Рішення

від 29.01.2024 по справі 703/6261/23

СМІЛЯНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 703/6261/23

2/703/430/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року Смілянський міськрайонний суд Черкаської області в складі:

головуючого-судді Прилуцького В.О.

секретаря судовогозасідання Дегтярь Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сміла Черкаської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту,-

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом в якому просить суд скасувати заборону на нерухоме майно ОСОБА_1 , яка накладена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 серпня 2008 року (з накладенням арешту на майно боржника) державного виконавця відділу державної реєстрації виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, на підставі якої зроблено обтяження №8312508 від 19 грудня 2008 року.

Ухвалою судді від 21 грудня 2023 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомлення) сторін.

В судове засідання позивачка не з`явилась, до суду надійшла заява від представника позивача, адвоката Геріх Н.А. про підтримання позовних вимог та розгляд справи у її відсутність та відсутність позивачки.

Відповідач в судове засідання не з`явився, до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вбачається, що арешт було накладено на майно ОСОБА_1 за частковим співпадінням. Зазначено, що у відділі державної виконавчої служби перебувало виконавче провадження № 10307537 де боржником є ОСОБА_1 а стягувачем КП Тепломережа, інші дані у виконавчої служби відсутні. 24 квітня 2009 року державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження в зв`язку зі сплатою боргу у повному обсязі. Дані щодо боржника та стягувача у виконавчої служби відсутні в зв`язку із захопленням матеріально технічної бази виконавчої служби в результаті проведення активної фази АТО. У відзиві відповідач просить провести розгляд справи у відсутність їх представника.

Враховуючи, що розгляд справи відбувався за відсутності учасників судового процесу, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального засобу не здійснювалось, що відповідає вимогам ч.2 ст.247 ЦПК України.

За змістом ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою їх забезпечення.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. ( ст. 5 ЦПК України).

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно ч.1 та ч.2 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст.79 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.1 ст.80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до ч.1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

В судовому засіданні встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який належить їй на підставі договору дарування будинку з надвірними спорудами, посвідченого приватним нотаріусом Смілянського районного нотаріального округу Новіковим І.М. 17 жовтня 2002 року за № 5526 і зареєстрованого в Смілянському відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» за № 193, що підтверджується довідкою Смілянського відділку КП «ЧООБТІ» від 13 грудня 2022 року за № 1003-о.

15 грудня 2022 року ОСОБА_1 було отримано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, а саме: посвідчення договору купівлі-продажу житлового будинку з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 .

Як, зазначено в постанові «на підставі інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта за № 317787159 від 15 грудня 2022 року зареєстровано арешт 19 грудня 2008 року за № 8312508 згідно постанови б/н від 02 грудня 2008 року відділу державної реєстрації виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, код: 35036088, 83049, Донецька обл., м. Донецьк, Єрмолая Жукова, 56, на невизначене майно, все нерухоме майно, яке належить ОСОБА_1 , причина відсутності коду: інша причина відсутності коду, відсутність коду у в/д, АДРЕСА_2 ».

17 вересня 2023 року до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області направлено адвокатський запит № 1/17-09/23 з метою отримання інформації про виконавче провадження № 8312508, а саме в разі якщо воно відкрито відносно ОСОБА_1 , вказати стягувача виконавчого провадження, підстава відкриття виконавчого провадження (надати постанову), в разі закриття провадження надати постанову, відомості про наявність чи відчутність матеріалів виконавчого провадження.

Відповідно до відповіді Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 18 вересня 2023 року № 22.7-31531/1, що за даними АСВП в Куйбашевському районному відділі на державної виконавчої служби міста Донецька Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження № 10307537 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , народження місце проживання: АДРЕСА_2 на користь КП «Тепломережа». В рамках вище зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем 02 грудня 2008 року винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з накладенням арешту на майно боржника, якою в подальшому зареєстровано обтяження № 8312508 від 19 грудня 2008 року. Окремо повідомлено, що надати постави про відкриття провадження та накладення арешту є неможливим.

З листа № 22.7-44583 /1 від 04 грудня 2023 року Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції вбачається, що за даними системи виконавчих проваджень (далі АСВП), здійснюючи пошук за параметрами «Дмітрієва Тетяна Миколаївна» знайдено наступну інформацію:

- Згідно даних АСВП в Куйбишевському районному відділі державної виконавчої служби міста Донецьк Головного територіального управління юстиції у Донецькій області перебувало виконавче провадження № 10307537 з примусового виконання виконавчого листа Куйбишевського районного суду м. Донецька від 16 жовтня 2007 року №2-9671 щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 , народження/місце проживання: АДРЕСА_2 на користь КП Тепломережа ( ЄДРПОУ не зазначено) у розмірі 4446,87 грн.

- 08 грудня 2008 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження (з накладенням арешту на манно боржника)(обтяження №8312508 від 19 грудня 2008 року)

- 24 квітня 2009 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого заборгованість на користь КП Тепломережа сплачена у повному обсязі.; Виконавчий збір та витрати виконавчого провадження не стягнуті.

