн,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Тютько А.Б.;

від відповідача: Малявкін А.Б.

УСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ЕНЕРДЖІ ГРУП звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси, в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 10931971,94 грн, з яких: 3% річних у розмірі 1795277,63 грн та втрати від інфляції у розмірі 9136694,31 грн.

Позиції учасників справи

В обґрунтування підстав позову позивач посилається на обставину прострочення відповідачем виконання зобов`язань за укладеним між сторонами договором на постачання електричної енергії від 27.01.2022 № ТМО-6/22 в частині погашення заборгованості, наявність якої було встановлено та стягнуто з відповідача на користь позивача рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/1806/22, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023.

05.10.2023 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 135-142, т1), в якому останній визнає частково позовні вимоги позивача, зокрема відповідач вважає правомірним здійснений позивачем розрахунок 3% річних, натомість вважає, що позивач безпідставно нарахував інфляційні втрати за липень 2022 року, оскільки цей період охоплював період нарахувань у справі № 916/1806/22, у зв`язку з чим, за розрахунком відповідача, вірною сумою інфляційних втрат, що підлягають стягненню з відповідача, є 8301536,16 грн. З урахуванням вказаного відповідач, на підставі ст. 130 ГПК України, просить суд повернути позивачу частину сплаченого судового збору в розмірі 81989,79 грн.

У відповіді на відзив (а.с. 144-167, т.1) позивач відзначив, що індекс споживчих цін (інфляції) за липень 2022 року, станом на дату подання позову у справі №916/1806/22, ще не було оприлюднено, що унеможливлювало його застосування при розрахунку інфляційних втрат та, відповідно, рішенням суду у вищезгаданій справі інфляційні втрати за вказаний період не були стягнуті. Також позивач не погоджується з методикою розрахунку інфляційних втрат, яка не узгоджується з існуючою судовою практикою.

16.10.2023 до суду від відповідача надійшли письмові заперечення (а.с. 171-174, т.1), в який останній наголосив, що розрахунок інфляційних втрат за липень 2022 року позивачем був включений у позовні вимоги, які розглядались в межах справи № 916/1806/22, при цьому позивач при розгляді цієї справи на стадії підготовчого провадження не був позбавлений можливості уточнити позовні вимоги та здійснити розрахунок інфляційних втрат після встановлення індексу інфляції за липень 2022 року; у спірних правовідносинах сума боргу змінювалась у бік зменшення неодноразово, а тому посилання позивача на постанову Верховного Суду від 26.06.2020 у справі № 905/21/19 є необґрунтованим.

08.12.2023 від відповідача до суду надійшла за ява про часткове визнання позову (а.с. 52, т.2), в якій позивач в доповнення до відзиву уточнив, що він повністю визнає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 1795277,63 грн, а також частково визнає вимоги про стягнення інфляційних втрат в сумі 8301536,16 грн. В цей же час, відповідач не визнає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 835158,15 грн.

Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 05.09.2023 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ЕНЕРДЖІ ГРУП було залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків.

Ухвалою суду від 20.09.2023 позовну заяву Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/3829/23; постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи; призначено у справі підготовче засідання на 12 жовтня 2023 року о 15:00.

12.10.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання у справі на 30 жовтня 2023 року о 15:30.

30.10.2023 судом було постановлено протокольну ухвалу, згідно з якою суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 20 листопада 2023 року об 11:30.

20.11.2023 суд протокольною ухвалою оголосив перерву у судовому засіданні до 11.12.2023 об 11:00.

Судове засідання 11.12.2023 не відбулось, у зв`язку з особливими умовами роботи установи суду, пов`язаними з несанкціонованим втручанням в роботу інформаційних (автоматизованих), електронних комунікаційних мереж і ресурсів суду.

Ухвалою суду від 13.12.2023 судом було призначено судове засідання у цій справі на 11 січня 2024 року о 17:00.

Ухвалою суду від 28.12.2023 судом було виправлено допущену в пункті 1 резолютивної частини ухвали Господарського суду Одеської області від 13.12.2023 у справі №916/3829/23 описку, зазначивши вірну дату засідання 11 січня 2024 року о 17:00, замість 11 січня 2023 року о 17:00.

У судовому засіданні 11.01.2024 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи

27.01.2022 між Комунальним підприємством Теплопостачання міста Одеси (споживач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Лайф Енерджі Груп (постачальник) був укладений договір на постачання електричної енергії № ТМО-6/22 (а.с. 28-38, т.1), згідно з яким постачальник зобов`язався постачати електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач зобов`язався оплачувати постачальнику вартість фактично спожитої (використаної) електричної енергії.

Згідно з п. 3.1. договору початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена у заяві-приєднання, яка є додатком №1 до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору загальна вартість за цим договором складає 276858400 грн з ПДВ.

