Рішення

від 29.01.2024 по справі 278/5148/23

ЖИТОМИРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 278/5148/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Житомир

Суддя Житомирського районного суду Житомирської області Дубовік О. М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вище вказаною позовною заявою, у якій просить скасувати постанову начальника Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковника ОСОБА_2 № 219 від 17.06.2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 210 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 1700,00 грн та закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування вимог позивач зазначає, що 14.06.2023 року він звернувся до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для отримання військово-облікового документа. Проте, в Житомирському територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки ОСОБА_1 повідомили, що він нібито не перебуває на військовому обліку згідно даних Єдиного державного реєстру.

В цей же день, 14.06.2023 року, інспектором відділення ВО та БССЗ Житомирського районного ТЦК та СП Мошковською Наталією Олександрівною з цього приводу складений протокол № 219 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 . Крім іншого, в протоколі зазначалось, що розгляд справи по суті відбудеться об 11 год 00 хв 15.06.2023 року. У зазначений день та час ОСОБА_1 з`явився до Житомирського територіального центру комплектування та соціальної підтримки, проте через зайнятість керівника розгляд справи не відбувся.

17.06.2023року начальникомЖитомирського районноготериторіального центрукомплектування тасоціальної підтримкиполковником МіщаниномВ.В.прийнята постанова№ 219за справоюпро адміністративнеправопорушення тана ОСОБА_1 накладений штраф у сумі 1700,00 грн, копію якої останній отримав лише 28.09.2023 року.

Вказану постанову позивач вважає незаконною та такою, що прийнята з порушенням законодавства, оскільки винесена за відсутності доказів вини ОСОБА_1 .

Також, одночасно з позовною заявою позивач звернувся з клопотанням про поновлення строку звернення до суду, оскільки оскаржувану постанову отримав лише 28.09.2023 року (а.с. 10).

Провадження у справі було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (а.с. 15-16).

У відзиві на позовну заяву представник відповідача просить залишити постанову начальника Житомирського РТЦК та СП від 17.06.2023 року № 219 без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 без задоволення, оскільки вважає, що в діях позивача наявний склад правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП, за яке його було притягнуто до адміністративної відповідальності, а оскаржувана постанова щодо притягнення до відповідальності військовозобов`язаного ОСОБА_1 винесена на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що визначені керівними документами та передбачені Конституцією та законами України (а.с. 19-26).

Позивачем подано відповідь на відзив (а.с. 44), у якому просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Представником відповідача подано письмові заперечення на відповідь на відзив (а.с. 48), у яких звертає увагу на те, що позивачем отримано особисто наручно оскаржувану постанову 28.09.2023 року, про що наявна його розписка в даній постанові. Тому, якщо брати до уваги зазначене позивачем, що ніби він не отримував постанову поштовим відправленням, то з дня отримання ним копії особисто під розписку (28.09.2023) позивачу достеменно було відомо про наявність постанови та прийняте суб`єктом владних повноважень рішення. Проте із даним позовом позивач звернувся до суду лише в 13.10.2023 року, що підтверджується датою подання позовної заяви. Таким чином, якщо навіть відлік строку рахувати з 28.09.2023, то до моменту звернення позивача до суду минуло 15днів. Тому відповідач наголошує суду про те, що позивачем відбулося недопустиме порушення встановлених процесуальних строків та дій. Оскільки відповідно до ст.122 КАС України, інші строки для звернення до суду обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Ухвалою суду від 22.12.2023 року (а.с. 58) здійснено перехід з розгляду справи в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Під час судових засідань позивач та його представник - адвокат Соломонюк І. В. позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили задовольнити; надали пояснення аналогічні викладеному в обґрунтування позовної заяви та відповіді на відзив.

