Постанова

від 11.12.2023 по справі 607/8879/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

11 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 607/8879/21

провадження № 61-7375сво22

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Грушицького А. І. (суддя-доповідач),

суддів: Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О.,

Фаловської І. М., Червинської М. Є.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 ,

треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 рокуу складі колегії суддів: Хоми М. В.,

Гірського Б. О., Бершадської Г. В.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест», ОСОБА_2 , треті особи: товариство з обмеженою відповідальністю «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 , про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до товариства

з обмеженою відповідальністю «Терно-Тест» (далі - ТОВ «Терно-Тест»), ОСОБА_2 про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння.

Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 належав на праві власності автомобіль Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 , який у липні 2020 року він передав разом

із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості у користування ОСОБА_4 , проте в обумовлений сторонами час ОСОБА_4 автомобіль не повернув. У подальшому позивачу стало відомо, що автомобіль було продано на підставі договору купівлі-продажу від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208, укладеного між комісіонером

ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_3 .

Підставою для продажу спірного автомобіля був договір комісії від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208, укладений між ОСОБА_1 , від імені якого нібито діяла ОСОБА_5 , та ТОВ «Терно-Тест», за умовами якого

ОСОБА_1 доручив ТОВ «Терно-Тест» від його імені здійснити продаж автомобіля. У подальшому ОСОБА_3 уклала договір комісії від 05 січня 2021 року № 6726/21/055477 з ТОВ «М.В.Л. Груп», яке в свою чергу того ж дня уклало договір купівлі-продажу спірного транспортного засобу

з ОСОБА_2 .

Разом із тим, довіреність від 22 грудня 2018 року на ім`я ОСОБА_5 , зареєстровану в реєстрі за № 191/18/435, позивач не видавав,

не уповноважував її на укладення будь-яких договорів щодо відчуження належного йому транспортного засобу, а тому договір комісії слід вважати неукладеним. Оскільки майно вибуло з володіння позивача поза його волею, наявні підстави для витребування спірного автомобіля від ОСОБА_2 .

Посилаючись на зазначене, позивач просив суд:

- скасувати право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право власності на автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ;

- витребувати від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер

кузова - НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 разом із ключами запалювання до нього;

- стягнути з ТОВ «Терно-Тест» на користь ОСОБА_1 судові витрати

у розмірі сплаченого судового збору та витрати на правничу допомогу.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 квітня 2022 року у складі судді Черніцької І. М. позов задоволено частково.

Витребувано від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 .

У задоволенні решти вимог відмовлено.

Стягнено з ТОВ «Терно-Тест», ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

по 2 308,00 грн судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач є власником автомобіля марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 , який вибув із володіння поза його волею, оскільки довіреність від 22 грудня 2018 року № 191/18/435 від

його імені на ім`я ОСОБА_5 не видавалася та не посвідчувалася, договір комісії від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208 є неукладеним,

ОСОБА_5 та ТОВ «Терно-Тест» не мали повноважень власника на його відчуження, тому суд дійшов висновку, що позов у частині витребування автомобіля із володіння ОСОБА_2 на користь позивача підлягає задоволенню.

Задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності з одночасним застосуванням приписів статей

387 і 388 ЦК України є неефективною (недоцільною).

Суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги в частині визнання за позивачем права власності на автомобіль, скасування права власності, зобов`язання передати автомобіль із ключами запалювання до нього

є зайвими, недоцільними та не підлягають задоволенню. Крім того, законом не передбачено такого способу захисту як скасування права власності,

а тому такий спосіб захисту є неефективним.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням у частині задоволення позовної вимоги про витребування автомобіля, ОСОБА_2 оскаржив його

в апеляційному порядку.

Постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01 квітня 2022 року скасовано.

Ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з його волі, оскільки разом

із реєстраційними документами був добровільно переданий позивачем

у володіння ОСОБА_4 . Та обставина, що у подальшому

ОСОБА_4 після певного періоду правомірного володіння не повернув спірний автомобіль власнику, а без згоди останнього передав транспортний засіб іншим особам, які його відчужили, свідчить про те, що

ОСОБА_4 розпорядився спірним майном, не маючи таких повноважень.

З урахуванням наведеного, спірне майно не підлягає витребуванню від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову, оскільки вибуло з володіння власника за його волею. Якщо власник неналежним чином поставився до вибору особи, якій він передав річ, він позбавляється права вимагати повернення речей від добросовісного набувача, але йому надається можливість вимагати відшкодування збитків від особи, яка не повернула річ.

