Ухвала

від 20.12.2023 по справі 910/2252/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

20 грудня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/2252/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кібенко О.Р.- головуючий, Кондратова І.Д., Студенець В.І.,

за участю секретаря судового засідання - Янковського В.А.,

представників учасників справи:

Національного банку України - Софін О.В.,

ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" - Шворак О.М.,

приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни - не з`явився,

Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" - не з`явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали касаційної скарги Національного банку України

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022

та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023

у справі за позовом Національного банку України (далі - НБУ)

до відповідачів:

1) ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія" (далі - Ліквідатор),

2) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни (далі - Приватний нотаріус)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" (далі - ТОВ "Брокінвестгруп")

про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії.

Суть спору

1. НБУ як регулятор та кредитор ВАТ Банк "Біг Енергія" (далі - Банк) звернувся до суду з позовом про відміну державної реєстрації припинення банку. Позивач вважав, що банк, ліквідація якого почалася у 2010 році, тобто до ухвалення Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", у 2021 році був припинений як юридична особа із порушеннями передбаченої законом процедури. Також стверджував, що банк дотепер є власником майна, переданого в управління згідно з договором, сторонами якого були банк, управитель та НБУ, і припинення банку без правонаступництва створює перешкоди для подальшого виконання договору та розрахунку з кредиторами банку.

2. Ліквідатор банку, навпаки, вважав, що припинення банку відбулося відповідно до приписів закону та стверджував, що припинення банку як юридичної особи не перешкоджає управителю виконувати свої функції та розраховуватися з кредиторами банку (така ситуація передбачена як чинним на той час законодавством, так і самим договором управління).

3. Суди попередніх інстанцій відмовили у задоволенні позову, мотивуючи це тим, що процедура припинення банку була проведена ліквідатором у відповідності до вимог чинного законодавства. Також зазначили, що припинення банку не впливає на чинність договору управління та подальше задоволення вимог кредиторів банку (управитель продовжує виконувати свої обов`язки щодо розрахунків з кредиторами і відсутність банку як юридичної особи не заважає цим діям).

4. НБУ звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду. Одним із доводів касаційної скарги було те, що припинення банку як юридичної особи унеможливлює подальші дії управителя та розрахунки з кредиторами, адже з дати припинення банку припиняється як право власності банку на майно, передане в управління, так і його зобов`язання перед кредиторами (статті 91, 104, п.11 ч.1 ст.346 Цивільного кодексу України (далі - ЦК)).

Підстави передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду (стислий виклад)

5. Колегія суддів вважає, що потребує уточнення правова позиція Великої Палати Верховного Суду щодо того, яким чином може бути спростована презумпція правомірності державної реєстрації припинення юридичної особи (стосовно банку) (тлумачення ст.10 Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", наведене у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 25.05.2021 та від 03.08.2022 у справі №910/11027/18, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20).

6. На думку колегії, банк, який був припинений як юридична особа, не може вважатися "умовно існуючим", навіть за наявності в нього майна та боргів. Відновлення статусу банку як юридичної особи може відбуватися лише в судовому порядку, шляхом ухвалення рішення про відміну державної реєстрації припинення банку. Норми спеціального банківського законодавства чи положення договору не можуть суперечити основоположним нормам ЦК щодо припинення юридичних осіб (статті 91, 104, п.11 ч.1 ст.346 ЦК).

7. У разі, якщо чинним законодавством передбачено, що певні правовідносини, які починалися за участі банку, тривають і після його припинення (судові процеси зі стягнення збитків, завданих банку, управління майном банку, розрахунки з кредиторами), втім, не потребують активної участі банку у них, а відтак його реального відновлення у статусі юридичної особи, то у такому випадку може йтися про цивільно-правове та процесуальне правонаступництво інших осіб (Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), управителя майна) щодо певних, індивідуально визначених активів та зобов`язань банку перед кредиторами, а не про умовне продовження існування банку як юридичної особи, яка може мати права та обов`язки та бути стороною у судових процесах.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

8. Правління НБУ постановою від 24.02.2010 №97, зокрема, з 01.03.2010 відкликало банківську ліцензію та ініціювало процедуру ліквідації Банку та призначило ліквідатором фізичну особу - Васільченка Ю.Л.