ОСОБА_1 безпосередньо пояснив, що він не переховувся та не ухилявся від постановки на військовий облік. Більш того, у 2022 році ним було здійснено медичний огляд комісією при Житомирському районному територіальному центру комплектування та соціальної підтримки, про що свідчить видана військово-лікарською комісією довідка від 12.12.2022 року за №15/5287. Однак йому ніхто не роз`яснив, що треба було безпосередньо звернутися до відповідного структурного підрозділу Центру для безпосередньої постановки його на військовий облік. Вказав, що недостатнє інформування населення про порядок постановки на військовий облік з боку відповідача не є підставою для притягнення його для адміністративної відповідальності.

У судовому засіданні 29.01.2024 року ОСОБА_1 подано додаткові письмові пояснення та наведено судову практику, з яких вбачається наступна позиція сторони позивача. Вказують, що оскільки зміна місця реєстрації позивача відбулась у 2004 році, відтак слід керуватись законодавством, яке діяло на той момент, посилаючись на ч. 1 ст. 8 КУпАП. Зауважують, що диспозиція ч. 2 ст. 210 КУпАП, в редакції, чинній на 2004 рік, встановлювала відповідальність за повторне протягом року порушення військовозобов`язанними чи призовниками правил військового обліку тягло за собою накладання штрафу у відповідних розмірах. Оскільки позивач раніше не притягувався за такий вид правопорушення до відповідальності, у відповідача були відсутні підстави прятягувати позивача до відповідальності саме за ч. 2 ст. 210 КУаАП.

Представник відповідача позовні вимоги не визнала та просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та письмових запереченнях. Заперечила і щодо позиції сторони позивача щодо застосування закону - норм КУпАП у редакції станом на 2004 рік.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 дали покази із яких можна дійти висновку, що вони з позивачем є сусідами; у 2014 році їм від воєнкомату надійшли повістки, за якими з`явились разом до воєнкомату, де звіряли домашні адреси та проходили медичну комісію.

Вислухавши сторону позивача та сторону відповідача, свідків, дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов такого висновку.

Згідно відмітки у військовому квитку (а.с. 32-33) ОСОБА_1 знятий з військового обліку 16.04.2004 року. Інші відмітки з цього приводу в даному документі відсутні.

Відповідно до копії паспорту ОСОБА_1 , останній з 27.10.2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 5-6).

ОСОБА_1 було завершено проходження ВЛК 12.12.2022 року, про що свідчить довідка (висновок ВЛК) (а.с. 9), відповідно до якої ОСОБА_1 визнано непридатним у мирний час та обмежено придатним у воєнний час, що також вбачається з облікової карти ОСОБА_1 (а.с. 51).

14.06.2023 року інспектором відділення ВО та БССЗ Житомирського районного ТЦК та СП службовцем Мошковською Н. О. відносно ОСОБА_1 складено протокол № 219 за ч. 2ст. 210 КУпАП, в якому вказано, що він з 16.04.2004 для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 не з`являвся та до теперішнього часу не перебував на обліку військовозобов`язаних, чим порушив вимогиабз. 8 ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резирвістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487).

У зазначеному протоколі повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи по суті відбудеться об 11 год 00 хв 15.06.2023 року (а.с. 28).

15.06.2023 року ОСОБА_1 подано заяву про розгляд справи про скоєне ним адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 210 КУпАП на підставі протоколу № 219 від 15.06.2023 року без його присутності; свою вину у скоєному правопорушенні не визнав (а.с. 34).

17.06.2023 року начальником Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки полковником ОСОБА_2 було прийнято постанову по справі про адміністративне правопорушення, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 210 КУпАП.

У постанові зазначено, що ОСОБА_1 14.06.2023 року прибув до Житомирського РТЦК та СП для постановки на облік військовозобов`язаних; в ході вивчення матеріалів справи встановлено, що згідно відмітки у військовому квитку, ОСОБА_1 знятий з військового обліку 16.04.2004 року у зв`язку зі зміною місця проживання та станом на 14.06.203 року останній на військовому обліку не перебуває.

Таким чином, ОСОБА_1 з 27.10.2004 року для постановки на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 у семиденний термін не з`явився та до теперішнього часу не перебував на обліку військовозобов`язаних, чим порушив вимоги абз. 8 ч. 3 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та п.п. 1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резирвістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 року № 1487) (а.с. 35).