У зв`язку з висновком суду про відсутність передбачених законом підстав для витребування майна від ОСОБА_2 як добросовісного набувача,

у задоволенні всіх інших позовних вимог відмовлено за їх безпідставністю, а не з мотивів неефективності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у серпні 2022 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 серпня 2022 року відкрито касаційне провадження у цивільній справі, витребувано її із Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області.

У серпні 2022 року матеріали справи № 607/8879/21 надійшли до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 вересня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження колегією в складі п`яти суддів.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року справу передано

на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Ухвалою Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 13 жовтня 2023 року прийнято та призначено до розгляду справу

№ 607/8879/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Терно-Тест»,

ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ «М.В.Л. Груп», ОСОБА_3 , про скасування права власності, визнання права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 року

в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

У касаційній скарзі скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 11 травня 2021 року у справі № 759/15857/16 та від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц.

Суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що спірний автомобіль, власником якого був ОСОБА_1 , було незаконно відчужено на користь третіх осіб на підставі підроблених документів.

Недійсність правочину та підроблення документів на автомобіль слід вважати підставами, за якими майно вибуло з володіння позивача поза його волею, а тому таке майно підлягає витребуванню від добросовісного набувача.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надходив.

Фактичні обставини справи

Суд установив, що на підставі свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 від 20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 на праві власності належав автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 .

20 грудня 2018 року згідно з довіреністю, посвідченою Генеральним консулом Генерального консульства України в Італії, зареєстрованою

в реєстрі за № 191/18/435, ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_5 продати за ціну і на умовах на її розсуд, обміняти, зняти з обліку, належний йому на підставі свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії

НОМЕР_2 , виданого ТСЦ 6144 20 жовтня 2018 року, автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, шасі (кузов, рама)

№ НОМЕР_1 , номер державної реєстрації НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 11).

04 грудня 2020 року між ОСОБА_1 (комітент) в особі ОСОБА_5 та ТОВ «Терно-Тест» (комісіонер) укладено договір комісії № 7970/20/000208, згідно з умовами якого комісіонер зобов`язався за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, VIN, № шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_3 (т. 1 а. с. 12).

Указаний договір підписаний представником ТОВ «Терно-Тест» та ОСОБА_5 від імені ОСОБА_1 .

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 04 грудня 2020 року № 7970/20/000208, укладеного між ТОВ «Терно-Тест», що здійснює роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, та ОСОБА_3 , остання набула у власність транспортний засіб Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, VIN, № кузова (шасі, рама) НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_3 , номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2

(т. 1 а. с. 13).

05 січня 2021 року між ОСОБА_3 (комітент) та ТОВ «М.В.Л. Груп» (комісіонер) укладено договір комісії за № 7970/20/000208, відповідно до умов якого комісіонер зобов`язується за дорученням комітента за комісійну плату вчинити за рахунок комітента від свого імені один або декілька правочинів щодо продажу транспортного засобу Mitsubishi Outlander,

2016 року випуску, VIN, № шасі (кузов, рама) - НОМЕР_1 , номерний знак НОМЕР_5 (т. 1 а. с. 14).

Відповідно до договору купівлі-продажу транспортного засобу від 05 січня 2021 року № 6726/21/055477, укладеного між ТОВ «М.В.Л. Груп», що здійснює роздрібну торгівлю транспортними засобами на підставі договору комісії, та ОСОБА_2 , останній набув у власність транспортний засіб Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, VIN, № кузова (шасі, рама) НОМЕР_4 , номерний знак НОМЕР_5 (т. 1 а. с. 15).

У відповіді регіонального сервісного центру ГСЦ МВС у Тернопільській області від 22 липня 2021 року № 31/19-2698 зазначено, що за інформацією

з Єдиного державного реєстру транспортних засобів станом на 22 липня

2021 року автомобіль марки Mitsubishi Outlander, 2016 року випуску, кузов НОМЕР_4 , державний номерний знак НОМЕР_6 , сірого кольору, зареєстрований за ОСОБА_2 (т. 1 а. с. 45).

З витягу із Єдиного реєстру досудових розслідувань відомо, що органом досудового розслідування здійснювалося досудове розслідування кримінального провадження за № 12020210010002420, в рамках якого розслідувався епізод з приводу того, що 04 липня 2020 року

ОСОБА_4 , перебуваючи на АЗС «ОККО» на вул. Князя Василька

в м. Теребовля, отримав у тимчасове користування автомобіль марки Mitsubishi Outlander, сірого кольору, номерний знак НОМЕР_3 , який мав повернути, однак, зловживаючи довірою власника вказаного транспортного засобу, розпорядився ним на власний розсуд, чим завдав майнової шкоди на суму 476 000,00 грн (т. 1 а. с. 7).

