Постанова

від 18.01.2024 по справі 199/2603/19

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 січня 2024 року

м. Київ

справа № 199/2603/19

провадження № 61-4953св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І., Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач -Приватне акціонерне товариство «АВ-ФАРМА»,

відповідач - ОСОБА_1 ,

розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів: Єлізаренко І. А., Красвітної Т. П., Свистунової О. В., у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У квітні 2019 року Приватне акціонерне товариство «АВ-ФАРМА» (далі - ПАТ «АВ-ФАРМА» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про захист ділової репутації, визнання недостовірною інформації та її спростування.

В обґрунтування позовних вимог ПАТ «АВ-ФАРМА» посилалося на те, що компанія існує на українському ринку більше 20 років, основною діяльністю якої є виробництво аптечок для різних потреб. ПАТ «АВ-ФАРМА» приймає участь у державних закупівлях щодо поставок аптечок для потреб держави, за результатом яких неодноразово було переможцем і укладало угоди, які успішно виконані. Сформована за багато років репутація товариства, зокрема як виробника якісної продукції, порядного, надійного партнера, має велике значення для успішної діяльності підприємства і є одним з його найцінніших надбань.

Вказувало на те, що товариство приймало участь у процедурі державної закупівлі товару - «аптечка медична військова індивідуальна», за № UA-2019-03-05-000899-c від 05 березня 2019 року (електронна адреса: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000899-c), замовником якої виступала Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, на електронному майданчику «Прозорро», а очікувана вартість закупівлі становила 13 500 000,00 грн. Складовими запропонованої позивачем аптечки були: пакет перев`язувальний, бандаж 15 см, з кровоспинною серветкою; кровоспинний засіб Z-складений з кровоспинною серветкою (далі - гемостатик); джгут кровоспинний турнікет ПІТОН-3 (далі - турнікет); рукавички медичні латексні оглядові стерильні торгової марки IGAR, розмір L; налбук - розчин для ін`єкцій 10 мг/мл 1,0 мл у шприці, вкладений в тубус № 1; сумка-укладка медична (футляр - підсумок для аптечки МВІ).

Після оголошення закупівлі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:36 год відповідач ОСОБА_1 у мережі Інтернет на особистій сторінці соціальної мережі веб-сайту «Facebook» розмістив публікацію (з вільним доступом до неї будь-якої особи) (інтернет-адреса «ІНФОРМАЦІЯ_2»), яка містить недостовірну та неправдиву інформацію.

Поширена відповідачем інформація, на думку позивача, має на меті довести до відома необмеженої кількості осіб викривлену інформацію про діяльність ПАТ «АВ-ФАРМА» з виробництва та продажу його продукції, що пропонується в закупівлі, перекрутити зміст інформації, викладеної в тендерній документації закупівлі, створити враження про вчинення позивачем порушення законодавства, зокрема, щодо інтелектуальної власності, та сформувати негативне відношення читачів до продукції позивача. Викладена інформація стосується безпосередньо ПАТ «АВ-ФАРМА» і його діяльності як виробника аптечок, його назва згадана у назві статті та неодноразово повторюється у тексті самої публікації, а тому така інформація порушує особисті немайнові права ПАТ «АВ-ФАРМА», завдає шкоди його діловій репутації.

На підставі викладеного ПАТ «АВ-ФАРМА» просило суд:

- визнати недостовірною та такою, що завдає шкоди діловій репутації товариства інформацію, опубліковану та поширену ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на своїй особистій сторінці в мережі Інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_2 », сайту «http://facebook.com/», а саме, що міститься у наступних висловах:

1) «Також хочу зауважити що в Україні є офіційно представлений САТ-турнікет, який також відповідає вимогам тендеру, але ви прекрасно розумієте, що він не зайде на торги, на яких прийдеться змагатися з неякісною українською підробкою на свій же виріб, яка по ціні і по якості в три рази нижча від оригіналу. Він, як і ще одна його підробка СПАС-турнікет, також не зможуть прийняти участь у тендері бо він оголошений не на турнікети, а на аптечки в цілому, у яких має бути ще й гемостатик! А до нього також прописані знову ж такі цікаві вимоги, виконати, які може лише компанія «АВ-Фарма» !!!!»;