9. 24.02.2010 НБУ та Васільченко Ю.Л. (як ліквідатор) уклали договір про ліквідацію Банку №ГД-Л-386, відповідно до якого НБУ доручає, а ліквідатор за плату зобов`язується здійснити процедуру ліквідації Банку відповідно до вимог законодавства України.

10. 28.01.2014 між Банком в особі Ліквідатора, ТОВ "Брокінвестгруп" як управителем та НБУ укладено договір про передавання в управління непроданих активів №33-Л (далі - Договір №33-Л), відповідно до предмета якого установник управління передає в управління управителеві активи, наявні на балансі установника управління на дату укладення цього договору, а управитель приймає в управління активи і зобов`язується вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів установника управління відповідно до переліку (реєстру) вимог кредиторів за рахунок активів.

11. Пунктом 9.8 Договору №33-Л визначено, що після завершення процедури ліквідації установника управління та виключення з державного реєстру банків і єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців цей договір продовжує свою дію, а за сторонами зберігаються їх права та обов`язки.

12. 02.04.2015 рішенням НБУ (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) №127 вирішено: затвердити ліквідаційний баланс Банку; ухвалити остаточний звіт Ліквідатора; процедуру ліквідації Банку вважати завершеною.

13. Після отримання рішення НБУ (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) від 02.04.2015 №127 Ліквідатор звернувся до Приватного нотаріуса з метою здійснення державної реєстрації припинення юридичної особи (Банку).

14. 30.08.2021 Приватний нотаріус здійснив державну реєстрацію припинення юридичної особи (Банку), запис №1000741110023006465, на підставі рішення щодо припинення (далі - оспорювана реєстраційна дія) відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР).

15. НБУ звернувся зі скаргою до Міністерства юстиції України, посилаючись на неправомірність проведення такої реєстрації. Міністерство юстиції України наказом від 07.12.2021 №4247/7 у задоволенні скарги відмовило.

Короткий зміст позовних вимог

16. НБУ звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Ліквідатора та Приватного нотаріуса про:

- відміну державної реєстрації припинення юридичної особи, здійснену Приватним нотаріусом, номер запису: 1000741110023006465 від 30.03.2021;

- зобов`язання Приватного нотаріуса внести запис про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи до ЄДР, номер запису 1000741110023006465 від 30.03.2021.

17. Позовні вимоги мотивовані тим, що:

- Ліквідатор не завершив процедуру управління майном Банку та не реалізував всі активи, не відчужив все майно юридичної особи та не погасив вимоги вигодонабувачів/кредиторів; всупереч зазначеним обставинам, Ліквідатор звернувся до Приватного нотаріуса із заявою про проведення реєстраційної дії припинення Банку в результаті ліквідації;

- оспорювана реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" (далі - Закон про державну реєстрацію), а тому є протиправною та підлягає відміні;

- Приватний нотаріус при вчиненні оспорюваної реєстраційної дії не врахував положення ст.28 Закону про держану реєстрацію, а саме, не здійснив перевірку відсутності податкового боргу, боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, заборгованості зі сплати страхових коштів до пенсійного фонду України та фондів соціального страхування;

- Ліквідатор не подав повний пакет документів для проведення оспорюваної реєстраційної дії, який передбачений у частинах 13 та 14 ст.17 Закону про держану реєстрацію.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

18. Господарський суд міста Києва рішенням від 28.11.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, в задоволенні позову відмовив.

19. Рішення судів попередніх інстанцій мотивовані, зокрема, таким:

- оскільки процедура ліквідації Банку ініційована 01.03.2010, застосуванню підлягають приписи Закону "Про банки і банківську діяльність" (далі - Закон про банки); завершення процедури ліквідації Банку здійснювалося у відповідності до вимог Положення про застосування Національним банком України заходів впливу за порушення банківського законодавства, затвердженого постановою правління позивача від 28.08.2001 №369 (далі - Положення №369) (в редакціях, що діяли до 22.09.2012);

- Ліквідатор вчинив дії, які прямо передбачені нормами законодавства та були необхідні для реалізації рішення позивача (комісії з питань нагляду та регулювання діяльності банків, нагляду (оверсайта) платіжних систем) від 02.04.2015 №127;

