Рішення

від 25.01.2024 по справі 925/1354/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2024 року Справа № 925/1354/23

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

секретар судового засідання Ібрагімова Є.Р.,

за участі представників сторін:

від позивача Сніцаренко А.А. - адвокат,

від відповідача Бобович М.М. - адвокат,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю Євровектор Плюс,

м. Вінниця

до фермерського господарства Агро-Носачів, с. Носачів,

Черкаського району, Черкаської області

про стягнення 1 107 433 грн. 36 коп.,

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю Євровектор Плюс до фермерського господарства Агро-Носачів про стягнення з відповідача 1 107 433 грн. 36 коп. боргу, а саме: 747 100 грн. 00 коп. основного боргу, 82 409 грн. 91 коп. пені, 224 130 грн. 00 коп. штрафу та 53 793 грн. 45 коп. 30% річних, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №12/10-3 від 12 жовтня 2022 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 09 жовтня 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, а підготовче засідання призначено на 10 год. 30 хв. 07 листопада 2023 року.

Ухвалою суду від 07 листопада 2023 року продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів. Клопотання позивача про відкладення розгляду справи задоволено та відкладено підготовче засідання на 10 год. 00 хв. 25 грудня 2023 року.

Ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання від 25 грудня 2023 року суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті. Розгляд справи по суті призначено на 10 год. 00 хв. 25 січня 2024 року.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві та зазначав, що порушення зобов`язань за договором поставки відбулося у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин (збройною агресією рф).

Крім того, відповідач просив суд зменшити розмір штрафних санкцій та відсотків річних.

У відповіді на відзив позивач не погоджується з доводами викладеним відповідачем у відзиві та вказував, що відповідачем не заперечується та визнається факт укладання між сторонами договору поставки №12/10-3 від 12 жовтня 2022 року та факт отримання від позивача товару на підставі видаткової накладної №314 від 17 березня 2023 року.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідачем не надано суду будь-яких доказів, окрім листа ТПП України від 28 лютого 2022 року.

Відповідач не повідомляв позивача про неможливість виконання зобов`язань за договором у зв`язку з настанням для нього форс-мажорних обставин.

Заперечення відповідача проти вимог про стягнення з нього основного боргу у зв`язку з настанням форс-мажорних обставин є недоведеними, безпідставними та необґрунтованими.

Також з посиланням на абз. 4 п. 9.15. договору позивач заперечував проти зменшення штрафних санкцій та вказував, що їх розмір не перевищує збитки кредитора, а навпаки є меншими.

В судовому засіданні, яке відбулося 25 січня 2024 року згідно з ч. 1 ст. 240 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення зі справи №925/1354/23.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, а також заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково, виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач в обґрунтування своїх вимог зазначав, що на підставі договору поставки №12/10-3 від 12 жовтня 2022 року поставив відповідачу товар на умовах визначених цим договором, проте зобов`язання щодо оплати придбаного товару відповідач виконав частково, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 747 100 грн. 00 коп. боргу.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та п. 7.8. договору 53 793 грн. 45 коп. 30% річних.

Крім того з урахуванням умов п. 7.4. договору позивач просить стягнути з відповідача 82 409 грн. 91 коп. пені та 224 130 грн. 00 коп. штрафу

Судом було встановлено, що 12 жовтня 2022 року між товариством з обмеженою відповідальністю Євровектор Плюс (постачальник) та фермерським господарством Агро-Носачів (покупець) був укладений договір поставки №12/10-3, відповідно до умов якого у строки, передбачені цим договором, постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупця товар (насіння сільськогосподарських культур, та/або засоби захисту рослин, та/або мінеральні добрива та/або інший товар, погоджений сторонами у специфікаціях до даного договору), визначений сторонами у специфікаціях до даного договору (надалі - товар), а покупець - прийняти товар та сплатити його вартість на умовах, передбачених цим договором (Специфікаціями до нього) (п. 1.1. договору).

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Предметом поставки є визначений товар з найменуванням, у кількості та за ціною, зазначеними у Специфікаціях, підписаних постачальником та покупцем, які є невід`ємними частинами цього договору. Ціна товару, що вказана у Специфікаціях, визначена на дату їх складання (п. 1.2. договору).

Загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, визначається загальною кількістю товару, зазначеною у всіх Специфікаціях, підписаних в рамках цього договору (п. 2.1. договору).

Товар поставляється партіями, відповідно до замовлень покупця та/або Специфікацій (п. 2.2. договору).

