Рішення

від 16.01.2024 по справі 536/2251/23

КРЕМЕНЧУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 536/2251/23

Провадження № 2/536/219/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2024 року м. Кременчук

Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі:

Головуючого судді - Колотієвського О.О.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні, в залі суду в м. Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування,

ВСТАНОВИВ:

Ужовтні 2023року доКременчуцького районногосуду Полтавськоїобласті звернулася ОСОБА_1 зпозовом доКременчуцькоїміської радиКременчуцького районуПолтавської області код ЄДРПОУ 24388300, просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Позивачка в обґрунтування своїх позовних вимог вказувала, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік, ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького району Полтавської області.

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий номер 5322484403:03:001:0033 площею 0,0889 га в АДРЕСА_1 ( цільове призначення для обслуговування житлового будинку), та житловий будинок з господарськими будівлями за цією ж адресою. Вона є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_2

20 червня 2022 року відкрита спадкова справа, № витягу 69246255 за її заявою про прийняття спадщини. 27 лютого 2023 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 5322484403:03:001:0033 площею 0,0889 га в АДРЕСА_1 ( цільове призначення для обслуговування житлового будинку), а у оформленні спадкового права та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , нотаріусом було відмовлено. Причиною відмови, відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.05.2023 року, стала відсутність документів про право власності на будинок. Відповідно до довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» 361/3305 від 21.07.2023 року нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Померлий чоловік був власником вказаного домоволодіння з 1971 року, про що зазначено у погосподарських книгах Потоківської сільської ради, а відповідно до рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11.05.2000 року № 27 «Про оформлення права власності на житлові будинки жителів сіл сільської ради», за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 ) та змінено нумерацію будинків, про що свідчить архівний витяг № 07-02/70 від 06.06.2023 р.

09 квітня 2003 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , де власником домоволодіння значиться ОСОБА_2 . Чому не було зареєстровано право власності на житловий будинок з господарськими будівлями, їй невідомо. Зазначила, що ніколи не була власницею будинку, не приватизувала його. А чоловіком у 2000 році був приватизований будинок з господарськими будівлями, а в 2005 році була приватизована земельна ділянка по АДРЕСА_1 , яка виділялася для будівництва та обслуговування вказаного будинку. Тому вважає, що це майно покійного чоловіка. Чому, починаючи з 2001 року в по господарських книгах вона значиться, як голова домоволодіння по АДРЕСА_1 , їй невідомо, але вважає, що мала місце помилка, оскільки вказане майно належало її чоловікові, він його будував за власні кошти і право власності також визнано за ним. В листопаді 2000 року вони з чоловіком знялися з реєстрації в с. М. Кохнівка, оскільки отримали квартиру в м. Кременчуці та вимушені були в ній зареєструватися. Однак, в 2003 році повернутися в село і ОСОБА_1 зареєструвалася знову у будинку по АДРЕСА_1 . Те, що її записали головою двору, може пояснити тим, що вона перша зареєструвалася у домоволодінні, а чоловік лише в 2005 році. Але вважає це помилкою, про яку їй стало відомо тільки після смерті чоловіка. Позивачка зазначає, що ніколи не була власницею будинку, не приватизувала його.

24 липня 2023 року звернулася з заявою реєстраційної служби Кременчуцької міської ради про реєстрацію права власності на вказане домоволодіння, за нею, ОСОБА_1 , оскільки записи в погосподарській книзі давали на це право. Однак, 07 вересня 2023 року її в реєстраційних діях було відмовлено по причині відсутності документа про право власності на житловий будинок та невідомо на якій підставі внесені зміни до погосподарської книги. Просила суд задовольнити позов в повному обсязі, оскільки використала всі можливі способи позасудового захисту своїх прав.

Представник відповідачаКременчуцької міської ради в судове засідання не з`явився, але про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник позивача позовні вимоги підтримав і просив їх задовольнити із підстав, зазначених у позовній заяві.

З`ясувавши правові позиції сторін, дослідивши письмові докази по справі у їх сукупності, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Статтею ч. 1 ст. 5 ЦПК України визначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом.

Відповідно до ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав і обов`язків ( спадщини) від фізичної особи, яка померла ( спадкодавця), до інших осіб ( спадкоємців). Спадщина відкривається внаслідок смерті особи ( ст. 1220 ЦКУ). Місцем відкриття спадщини у відповідності до ст. 1221 ЦК України є останнє місце проживання спадкодавця.

