Рішення

від 29.01.2024 по справі 922/4719/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4719/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Сальнікової Г.І.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, буд. 54) до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., смт. Шевченкове, вул. Буліченко, буд. 15) про стягнення 15751,92 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" звернувся до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради про стягнення 15751,92 грн., з яких: заборгованість за спожиту електричну енергію у розмірі 8517,42 грн., пеня у розмірі 3214,80 грн., 3% річних у розмірі 584,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 3435,67 грн., а також судові витрати.

Позов обґрунтовано неналежним виконанням з боку відповідача взятих на себе зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №60DB-617-21-22 від 10.01.2022 в частині здійснення повної та своєчасної оплати вартості спожитої електричної енергії.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.11.2023 позовну заяву залишено без руху з огляду на вимоги пункту 2 статті 1 статті 164 ГПК України та встановлено позивачу строк у п`ять днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

20.11.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області зареєстровано супровідний лист разом із доданими до нього документами (вх. №31771), який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

22.11.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано лист (вх. №3201) із доданими до нього оригіналом платіжної інструкції №3729 від 17.11.2023 про сплату судового збору, який досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 27.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 ГПК України, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено сторонам строк для подання заяв по суті справи.

22.12.2023 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстрована заява (вх. №35299), в якій позивач уточнює реквізити рахунку, що викладені у прохальній частині позовної заяви та уточнює позовні вимоги шляхом викладення п. 2 прохальної частини в такій редакції: "2. Стягнути заборгованість за спожиту електричну енергію відповідно до договору №60DB617-21-22 про постачання електричної енергії споживачу від 10.01.2022 в розмірі 8517,42 грн. на поточний рахунок НОМЕР_1 , МФО 351823, ФХарківське обласне у АТОЩАД м. Харків.

Стягнути пеню 3214,80 грн., 3% річних у розмірі 584,03 грн., інфляційні втрати 3435,67 грн. та відшкодувати за рахунок відповідача понесені ТОВ "Харківгаз Збут" судові витрати у сумі 2684,00 грн. на рахунок НОМЕР_2 в АТ "Банк Альянс", МФО 300119.

Вище вказану заяву досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

26.01.2024 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2391) разом із доданими до неї документами, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

Зазначену вище заяву досліджено та долучено судом до матеріалів справи.

Відповідно до частини 5 статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Будь-яких заяв або клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін на адресу суду від учасників справи не надходило.

Відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України, не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим йому процесуальним правом.

При цьому суд зазначає, що копію ухвали господарського суду Харківської області про відкриття провадження у справі від 27.11.2023, яку було надіслано на належну адресу відповідача, що вказана у позовній заяві та яка підтверджується інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, було вручено відповідачу, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення, яке долучено судом до матеріалів справи.

Окрім того, за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Ухвала господарського суду Харківської області від 27.11.2023 по справі №922/4719/23 була оприлюднена в електронному вигляді в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що вбачається за веб-адресою: https://reyestr.court.gov.ua/.

Отже, матеріали справи свідчать про те, що учасники справи повідомлені належним чином про розгляд даної справи. Водночас судом було створено всім учасникам справи належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Відтак, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи доказів для повного та всебічного з`ясування усіх обставин справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення.

З урахуванням наведеного, оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позовну заяву, справа розглядається за наявними матеріалами, відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Положеннями частини 4 статті 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

10.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Харківгаз Збут" (надалі позивач, постачальник) та Комунальним некомерційним підприємством "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради (надалі відповідач, споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №60DB617-21-22 (надалі договір).

Пунктом 2.1. договору погоджено, що постачальник зобов`язується поставити у власність споживача: ДК021:2015-09310000-5 Електрична енергія (електрична енергія (універсальна послуга)) для забезпечення потреб електроустановок споживача у 2022 році, а споживач зобов`язується прийняти та оплатити вартість товару у розмірах, строки та у порядку, що визначені договором.