- дотримання вимог законодавства при здійсненні Приватним нотаріусом оспорюваної реєстраційної дії було предметом розгляду скарги позивача до Міністерства юстиції України на неправомірність проведення такої реєстрації, у задоволенні якої відмовлено, що підтверджується наказом Міністерства юстиції України від 07.12.2021 №4247/7 "Про відмову у задоволенні скарги";

- позовна вимога про зобов`язання внести запис про відміну оспорюваної реєстраційної дії задоволенню не підлягає, оскільки є похідною вимогою про відміну оспорюваної реєстраційної дії;

- порядок подальших дій управителя (ТОВ "Брокінвестгруп") за Договором №33-Л у випадку ліквідації Банку та виключення останнього з ЄДР передбачений п.9.8 такого договору та жодним чином не порушує права управителя, а також не позбавляє можливості останнього здійснювати подальшу реалізацію непроданих активів Банку;

- оспорюваною реєстраційною дією права позивача жодним чином не порушені, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу, інших заяв учасників справи

20. 28.07.2023 НБУ звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду міста Києва від 28.11.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2023, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

21. 11.09.2023 від скаржника надійшла подана 07.09.2023 заява про усунення недоліків та уточнена редакція касаційної скарги, з урахуванням вимог ухвали Верховного Суду від 28.08.2023 про залишення касаційної скарги без руху як такої, що оформлена з порушенням вимог п.5 ч.2 ст.290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК).

22. НБУ в уточненій касаційній скарзі посилається на підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 3 ч.2 ст.287 ГПК, та зокрема, вказує:

1) суд апеляційної інстанції не врахував висновки Верховного Суду щодо застосування норми права (зокрема, статей 10, 25 Закону про державну реєстрацію) у подібних правовідносинах, що викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі №904/5857/17, від 17.06.2020 у справі №826/10249/18, Верховного Суду від 18.08.2020 у справі №910/13125/19, від 11.09.2019 у справі №902/1260/15:

- позовні вимоги мотивовані тим, що на момент проведення реєстраційної дії припинення юридичної особи не було завершено ліквідаційну процедуру та не було реалізовано всіх активів, не було відчужене все майно юридичної особи та не були погашені вимоги кредиторів; відповідна реєстраційна дія вчинена з порушенням норм Закону про державну реєстрацію; наявність реєстраційного запису про припинення Банку, вчиненого за наслідками порушення встановленого законодавством порядку припинення юридичної особи у випадку неможливості задоволення вимог кредиторів наявним у неї майном, безумовно впливає на права та інтереси НБУ як кредитора, майнові вимоги якого внаслідок таких дій залишилися незадоволеними;

- вимога щодо скасування запису в ЄДР про припинення юридичної особи, пред`явлена до державного реєстратора з підстав порушення порядку та процедури ліквідації такої юридичної особи, є належним способом захисту порушених прав та інтересів особи, і її розгляд не обмежується виключно перевіркою дій державного реєстратора, адже суду належить дослідити підстави для вчинення такого запису на предмет їх законності та його вплив на права та інтереси позивача;

2) відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме узгодження між собою п.12.7 Положення №369 (у редакції, що діяла до 22.09.2012), та п.11 Закону "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку" від 16.07.2015 №629-VII (далі - Закон №629-VII):

- нормами Закону №629-VII чітко передбачено порядок завершення процедури ліквідації банку, яка розпочата за ініціативою НБУ, і відповідно до якої НБУ є єдиним суб`єктом, який наділений правом звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку на підставі рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедури; Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку; суди застосували п.12.7 Положення №369, та не надали жодної правової оцінки нормам Закону №629-VII;

- проведення державної реєстрації припинення Банку та виключення його з ЄДР через невизначеність в припиненні права власності на майно (активи) установника та прав управителя здійснювати реалізацію майна, може призвести до порушення права вигодонабувачів Банку; оскаржувані судові рішення мають негативні наслідки та впливають на обов`язки управителя належним чином виконувати умови договору, а саме, реалізовувати майно (активи) Банку, що, в свою чергу, також впливатиме на його збереження та оскарження правочинів щодо такого майна, вживати всіх необхідних заходів для задоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна (активів) Банку; проведення реєстраційної дії щодо припинення банку неналежним суб`єктом та без відчуження всього майна порушує права кредиторів/вигодонабувачів; припинення банку як юридичної особи може вплинути на подальше виконання договору про передавання в управління непроданих активів, відмови управителя від виконання умов договору, визначення (зміни) НБУ нового управителя;

