Рішення

від 16.01.2024 по справі 923/1674/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"16" січня 2024 р.м. Одеса Справа № 923/1674/21

Господарський суд Одеської області у складі судді Степанової Л.В.

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» (73000, м. Херсон, вул. Комкова, буд. 94, корпус 4, кв. 51 код ЄДРПОУ 30667259) про припинення трудових відносин

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Херсонської області з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» в якому просить визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що питання щодо припинення трудових відносин Позивача з ТОВзІІ «Велга-Україна» не вирішено.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 05.01.2022 відкрито провадження у справі №923/1674/21, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 03.02.2022 о 10:00.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді Сулімовської М.Б. у період з 31.01.2022 по 11.02.2022 підготовче засідання 03.02.2022, не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 15.02.2022 призначено підготовче засідання на 28.02.2022 о 10:30.

Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 внаслідок військової агресії Російської Федерації в Україні уведено воєнний стан, який діє по теперішній час.

Верховний Суд розпорядженням від 18.03.2022 №11/0/9-22 в порядку ч. 7 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус судді" змінив на Господарський суд Одеської області територіальну підсудність судових справ, які підсудні Господарському суду Херсонської області (враховуючи неможливість здійснювати правосуддя під час воєнного стану Господарський судом Херсонської області).

За Актом прийому-передачі від 04.09.2023 справа №923/1674/21 була передана Господарському суду Одеської області. Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2023 справу розподілено судді Степановій Л.В.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.09.2023 прийнято справу №923/1674/21 до провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 17.10.2023 о 11:10 та повідомлено учасників справи про дату та час підготовчого засідання.

В судовому засіданні від 17.10.2023 було оголошено перерву на 09.11.2023 о 12:20, про що зазначено у протоколі судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.10.2023 повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

В підготовчому засіданні від 09.11.2023р було оголошено про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.11.2023р закрито підготовче провадження у справі №923/1674/21, призначено справу до розгляду по суті на 05.12.2023р о 12:20 та повідомлено учасників справи про дату та час судового засідання.

05.12.2023 судове засідання не відбулось, у зв`язку з призупиненням роботи КП Діловодство спеціалізованого суду згідно з наказом керівника апарату суду від 30.11.2023 року.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 11.12.2023 призначено судове засідання у справі на 16.01.2024 о 12:30 та викликано учасників справи у судове засідання.

В судовому засіданні від 16.01.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі №923/1674/21.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

Як вказує позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» (далі ТОВзІІ «Велга-Україна») зареєстровано як юридична особа - суб`єкт господарювання (дата державної реєстрації: 29.11.1999 року; дата запису: 24.05.2005 року; номер запису: 14991200000002786). Станом на дату подання позовної заяви, учасниками ТОВзІІ «Велга-Україна» є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Южный меридиан» (код 19231469; місцезнаходження: вул. Євпаторійська, буд. 45А, м. Маріуполь, Донецька область, 87500), частка у статутному капіталі складає 50%, що становить 815 145,00грн; Відкрите акціонерне товариство «Велга» (місцезнаходження: Литва, м. Вільнюс), частка у статутному капіталі складає 50%, що становить 815 145,00грн. ОСОБА_1 (далі позивач) призначений на посаду генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна», згідно з рішенням загальних зборів ТОВзІІ «Велга-Україна» від 17.11.2011 оформленого протоколом №9, відповідно до якого позивача обрано на посаду генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна» згідно з наказом №02-ОК від 17.11.2011 таконтрактом від 17.11.2011, підписаного між позивачем та ТОВзІІ «Велга-Україна».