2) «Тепер ще за ті вимоги. Турнікет повинен мати ЛИШЕ пластикову фурнітуру і мати лише певну вагу, яка «дивним чином» відповідає вазі саме турнікету «АВ-Фарми». Йдемо далі, «не змінювати своїх властивостей в діапазоні температур від -20°С до +45°С, при намоканні та/або забрудненні кров`ю та дизельним пальним» (С). Вибачте, турнікет АВ-фарми, репліка САТу, успішно провалив випробування на міцність, і це свого часу повідомлялось!»;

3) « Гемостатик повинен мати рентгеноконтрастну СТРІЧКУ, що також відповідає характеристикам гемостатику лише «АВ-Фарми» (на практиці дуже не ефективного, і це доведено у закордонних лабораторіях!!! Тобто цей гемостатик не є таким!!!!!). І це при тому, що в Україні давно представлений гемостатик іншої компанії «Кровоспас», який вже постачається в ЗСУ, є суперефективним (що неодноразово доведено на практиці і в лабораторіях) і є ПОВНІСТЮ рентгеноконтрастним, а не лише однією стрічкою!»;

4) «І на останок Налбуфін! Повний цимес! Лікарський засіб, наркотичний засіб, рідка форма! В індивідуальну аптечку! На мороз та спеку!! Це буде лікарським засобом чи отрутою?! Як ви думаєте?»;

5) «Підсумовуючи маємо нібито «прозорий» тендер на аптечку з повністю дискримінаційними вимогами до її складових, які здатна поставити лише одна сумнозвісна компанія «AB-Фарма». Відповідно на нього зайде лише ця компанія, і ще якась одна, для створення видимості торгів»;

6) «І ще. Нацгвардія вже закуповувала це лайно маленькими партіями, тобто обкатували шляхи. Я вже бачив ці аптечки у бійців ще у минулому році. І я проти того, щоб за мої податки закуповували лайно»;

7) «П.С. а ще дуже сумно виглядає, коли підрозділ МВС закуповує протягом чотирьох років українську підробку на CAT-турнікет, патент на який захищений у світі (!!!!!!!!), абсолютно нехтуючи такими поняттями як інтелектуальна власність. Власність, яку має захищати МВС))) Ось така наша правова держава».

- зобов`язати ОСОБА_1 спростувати вказану недостовірну інформацію, опубліковану і поширену ним на своїй особистій сторінці в мережі Інтернет « ІНФОРМАЦІЯ_2 » сайту « ІНФОРМАЦІЯ_2 », шляхом опублікування на вказаній сторінці, не пізніше місяця з дня набрання рішенням суду законної сили, повідомлення наступного змісту:

« СПРОСТУВАННЯ. ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:36 год мною ОСОБА_1 у мережі Інтернет за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2 » було оприлюднено публікацію з заголовком «А бажаєте чергової зрадоньки?! На 13 500 000 грн!!!» серед інших тверджень, що увійшли до публікації, були твердження про те, що:

1) «Також хочу зауважити що в Україні є офіційно представлений САТ-турнікет, який також відповідає вимогам тендеру, але ви прекрасно розумієте, що він не зайде на торги, на яких прийдеться змагатися з неякісною українською підробкою на свій же виріб, яка по ціні і по якості в три рази нижча від оригіналу. Він, як і ще одна його підробка СПАС-турнікет, також не зможуть прийняти участь у тендері бо він оголошений не на турнікети, а на аптечки в цілому, у яких має бути ще й гемостатик! А до нього також прописані знову ж такі цікаві вимоги, виконати, які може лише компанія «АВ-Фарма» !!!!»;

2) «Тепер ще за ті вимоги. Турнікет повинен мати ЛИШЕ пластикову фурнітуру і мати лише певну вагу, яка «дивним чином» відповідає вазі саме турнікету «АВ-Фарми». Йдемо далі, «не змінювати своїх властивостей в діапазоні температур від -20°С до +45°С, при намоканні та/або забрудненні кров`ю та дизельним пальним» (С). Вибачте, турнікет АВ-фарми, репліка САТу, успішно провалив випробування на міцність, і це свого часу повідомлялось!»;