- наявна невирішена виключна правова проблема, яка зумовлена недоліками юридичних норм щодо суб`єкта звернення про проведення реєстраційної дії припинення банків, що ліквідуються за ініціативною НБУ, подальшого укладення договору про передавання в управління непроданих активів у разі припинення банку як юридичної особи, що впливає на права кредиторів/вигодонабувачів відповідних банків.

23. 30.10.2023 надійшов відзив Ліквідатора, поданий поза межами строку на його подання, в якому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані рішення - без змін. В обґрунтування пропуску строку на подачу відзиву посилається на те, що копію касаційної скарги не отримував, з її змістом представник Ліквідатора ознайомився 20.10.2023 після отримання доступу до матеріалів справи у Верховному Суді через підсистему Електронний Суд.

24. Верховний Суд в ухвалі від 02.10.2023 про відкриття касаційного провадження у справі надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 16.10.2023.

25. НБУ до касаційної скарги надав докази її направлення Ліквідатору (вул. Олеся Гончара, буд.76, кв. 39, м. Київ, 01054): опис вкладення, накладну №0100111350188, фіскальний чек.

26. З офіційного сайту АТ "Укрпошта" вбачається, що відправлення з трек-номером №0100111350188 було вручене відправнику 21.08.2023.

27. До заяви про усунення недоліків НБУ надав уточнену касаційну скаргу з доказами її направлення Ліквідатору (вул. Олеся Гончара, буд.76, кв. 39, м. Київ, 01054): опис вкладення, накладну №0100110455318, фіскальний чек.

28. З офіційного сайту АТ "Укрпошта" вбачається, що відправлення з трек-номером №0100110455318 було вручене відправнику 26.09.2023.

29. Право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених ГПК (частини 1, 2 ст.118 ГПК). Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли ГПК встановлено неможливість такого поновлення (ч.1 ст.119 ГПК).

30. Оскільки з наданих НБУ доказів вбачається, що Ліквідатор 21.08.2023 отримав касаційну скаргу, а 26.09.2023 - уточнену касаційну скаргу, то він не був позбавлений можливості подати відзив на касаційну скаргу в установлений Верховним Судом строк (до 16.10.2023). З огляду на це Верховний Суд вважає причини пропуску строку на подання відзиву неповажними та залишає його без розляду.

31. 03.11.2023 надійшли пояснення НБУ на відзив, у яких просить задовольнити касаційну скаргу.

32. 01.12.2023 надійшли додаткові пояснення Ліквідатора.

33. 06.12.2023 надійшли додаткові пояснення НБУ.

34. 28.07.2023 разом із касаційною скаргою НБУ подав клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, в якому зазначив:

1) існує необхідність уточнення висновку щодо суб`єкта звернення про проведення реєстраційної дії припинення банку, який ліквідується за ініціативою НБУ:

- пунктом 12.7 Положення №369, у редакції, що діяла до 22.09.2012, передбачено, що ліквідатор протягом п`яти робочих днів після отримання рішення Комісії НБУ про затвердження ліквідаційного балансу, погодження остаточного звіту ліквідатора: звертається до державного реєстратора для внесення запису до ЄДР про припинення банку, як юридичної особи внаслідок його ліквідації в порядку, передбаченому Законом про державну реєстрацію;

- 22.09.2012 набрав чинності Закон "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", на підставі чого внесені зміни до Закону про державну реєстрацію (встановлено порядок державної реєстрації припинення банку саме Фондом, однак не врегульовано порядок державної реєстрації банків, ліквідація яких здійснювалася саме НБУ);

- наразі НБУ здійснює контроль за банками, процедура ліквідації яких ініційована до прийняття Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", водночас НБУ здійснює контроль за діяльністю ліквідатора та управителя;