Відповідно до пункту 2.3. договору загальний обсяг постачання електричної енергії зазначається у Додатку №1 до договору.

Відповідно до Додатку №1 до договору обсяг електричної енергії на 2022 рік складає 18460 кВт.год.

Умовами пункту 3.1. договору визначено, що початком постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 4 до договору.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що загальна сума договору визначається за результатами аукціону і становить 102032,11 грн. з ПДВ в тому числі: 17005,35 грн.

Пунктом 5.2. договору передбачено, що ціна за 1 кВт/год електричної енергії за договором становить: 5,5272 грн. з ПДВ. Замовник розраховується з учасником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до договору.

Відповідно до пункту 5.5. договору розрахунки замовника за електричну енергію здійснюються на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка та акта приймання-передачі електричної енергії.

Згідно з пунктом 5.6. договору розрахунки проводяться у відповідності до додатку 2 "Комерційна пропозиція", яка є невід`ємною частиною договору.

Пунктом 5.7. договору погоджено, що розрахунковий період за договором, зазначений у комерційній пропозиції, становить календарний місяць, і відповідає розрахунковому періоду за договором споживача з оператором системи розподілу/передачі.

Згідно з умовами пункту 5.9 договору передбачено, що оплата рахунка та акта приймання-передачі постачальника за договором має бути здійснена замовником у строк, визначений в комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до договору. Всі платіжні документи, що виставляються учасником замовнику, мають містити чітку інформацію щодо адреси, телефонів, офіційних веб-сайтів для отримання інформації про подання звернень, скарг та претензій щодо якості постачання електричної енергії та надання повідомлень про загрозу електробезпеки.

Відповідно до пункту 13.1. договору договір укладається до 31 грудня 2022 року та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Додатком №2 до договору №60DB617-21-22 від 10.01.2022 є комерційна пропозиція, в пункті 2 якої сторони погодили, що ціна за електричну енергію, що постачається замовнику складає: 4,606 грн./кВт.год (без ПДВ) та включає в себе наступні складові: 1. Середньозважена ціна купівлі електричної енергії постачальником на організованих сегментах ринку (ринок двосторонніх договорів, ринок "на добу наперед", внутрішньодобовий ринок) у розрахунковому періоді; 2. Тариф на передачу електричної енергії оператора системи передачі; 3. Тариф на послуги з розподілу електричної енергії; 4. Тариф постачальника. Сума коштів, яку має сплатити споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію, визначається як добуток фактичного обсягу спожитої електричної енергії на визначену в розрахунковому періоді фактичну ціну.

Пунктом 4 Комерційної пропозиції передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Оплата електричної енергії та послуги з розподілу електричної енергії здійснюється споживачем один раз за фактичний обсяг спожитої електричної енергії, визначений за показниками розрахункових засобів обліку (або розрахунковим шляхом) на підставі виставленого рахунка споживачу, в якому зазначаються суми до сплати за спожиту електричну енергію.

Умовами пункту 5 Комерційної пропозиції погоджено, що рахунок за спожиту електричну енергію та акт прийому-передачі надається споживачу до 12 числа (включно) місяця, наступного за розрахунковим. Рахунок за спожиту електричну енергію має бути оплачений протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка споживачем. Рахунки на оплату надаються споживачу у відповідних структурних підрозділах постачальника. В разі неотримання споживачем рахунків постачальник направляє рахунки споживачу поштовим зв`язком. У такому випадку рахунки вважаються отриманими споживачем з дня їх відправлення.

Відповідно до Заяви-приєднання до договору про закупівлю електричної енергії споживачу, що є додатком №4 до договору №60DB617-21-22 від 10.01.2022 початок постачання електричної енергії з 11.01.2022 р.