Ціна товару, що є предметом даного договору, вказується у Специфікаціях до даного договору в національній валюті. Сторони встановлюють ціну на вартість товару у гривнях, а також визначають її еквівалент у іноземній валюті (доларах США та ЄВРО) (п. 3.1. договору).

Порядок та строки оплати товару визначаються у відповідних Специфікаціях щодо умов поставки такого товару (п. 5.5. договору).

12 жовтня 2022 року сторонами підписано Специфікацію №1 до договору поставки №12/10-3 від 12 жовтня 2022 року на поставку товару, а саме:

- мікродобриво Amino Start (ТМ RougeVеrt) у кількості 290 л загальною вартістю з ПДВ 200 100,00 грн.;

- мікродобриво Amino Мах (ТМ RougeVеrt) у кількості 1 150 л загальною вартістю з ПДВ 793 500 00 грн., всього на загальну суму 993 600, грн.

Відповідно до п. 2 Специфікації №1 до договору сторони визначили та погодили наступні порядок та строк оплати товару:

- 20 700,00 грн. оплачується покупцем в строк до 28 жовтня 2022 року;

- 972 900 грн. оплачується покупцем в строк до 30 червня 2023 року.

Термін поставки товару за узгодженням.

Позивач поставив товар відповідачу, що підтверджується копією видаткової накладної №314 від 17 березня 2023 року на суму 752 100 грн. 00 коп.

Водночас, відповідачем було сплачено позивачу 05 січня 2023 року лише 5 000 грн. 00 коп., що підтверджується копією банківської виписки з рахунку.

В зв`язку з чим позивачем заявлено вимогу про стягнення 747 100 грн. 00 коп. боргу.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, умовами договору передбачено, що 20 700,00 грн. покупець сплачує в строк до 28 жовтня 2022 року; 972 900 грн. - до 30 червня 2023 року.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідачем всупереч ч. 1 ст. 74, ст. 76, 77 ГПК України не було доведено факту своєчасного та повного виконання на підставі умов договору розрахунку з позивачем за поставлений товар.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Водночас судом враховано, що за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання, а не від виконання зобов`язання в цілому.

Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено їхню здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Відповідач не надав суду доказів того, що наявність воєнного стану стало перешкодою у виконанні своїх грошових зобов`язань за договором поставки.

Верховний Суд в постанові від 21 липня 2021 року у справі №912/3323/20 зазначив, що відсутність коштів на виконання зобов`язань не є підставою для звільнення від відповідальності в розумінні ч. 2 ст. 617 ЦК та ч. 2 ст. 218 ГК та не може вважатись форс-мажором.

Крім того у п. 9.14 договору сторони погодили, що у випадку, якщо підписання цього договору відбуватиметься в умовах (під час дії) запровадженого воєнного стану, або в умовах (під час дії) інших обставин, які законом віднесено до форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), то покупець у подальшому не має права посилатися на відповідні обставини як на форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), які об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, а також не звільняється від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань, передбачених умовами договору, з цих підстав.

Таким чином борг в розмірі 747 100 грн. 00 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.8. договору, у разі невиконання чи неналежного виконання покупцем грошових зобов`язань щодо оплати вартості товару, покупець, відповідно до п. 2 ст. 625 ЦК України, сплачує на користь постачальника тридцять процентів річних, нарахованих на суму заборгованості.

Отже, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 53 793 грн. 45 коп. 30% річних, нарахованих за період з 29 жовтня 2022 року по 20 вересня 2023 року на суму боргу з урахуванням часткової оплати товару.

Розрахунок є вірним.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 та ст. 549 ЦК України виконання зобов`язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов`язання (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Відповідно до п. 7.4. договору, у разі порушення покупцем строків перерахування платежів, передбачених цим договором, покупець на першу письмову вимогу постачальника сплачує постачальнику неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, а у разі, якщо прострочення складає понад 10 календарних днів, Покупець додатково сплачує постачальнику штраф у розмірі 30% від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2. договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Згідно п. 7.9. договору відповідно до ст. 259 ЦК України, сторони домовились про те, що стосовно вимог по оплаті вартості товару, а також вимог, пов`язаних з несвоєчасною оплатою товару (штрафних санкцій), застосовується збільшений строк позовної давності у п`ять років. Крім цього, сторони відповідно до частини шостої ст. 232 ГК України, домовились про те, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за даним договором, здійснюється без обмеження строку.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 82 409 грн. 91 коп. пені, нарахованої за період з 29 жовтня 2022 року по 20 вересня 2023 року на суму боргу з урахуванням часткової оплати товару.