У ході досудового розслідування під час проведення обшуку за місцем знаходження ТОВ «Терно-Тест» вилучено документи, на підставі яких здійснювалося відчуження вказаного транспортного засобу. Зокрема, вилучено копію довіреності від 22 грудня 2018 року, зареєстрованої

в реєстрі за № 191/18/435 та укладеної в приміщенні Генерального консульства України в м. Неаполі. Допитаний потерпілий ОСОБА_1 повідомив, що він у 2018 році не перебував у м. Неаполі Республіки Італія та не укладав довіреності, із ОСОБА_5 не знайомий (т. 1 а. с. 9).

На лист ГУНП у Тернопільській області від 22 лютого 2021 року за № 2931/02/9/6-2021 отримано відповідь Генерального консульства України в Неаполі від 24 лютого 2021 року про те, що громадянин ОСОБА_1 не звертався до установи для вчинення консульських дій, у тому числі нотаріальних. Довіреність від 22 грудня 2018 року № 191/18/435

у консульстві не посвідчувалася. Номер журналу обліку нотаріальних дій, зазначений у копії довіреності, не відповідає існуючому в Генеральному консульстві України в Неаполі; розмір тарифу, зазначений у копії довіреності, не відповідає встановленим тарифам (т. 1 а. с. 10).

Згідно із висновком експерта від 10 березня 2021 року середня ринкова вартість автомобіля марки Mitsubishi Outlander, номер кузова VIN НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_3 , станом на 04 липня 2020 року ймовірно становить 461 642,40грн (т. 1 а. с. 22-27).

Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

Відповідно до частини другої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.

Ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2023 року про передачу справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду мотивована наявністю протилежних висновків Верховного Суду щодо можливості/неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування іншій особі.

Оскільки Верховний Суду складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 08 вересня 2021 року у справі

№ 757/40111/19-ц та у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 607/7354/21 сформулював позицію про можливість витребування рухомого майна - автомобіля у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, а у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 фактично підтримав протилежну правову позицію, питання потребує вирішення Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи сторін, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки її ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя покликане забезпечити захист гарантованих Конституцією України прав і свобод людини та здійснення проголошеного Основним Законом принципу верховенства права.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).

Щодо суті спору

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статей 317, 319 ЦК України власнику належить право розпоряджатися своїм майном за власною волею.

Статтею 330 ЦК України встановлено, що в разі, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 ЦК України майно не може бути витребуване у нього.

Згідно зі статтею 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Віндикаційний позов заявляється власником при порушенні його правомочності володіння, тобто тоді, коли майно вибуло з володіння власника: (а) «де факто» - фізичне вибуття майна

з володіння власника має місце у випадку, коли воно в нього викрадене, загублене ним тощо; (б) «де юре» - юридичне вибуття майна з володіння має місце, коли воно хоч і залишається у власника, але право на нього зареєстровано за іншим суб`єктом.

Віндикація - це передбачений законом основний речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна.

Частина перша статті 388 ЦК України стосується випадків, коли набувач за відплатним договором придбав майно в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач).

У такому випадку власник має право витребувати це майно від набувача лише в разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. У частині третій цієї статті передбачено самостійне правило: якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача в усіх випадках.

За змістом частини п`ятої статті 12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача і є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна. При цьому в діях набувача не повинно бути і необережної форми вини, оскільки він не лише не усвідомлював і не бажав, а й не допускав можливості настання будь-яких несприятливих наслідків для власника.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК Українизалежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпний перелік підстав, за наявності яких за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Таким чином, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавець ставить у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо вибуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем, та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно).

Указане тлумачення частини першої статті 388 ЦК України є сталим

у правовій доктрині та судовій практиці.

Правомірність володіння майном виникає на підставі певного юридичного факту, зокрема, укладення відповідного договору. Такий договір може укладатися як усно, так і письмово. Якщо власник майна передає іншій особі у володіння певне майно добровільно, проте без відповідного письмового оформлення договірних відносин (за винятком випадків, коли законом встановлена обов`язкова письмова форма такого правочину), то за загальним правилом вважається, що власник правомірно передав майно у володіння іншої особи.

У свою чергу під неправомірним заволодінням потрібно розуміти заволодіння особою чужим майном усупереч волі його власника. Тож умовою, яка визначає відмінність між правомірним та неправомірним володінням особою майном, є наявність відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

За пунктом 2.2 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306,власник транспортного засобу, а також особа, яка використовує такий транспортний засіб на законних підставах, можуть передавати керування транспортним засобом іншій особі, що має при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії. Власник транспортного засобу може передавати такий засіб у користування іншій особі, що має посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, передавши їй реєстраційний документ на цей транспортний засіб.