- Законом №629-VII внесені зміни до Закону про державну реєстрацію: передбачено порядок завершення процедури припинення банку, розпочатої за ініціативою НБУ, відповідно до якої НБУ є єдиним суб`єктом, який наділений правом звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку на підставі рішення про затвердження ліквідаційного балансу, ухвалення остаточного звіту ліквідатора і завершення ліквідаційної процедур;

- Ліквідатор не наділений правом самостійно звертатися до державного реєстратора та вчиняти дії, спрямовані на проведення державної реєстрації припинення банку;

- відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, узгодження між собою п.12.7 Положення №369 та п.11 Закону №629-VIІ;

- припинення банку як юридичної особи може вплинути на подальше виконання договору про передавання в управління непроданих активів, у разі розірвання договору, відмови управителя від виконання умов договору, визначення (зміни) НБУ нового управителя;

- обов`язковою стороною договору про передавання в управління непроданих активів є Банк, у зв`язку з чим виникає проблематика щодо укладення в подальшому відповідного договору у разі припинення банку як юридичної особи та його подальшого виконання;

2) існує необхідність уточнення висновку щодо порушення прав кредиторів/вигодонабувачів у випадку припинення Банку та виключення його з ЄДР:

- ліквідація, на відміну від реорганізації, є формою припинення юридичної особи, яка не допускає правонаступництва, тому ліквідації юридичної особи передує відчуження всього майна, яке їй належить (подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі №910/11027/18);

- ліквідація Банку та виключення його з ЄДР позбавляє управителя можливості здійснювати реалізацію непроданих активів, чим порушуються права кредиторів/вигодонабувачів;

- відсутні висновки Верховного Суду щодо узгодження між собою ч.1 ст.104, п.11 ч.1 ст.346, ч.1 ст.609, ст.1029, ст.1033 ЦК;

- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 зазначила про те, що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа справді припинилася та більше не існує; якщо процедуру ліквідації юридичної особи не було здійснено належним чином, зокрема, якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо в процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не є актом, з яким пов`язується її припинення та припинення права власності на її майно, а є лише записом, який не спричиняє наслідків;

- наразі існує 18 банків, контроль за ліквідацією яких здійснює НБУ, та процедура ліквідації яких саме спрямована на погашення вимог кредиторів/вигодонабувачів; водночас проведення реєстраційної дії припинення банку неналежним суб`єктом та без відчуження всього майна порушує їхні права;

3) однією із підстав для прийняття Великою Палатою Верховного Суду справи до провадження є те, що справа містить виключну правову проблему, її вирішення саме Великою Палатою Верховного Суду необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики;

4) наявна невирішена виключна правова проблема щодо невідповідності правових норм, які регулюють правовідносини в процедурі ліквідації банків, що ліквідувалися за ініціативою НБУ до набрання чинності Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" нормам ЦК (ч.1 ст.104, п.11 ч.1 ст.346, ч.1 ст.609, ст.1029, ст.1033 ЦК).

Надходження касаційної скарги на розгляд Верховного Суду

35. Верховний Суд ухвалою від 02.10.2023 відкрив касаційне провадження у справі №910/2252/22 за касаційною скаргою НБУ, розгляд справи призначив у відкритому судовому засіданні на 08.11.2023.

36. Верховний Суд ухвалою від 08.11.2023 оголосив перерву в судовому засіданні до 06.12.2023, а ухвалою від 06.12.2023 - до 20.12.2023.

37. У судовому засіданні 20.12.2023 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постановив ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частин 4 та 5 ст.302 ГПК.

ПІДСТАВИ ПЕРЕДАЧІ СПРАВИ НА РОЗГЛЯД ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

38. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15 зазначено, що Законом про державну реєстрацію встановлено спростовану презумпцію відомостей, внесених до ЄДР, з огляду на що запис про припинення юридичної особи не є беззастережним доказом того, що юридична особа дійсно припинилася та більше не існує. Якщо процедуру ліквідації не було здійснено належним чином, зокрема не було відчужене майно особи, то внесення до ЄДР запису про припинення цієї юридичної особи не зумовлює її припинення, а також припинення права власності на її майно. У подібних випадках до ЄДР вносяться зміни про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи на підставі судового рішення, яке набрало законної сили.