3) « Гемостатик повинен мати рентгеноконтрастну СТРІЧКУ, що також відповідає характеристикам гемостатику лише «АВ-Фарми» (на практиці дуже не ефективного, і це доведено у закордонних лабораторіях!!! Тобто цей гемостатик не є таким!!!!!). І це при тому, що в Україні давно представлений гемостатик іншої компанії «Кровоспас», який вже постачається в ЗСУ, є суперефективним (що неодноразово доведено на практиці і в лабораторіях) і є ПОВНІСТЮ рентгеноконтрастним, а не лише однією стрічкою!»;

4) «І на останок Налбуфін! Повний цимес! Лікарський засіб, наркотичний засіб, рідка форма! В індивідуальну аптечку! На мороз та спеку!! Це буде лікарським засобом чи отрутою?! Як ви думаєте?»;

5) «Підсумовуючи маємо нібито «прозорий» тендер на аптечку з повністю дискримінаційними вимогами до її складових, які здатна поставити лише одна сумнозвісна компанія «AB-Фарма». Відповідно на нього зайде лише ця компанія, і ще якась одна, для створення видимості торгів»;

6) «І ще. Нацгвардія вже закуповувала це лайно маленькими партіями, тобто обкатували шляхи. Я вже бачив ці аптечки у бійців ще у минулому році. І я проти того, щоб за мої податки закуповували лайно»;

7) «П.С. а ще дуже сумно виглядає, коли підрозділ МВС закуповує протягом чотирьох років українську підробку на CAT-турнікет, патент на який захищений у світі (!!!!!!!!), абсолютно нехтуючи такими поняттями як інтелектуальна власність. Власність, яку має захищати МВС))) Ось така наша правова держава»,

зазначена інформація в публікації є недостовірною».

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська рішенням від 27 вересня 2021 рокупозовні вимоги ПАТ «АВ-ФАРМА» задовольнив в повному обсязі.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ «АВ-ФАРМА» витрати по сплаті судового збору у розмірі 3 842,00 грн.

Врахувавши висновок експерта від 09 листопада 2020 року № 27/1, суд першої інстанції дійшов висновку, що інформація, яку поширив відповідач у соціальній мережі «Facebook» необмеженому колу осіб щодо ПАТ «АВ-ФАРМА», не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки не підтверджена належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим порушує честь, гідність та ділову репутацію позивача. Тому вказана інформація підлягає спростуванню відповідачем у такий саме спосіб, у який її було поширено.

Дніпровський апеляційний суд постановою від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Куца Я. О. задовольнив.

Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 вересня 2021 року скасував. У задоволенні позовних вимог ПАТ «АВ-ФАРМА» відмовив.

Апеляційний суд не погодився з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог, вважав, що такі висновки зроблені за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, зокрема, за відсутності відповідача та його представника, які не були належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду, а також порушено їх право на участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції.

Суд критично оцінив висновок експерта щодо викладених висловлювань ОСОБА_1 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 на його особистій сторінці на сайті «Facebook» про компанію ПАТ «АВ-ФАРМА», та вважав такі висловлення відповідача оціночними судженнями, які відображали його власні думки, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності компанії, тобто суб`єктивна думка, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вказанні висловлення не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів вчинення правопорушень, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

05 квітня 2023 року ПАТ «АВ-ФАРМА» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права (статтю 32 Конституції України, статтю 30 Закону України «Про інформацію», статті 15, 16, 94, 277, 297, 299, 302 ЦК України) та порушення норм процесуального права, а також суд застосував вказані норми права без урахування висновків, що викладені у постановах Верховного Суду від 20 травня 2019 року в справі № 591/7099/16, від 10 квітня 2019 року в справі № 398/4136/15 (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкових висновків, що у поширеній відповідачем інформації відсутні твердження про конкретні факти, у зв`язку з чим такі висловлення є оціночним судженням.

Вказує на помилковість висновку апеляційного суду про те, що оскільки поняття «оціночні судження», «недостовірність інформації» міститься у статті 30 Закону України «Про інформацію», то тлумачення цих понять є питанням права, які суд вирішує самостійно під час розгляду справи по суті заявлених вимог. Зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» для кваліфікації висловлення як оціночного судження необхідно враховувати характер використаних у ньому мовно-стилістичних засобів, таких як гіперболи, алегорія, сатира, що виходить за межі суто правових питань і потребує спеціальних знань у сфері лінгвістики.