Відповідно, фактична передача транспортного засобу разом із реєстраційним документом на цей транспортний засіб є правомірним способом набуття володіння такою особою (фактичним володільцем) щодо набутого в такий спосіб автомобіля. Таке володіння вважатиметься правомірним навіть за відсутності будь-яких документів, виданих від імені власника (довіреності, договору тощо), допоки не буде встановлено протилежне.

У випадку, коли річ вибуває з володіння власника за його бажанням, власник сам несе ризик вибору контрагента, якому він вирішив довірити своє майно.

Отже, у разі наявності волі власника щодо передання іншій особі транспортного засобу, доказом якої є наявність у володільця реєстраційного документа на цей транспортний засіб, відсутні підстави вважати, що така особа володіє транспортним засобом неправомірно.

Вищевикладене дає підстави для висновку, що у випадку, якщо власник із власної волі передав (вручив) рухому річ іншій особі, що мало наслідком позбавлення можливості впливу на таку річ, таку ситуацію слід кваліфікувати як вибуття рухомої речі з володіння власника за його волею.

Не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) таким, що відбулося не з його волі

в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України,

у випадку передачі майна власником іншій особі в користування.

Якщо воля на передачу володіння мала місце і потім відповідна річ була відчужена (неважливо - особою, якій власник передав володіння, чи будь-якою іншою особою), то задоволення віндикаційного позову до добросовісного набувача цієї речі виключається.

При цьому відсутні підстави стверджувати, що має йтися лише про таку втрату володіння річчю з волі власника, яка зумовлена наданням власником іншій особі права розпоряджатися цією річчю, адже змішування волі власника на передання речі у фактичне володіння іншої особи та мотивів такого передання є неприпустимим. Так само не має значення, чи була відповідна річ передана власником у володіння іншої особи на певному правовому титулі чи без установлення такого.

Цей підхід ґрунтується на давній максимі германського права «Hand muss Hand wahren» (нім.: «рука за руку відповідає»), що означає: лише речі, які буквально вийшли з рук власника проти його волі, можуть бути витребувані. Натомість речі, які були власником добровільно передані особі, яка їх відчужила (чи втратила з подальшим відчуженням іншою особою), не можуть бути витребувані в добросовісного набувача.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Подібні висновки щодо неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування, тобто за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі також було висловлено Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 червня 2021 року у справі № 761/44057/19 (провадження № 61-19405св20) та у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 19 липня 2023 року у справі № 753/18555/19 (провадження № 61-4246св23).

Із указаними висновками щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеними в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду погоджується.

Звертаючись до суду із цим позовом, ОСОБА_1 просив суд скасувати право власності ОСОБА_2 на автомобіль марки Mitsubishi Outlander,

2016 року випуску, сірого кольору, номер кузова - НОМЕР_1 ; визнати за ним право власності на вказаний автомобіль; витребувати

у ОСОБА_2 спірне майно та зобов`язати ОСОБА_2 передати ОСОБА_1 автомобіль разом із ключами запалювання до нього.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 01 квітня 2022 року задоволено позовні вимоги у частині витребування спірного автомобіля від ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із зазначеним рішенням у частині задоволення позовної вимоги про витребування автомобіля, ОСОБА_2 оскаржив його в апеляційному порядку, у результаті чого постановою Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 року ухвалено нове судове рішення, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції, встановивши, що спірний автомобіль вибув із володіння ОСОБА_1 з його волі, оскільки разом з реєстраційними документами був добровільно переданий позивачем у володіння ОСОБА_4 , дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для застосування до спірних правовідносин положень статті 388 ЦК України та витребування майна від добросовісного набувача на підставі віндикаційного позову.

За встановлених судами в цій справі обставин добровільної передачі позивачем належного йому автомобіля ОСОБА_4 разом із ключами та реєстраційними документами на підставі усної домовленості, а також

з урахуванням особливостей правового режиму транспортного засобу як рухомого майна, наявні підстави для висновку, що автомобіль вибув

із володіння ОСОБА_1 з його волі та не підлягає витребуванню

у добросовісного набувача.

Про відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду

Консультативна рада європейських суддів у пункті 49 Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень вказала, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак, коли суд вирішує відступити від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.

Задля гарантування юридичної визначеності Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду може відступати від попередніх висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, лише за наявності для цього належної підстави.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики причинами для відступу від висловленого раніше висновку можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту, через які застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку суспільних відносин в певній сфері або їх правового регулювання.

Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вказувала на наявність протилежних висновків Верховного Суду щодо можливості/неможливості витребування майна у добросовісного набувача із застосуванням правового механізму, передбаченого статтею 388 ЦК України, у випадку добровільної передачі автомобіля у тимчасове користування за наявності відповідної волі власника на передання володіння таким майном іншій особі.

Так, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі

№ 757/40111/19-ц (на яку міститься посилання в касаційній скарзі) зроблено висновок такого змісту: «...ураховуючи інтереси позивача як власника спірного транспортного засобу, який здійснює захист порушеного права власності, надаючи їм оцінку з точки зору балансу з правами та інтересами добросовісного набувача, колегія суддів вважає, що права та інтереси власника, який позбувся володіння автомобілем внаслідок протиправних дій перевищують інтереси добросовісного набувача, який набуває право власності на майно, якщо згідно зі статтею 388 ЦК України майно не може бути витребуване в нього. Отже, за обставин цієї справи, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про витребування спірного автомобіля з чужого незаконного володіння. Свої права добросовісний набувач може захистити у спосіб звернення до суду з позовом до продавця спірного автомобіля щодо відшкодування збитків на підставі статті 661 ЦК України. Розрахунки між власником та добросовісним набувачем при витребуванні майна із чужого незаконного володіння проводяться відповідно до порядку, визначеного статтею 390 ЦК України».

Залишаючи без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій у частині задоволення позовних вимог про витребування автомобіля з чужого незаконного володіння, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виходила із того, що автомобіль, який був предметом спору, вибув із володіння власника поза його волею, у зв`язку з чим до правовідносин підлягають застосуванню положення статті 388 ЦК України.

У вказаній справі встановлено, що спірний автомобіль був викрадений у власника, що безумовно свідчить про вибуття майна з володіння власника не з його волі та є підставою для застосування пункту 2 частини першої статті 388 ЦК України.

Відступ від висновків чи їх конкретизація можлива лише за умови подібності правовідносин, яка визначається тотожністю суб`єктного складу учасників, змісту таких правовідносин, предмета, підстав позову, матеріально-правового регулювання. З огляду на різні фактичні обставини справ, відсутні підстави для відступу від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 757/40111/19-ц (провадження № 61-15131св20).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2023 року у справі № 607/7354/21 (в якій відповідачем, як у цій справі, є ТОВ «Терно-Тест», а спірний автомобіль було також передано у користування ОСОБА_4 ), вирішуючи питання про витребування автомобіля, який власник передав разом із реєстраційними документами у тимчасове користування, Верховний Суд зробив висновок про те, що передача спірного автомобіля у тимчасове користування не свідчить про те, що він вибув із володіння власника з його волі, оскільки позивач не відмовлявся від права власності на нього та не погоджував з іншими особами можливість експлуатації автомобіля та продажу належного йому майна. Отже, факт добровільної передачі автомобіля разом із реєстраційними документами у тимчасове користування та подальше його відчуження свідчить про вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі, що вказує на наявність правових підстав для застосування положень статті 388 ЦК України.

З огляду на висновки, наведені у цій постанові, з метою узгодження правозастосовчої практики у спірних правовідносинах, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступає від висновку колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладеного у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 607/7354/21 (провадження № 61-11503св22) із зазначенням правового висновку про те, що передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Висновки про правильне застосування норм права

На підставі викладеного, частини другої статті 416 ЦПК України, Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловлює такі висновки про застосування норм права.

Виникнення права на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Передання власником в користування іншій особі транспортного засобу не вважається вибуттям транспортного засобу з володіння власника (особи, якій він передав майно у користування) поза його волею в розумінні положень пункту 3 частини першої статті 388 ЦК України.

Власник речі (у цьому випадку автомобіля) повинен нести ризик обрання контрагента, який може своєю недобросовісною поведінкою позбавити його права на витребування своєї речі. У такому разі власник може захистити своє право шляхом звернення з позовом про відшкодування збитків до особи, якій він передав річ у користування і володіння, оскільки спірне майно вибуло з його власності з його волі, а тому правовий механізм, передбачений вимогами 388 ЦК України, застосуванню до спірних правовідносин не підлягає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскаржувана постанова апеляційного суду прийнята з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому вказане судове рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Оскільки постанову апеляційного суду залишено без змін, а касаційну

скаргу - без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку

з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Постанову Тернопільського апеляційного суду від 27 червня 2022 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий А. І. Грушицький Судді:Б. І. Гулько В. І. Крат Д. Д. Луспеник С. О. Погрібний І. М. Фаловська М. Є. Червинська