Як вбачається з облікової картки ОСОБА_1 (а.с. 51), останнім пройдено медичний огляд 12.12.2022 року (визнано непридатним в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) та взято на військовий облік 14.06.2023 році у Житомирському районному територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

24.02.2022 року відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні`в Україні постановлено ввести воєнний стан з 24.02.2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжено.

Указом Президента України № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань було оголошено проведення в Україні загальної мобілізації.

Статтею 1 Закону України «Про оборону України» визначено, що особливий період - період, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно зі ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності і територіальної цілісності України, шанування її державних символів - є обов`язком громадян України.

Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 (далі - Закон №2232-XII).

Відповідно до ч. 3 ст. 1 Закону №2232-XII, військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, за ч.10 ст.1 Закону №2232-XII, зобов`язані:

- прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) ТЦК та СП, Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу СЗР України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або ж вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

- проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах відповідно до рішень комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) ТЦК та СП, закладів охорони здоров`я СБУ, а у СЗР України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України;

- проходити підготовку до військової служби, військову службу та виконувати військовий обов`язок у запасі;

- виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 33 Закону №2232-XII, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів ведеться в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Так, правила військового обліку визначені у Додатку №2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 № 1487

Зокрема, п. 1 вказаних вище Правил закріплено, що призовники і військовозобов`язані повинні:

1) перебувати на військовому обліку:

за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання - у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані СБУ - у Центральному управлінні або регіональних органах СБУ (далі - органи СБУ), військовозобов`язані Служби зовнішньої розвідки - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки). Крім того, призовники, військовозобов`язані та резервісти, які проживають в селах та селищах, а також у містах, де відсутні відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, повинні перебувати на персонально-первинному військовому обліку у відповідних виконавчих органах сільських, селищних, міських рад;

за місцем роботи (навчання) - в центральних і місцевих органах виконавчої влади, в інших державних органах, в органах місцевого самоврядування, в органах військового управління (органах управління), військових частинах (підрозділах) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органах спеціального призначення, на підприємствах, в установах, організаціях, закладах освіти, закладах охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності;

у разі вибуття за межі України на строк більше трьох місяців - за місцем консульського обліку в закордонних дипломатичних установах України;

2) прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки на збірні пункти, призовні дільниці, до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов`язаних та резервістів;

3) не змінювати місце проживання з моменту оголошення мобілізації та у воєнний час без дозволу керівника відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів СБУ, Служби зовнішньої розвідки - без дозволу відповідного керівника);

4) проходити медичний огляд та лікування в закладах охорони здоров`я згідно з рішеннями комісій з питань приписки, призовних комісій або військово-лікарських комісій районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я СБУ, а у Службі зовнішньої розвідки - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки;

5) проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі, проходити службу у військовому резерві;

6) особисто прибувати до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки з паспортом громадянина України і військово-обліковими документами для зняття з військового обліку в разі вибуття в іншу місцевість до нового місця проживання, за межі України на постійне місце проживання або на строк більше трьох місяців, у разі зміни місця проживання в межах міста з переїздом на територію іншого адміністративного району;

7) особисто в семиденний строк з дня прибуття до нового місця проживання прибувати із паспортом громадянина України і військово-обліковими документами до відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (органу СБУ, підрозділу Служби зовнішньої розвідки, закордонної дипломатичної установи України), який організовує та веде військовий облік на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, для взяття на військовий облік;

8) особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених устатті 7Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених устатті 23Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію;

9) негайно повідомляти районним (міським) територіальним центрам комплектування та соціальної підтримки, органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки за місцем військового обліку про втрату військово-облікового документа;

10) звіряти не рідше одного разу на п`ять років власні персональні дані з обліковими даними районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органів СБУ, підрозділів Служби зовнішньої розвідки;

11) подавати щороку до 1 жовтня до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право громадян на відстрочку від призову на строкову військову службу.

За визначенням ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) є протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права та свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

За приписами ст. 235 КУпАП - Територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).

Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210 КУпАП передбачено порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Згідно з ч. 2 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.

Згідно зі ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженою на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Статтею 7 КУпАП передбачено те, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами та посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів та зміцнення законності.

Положеннями ст. 280 КУпАП закріплено обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Доказами ж в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм та стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (ст. 251 КУпАП).

Як вбачається зі змісту ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе за наявності події адміністративного правопорушення та вини цієї особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами, на підставі своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи.

При цьому, виходячи із закріпленого в ч. 4 ст. 129 Конституції України принципу змагальності та рівності сторін у судочинстві, обов`язок доказування законності застосування адміністративного стягнення при розгляді скарги громадянина в суді покладається саме на орган (посадову особу), яким винесено оскаржувану постанову.

Тобто, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах стосовно оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб`єкта владних повноважень обов`язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Належними є докази, які містять інформацію відносно предмета доказування. Предметом же доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду певної справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

У відповідності до ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Дослідивши зміст оскаржуваної постанови, судом встановлено, що така містить всі необхідні відомості, передбачені ст. 280 КУпАП, а саме: органом, що розглядав справу Житомирським РТЦК та СП встановлено, що ОСОБА_1 було вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 210 КУпАП, встановлено його вину та долучено докази підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення.

Таким чином, відповідачем при винесені оскаржуваної постанов дотримано вимог КУпАП.

Покази свідків судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки за наявних обставин правопорушення, скоєного з боку позивача, такі покази не є належними доказами.

Також суд не може погодитись з позицією сторони позивача, яка викладена у додаткових письмових поясненнях від 29.01.2024 року

Згідно ч. 1 ст. ст. 38 КУпАП України, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді).

Оскільки у відповідності до вимог вказаної статті правопорушення, вчинене позивачем, є тривалим, до відповідальності останнього має бути притягнено протягом двох місяців з моменту виявлення такого правопорушення. Відтак, факт правопорушення відповідачем виявлено 14.06.2023 року - з моменту подання заяви про взяття на військовий облік останнім, отже саме з цього моменту особа має бути притягнена до адміністративної відповідальності протягом двох місяців.

Крім того, вважає занеобхідне звернути увагу на наступне.

Диспозицією статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.

Зокрема, частиною 2 вказаної статті передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України» особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Згідно з Указом Президента України № 303/2014 від 17.03.2014 «Про часткову мобілізацію» було прийнято рішення про оголошення та проведення часткової мобілізації, а отже з цього періоду в Україні діє особливий період.

Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом Українивід 24.02.2022року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан. З цієї дати воєнний стан Указами Президента, які затверджуються Законами продовжено і діє по теперішній час.

Таким чином, громадянин ОСОБА_1 вчинив триваюче правопорушення у вигляді порушення правил військового обліку в особливий період, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Суд дійшов висновку, що вина позивача встановлена та підтверджена матеріалами справи, відтак у задоволенні позову слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає, що підлягає поновленню позивачу строк для звернення до адміністративного суду з позовом про оскарження постанови № 219 від 17.06.2023 року, оскільки позивач отримав оскаржувану постанову 28.09.2023 року, про свідчить відмітка безпосередньо на самій постанові, 28.09.2023 ОСОБА_1 звернувся до центру БПД для надання безоплатної вторинної допомоги, що підтверджується копією талону (а.с. 75).

На підставі доручення від 05.10.2023 року № 985 призначений адвокат для складення документів процесуального характеру (а.с. 77)

Вище викладені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 не допустив об`єктивного зволікання із зверненням до суду для захисту своїх прав.

Керуючись ст. ст. 2, 5, 72-77, 139, 243-246, 250, 286, 293 КАС України, Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу», Законом України «Про оборону», ч. 2 ст. 210 КУпАП, суд,-

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 пропущений строк для звернення до адміністративного суду.

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Житомирського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки про визнання незаконною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення щодо притягнення до адміністративної відповідальності - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Дубовік