Практика семантико-текстуальних експертиз показує, що в конфліктних текстах оцінна й фактологічна інформація в багатьох випадках тісно переплітаються. Мовні одиниці можуть бузи носіями і оцінної, і фактологічної інформації водночас. Розмежування таких змістових елементів тексту є одним з ключових завдань експертного дослідження.

Однак, суд апеляційної інстанції не надав оцінки висновку експерта на предмет його належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємозв`язку з іншими доказами, а також обґрунтованих мотивів щодо відхилення. У зв`язку з чим скасував правильне та обґрунтоване рішення суду першої інстанції, який врахував висновок експерта та дійшов обґрунтованого висновку, що поширені відповідачем висловлення містять фактичні твердження. Доказів того, що поширена у публікації інформація є достовірною, відповідач не надав.

Рух справи у суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 15 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська.

Справа надійшла до Верховного Суду у червні 2023 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

ПАТ «АВ-ФАРМА» приймало участь у процедурі державної закупівлі товару -«аптечка медична військова індивідуальна», за № UA-2019-03-05-000899-c від 05 березня 2019 року (електронна адреса: https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2019-03-05-000899-c), замовником якої виступала Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, на електронному майданчику «Прозорро» (т. 1 а. с. 28-37).

ІНФОРМАЦІЯ_3 о 21:36 год у мережі Інтернет на особистій сторінці соціальної мережі веб-сайту «Facebook» розміщено публікацію з вільним доступом до неї будь-якою особою (інтернет-адреса « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), автором, якої є ОСОБА_1 , в якій було поширено таку інформацію (мовою оригіналу):

Вислів 1. «Також хочу зауважити що в Україні є офіційно представлений CAT-турнікет, який також відповідає вимогам тендеру, але ви прекрасно розумієте, що він не зайде на торги, на яких прийдеться змагатися з неякісною українською підробкою на свій же виріб, яка по ціні і по якості в три рази нижча від оригіналу. Він, як і ще одна його підробка СПАС-турнікет, також не зможуть прийняти участь у тендері бо він оголошений не на турнікети, а на аптечки в цілому, у яких має бути ще й гемостатик! А до нього також прописані знову ж такі цікаві вимоги, виконати які може лише компанія «АВ-Фарма»!!!!»;

Вислів 2. «Тепер ще за ті вимоги. Турнікет повинен мати ЛИШЕ пластикову фурнітуру і мати лише певну вагу, яка «дивним чином» відповідає вазі саме турнікету «АВ-Фарми». Йдемо далі. «не змінювати своїх властивостей в діапазоні температур від -20 °С до +45 °С, при намоканні та/або забрудненні кров`ю та дизельним пальним» (С) Вибачте, турнікет АВ-фарми, репліка САТу, успішно провалив випробування на міцність, і це свого часу повідомлялось!»;

Вислів 3. « Гемостатик повинен мати рентгеноконтрастну СТРІЧКУ, що також відповідає характеристикам гемостатику лише «АВ-Фарма» (на практиці дуже не ефективного, і це доведено у закордонних лабораторіях!!! Тобто цей гемостатик не є таким!!!!!). І це при тому, в Україні давно представлений гемостатик іншої компанії «Кровоспас», який вже постачається в ЗСУ, є суперефективним (що неодноразово доведено на практиці і в лабораторіях) і є ПОВНІСТЮ рентгеноконтрастним, а не лише однією стрічкою!»;

Вислів 4. «І на останок Налбуфін! Повний цимес! Лікарський засіб, наркотичний засіб, рідка форма! В індивідуальну аптечку! На мороз та спеку!! Це буде лікарським засобом чи отрутою?! Як ви думаєте?»;

Вислів 5. «Підсумовуючи маємо нібито «прозорий» тендер на аптечку з повністю дискримінаційними вимогами до її складових, які здатна поставити лише одна сумнозвісна компанія «АВ-Фарма». Відповідно на нього зайде лише ця компанія, і ще якась одна, для створення видимості торгів.»;

Вислів 6. «І ще. Нацгвардія вже закуповувала це лайно маленькими партіями, тобто обкатували шляхи. Я вже бачив ці аптечки у бійців ще у минулому році. І я проти того, щоб за мої податки закуповували лайно.»;

Вислів 7. «П.С. а ще дуже сумно виглядає, коли підрозділ МВС закуповує протягом чотирьох років українську підробку на САТ-турнікет, патент на який захищений у світі (!!!!!!!!), абсолютно нехтуючи такими поняттями як інтелектуальна власність. Власність, яку має захищати МВС))) Ось така наша правова держава.» (т. 1 а. с. 23, 24).