За умовами п 5.6. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до умов п. 5.8. договору приймання-передачі електричної енергії, поставленої постачальником та прийнятої споживачем у розрахунковому періоді, оформлюється шляхом підписання сторонами щомісячних актів приймання-передачі електричної енергії, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно з п. 5.9. договору розрахунки за фактичної спожиту електричну енергію за цим договором проводяться споживачем на умовах відстрочення платежу протягом 20 календарних днів з дати підписання сторонами актів приймання-передачі електричної енергії за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 11.1. договору визначено, що він набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2022 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором. Відповідно до п.3 ст.631 ЦК України сторони прийшли взаємної згоди , що умови договору застосовуються до відносин між ними з 13.01.2022.

Додатками до цього договору є персоніфіковані дані споживача (додаток № 1); очікувані щомісячні договірні величини постачання електричної енергії споживачу (додаток № 2); специфікація (додаток № 3); перелік об`єктів споживача (додаток № 4) (а.с. 39-50, т.1).

Відповідно до даних підписаних між сторонами актів приймання-передавання електричної енергії (а.с. 51-53, т.1), всього за період січень-березень 2022 року позивачем було поставлено, а відповідачем спожито електричну енергію на суму 91727272,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості спожитої енергії позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення з останнього, з урахуванням часткової оплати, суми основного боргу в розмірі 76727272 грн, пені в розмірі 9290276, 60 грн, 3 % річних в розмірі 863808,00 грн, інфляційних втрат в розмірі 9995089,77 грн (а.с. 152-163, т.1). Згідно зі змістом позовної заяви позивач розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснив за період по 28.07.2022, при цьому розрахунок інфляційних втрат позивач здійснив за 4 місяці починаючи з 01.04.2022, тобто по липень включно, визначивши індекс інфляції за липень в розмірі 100,0 %.

За результатом розгляду вищевказаних позовних вимог позивача Господарським судом Одеської області було постановлено рішення від 14.12.2022 у справі № 916/1806/22 (а.с. 54-68, т.1), яким позов позивача задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача заборгованість за договором у розмірі 76727272,00 грн, пеню у розмірі 7289517,42 грн, 3 % річних у розмірі 837051,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 9995089,77 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 866511,26 грн. У вказаному судовому рішенні судом було встановлено, що розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем на суму боргу січня 16092172,80 грн за період лютий-липень 2022 в розмірі 2265547,65 грн, на суму боргу лютого 44207285,20 грн за період березень-липень 2022 в розмірі 6223753,13 грн, на суму боргу березня 16427814 грн за період квітень-липень 2022 в розмірі 1505788, 99 грн, відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача.

Вищевказане рішення суду було залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023 (а.с. 69-83, т.1).

Згідно з даними банківської виписки по рахунку позивача (а.с. 84-87, т.1), відповідачем стягнута за рішенням суду у справі № 916/1806/22 сума основного боргу сплачувались шляхом внесення періодичних платежів у період з 12.04.2023 по 30.06.2023 включно, що також визнається сторонами.

Приймаючи до уваги допущене відповідачем прострочення виконання зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача в межах цієї справи 3% річних в сумі 1795277,63 грн та втрати від інфляції у розмірі 9136694,31 грн. Розрахунок 3 % річних у цій справі позивачем здійснено за загальний період з 29.07.2022 по 30.06.2023, а інфляційних втрат за період липень 2022 року червень 2023 року включно.

Відповідачем вимоги позивача про стягнення суми 3% річних визнано, натомість відповідач заперечує здійснений позивачем розрахунок інфляційних витрат та навів власний розрахунок (а.с. 137, т.1), згідно з яким інфляційні втрати становлять 8301535,16 грн, в цей же час, відповідач визнав вимоги позивача в частині інфляційних на суму 8301536,16 грн.

Законодавство, застосоване судом до спірних відносин

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини; 2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; 3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; 4) інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом. Особливості припинення зобов`язань за правочинами щодо фінансових інструментів, вчиненими на організованому ринку капіталу та поза ним, встановлюються законодавством. Законом можуть бути встановлені випадки, коли припинення зобов`язань на певних підставах не допускається.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За ч. 1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Відповідно до ст. 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною 2 статті 237 ГПК України встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.4 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Позиція суду

На підставі укладеного між сторонами договору від 27.01.2022 на постачання електричної енергії № ТМО-6/22 позивачем було поставлено, а відповідачем спожито за період січень-березень 2022 року електричну енергію на суму 91727272,00 грн, вартість якої відповідач сплатив з простроченням. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за відповідачем рахувалась заборгованість в розмірі 76727272 грн, що встановлено рішенням Господарського суду Одеської області від 14.12.2022 у справі № 916/1806/22, яке залишене без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2023.