39. Таким чином, наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи. Процедура ліквідації юридичної особи може вважатися такою, що не була здійснена належним чином, зокрема якщо її було здійснено на підставі рішення про ліквідацію, прийнятого особами, які не мали повноважень його ухвалювати, на підставі сфальшованих документів, якщо у процедурі ліквідації не було відчужено все майно юридичної особи тощо.

40. Аналогічні висновки містяться у постановах від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20.

41. Зокрема у п.9.6 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №911/3135/20 вказано, що наявність запису про припинення юридичної особи не виключає, що будь-який з її кредиторів може звернутися з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.

42. Отже, за змістом цих висновків юридична особа є припиненою, допоки в судовому порядку не відмінено державну реєстрацію її припинення.

43. Втім, у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, пославшись на ті самі висновки, Велика Палата Верховного Суду надала дещо інше тлумачення спростовній презумпції припинення юридичної особи. Вона вважала, що від імені банку, який на стадії розгляду справи в суді касаційної інстанції вже був припинений як юридична особа шляхом ліквідації, може діяти Фонд як ліквідатор цього банку. Тобто по суті дійшла висновку про те, що банк як юридична особа після внесення до ЄДР запису про його припинення як юридичної особи не припинив існування і має як цивільну правоздатність (йому може належати майно, права вимоги, майнові права та він може відповідати за зобов`язаннями перед кредиторами), так і процесуальну правоздатність (може бути стороною у справі).

44. Зокрема у постанові від 25.05.2021 у справі №910/11027/18 Велика Палата Верховного Суду вказала:

"7.88.У справі №910/11027/18 банку належить майно - право вимоги про відшкодування шкоди, тож внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення банку як юридичної особи саме по собі це право не припиняє.

7.89.Тому Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід відповідачів ОСОБА_11, ОСОБА_7, ОСОБА_6 про наявність підстав для закриття провадження у справі. Повноваження Фонду як ліквідатора ПАТ "АБ "Укоопспілка" не припинені, а підстави для закриття провадження відповідно до частини першої статті 313 ГПК України відсутні.

45. У постанові від 03.08.2022 у справі №910/11027/18, якою було скасовано постанову від 25.05.2021 за наслідком її перегляду за нововиявленими обставинами, Велика Палата Верховного Суду від вказаних висновків не відступила. Навпаки, оскільки провадження не було закрито, Велика Палата Верховного Суду по суті підтримала свої висновки.

46. Запис про припинення банку був внесений до ЄДР 27.09.2019. Отже, справа №910/11027/18, де ПАТ "АБ "Укоопспілка" є позивачем, а Фонд вказаний як ліквідатор банку, розглядається судами вже протягом більш як чотирьох років з дати припинення банку.

47. Вважаємо, що таке тлумачення закріпленої у ст.10 Закону про державну реєстрацію спростовної презумпції внесених до ЄДР відомостей (запису) про припинення юридичної особи суперечить положенням статей 91, 104, 111, п.11 ч.1 ст.346 ЦК, ст.77 Закону про банки і потребує уточнення.

48. Стаття 91 ЦК (тут і далі - в редакції на момент внесення до ЄДР запису про припинення Банку) передбачає, що юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині (ч.1). Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду (ч.2). Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії) (ч.3). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.4).

49. Відповідно до ст.104 ЦК юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників (ч.1). Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч.5). Порядок припинення юридичної особи в процесі відновлення її платоспроможності або банкрутства встановлюється законом (ч.6). Особливості припинення банку як юридичної особи встановлюються законом (ч.7).

50. Згідно з п.11 ч.1 ст.346 ЦК право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

51. Зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю (ч.1 ст.609 ЦК).

52. Відповідно до ст.77 Закону про банки банк може бути ліквідований за рішенням власників банку або у разі відкликання НБУ банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду. Фонд у день отримання рішення НБУ про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Розпочата процедура ліквідації банку не може бути зупинена/припинена, у тому числі в разі визнання протиправними (незаконними) та скасування індивідуальних актів НБУ та/або Фонду, що були підставою для її початку. Процедура ліквідації банку вважається завершеною, а банк як юридична особа ліквідованим з дня внесення запису про це до ЄДР. НБУ вносить запис до Державного реєстру банків про ліквідацію банку на підставі отриманого від Фонду звіту про виконання ліквідаційної процедури та ліквідаційний баланс.