Відповідно до умов пункту 1 Додаткової угоди №1 від 14.11.2022 до договору про закупівлю електричної енергії у постачальника №60DB617-21-22 від 10.01.2022 сторони дійшли згоди достроково припинити дію договору про закупівлю електричної енергії №60DB617-21-22 від 10.01.2022 шляхом його розірвання 08 серпня 2022 року.

Пунктом 2 Додаткової угоди №1 сторони домовились викласти абзац перший пункту 1.3. договору у наступній редакції: "Очікуваний обсяг постачання електричної енергії у 2022 році за договором складає 3208 кВт*год. та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи".

Відповідно до пункту 3 Додаткової угоди №1 сторони домовились викласти пункт 2.1. договору у наступній редакції: "2.1. Строк (термін) поставки товару: до 08.08.2022 року включно".

Згідно з пунктом 4 Додаткової угоди сторони дійшли згоди викласти пункт додатку №2 "Комерційна пропозиція" у наступній редакції: "Загальний обсяг постачання електричної енергії становить: 3208 кВт*год".

Сторони домовились викласти пункт 13.1. договору та пункт 9 Додатку 2 "Комерційна пропозиція" до договору у наступній редакції: "Цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє в частині постачання електричної енергії до 08.08.2022 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення".

Відповідно до оформленого Акту №ХО382005042 від 31.03.2022 приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 10.01.2022 постачальник передав, а споживач прийняв у березні 2022 електричну енергію обсягом 1541 кВт/год. на суму 8517,42 грн.

Фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії постачальником ТОВ "Харківгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39590621, ЕІС - код 56Х9300000003405) споживачу по коду ЄДРПОУ 38743216 (КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради) за березень 2022 року підтверджений додатком №10 до договору енергопостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2020 №3С/3166, відповідно до якого відповідачу у березні 2022 р. було поставлено електричну енергію обсягом 1541 кВт/год.

Згідно інформації АТ "Харківобленерго", як адміністратора комерційного обліку електрики, постачальник у березні 2022 р. поставив на об`єкти споживача електроенергію об`ємом 1541 кВт/год, що підтверджується додатком 10 до Договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022 року, в якому зазначається реєстр споживачів у звітному періоді.

На підставі даних, отриманих від АТ "Харківобленерго" як оператора системи розподілу електричної енергії та адміністратора комерційного обліку електрики, позивач провів нарахування за передану відповідачу у березні 2022 року електричну енергію.

Згідно з оборотами рахунку №361 за період: січень 2022 - березень 2022 заборгованість КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради за договором №60DB617-21-22 від 10.01.2022 р. про постачання електричної енергії споживачу (реалізація товарів та послуг Х0382005042 от 31.03.2022) склала 8517,42 грн.

Звертаючись з позовною заявою до суду позивачем у позовній заяві зазначено про належне виконання взятих на себе зобов`язань за договором №60DB617-21-22 від 10.01.2022 та поставку відповідачу електричну енергію у березні 2022 року. Водночас позивач стверджує, що відповідачем порушено погоджені з позивачем умови договору №60DB617-21-22 від 10.01.2022 в частині оплати вартості спожитої електричної енергії, що мало наслідком виникнення перед позивачем заборгованості у розмірі 8517,42 грн., яка залишається не сплаченою.

Вказані обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним вище обставинам, суд керується наступним.

Стаття 11 ЦК України вказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 174 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" передбачено, що учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Універсальні послуги надаються постачальником таких послуг виключно побутовим та малим не побутовим споживачам (частина 1 статті 63 вказаного Закону).

Статтею 275 ГК України передбачено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір про постачання електричної енергії споживачу.

Відповідно до статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За приписами статті 173 ГК України один суб`єкт господарського зобов`язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Матеріали справи свідчать, що факт наявності у відповідача заборгованості за електричну енергію за березень 2022 р. підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, а саме: Актом №ХО382005042 від 31.03.2022 приймання-передачі електричної енергії до договору на постачання електричної енергії від 10.01.2022, відповідно до якого постачальник передав, а споживач прийняв у березні 2022 електричну енергію обсягом 1541 кВт.год на суму 8517,42 грн. та який направлено відповідачу цінним листом з описом вкладення.