Так, за результатом вирішення спору у справі № 916/1806/22 судом було ухвалено рішення, яким з відповідача на користь позивача було стягнуто заборгованість за договором у розмірі 76727272,00 грн, пеню у розмірі 7289517,42 грн, 3 % річних у розмірі 837051,02 грн, інфляційні втрати у розмірі 9995089,77 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 866511,26 грн. У вказаному судовому рішенні судом було встановлено, зокрема, обґрунтованість розрахунку інфляційних втрат, який позивачем на власний розсуд визначений по липень 2022 року включно із застосуванням індексу інфляції у цьому місяці в розмірі 100,0 %. Також суд визнав обґрунтованим здійснений позивачем розрахунок 3% річних в межах періоду по 28.07.2022. З урахуванням цієї обставини, суд вважає посилання позивача на не включення ним в розрахунок інфляційних втрат за липень 2022 року необґрунтованим, оскільки з вказаного рішення суду вбачається, що оцінка розміру належних до стягнення інфляційних втрат здійснювалась судом з урахуванням цього місяця.

Звертаючись до господарського суду з позовом до відповідача, що розглядається в межах цієї справи, позивач, враховуючи, що відповідачем заборгованість була погашена в повному обсязі лише 30.06.2023, донарахував та заявив до стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1795277,63 грн та втрати від інфляції у розмірі 9136694,31 грн. Розрахунок 3% річних у цій справі позивачем здійснено за загальний період з 29.07.2022 по 30.06.2023, а інфляційних втрат за період липень 2022 року червень 2023 року включно.

Так, з аналізу застосованих судом до спірних відносин норм статей 598, 599 ЦК України вбачається, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення, яке не припиняє грошового зобов`язання боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених статтею 625 ЦК України сум до моменту повного погашення заборгованості. Таким чином позивач не позбавлений можливості звернутися до суду з позовною заявою про стягнення з відповідача 3% та інфляційних втрат, нарахування яких здійснено станом на 30.06.2023, враховуючи, що заборгованість відповідачем погашена з простроченням визначених договором строків.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних, який повністю визнаний відповідачем, суд встановив його обґрунтованість, вірність та відповідність застосованим судом до спірних відносин норм законодавства.

Водночас, вирішуючи питання щодо здійсненого позивачем розрахунку інфляційних втрат, суд частково погоджується із запереченнями відповідача, які зводяться до неправомірності здійснення нарахування у цій справі за липень 2022 року, а тому дійшов висновку про необхідність виключення з розрахунку інфляційних втрат нарахування за липень 2022 року.

Між цим, вирішуючи питання щодо інших заперечень відповідача та здійснивши оцінку розрахунків сторін, суд враховує висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 13.12.2023 у справі № 921/475/22, які зводяться до того, що при зменшенні суми боргу внаслідок часткового виконання зобов`язання боржником, сума погашення має відніматися не від суми основного боргу, який існував на початок розрахункового місяця, а від суми основного боргу, помноженої на індекс інфляції у цьому місяці (фактичної вартості грошей на кінець розрахункового місяця з урахуванням інфляційних процесів). А подальший розрахунок інфляційних збитків здійснюється з урахуванням саме проіндексованого залишку основного боргу за попередній місяць у тій же послідовності (шляхом перемножування на індекс інфляції за наступний місяць та віднімання конкретної суми погашення боргу у новому розрахунковому місяці).

Отже, здійснивши власний розрахунок інфляційних втрат на суму боргу з урахуванням періодичних погашень, вищевказаних висновків Верховного Суду за період серпень 2022 року червень 2023 року включно, суд встановив, що з відповідача на користь позивача інфляційні втрати слід стягнути в сумі 8535234,93 грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ЕНЕРДЖІ ГРУП до Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь позивача 3 % річних в сумі 1795277,63 грн та інфляційні втрати в сумі 8535234,93 грн.

Розподіл судових витрат

Згідно з ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 130 ГПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Приймаючи до уваги часткове задоволення позову судом, з огляду на часткове визнання позову відповідачем, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 79231,59 грн. При цьому суд зазначає, що позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням про повернення з державного бюджету частини сплаченого позивачем судового збору в сумі 75726,10 грн. В іншій частині судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 129, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства Теплопостачання міста Одеси (вул. Балківська, 1-Б, м. Одеса, 65029, код ЄДРПОУ 34674102) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛАЙФ ЕНЕРДЖІ ГРУП (пр. Незалежності, 114, кв. 33, м. Чернівці (з), Чернівецька обл., 58000, код ЄДРПОУ 43888659) 3 % річних в сумі 1795277 /один мільйон сімсот дев`яносто п`ять тисяч двісті сімдесят сім/грн 63 коп, інфляційні втрати в сумі 8535234 /вісім мільйонів п`ятсот тридцять п`ять тисяч двісті тридцять чотири/грн 93 коп та судовий збір в сумі 79231 /сімдесят дев`ять тисяч двісті тридцять одну/грн 59 коп.

3. В іншій частині відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 26 січня 2024 р., у зв`язку з перебуванням судді на лікарняному.

Суддя Д.О. Бездоля