53. Глава 13 "Передавання непроданих активів банку в управління визначеній НБУ юридичній особі" Положення №369 в редакції, що регулювала процедуру припинення Банку, передбачала наступне:

13.1. Ліквідатор у разі потреби передавання активів банку, які залишаються непроданими на час закінчення процедури ліквідації банку негайний продаж яких матиме наслідком істотну втрату їх вартості, в управління іншій юридичній особі звертається до НБУ з відповідною пропозицією згідно зі ст.96 Закону про банки.

Таку пропозицію ліквідатор надає не пізніше ніж за два місяці до завершення процедури ліквідації банку і зазначає в ній обсяг активів, що продавалися і не були продані, причини, а також загальну суму незадоволених вимог кредиторів.

Одночасно з пропозицією ліквідатор подає: перелік непроданих активів банку; інформацію про кожний актив (його вартість (балансову, ринкову та ліквідаційну, якщо така визначалася), ціну та порядок продажу, згідно з яким він продавався і не був проданий); висновки про оцінку кожного активу, здійснену відповідно до законодавства України під час ліквідаційної процедури.

13.4. НБУ визначає управителя за результатами проведеного конкурсу, умовами якого є: строк діяльності; наявність кваліфікованих спеціалістів, які мають досвід роботи з управління активами.

13.5. Комісія НБУ приймає рішення про проведення конкурсу з визначення управителя та його затвердження за наявності обґрунтованого клопотання ліквідатора та позитивного висновку уповноваженого структурного підрозділу про надання згоди на передавання непроданих активів банку в управління юридичній особі. У разі неприйняття НБУ рішення про передавання в управління непроданих активів банку ліквідатор зобов`язаний ужити заходів щодо завершення ліквідаційної процедури в установлені законодавством України строки.

13.9. За результатами конкурсу між банком, НБУ і управителем укладається тристоронній договір (додаток 6 до цього Положення). Договір про передавання в управління непроданих активів від імені НБУ підписує уповноважена посадова особа НБУ.

Договір набирає чинності з дати його підписання.

13.10. Ліквідатор передає управителю активи, а також документи щодо подальшого задоволення вимог кредиторів за рахунок цих активів на умовах, визначених у договорі (у тому числі перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог кредиторів та залишилися незадоволеними на час закінчення ліквідаційної процедури банку, копію реєстру акціонерів банку, що ліквідовується, засвідчену реєстратором).

13.11. Управитель відповідно до укладеного тристороннього договору: відкриває в НБУ накопичувальний рахунок у порядку, установленому нормативно-правовими актами НБУ; набуває прав сторони (учасника) у судових справах, у якій стороною (учасником) був банк, який ліквідовано, а також прав сторони (учасника) виконавчих проваджень за участю банку; управляє активами та може відчужувати майно за погодженням з Комісією НБУ; задовольняє вимоги кредиторів банку.

13.12. Управитель вносить зміни до переданого реєстру вимог кредиторів банку за погодженням з Комісією НБУ.

13.13. Управитель після завершення процедури управління активами банку подає до НБУ: звіт про управління активами банку, засвідчений підписом керівника юридичної особи та відбитком печатки юридичної особи; перелік вимог кредиторів, які були включені до реєстру вимог і залишилися незадоволеними; перелік активів, які були відчужені та списані; акти про приймання-передавання документів банку, які були прийняті від ліквідатора, й ті, що утворилися внаслідок діяльності управителя, до відповідних архівів.

54. Отже, наведені норми свідчать про те, що Положення №369 передбачало дію договору про управління майном банку та проведення розрахунків з кредиторами після завершення ліквідаційної процедури та припинення банку як юридичної особи, що суперечить нормам ЦК (ч.1 ст.104, п.11 ч.1 ст.346, ч.1 ст.609, ст.1029, ст.1033).