Таким чином орган ДВС повідомив, що пошук здійснювався за прізвищем, ім`ям та по-батькові боржника, проте інша інформація щодо більш конкретної ідентифікації особи боржника у відповідача відсутня. Тобто, фактично відповідач в силу відсутності конкретних даних про боржника міг накласти арешт на майно особи з ідентичним прізвищем, ім`ям та по-батькові.

Відповідно до ст. 20 ЗУ «Про виконавче провадження» (закон № 606-XIVв редакції від 07 жовтня 2008 року, що діяла на момент відкриття виконавчого провадження) виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна.

З огляду на вищезазначену норму місцем виконання рішення є: місце проживання боржника; місце роботи боржника; місце знаходження майна.

Відповідно до довідки № 2020 від 15 грудня 2022 року ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 з 26 лютого 2003 року по 25 квітня 2009 року.

Таким чином, даний арешт був накладений відділом ДВС помилково, внаслідок однакового прізвища, ім`я та по-батькові боржника в межах виконавчого провадження № 10307537 та позивача.

Оскільки іншим шляхом зняти арешт позивачка не має можливості, звернулась до суду із даним позовом.

Мотиви, з яких виходить суд та застосовані норми права.

Спори про право цивільне, пов`язані з належністю майна, на яке накладено арешт/заборону, відповідно до статей 15,16 Цивільного процесуального кодексу України розглядаються в порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства.

Позов про звільнення майна з-під арешту може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Пунктами 1, 2 постанови № 5 пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 3 червня 2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» роз`яснено, що у порядку цивільного судочинства захист майнових прав здійснюється у позовному провадженні, а також у спосіб оскарження рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби.

Право власності належить до основоположних прав людини, утілення яких в життя становить підвалини справедливості суспільного ладу. Захист зазначеного права гарантовано ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як передбачено цією міжнародно-правовою нормою, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном і ніхто не може бути позбавлений власного майна інакше як в інтересах суспільства й на умовах передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Відповідно до практики ЄСПЛ втручання в це право повинне мати законні підстави й мету, а також бути пропорційним публічному інтересу.

Особи, котрі зазнають порушення права мирного володіння майном, як і інших визначених Конвенцією прав, відповідно до ст. 13 міжнародного правового акту повинні бути забезпеченні можливістю ефективного засобу юридичного захисту в національному органі.

На рівні національного законодавства гарантії захисту права власності закріплені в ст. 41 Конституції України, за змістом якої кожен має право володіти, користуватися й розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень встановлених законом.

За ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 3 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Судом встановлено, що позивач не має зобов`язань перед КП «Тепломережа» однак позбавлена можливості реалізувати право на розпорядження належним їй нерухомим майном, вчинення юридично значимих дій, з якими пов`язано виникнення її особистих та майнових прав, та може усунути цю перешкоду не інакше як в судовому порядку. Таким чином, заборона відчуження накладена на майно належне ОСОБА_1 порушує право власності позивачки, як власниці.

Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

За загальним правилом державна реєстрація прав проводиться будь-яким державним реєстратором за заявами у сфері державної реєстрації прав (абзац четвертий частини п`ятої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Тобто державна реєстрація прав проводиться державним реєстратором не з власної ініціативи, а на підставі відповідної заяви, поданої зацікавленою особою. Відносини у сфері державної реєстрації речового права виникають між суб`єктом звернення за такою послугою та суб`єктом, уповноваженим здійснювати відповідні реєстраційні дії.

У цій справі предметом позову є, зокрема, скасування заборони на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка накладена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2008 року (з накладенням арешту на манно боржника) державного виконавця відділу державної реєстрації виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, на підставі якої зроблено обтяження №8312508 від 19 грудня 2008 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі № 823/2042/16 (провадження № 11-377апп18) зроблено висновок, що спір про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації речового права на нерухоме майно чи обтяження такого права за іншою особою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є цивільно-правовим. А тому вирішення таких спорів здійснюється за правилами цивільного або господарського судочинства залежно від суб`єктного складу сторін. Належним відповідачем у справах за позовом про скасування рішення, запису щодо державної реєстрації права чи обтяження має бути особа, право чи обтяження якої зареєстровано.

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Враховуючи наявність накладеної заборони відчуження на майно, неможливість скасування її в позасудовому порядку та оскільки позивачка в інший спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття заборони, захистити своє порушене право власності не може, суд приходить до висновку про необхідність захисту її права шляхом скасування обтяження, оскільки позовні вимоги засновані на законі та знайшли своє повне підтвердження в ході судового розгляду.

При таких обставинах, суд дійшов до висновку про те, що є всі підстави, передбачені законом, для задоволення позову, оскільки наявність вказаного обтяження перешкоджає вільному розпорядженню майном позивачці.

Судові витрати слід залишити за позивачкою.

Керуючись ст. 5, 6, 10, 263-265 ЦПК України, -

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Донецького відділу державної виконавчої служби у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про скасування арешту,- задовольнити.

Скасувати заборону на нерухоме майно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 яка накладена на підставі постанови про відкриття виконавчого провадження від 08 грудня 2008року (з накладенням арешту на манно боржника) державного виконавця Відділу державної реєстрації виконавчої служби Куйбишевського районного управління юстиції у м. Донецьку, на підставі якої зроблено обтяження №8312508 від 19 грудня 2008 року.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: В. О. Прилуцький