Позивач зазначає, що контракт з генеральним директором ТОВзІІ «Велга-Україна» від 17.11.2011 містить наступні положення: п. 5.1. - контракт припиняє свою дію за спливом строку, на який контракт укладено; п. 5.2. - до спливу строку дії, контракт може бути розірвано, у тому числі, за взаємною згодою сторін, за ініціативою керівника (позивача); п. 6.1. - контракт укладено строком на три роки (з 17.11.2011 по 17.11.2014). Якщо за спливом вказаного строку відносини фактично продовжуються і жодна із сторін не вимагає їх припинення, то дія цього контракту вважається продовженою на три роки на тих самих умовах. Відповідні відомості про те, що позивач є керівником (генеральним директором) ТОВзІІ «Велга-Україна» внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Як зазначає позивач, у жовтні 2021 року позивачем прийнято рішення про припинення трудових правовідносин з ТОВзІІ «Велга-Україна», наслідком чого стало складення позивачем заяви про звільнення від 19.10.2021 на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, у зв`язку з неможливістю продовжувати роботу (вихід на пенсію, незадовільний стан здоров`я). Пунктом 12 статуту ТОВзІІ «Велга-Україна» передбачено, що вищим органом товариства є збори учасників. До компетенції зборів учасників, у тому числі, належить обрання генерального директора товариства та його заступників. Учасники товариства письмово повідомляються про скликання зборів із зазначенням часу, місця проведення зборів та порядку денного за десять днів до моменту проведення зборів. У той же час, пунктом 10 статуту ТОВзІІ «Велга-Україна» визначено, що виконавчим органом товариства є дирекція товариства. Директор підзвітних зборам учасників, директор не уповноважений приймати рішення, які належать до компетенції зборів учасників товариства. Генеральний директор товариства та його заступники призначаються загальними зборами учасників товариства строком на три роки. Генеральний директор та його заступники можуть бути достроково звільнені від виконання своїх повноважень рішенням зборів учасників. Враховуючи положення Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» та статуту ТОВзІІ «Велга-України», слід відзначити, що загальні збори учасників є вищим органом ТОВзІІ «Велга-Україна», до виключної компетенції яких (загальних зборів) належить питання щодо обрання (призначення) та звільнення виконавчого органу товариства, яким у даному випадку, є генеральний директор. За таких обставин, позивач зважив на певну процедуру його звільнення, шляхом необхідності скликання загальних зборів, на яких має бути вирішено питання про звільнення позивача (припинення трудових відносин). Так, з огляду на повноваження виконавчого органу на скликання загальних зборів, позивачем 19.10.2021 спрямовано учасникам ТОВзІІ «Велга-Україна» (ТОВ «Южный меридиан» та ВАТ «Велга») повідомлення про скликання загальних зборів, в якому, зокрема, позивач вказав про те, що останній, як генеральний директор, скликає позачергові загальні збори учасників ТОВзІІ «Велга-Україна», які будуть проведені 22.11.2021 о 10.00 за місцезнаходженням ТОВзІІ «Велга-Україна» - вул. Комкова, буд. 94, корп. 4, кв. 51, м. Херсон, Україна, 73000. Окрім того, позивачем повідомлено учасників ТОВзІІ «Велга-Україна» про питання, які включено до порядку денного, а саме: 1) Обрання голови та секретаря загальних зборів учасників; 2) Звільнення з посади генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна» ОСОБА_1 , шляхом розірвання контракту (за ініціативою працівника); 3) Обрання (призначення) генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна»; 4) Підписання акту приймання-передачі про передачу ОСОБА_1 печатки, установчих, реєстраційних, бухгалтерських та інших документів ТОВзІІ «Велга-Україна»; 5) Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу - ТОВзІІ «Велга- Україна» (щодо зміни керівника та підписанта). Також, позивачем повідомлено учасників ТОВзІІ «Велга-Україна» про те, що за відповідною письмовою вимогою будуть надані усі документи, що стосуються порядку денного позачергових загальних зборів учасників ТОВзІІ «Велга-Україна», та вказано засоби зв`язку та адреса електронної пошти.