55. Колегія суддів погоджується з тим, що спеціальне банківське законодавство може містити норми, якими врегульовано складні правовідносини, що виникають при виведенні банку з ринку і передбачено додаткові способи захисту прав кредиторів (колишніх кредиторів) банку після його припинення. Втім, внесення таких норм має супроводжуватися внесенням відповідних змін до ЦК, а самого лише посилання у ч.7 ст.104 ЦК на спеціальний закон недостатньо.

56. Інший підхід породжує суттєву правову невизначеність, коли припинена юридична особа роками після свого припинення нібито продовжує володіти майном, розраховуватися за зобов`язаннями, брати участь у судових процесах.

57. Сформована Великою Палатою Верхового Суду позиція у справі №910/11027/18 про "умовне існування припиненого банку як юридичної особи" по суті ставить під сумнів будь-який запис у реєстрі щодо припинення будь-якої юридичної особи (не тільки банку), вносить невизначеність у відносини такої юридичної особи з її учасниками, контрагентами, кредиторами, посадовими особами, працівниками тощо, не дає можливості іншим учасникам правовідносин покладатися на запис про припинення юридичної особи, що прямо передбачено і ЦК, і Законом про державну реєстрацію.

58. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22.06.2021 у справі №334/3161/17 вказала на пріоритетність норм ЦК над спеціальним законом із новими вимогами, який прийняли пізніше, - у цій ситуації не застосовується колізійний принцип "пізніший закон скасовує попередній". Невідповідність окремих положень спеціального закону положенням ЦК не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. ЦК є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом, що випливає з ч.2 ст.4 ЦК, яка передбачає, що суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК.

59. Отже, пріоритет у такому разі мають норми ЦК, які вимагають наявності банку в ЄДР для його участі у правовідносинах як власника майна та особи, яка має непогашену заборгованість перед кредиторами (тобто відновлення його статусу як юридичної особи в судовому порядку).

60. З іншого боку, відновлення банків, які були припинені протягом тривалого періоду часу, як юридичних осіб лише для того, щоб забезпечити формальну можливість продовжити участь цих банків у судових процесах, ініційованих банками, і процесах щодо розрахунків з вкладниками та іншими кредиторами, теж є невиправданим.

61. У разі, якщо чинним законодавством передбачено, що певні правовідносини, які починалися за участі банку, тривають і після його припинення (судові процеси зі стягнення збитків, завданих банку, управління майном банку, розрахунки з кредиторами), втім, не потребують активної участі банку у них, а відтак його реального відновлення у статусі юридичної особи, то у такому випадку може йтися про сингулярне цивільно-правове та процесуальне правонаступництво інших осіб (Фонду, управителя майна, іншого банку) щодо певних, індивідуально визначених активів та зобов`язань банку перед кредиторами, а не про умовне продовження існування банку як юридичної особи, яка може мати права та обов`язки та бути стороною у судових процесах. Саме таке тлумачення відповідатиме положенням, зокрема, статей 104, 346, 609 ЦК.

62. Відтак, Верховний Суд погоджується із доводами скаржника про наявність виключної правової проблеми і вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду як для уточнення висновків, що містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2018 у справі №813/6286/15, від 06.02.2019 у справі №462/2646/17, від 19.06.2019 у справі №826/5806/17, від 25.05.2021 та від 03.08.2022 у справі №910/11027/18, від 16.11.2022 у справі №911/3135/20, що є необхідним як для вирішення цієї справи, так і для вирішення виключної правової проблеми щодо правового статусу припинених банків, які продовжують брати участь у цивільно-правових та процесуальних відносинах.

63. Відповідно до ч.4 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

64. Згідно з ч.5 ст.302 ГПК суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

65. Згідно з ч.1 ст.303 ГПК питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

66. З огляду на зазначене, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи №910/2252/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Керуючись статтями 234, 235, 302, 303 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Клопотання Національного банку України про передачу справи №910/2252/22 на розгляд Великої Палати Верховного Суду задовольнити.

2. Справу №910/2252/22 за позовом Національного банку України до ліквідатора Відкритого акціонерного товариства Банк "Біг Енергія", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Маматової Вікторії Валеріївни за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Брокінвестгруп" про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи та зобов`язання вчинити дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. Кібенко

Судді І. Кондратова

В. Студенець