Вказана інформація була поширена із зазначенням імені автора, на сайті Публікації автором, де зазначено ОСОБА_1 .

Факт поширення вищезазначеної інформації у спосіб, зазначений позивачем, та факт поширення зазначеної інформації саме ОСОБА_1 , сторонами у справі не заперечувалося.

Представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначав, що відповідачем були викладені лише свої дописи у власному життєписі і виключно для своїх друзів та однодумців, та не заперечував, що автором публікації є ОСОБА_1 .

Також представник відповідача у відзиві зазначав, що дописи, які були розміщені на власній сторінці у платформі «Facebook» ОСОБА_1 , є виключно вираженням власних думок та поглядів, які можуть прочитати користувачі мережі.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні у апеляційному суді 31 січня 2023 року пояснив, що він має сторінку у платформі « ІНФОРМАЦІЯ_2 », на якій розмістив вказану публікацію від ІНФОРМАЦІЯ_3 на особистій сторінці сайту Facebook.com (посилання « ІНФОРМАЦІЯ_2 »), в якій містяться його власні думки та погляди, оціночні судження.

Відповідно до висновку експерта Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз Служби безпеки України Костецької Л. А. від 09 листопада 2020 року за № 27/1: викладені висловлювання ОСОБА_1 у публікації від ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12.36 год на особистій сторінці сайту Facebook.com (посилання « ІНФОРМАЦІЯ_2 »):

1) «Також хочу зауважити, що в Україні є офіційно представлений САТ-турнікет, який також відповідає вимогам тендеру, але ви прекрасно розумієте, що він не зайде на торги, на яких прийдеться змагатися з неякісною українською підробкою на свій же виріб, яка по ціні і по якості в три рази нижча від оригіналу. Він, як і ще одна його підробка СПАС- турнікет, також не зможуть прийняти участь у тендері бо він оголошений не на турнікети, а на аптечки в цілому, у яких має бути ще її гемостатик! А також прописані знову ж такі цікаві вимоги, виконати які може лише компанія «АВ-Фарма»!!!» висловлювання у частині, що стосується компанії «АВ-ФАРМА» та її продукції є такими, що викладено у формі твердження.

2) «Тепер ще за ті вимоги. Турнікет повинен мати ЛИШЕ пластикову фурнітуру і мати лише певну вагу, яка «дивним чином» відповідає вазі саме турнікету «АВ-Фарми». Йдемо далі, «не змінювати своїх властивостей в діапазоні температур від -20 °С до +45 °С, при намоканні та або забрудненні кров`ю та дизельним пальним» (С) Вибачте, турнікет АВ-Фарми, репліка САТу, успішно провалив випробування на міцність, і це свого часу повідомлялось!» висловлювання у частині, що стосується компанії «АВ-ФАРМА» та її продукції є такими, що викладено у формі твердження.

3) «Гемостатик повинен мати рентгеноконтрастну СТРІЧКУ, що також відповідає характеристикам гемостатику лише «АВ-Фарми» (на практиці дуже неефективного, і це доведено у закордонних лабораторіях!!! Тобто цей гемостатик не є таким!!!!!). І це при тому, в Україні давно представлений гемостатик іншої компанії «Кровоспас», який вже постачається в ЗСУ, є суперефективним (що неодноразово доведено на практиці і в лабораторіях) і є ПОВНІСТЮ рентгеноконтрастним, а не лише однією стрічкою» висловлювання у частині, що стосується компанії «АВ-ФАРМА» та її продукції є такими, що викладено у формі твердження.

4) «І наостанок Налбуфін! Повний цимес! Лікарський засіб, наркотичний засіб, рідка форма! В індивідуальну аптечку! На мороз та спеку!! Це буде лікарським засобом чи отрутою?! Як ви думаєте?» у висловлюванні міститься фактичне твердження щодо наявності Налбуфіну в індивідуальній аптечці виробництва компанії «АВ-ФАРМА», а також вкрай негативна оцінка цього факту, висловлена в емоційній формі.