Нарахування пені здійснено позивачем також вірно.

Позивачем також заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 224 130 грн. 00 коп. штрафу, що складає 30% від суми неоплаченого товару, а не від загальної суми договору, визначеної в порядку п. 3.2. договору.

Тобто, штраф застосовано кредитором в меншому розмірі, проте, це не суперечить умовам п. 7.4. договору.

Судом враховано, що вартість товару не була оплачена відповідачем в строки визначені договором, і прострочення боргу складає більше 10 днів, а тому застосування штрафу в даному випадку є правомірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення штрафних санкцій судом враховано наступне:

Згідно зі ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За положенням ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки господарським судом як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Встановивши відповідні обставини, суд вирішує питання стосовно можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд (дана правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04 травня 2018 року у справі №917/1068/17, від 22 січня 2019 року у справі №908/868/18).

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Неустойка має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено і в Рішенні Конституційного Суду України від 11 липня 2013 року № 7-рп/2013.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13 листопада 2019 року у справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).

Також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі положень статті 625 ЦК України зробила висновок про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та трьох процентів річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог в одній справі не є обов`язковим.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18 вказала, що у разі коли відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

З огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та принципи розумності, справедливості та пропорційності суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

Тобто, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, суд може зменшити (погоджений сторонами у договорі) загальний розмір процентів річних, встановлених як відповідальність за час прострочення грошового зобов`язання.

Сторони підтверджують, що штрафні санкції, що передбачені цим договором, у тому числі їх розмір, є прийнятними для обох сторін та сторони визнають безумовне право на застосування таких санкцій стороною у передбаченому договором розмірі незалежно від обсягу (ступеню) виконання стороною основного зобов`язання на момент звернення з вимогою (позовом) про стягнення штрафних санкцій (пункт 9.15 договору).

Водночас, за умовами договору боржник у випадку порушення грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від неперерахованої у строк суми за кожен день прострочення, штраф у розмірі 30% від загальної суми договору та 30% річних.

Крім того, з урахуванням положень статті 625 ЦК України позивач не позбавлений можливості на звернення до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат за період прострочення.

Оскільки строк попередньої оплати товару настав 28 жовтня 2022 року, а поставка товару відбулася лише 17 березня 2023 року суд вважає, що за таких обставин загальний обсяг відповідальності боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання не можна визнати цілком розумним та справедливим.

Крім того, позивач поставив товар на суму 752 100 грн. 60 коп., а не на загальну суму 993 600, грн. як зазначено в специфікації.

Отже, суд вважає за необхідне зменшити погоджений сторонами у договорі загальний розмір процентів річних до їх мінімального розміру передбаченого ст. 625 ЦК України, тобто до 3%.

Таким чином, розмір 3% річних нарахований за період з 29 жовтня 2022 року по 04 січня 2023 року на суму боргу 20 700, 00 грн. складає 113,99 грн.;

розмір 3% річних нарахований за період з 05 січня 2023 року по 30 червня 2023 року на суму боргу 15 700 грн. складає 227,11 грн.;

розмір 3% річних нарахований за період з 01 липня 2023 року по 20 вересня 2023 року на суму боргу 747 100 грн. складає 4 973,84 грн.

Загальний розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 5 314 грн. 94 коп., а в решті вимог суд відмовляє.

Разом з тим, підстав для зменшення неустойки суд не вбачає.

При цьому судом враховано, що обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, штрафу в даному випадку покладається на відповідача.

Проте, відповідач не надав суду доказів в обґрунтування своїх доводів наведених у клопотанні, крім того останній просить суд зменшити штрафні санкції до мінімального розміру не вказуючи при цьому, який саме розмір неустойки для боржника в даному випадку є прийнятним.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 129 ГПК України.

Судовий збір у в частині зменшення судом розміру річних покладається на відповідача повністю.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з фермерського господарства Агро-Носачів, вул. Затишна, 28А, с. Носачів, Черкаського району, Черкаської області, ідентифікаційний код 40651994 на користь товариства з обмеженою відповідальністю Євровектор Плюс, вул. Івана Богуна, 2, оф. 303, м. Вінниця, ідентифікаційний код 39286927 747 100 грн. 00 коп. основного боргу, 82 409 грн. 91 коп. пені, 224 130 грн. 00 коп. штрафу, 5 314 грн. 94 коп. 3% річних та 16 611 грн. 50 коп. судового збору.

3.В решті вимог в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строк визначені ст. 241 ГПК України.

Рішення суду може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складено 29 січня 2024 року.

Суддя А.В.Васянович