Положеннями ст. 1261 ЦК України встановлено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, батьки та той з подружжя, який його пережив.

Розміри часток у спадщині за законом є рівними ( ст.1267 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого на її прийняття, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до нормч. 5 ст. 1268 ЦК Українинезалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Статтею 1218 ЦКвстановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 3 ст. 3Закону України від 1 липня 2004 року "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Проте, згідно до ч. 4 ст. 3 зазначеногоЗаконуправа на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими якІнструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставінаказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасове положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстроване в Мін`юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).

Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди та іншу нерухомість не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦКтаЗакону Українивід 1липня 2004року "Продержавну реєстраціюречових правна нерухомемайно таїх обтяжень".

Право власності відповідно до згаданих нормативних актів, залежало лише від законності набуття такого права. Більш того, Інструкція про порядок реєстрації будинків і домоволодінь у містах і селищах міського типу УРСР передбачала реєстрацію будинків і домоволодінь у межах міст і селищ ( п.4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у погосподарських книгах ( п.20 Інструкції). Тобто, відповідно до вказаних нормативних актів записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади ( публічних актів), що підтверджують право приватної власності.

Відповідно до Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 28.01.2013 року «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», вирішуючи спори про захист права власності на майно, суди повинні виходити з того, що правовий режим майна визначається з урахуванням законодавства, яке було чинним на момент створення (набуття) відповідного майна. Подальша зміна законодавства не повинна призводити до погіршення становища володільця майна, оскільки інакше порушуватиметься конституційний принцип про незворотність дії закону у часі.

З врахуванням встановлених обставин справи, суд оцінюючи, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов доведений і підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 ,, ОСОБА_2 , про що свідчить свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 , видане Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Кременчуцького району Полтавської області.

Після його смерті відкрилася спадщина на земельну ділянку кадастровий номер 5322484403:03:001:0033 площею 0,0889 га в АДРЕСА_1 ( цільове призначення для обслуговування житлового будинку), та житловий будинок з господарськими будівлями за цією ж адресою. Я є єдиною спадкоємицею померлого ОСОБА_2

20 червня 2022 року відкрита спадкова справа, № витягу 69246255 за заявою позивачки про прийняття спадщини. 27 лютого 2023 року їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом на земельну ділянку кадастровий номер 5322484403:03:001:0033 площею 0,0889 га в АДРЕСА_1 (цільове призначення для обслуговування житлового будинку), а у оформленні спадкового права та видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з господарськими будівлями у АДРЕСА_1 , нотаріусом було відмовлено. Причиною відмови, відповідно до постанови нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 30.05.2023 року, стала відсутність документів про право власності на будинок. Відповідно до довідки КП «Кременчуцьке МБТІ» 361/3305 від 21.07.2023 року нерухоме майно по АДРЕСА_1 не зареєстровано.

Судом взято до уваги, що відповідно до записів в по господарських книгах за 1971-2000 роки власником домоволодіння в АДРЕСА_3 значиться ОСОБА_2 , а згідно рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11.05.2000 року № 27 «Про оформлення права власності на житлові будинки жителів сіл сільської ради», за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2 ) та змінено нумерацію будинків, про що свідчить архівний витяг № 07-02/70 від 06.06.2023 р.

09 квітня 2003 року було виготовлено технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1 , де власником домоволодіння значиться ОСОБА_2 . Всі дії щодо управляння майном, як то: укладення договорів, плата за комунальні послуги, плата за земельну ділянку, від імені домоволодіння вчиняв виключно ОСОБА_2 , як його голова та власник будинку.

Таким чином, судом встановлено, що право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 у ОСОБА_2 виникло на законних підставах, хоч і не було зареєстроване.

Щодо запису в по господарських книгах Потоківської сільської ради відносно ОСОБА_1 , як голови домогосподарства, починаючи з 2001 року, суд приходить до висновку, що на підставі цих записів у ОСОБА_1 не виникло право власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 , оскільки ще в 2000 році, згідно рішення виконавчого комітету Потоківської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області від 11.05.2000 року № 27 «Про оформлення права власності на житлові будинки жителів сіл сільської ради», за ОСОБА_2 визнано право власності на житловий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_1 .

Судові витрати по справі позивачка просила покласти на неї та не стягувати з відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 5, 16 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1220, 1221, 1261, 1268 ЦК України,-

ВИРІШИВ :

Цивільний позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловіка ОСОБА_2 .

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Полтавського апеляційного суду через Кременчуцький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СуддяО. О. Колотієвський