5) «Підсумовуючи маємо нібито «прозорий» тендер на аптечку з повністю дискримінаційними вимогами до її складових, які здатна поставити лише одна сумнозвісна компанія «АВ-Фарма». Відповідно на нього зайде лише ця компанія, і ще якась одна, для створення видимості торгів.» у висловлюванні міститься негативна інформація щодо компанії «АВ-ФАРМА», викладена у формі оціночних суджень.

6) «І ще. Нацгвардія вже закуповувала це лайно маленькими партіями, тобто обкатували шляхи. Я вже бачив ці аптечки у бійців у минулому році. І я проти того, щоб за мої податки закуповували лайно.» висловлювання у частині, що стосується компанії «АВ-ФАРМА» та її продукції є такими, що викладено у формі твердження. Разом з тим, міститься упереджена, негативна, принизлива оціночна характеристика «лайно» щодо аптечки компанії «АВ-ФАРМА».

7) «П.С., а ще дуже сумно виглядає, коли підрозділ МВС закуповує протягом чотирьох років українську підробку на САТ-турнікет, патент на який захищений у світі (!!!!!!!!), абсолютно нехтуючи такими поняттями як інтелектуальна власність. Власність, яку має захищати МВС))) ось така наша правова держава.» у частині, що стосується компанії ПАТ «АВ-ФАРМА» та її продукції є такими, що викладені у формі тверджень.

У досліджуваних висловлюваннях міститься упереджена, негативна, принизлива інформація щодо ПАТ «АВ-ФАРМА» та його продукції, викладена у формі тверджень, фактичних тверджень та оціночного судження і несумісна з поняттям хорошої, позитивної ділової репутації, що завдає шкоди діловій репутації ПАТ «АВ-ФАРМА», за умов невідповідності дійсності даної інформації (у яких саме словах це міститься - вказано в дослідницькій частині висновку).

Крім того, вжита лексема «лайно» для називання аптечок виробництва ПАТ «АВ-ФАРМА» належить до нецензурної лексики з принизливим значенням та містить ознаки приниження ділової репутації ПАТ «АВ-ФАРМА» як виробника (в даному контексті аптечок) (т. 2 а. с. 171-180).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду апеляційної інстанції відповідає вказаним вимогам закону.

Вивчивши матеріали цивільної справи, зміст оскаржуваного судового рішення, обговоривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з огляду на таке.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних (далі - Конвенція) свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства, що регулює спірні відносини.

У статті 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Разом із тим, відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших осіб.

Відповідно до статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

У статті 201 ЦК України встановлено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право на повагу до гідності та честі, а також право на недоторканість ділової репутації.

Відповідно до частини першої статті 91 ЦК України юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині.

Згідно з частиною першою статті 94 ЦК України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати. Особисті немайнові права юридичної особи захищаються відповідно до глави 3 цього Кодексу.

Ділову репутацію юридичної особи становить престиж її фірмового (комерційного) найменування, та інших належних їй нематеріальних активів, серед кола споживачів її товарів та послуг.

Частиною другою статті 34 ГК України передбачено, що дискредитацією суб`єкта господарювання є поширення у будь-якій формі неправдивих, неточних або неповних відомостей, пов`язаних з особою чи діяльністю суб`єкта господарювання, які завдали або могли завдати шкоди діловій репутації суб`єкта господарювання.

Право на недоторканість своєї ділової репутації відноситься до особистих немайнових прав фізичної особи, що забезпечують соціальне буття фізичної особи. Це право за своєю природою може належати не лише фізичній, але й юридичній особі, оскільки воно може бути використано суб`єктом господарювання як спосіб судового захисту щодо поширення інформації, яка шкодить його діловій репутації.

При розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 листопада 2019 року в справі № 904/4494/18 (провадження № 12-110гс19).

Інформацією є будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (частина перша статті 200 ЦК України).

Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.

Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.

Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права.