Позиач вказує, що разом з тим, ним до повідомлення про скликання позачергових зборів учасників додано заяву останнього про звільнення з посади генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна», шляхом розірвання контракту, а також орієнтовний перелік документів, майна ТОВзІІ «Велга-Україна», які мають бути передані позивачем при звільненні. Аналогічного змісту повідомлення про скликання позачергових зборів учасників ТОВзІІ «Велга-Україна» з додатками позивачем направлено на адресу ОСОБА_2 , який є учасником ТОВ «Южный меридиан», частка у статутному капіталі складає 100%. Незважаючи на те, що позивачем вжито усіх заходів щодо своєчасного та належного повідомлення учасників ТОВзІІ «Велга-Україна» про проведення (скликання) позачергових загальних зборів товариства із зазначенням часу і місця проведення зборів, а також порядку денного, позачергові загальні збори, які призначено на 22.11.2021, не відбулись, оскільки ТОВ «Южный меридиан» та ВАТ «Велга» не забезпечили участь уповноважених представників у загальних зборах, жодних повідомлень щодо явки/неявки не направили. Повідомлення про скликання позачергових зборів ТОВзІІ «Велга-Україна» повернулись позивачу від ТОВ «Южный меридиан» з відміткою «за закінченням терміну зберігання»; від ВАТ «Велга» з відміткою «одержувач відсутній під час доставки», «незатребуване одержувачем»; від ОСОБА_2 з відміткою «за закінченням терміну зберігання». Відтак, питання щодо припинення трудових відносин позивача з ТОВзІІ «Велга- Україна» не вирішено.

Як стверджує позивач, наведені обставини свідчать про те, що на теперішній час трудові відносини між позивачем та відповідачем фактично припинені, однак, процедура розірвання трудового договору (контракту), відповідно до законодавства України про працю не виконана.

Позивач вважає, що неявка учасників товариства (уповноважених представників) на загальні збори для розгляду питання щодо звільнення позивача, відповідно, незвільнення позивача, є прямим порушенням гарантованого останньому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

Позивач наголошує на тому, що іншого порядку звільнення з ініціативи працівника, ніж звільнення на підставі рішення загальних зборів учасників, чинне законодавство не передбачає, тому позивач змушений перебувати у трудових відносинах з ТОВзІІ «Велга-Україна» всупереч своєму бажанню.

Позивач зазначає, що згідно із статтею 38 Кодексу законів про працю України, працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю І групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Отже, відповідно до трудового законодавства України, керівник товариства (директор, генеральний директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. За змістом наведеної правової норми право працівника на розірвання трудового договору за власним бажанням кореспондує безумовний обов`язок роботодавця звільнити його з роботи з наведеної підстави в установлені законом строки. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що звільнення відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Як вказує позивач, він у серпні 2021 року вийшов на пенсію, що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 . Окрім того, позивач має незадовільний стан здоров`я, а саме, - вроджений порок серця, що потребує оперативного втручання, відповідно, у позивача в наявності поважні причини для припинення трудових правовідносин з ТОВзІІ «Велга-Україна». У відповідності до п. 5.2 контракту, укладеного між позивачем та ТОВзІІ «Велга-Україна» 17.11.2011, до спливу строку дії контракт може бути розірвано, зокрема, за взаємною згодою сторін, за ініціативою керівника (Позивача). Пунктом 5.4 означеного контракту передбачено, що контракт підлягає дострокового розірванню на вимогу керівника (позивача), зокрема, у випадку хвороби керівника, яка перешкоджає виконанню роботи за контрактом. Таким чином, подання позивачем заяви про звільнення з посади генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна» зумовлено неможливістю продовжувати роботу на вказаній посаді, з огляду на вихід позивача на пенсію, а також незадовільний стан здоров`я, що, в свою чергу, потребує оперативного втручання. Також, дострокове припинення трудових відносин між позивачем та відповідачем передбачено п. 5.4 контракту (хвороба, яка перешкоджає виконанню обов`язків за контрактом). Фактичними обставинами справи та наданими позивачем доказами підтверджується, що останнім дотримана процедура; звільнення із займаної посади генерального директора ТОВзІІ «Велга-Україна», а саме, - складання позивачем заяви про звільнення за власним бажанням, ознайомлення із вказаною заявою усіх учасників ТОВзІІ «Велга-Україна» (шляхом направлення), ініціювання позивачем проведення позачергових загальних зборів із винесенням питання про звільнення директора на порядок денний, направлення учасникам ТОВзІІ «Велга-Україна» акту приймання-передачі майна (з орієнтовним переліком установчих документів, печатки, первинних бухгалтерських та податкових документів тощо) відповідній уповноваженій особі. З огляду на наведене, слід дійти висновку про наявність правових підстав для визнання припиненими трудових відносин позивача із ТОВзІІ «Велга-Україна», у зв`язку із звільненням із займаної посади генерального директора товариства, на підставі статті 38

Кодексу законів про працю України, оскільки невирішення загальними зборами учасників товариства питання про звільнення працівника з посади директора є порушенням його права щодо вільного вибору праці.

Враховуючи викладене, позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі та визнати трудові відносини між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

Відповідач в засідання суду не з`явився, відзиву на позов не надав, своїм правом на захист не скористався, у зв`язку з чим справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні докази у сукупності та надавши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.

За положеннями ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів судом, зокрема, є припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; припинення правовідношення. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Для того, щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітко визначену та дієву можливість оскаржити подію, яка, на її думку, порушує її права й охоронювані законом інтереси. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

За приписами частин 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Як встановлено судом, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним та відповідачем у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України.

Конституційний Суд України у рішенні від 12.01.2010 №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13.05.2014 №1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів» зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

КЗпП України регулює усі трудові відносини, які виникають між працівниками та юридичними особами. Проте, положення даних законів не врегульовують відносини виконавчого органу товариства та засновників, які врегульовані ст. 99 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 3 ст. 99 Цивільного кодексу України повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі №562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі №921/36/18, та востаннє підтверджені у постанові від 14.06.2023 у справі №448/362/22.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22 вказала на те, що звернення до суду особи, яка є одноосібним виконавчим органом товариства, для припинення її повноважень, зокрема, у випадку, якщо загальні збори учасників не розглядають заяву про звільнення з посади директора, пов`язане з корпоративними відносинами у цьому товаристві. Тому доцільно зберігати єдину юрисдикційну належність спорів про припинення повноважень одноосібного виконавчого органу товариства чи члена колегіального такого органу для формування стабільної та послідовної судової практики щодо віднесення таких спорів до господарської юрисдикції. Велика Палата Верховного Суду зауважила, що корпоративні права на участь в управлінні товариством його учасники реалізовують, зокрема, шляхом прийняття компетентним органом товариства рішення щодо припинення повноважень одноосібного виконавчого органу (директора). Таке рішення може мати наслідки для трудових відносин, але визначальними у таких ситуаціях є відносини корпоративні.

Таким чином, норми трудового законодавства не розповсюджуються на спори між виконавчими органами товариства та самими товариствами, які є корпоративними, отже повинні розглядатися у порядку господарського судочинства.

Частиною 1 ст. 3 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).

Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).

Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Частиною 1 ст. 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.

Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.

Відповідно до частин 1, 2, 4 ст. 98 Цивільного кодексу України, загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

Як зазначено в пунктах 13.1., 13.6-13.8., 13.8.3.1., 13.9.5., 14.1. і 14.2., 21.1. Статуту TOB «МЗТ», затвердженого протоколом загальних зборів засновників №2 від 10.12.2009 року (копія додається) в його останній редакції, вищим органом Товариства є Загальні збори Учасників. Загальні збори Учасників складаються із Учасників, або призначених ними представників.

Дата і місце проведення Загальних зборів Учасників та порядок денний повідомляється письмово всім Учасникам не пізніше ніж за тридцять днів до дати початку Зборів. На засіданнях ведуться протоколи, які підписуються головуючим і всіма присутніми Учасниками. В голосуванні приймають участь тільки Учасники /їх представники/. Рішення на Загальних зборах Учасників приймаються простою більшістю голосів присутніх Учасників. Кількість голосів кожного із Учасників визначається у відповідності з розміром часткової участі в Статутному капіталі Товариства за принципом: одна частка - один голос.