Фактичний (звітний) корисний відпуск електричної енергії постачальником ТОВ "Харківгаз Збут" (код ЄДРПОУ 39590621, ЕІС - код 56Х9300000003405) споживачу (коду ЄДРПОУ 38743216, КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради) за березень 2022 року підтверджений додатком №10 до договору енергопостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії від 01.07.2020 р. №3С/3166, відповідно до якого відповідачу у березні 2022 р. було поставлено електричну енергію обсягом 1541 кВт/год.

Згідно інформації АТ "Харківобленерго", як адміністратора комерційного обліку електрики, постачальник у березні 2022 року поставив на об`єкти споживача електроенергію об`ємом 1541 кВт/год, що підтверджується додатком 10 до договору електропостачальника про надання послуг з розподілу електричної енергії за березень 2022 року, в якому зазначається реєстр споживачів у звітному періоді.

На підставі даних, отриманих від АТ "Харківобленерго" як оператора системи розподілу електричної енергії та адміністратора комерційного обліку електрики, позивач провів нарахування за передану відповідачу у березні 2022 року електричну енергію.

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем виконано належним чином взяті на себе зобов`язання перед відповідачем та поставлено останньому електричну енергію.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частинами 6, 7 статті 276 ГК України визначено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Отже, однією із основних умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Згідно з п.6.2. договору споживач зобов`язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами договору.

Натомість матеріали справи свідчать, що відповідачем порушено погоджені з позивачем зобов`язання за умовами договору в частині своєчасної сплати вартості спожитої електричної енергії у погоджені строки.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, згідно приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами статті 525 ЦК України та частини 7 статті 193 ГК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Нормами частини 1 статті 202 ГК України визначено, що господарське зобов`язання припиняється, окрім іншого виконанням, проведеним належним чином.

Наведене положення законодавства вказує, що коли одна із сторін за умовами договору взяла на себе певні зобов`язання, то інша сторона вправі очікувати, що такі будуть виконані належним чином у встановлені строки. У разі ж коли така сторона порушила умови договору, зобов`язання вважається не виконаним.

Враховуючи вищевказані обставини, відсутність у матеріалах справи доказів, які б спростовували наявність заборгованості відповідача перед позивачем, а також доказів, які б свідчили про здійснення розрахунку за спожиту електричну енергію, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 8517,42 грн., є обґрунтованою, доведеною позивачем та підтвердженою матеріалами справи, не спростованою відповідачем, а тому підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 584,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3435,67 грн., суд зазначає наступне.

Приписами статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 статті 626 ЦК України).

Разом з тим, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних витрат на суму боргу та процентів річних виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки за порушення виконання зобов`язання.

Отже, в даному випадку, за порушення виконання грошового зобов`язання на відповідача покладається відповідальність відповідно до статті 625 ЦК України, яка полягає у приєднанні до невиконаного обов`язку, нового додаткового обов`язку у вигляді відшкодування матеріальних втрат позивача від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Перевіривши правомірність та правильність здійсненого детального розрахунку 3% річних у розмірі 584,03 грн. та інфляційних втрат у розмірі 3435,67 грн., суд зазначає, що нарахування з огляду на прострочення сплати основної заборгованості є правомірними та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення пені у розмірі 3214,80 грн., суд зазначає наступне.

За змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов`язання є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 ЦК України).

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина 2 статті 193, частина 1 статті 216 та частина 1 статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина 1 статті 230 ГК України).

За приписами статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 ГК України встановлюється законом, а в разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому, розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання як пеня та її розмір встановлено частиною 3 статті 549 ЦК України, частиною 6 статті 231 ГК України, статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та частиною 6 статті 232 ГК України.

Статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з пунктом 5.10. договору, якщо замовник не здійснив оплату за цим договором у строки, передбачені комерційною пропозицією, учасник має право здійснити заходи з припинення постачання електричної енергії споживачу у порядку, визначеному ПРРЕЕ. У разі порушення замовником строків оплати за цим договором, учасник має право вимагати сплату пені. Пеня нараховується за кожен прострочений день оплати. Замовник сплачує за вимогою учасника пеню у розмірі, що зазначається цим договором та зазначається у комерційній пропозиції, яка є додатком 2 до цього договору.

Відповідно до пункту 8 Комерційної пропозиції у разі порушення споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 даної комерційної пропозиції, постачальник має право провести нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюється нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочення платежу; 3% річних з простроченої суми. При цьому сума грошового зобов`язання за договором повинна бути оплачена споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком та повинні бути оплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання споживачем.

Разом з тим, суд зазначає, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року було введено воєнний стан в України, також Указами Президента неодноразово було продовжено строк його дії.

Відповідно до статті 1 Закону України від 22.09.2016 "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Регулятор), є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, який утворюється Кабінетом Міністрів України. Особливості спеціального статусу Регулятора обумовлюються його завданнями і повноваженнями та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливостях організації та порядку діяльності Регулятора, в особливому порядку призначення членів Регулятора та припинення ними повноважень, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Регулятора та гарантії незалежності в прийнятті ним рішень у межах повноважень, визначених законом, встановленні умов оплати праці членів та працівників Регулятора.

Згідно частини 1 статті 3 цього Закону Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії" до повноважень Регулятора на ринку електричної енергії належать, зокрема, затвердження правил ринку, правил ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, кодексу системи передачі, кодексу систем розподілу, кодексу комерційного обліку, правил роздрібного ринку, порядку розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів, який включає в тому числі положення щодо особливостей розподілу пропускної спроможності міждержавних перетинів з третіми державами, інших нормативно-правових актів та нормативних документів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Отже, НКРЕКП прийняв постанову №332 від 25.02.2022 в межах своїх повноважень, а тому вказана постанова має застосовуватись, у тому числі, підпункт 16 пункту 1, відповідно до якого зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії.

Пунктом 3 частини 2 статті 14 Закону України "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг" визначено, що Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції. Згідно частини 2 цієї статті рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями. Рішення Регулятора підписуються Головою.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаного Закону для ефективного виконання завдань державного регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор приймає обов`язкові до виконання рішення з питань, що належать до його компетенції.

Отже, Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, Регулятор на своїх засіданнях приймає нормативно-правові акти з питань, що належать до його компетенції та є обов`язкові до виконання.

Правовідносини, які виникли між сторонами регулюються, зокрема, Законом України "Про ринок електричної енергії", який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов`язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.

Тобто, спірні господарські правовідносини склалися відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", у зв`язку із чим, вказана постанова НКРЕКП підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

При цьому, положення Постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року №332 "Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану", якими НКРЕКП в межах наданих повноважень, тимчасово зупинила нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії", між учасниками ринку електричної енергії, підлягають обов`язковому виконанню учасниками ринку електричної енергії, у тому числі позивачем, відповідно до статті 6 Закону України "Про ринок електричної енергії".

Аналогічна правова позиція щодо обов`язковості настанов, викладених у постановах НКРЕКП, викладена в постанові Верховного Суду в складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.08.2022 року у справі № 912/1941/21.

Враховуючи викладене, здійснення позивачем під час дії в Україні воєнного стану нарахування штрафних санкцій у вигляді пені суперечить обов`язковому для виконання рішенню НКРЕКП, а тому є неправомірним.

Як вбачається із доданого до позовної заяви розрахунку, позивачем визначено загальний період нарахування пені у сумі 3214,80 грн. з 11.03.2022 по 31.10.2023, який входить в період дії в Україні воєнного стану.

З вищевикладеного та приписів пункту 16 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 року, яка є чинною, та обов`язковою для суб`єктів спірних правовідносин, слідує про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення із відповідача штрафної санкції у вигляді пені, який входить в період дії воєнного стану.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення із відповідача пені у розмірі 3214,80 грн. є безпідставною та не підлягає задоволенню.

Суд зазначає, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі. Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З урахуванням наведеного, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді усіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин 1, 3 статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд керується положеннями статті 129 ГПК України та враховуючи висновки суду про часткове задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та складають 2136,22 грн.

Окрім того, 26.01.2024 в системі діловодства господарського суду Харківської області від позивача зареєстровано заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вх. №2391) разом із доданими до неї документами, в якій позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 3000,00 грн.

З огляду на зазначене, суд звертає увагу, що господарським процесуальним законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Приписами частини 5 статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Системний аналіз наведених норм процесуального права свідчить про те, що факт понесення стороною судових витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів, зокрема на підставі договору про надання правничої допомоги та відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг (виконаних робіт) та їх вартості.

У даному разі, в обґрунтування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн. позивачем подано до суду засвідчені копії наступних документів: договір про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №3 від 29.01.2018 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №6 від 27.10.2018 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №9 від 27.12.2019 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №12 від 15.04.2020 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №18 від 28.12.2021 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №22 від 23.12.2022 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; додаткова угода №33 від 09.10.2023 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; довіреність №Др-21-1222 від 27.12.2022; довіреність №Др-8-1223 від 29.12.2023; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ДН №6104 від 20.09.2021; наказ АО "Гарант Груп" про переведення №38-ОС від 30.09.2021; звіт про фактично надані послуги за додатковою угодою №33 від 09.10.2023 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017; акт приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №33 від 09.10.2023 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Між тим, положення статті 16 ГПК України передбачають, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правової допомоги.

Як свідчать матеріали справи, у зв`язку з порушенням відповідачем прав та інтересів позивача, останній звернувся до Адвокатського об`єднання "Гарант Груп" з метою надання йому юридичних послуг з приводу захисту інтересів клієнта, про що укладено договір про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017 та низку додаткових угод до нього.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Умовами пункту 1.1. договору №38GK/221592-17 від 30.11.2017 передбачено, що в порядку та на умовах визначених договором, виконавець зобов`язується надавати комплекс послуг правової допомоги, а замовник приймати та оплачувати їх.

Відповідно до умов пункту 1 додаткової угоди №33 від 09.10.2023 сторони домовились укласти додаткову угоду про надання виконавцем професійної правничої допомоги, що полягає у захисті прав та законних інтересів замовник адвокатами виконавця на стадії досудового врегулювання спору, а також в місцевому, апеляційному та касаційному господарському суді у зв`язку із неналежним виконанням КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради" (ЄДРПОУ 38743216) грошових зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу №60ДВ617-21-22 від 10.01.2022.

Пунктом 5 додаткової угоди №33 від 09.10.2023 передбачено, що загальна вартість послуг, що надаються виконавцем за умовами додаткової угоди розраховується на підставі узгодженого сторонами розміру погодинної ставки вартості роботи адвокатами виконавця, яка складає 2000,00 грн. за годину та виходячи із фактичного обсягу наданих послуг. Фактичний обсяг наданих послуг визначається сторонами в актах наданих послуг.

Згідно з пунктом 6 додаткової угоди №33 від 09.10.2023 виконавець надсилає замовнику у паперовому вигляді Акт наданих послуг згідно даної додаткової угоди у двох примірниках. Замовник підписує, датує та повертає виконавцю один примірник Акту наданих послуг або надсилає виконавцю мотивовану відмову від його підписання протягом 5 календарних днів після одержання Акту надання послуг.

Пунктом 7 додаткової угоди №33 від 09.10.2023 передбачено, що оплата вартості наданих послуг здійснюється замовником за фактом їх надання відповідно до наданого виконавцем рахунку-фактури протягом 10 календарних днів з дня вступу в законну силу рішення суду у справі, визначеної п. 1 додаткової угоди.

Відповідно до звіту про фактично надані послуги за додатковою угодою №33 від 09.10.2023 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017 виконавцем надано послугу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат з КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради у зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором №60DB-617-21-22 від 10.01.2022 та витрачено 1 год. 30 хвилин.

Відповідно до акту приймання-передачі наданих послуг за додатковою угодою №33 від 09.10.2023 до договору про надання правової допомоги №38GK/221592-17 від 30.11.2017 виконавець надав, а замовник прийняв послугу з підготовки позовної заяви про стягнення заборгованості, пені, 3% річних та інфляційних витрат з КНП "Шевченківський центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради у зв`язку із неналежним виконанням грошових зобов`язань за договором №60DB-617-21-22 від 10.01.2022 вартістю 3000,00 грн., на яку витрачено 1 год. 30 хвилин. Сторони претензій одна до одної з приводу наданих послуг не мають.

Згідно статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Водночас у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом положень частини 5 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

З огляду на наведене, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19).

Окрім того, втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України. Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19.

Відповідно до позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 у справі №925/1137/19, за умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи.

Між тим, судом взято до уваги, що клопотань від відповідача в порядку частини 5 статті 126 ГПК України про зменшення розміру заявлених до стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу до суду не надходило.

У системному зв`язку із наведеними вище правовими положеннями, наявними у матеріалах справи доказами, з огляду на фактичні обсяги наданих позивачу послуг професійної правничої допомоги, керуючись принципами верховенства права та справедливості, враховуючи критерій реальності, обґрунтованості та розумності розміру таких витрат, суд дійшов висновку, що заявлена сума витрат у розмірі 3000,00 грн. є такою, що підтверджена наданими доказами, загальна сума витрат на адвокатські послуги не виходить за розумні межі визначення гонорару, є співмірною зі складністю справи, виконаними адвокатом роботами та обсягом наданих адвокатом послуг.

Разом з тим, враховуючи положення статті 129 ГПК України, а також висновки суду про часткове задоволення позову, витрати на професійну правничу допомогу розподіляються між сторонами пропорційно розміру задоволених вимог та складають 2387,73 грн.

Враховуючи положення пункту 12 частини 3 статті 2 та частини 8 статті 129 ГПК України сторони не позбавляються права на відшкодування судових витрат у разі їх підтвердження та подання у порядку та строки, встановлені процесуальним законом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, зокрема, пункту 95 рішення у справі "Баришевський проти України" від 26.02.2015, та пунктів 34-36 рішення у справі "Гімайдуліна і інших проти України" від 10.12.2009, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ Лавентс проти Латвії від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 231, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., смт. Шевченкове, вул. Буліченко, буд. 15, код ЄДРПОУ 38743216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, п/р НОМЕР_1 , МФО 351823, ФХАРКІВСЬКЕ ОБЛАСНЕ У АТ ОЩАД м. Харків, ЄДРПОУ 39590621) заборгованість за спожиту електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу №60DB617-21-22 від 10.01.2022 у розмірі 8517,42 грн.

Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги" Шевченківської селищної ради (63601, Харківська обл., смт. Шевченкове, вул. Буліченко, буд. 15, код ЄДРПОУ 38743216) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Харківгаз збут" (61093, м. Харків, вул. Болбочана Петра, 54, рахунок НОМЕР_2 в АТ "БАНК АЛЬЯНС", МФО 300119) 3% річних у розмірі 584,03 грн., інфляційні втрати у розмірі 3435,67 грн., витрати зі сплати судового збору у розмірі 2136,22 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2387,73 грн.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

В задоволенні решти позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Харківської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254, 256-259 ГПК України.

Повне рішення складено "29" січня 2024 р.

СуддяГ.І. Сальнікова