Відповідно до частини першої статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Частиною другою вказаної статті Закону визначено, що оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Спростованою може бути інформація, яка містить відомості про події та явища (факти), яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені). В будь-якому випадку це має бути інформація, істинність якої можливо перевірити, існування таких фактів не залежить від їх суб`єктивного сприйняття чи заперечення через думки і погляди особи.

Вільне вираження поглядів є істотним чинником повноцінного розвитку особистості в суспільстві, як і здатність особи сприймати заперечення, спонукання, заохочення через думки, ідеї, висловлені іншими людьми.

Статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров`я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи.

У рішенні від 08 липня 1986 року у справі Lingens v. Austria (заява № 12/1984/84/131) ЄСПЛ розрізнив факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ зазначив, що: «Суд повинен нагадати, що свобода вираження поглядів гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов самореалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» або тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості і широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе».

У постанові Верховного Суду від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 (провадження № 61-48302св18) зазначено, що: «Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих статтею 10 Конвенції, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в пункті 2 цієї статті. Поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, стаття 10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів».

У постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі № 757/43705/19 (провадження № 61-9538св20) зроблено такі висновки: «Під час розгляду справ про захист ділової репутації шляхом визнання інформації недостовірною завданням суду є забезпечення балансу прав та свобод учасників інформаційних правовідносин щодо недопущення поширення інформації, яка не відповідає дійсності, - з одного боку (приватний інтерес), а з іншого - недопущення ситуації, коли такі позови використовуються з метою обмеження загальних засад свободи слова, права громадськості бути обізнаною (публічний інтерес). Розглядаючи зазначені спори, суд зобов`язаний виважено підійти до необхідності обмеження свободи вираження поглядів та ретельно обґрунтувати ухвалене рішення щодо наявності в інформації, яка визнається недостовірною, ознак реального завдання шкоди репутації, порушення прав інших осіб, з метою забезпечення професійного захисту журналістики та недопущення надмірного втручання в право громадськості на отримання інформації».

Для того, щоб розрізняти фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, оскільки твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.

Так, фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов`язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Будь-яке судження, яке має оціночний характер, будь-яка критика та оцінка вчинків, вираження власних думок щодо якості виконуваних публічних функцій, отриманих результатів тощо, не є підставою для захисту права на повагу честі, гідності та ділової репутації та, відповідно, не є предметом судового захисту.

Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 17 серпня 2023 року у справі № 759/16306/21-ц.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13 (провадження № 14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину потрібно доводити так, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс.

У справі, що переглядається, ПАТ «АВ-ФАРМА» визначило підставою позову, спрямованою на захист ділової репутації юридичної особи, факт поширення ОСОБА_1 у мережі Інтернет на своїй сторінці в соціальній мережі «Facebook» (інтернет-адреса «ІНФОРМАЦІЯ_2») негативної, недостовірної та такої, що не відповідає дійсності, інформації, опублікованої у наведених позивачем дописах.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, врахувавши висновок експерта від 09 листопада 2020 року № 27/1, дійшов переконання, що у досліджуваних висловлюваннях відповідача міститься упереджена, негативна, принизлива інформація щодо ПАТ «АВ-ФАРМА» та його продукції, викладена у формі тверджень, фактичних тверджень та оціночного судження і несумісна з поняттям позитивної ділової репутації, що завдає шкоди діловій репутації товариства. Доказів того, що поширена у публікації інформація є достовірною, відповідач не надав.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд дійшов переконання, що висловлення відповідача є оціночними судженнями, які відображали його власні думки, засновані на його баченні певних подій, особисте сприйняття діяльності компанії, тобто суб`єктивна думка, у зв`язку з чим дійшов висновку, що вказанні висловлення не можуть бути витлумачені як повідомлення конкретних фактів вчинення правопорушень, а відповідність дійсності та правдивість цієї інформації не може бути піддана перевірці.

Верховний Суд погоджується з наведеними висновками апеляційного суду з таких підстав.

Колегія суддів вважає, що висловлення відповідача у публікації є оціночними судженнями, правдивість яких не можна перевірити на предмет їх дійсності.

Такі висловлювання у публікації, є вираженням суб`єктивної думки і поглядів ОСОБА_1 , є оціночними судженнями відповідача, про що свідчать використані ним мовностилістичні засоби, зокрема, порівняння, гіперболи, які є його особистою думкою та критикою, яка ґрунтується на особистих припущеннях, а тому не свідчать про приниження честі, гідності та ділової репутації позивача. У публікації, викладеній відповідачем, не міститься конкретних фактів та тверджень.