Загальні збори Учасників вважаються повноважними, якщо на їх засіданні присутні Учасники /представники Учасників/, що володіють у сукупності більш як 60% голосів.

Загальні збори Учасників можуть бути звичайними і позачерговими.

Позачергові Загальні збори Учасників скликаються: директором Товариства для вирішення справ, потребуючих негайного розгляду.

До компетенції Загальних зборів Учасників належать питання: утворення і відкликання виконавчого та інших органів Товариства.

Директор, при його відсутності заступник директора - виконавчий орган Товариства, який здійснює керівництво його поточною діяльністю згідно компетенції, та діє в відповідності з чинним законодавством.

Директор призначається і звільняється від посади Загальними зборами Учасників Товариства.

Повідомлення, що направляються у відповідності до цього Статуту, повинні бути виконані у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані телеграфом, рекомендованим листом або доставлені особисто за місцезнаходженням (юридичними адресами) Учасників під підпис. При зміні місцезнаходження (юридичної адреси) будь-кого з Учасників Товариства, про це Учасник має повідомити Товариству у термін не пізніше ніж 5 робочих днів від дня коли відбулась така зміна.

Згідно з частинами 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов`язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.

Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі №758/1861/18.

Відповідно до положень частин 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства.

Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення.

У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.

У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі №911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов`язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов`язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

З огляду на встановлені судом вище обставини, суд дійшов висновку, що позивачем як директором Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» дотримано порядок скликання загальних зборів єдиного учасника відповідача та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.

Надані позивачем докази направлення повідомлення про скликання загальних зборів суд визнає належними та допустимими, що свідчить про вчинення позивачем всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповідачем в порядку, визначеному чинним законодавством.

В той же час, як встановлено судом вище, скликані позивачем на 22.11.2021 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» не відбулися, питання звільнення позивача не вирішено, а доказів зворотного суду не надано.

Суд зазначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується (ч. 1 ст. 43 Конституції України).

Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

З огляду на те, що загальні збори учасників товариства для розгляду питання щодо звільнення позивача не відбулися, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Матеріали справи не містять доказів у розумінні статей 76-79 ГПК України на підтвердження розгляду по суті уповноваженим на звільнення директора органом заяви позивача про звільнення з посади директора вказаного товариства за власним бажанням на підставі ч. 1 ст. 38 КЗпП України, а також фактичного звільнення позивача з посади директора Товариства на підставі рішення загальних зборів учасників відповідача у передбачений чинним законодавством України строк і внесення змін до відомостей про наведену юридичну особу про зміну її керівника.

Суд дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права як визнання трудових відносин з відповідачем припиненими є правомірним, оскільки позивачем вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України, є доведеними, обґрунтованими та підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Одночасно, надаючи оцінку доводам учасників судового процесу судом враховано, що згідно ч.4 ст.11 Господарського процесуального України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положення означеної статті повністю узгоджуються з приписами ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

Згідно ст.6 Конвенції з прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п.29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п.30, від 27 вересня 2001 року).

За таких обставин, приймаючи до уваги вищенаведене, а також оцінюючи надані документальні докази в їх сукупності, позовні вимоги ОСОБА_1 до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» про припинення трудових відносин, обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2684,00грн покласти на відповідача відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 129, ст.ст. 232-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна» (73000, м. Херсон, вул. Комкова, буд. 94, корпус 4, кв. 51 код ЄДРПОУ 30667259) про припинення трудових відносин - задовольнити у повному обсязі.

2. Визнати трудові відносини між ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна»(73000, м. Херсон, вул. Комкова, буд. 94, корпус 4, кв. 51 код ЄДРПОУ 30667259) припиненими на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України.

3. Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Велга-Україна»(73000, м. Херсон, вул. Комкова, буд. 94, корпус 4, кв. 51 код ЄДРПОУ 30667259) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) 2270,00грн судового збору.

Наказ видати згідно зі ст. 327 ГПК України.

Повне рішення складено 29 січня 2024 р. у зв`язку із перебуванням судді Степанової Л.В. на лікарняному з 18.01.2024.

Відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Л.В. Степанова