Суд першої інстанції, визнавши створену відповідачем та розміщену на його сторінці інформацію недостовірною, не узяв до уваги, що оспорювана інформація є оціночним судженням, а тому зробив помилковий висновок про задоволення позову.

Натомість суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважав, що оспорювана інформація є суб`єктивною думкою автора, висловленою в образливій для позивача формі, та не може бути витлумачена як така, що містить фактичні дані. Крім того у інформації, що є предметом судового захисту, є висловлення, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів.

У зв`язку з чим апеляційний суд зробив правильний висновок, що поширена відповідачем інформація є оціночними судженнями ОСОБА_1 , а тому відповідач не може бути притягнутий до відповідальності за їх висловлення.

Доводи позивача, що вказані висловлювання порушують його особисті немайнові права та суттєво впливають на ділову репутацію товариства, є безпідставними, оскільки вказані висловлювання не місять фактичних даних, а є критичними висловлюваннями по відношенню до ситуації, яка сталася, та є вираженням погляду відповідача на вказані події.

Доводи касаційної скарги щодо безпідставного неврахування апеляційним судом висновку лінгвістичної експертизи від 09 листопада 2020 року № 27/1, колегія суддів відхиляє, оскільки суд апеляційної інстанції у відповідності до положень статей 89, 110 ЦПК України надав оцінку висновку експерта у сукупності з іншими доказами.

Твердження касаційної скарги про те, що визначити факт тверджень або оціночних суджень можливо лише на підставі висновку семантично-лінгвістичної експертизи, який суд апеляційної інстанції помилково відхилив, а також те, що суд не є спеціалістом у галузі семантико-лінгвістичних знань, а тому не може відповісти на питання, чи є інформація твердженням чи оціночним судженням, є необґрунтованими, оскільки факт - це явище об`єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Ураховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об`єктивною, незалежною від думок і поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом (див. постанову Верховного Суду від 24 травня 2023 року в справі № 536/911/21 (провадження № 61-4812св23)).

Колегія суддів відхиляє посилання в касаційній скарзі на неврахування судами висновків, викладених Верховним Судом в постановах від 20 травня 2019 року в справі № 591/7099/16, від 10 квітня 2019 року в справі № 398/4136/15, оскільки висновки у цих справах й у справі, що переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст спірних правовідносин, є різними, у зазначених справах суди виходили з конкретних обставин та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

У справі № 591/7099/16 Верховний Суд погодився з тим, що висловлювання відповідача є оціночним судженням, яке не підлягає спростуванню. Конкретних правових висновків судом не сформовано.

Так у справі № 398/4136/15 судами встановлено, що відповідач виготовив та розповсюдив книгу, у якій міститься конкретна інформація про вчинення позивачем злочину і порушення ним законодавства, які не доведені, а тому така інформація є недостовірною.

У справі, яка є предметом касаційного перегляду, встановлено, що інформація, поширена про позивача, є оціночними судженнями.

Таким чином, доводи заявника, що стали підставою для відкриття касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження.

Правові висновки, викладені у вказаних постановах, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки є нерелевантними з урахуванням предмета спору у справі, яка переглядається.

Верховний Суд наголошує на тому, що хоча опублікована відповідачем інформація й містить елементи провокативного характеру, однак її не можна витлумачити як таку, що містить фактичні дані, оскільки вона є оцінкою дій і не містить ствердження про порушення позивачем законодавства чи моральних принципів, а лише дає можливість проаналізувати та сприйняти зміст інформації згідно з власними суб`єктивними переконаннями.

Інші доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена без додержання норм матеріального і процесуального права. Фактично доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, що відповідно до правил частини першої статті 400 ЦПК України виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Верховний Суд встановив, що постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального права та процесуального права, а доводи касаційної скарги її висновків не спростовують, на законність ухваленого судового рішення не впливає.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки підстави для її скасування відсутні.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «АВ-ФАРМА» залишити без задоволення.

Постанову Дніпровського апеляційного суду від 07 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: Є. В. Петров

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко