Рішення

від 23.01.2024 по справі 761/41998/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/41998/23

Провадження № 2/761/4278/2024

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2024 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді - Притули Н.Г.

при секретарі: Габунії М.Г.,

за участі:

представника відповідача: Славної Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» про захист прав споживачів, -

В С Т А Н О В И В:

14.11.2023 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить:

визнати відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» від перевезення позивача незаконною, а права, як споживача послуг з перевезення автомобільним транспортом, порушеними;

стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» на користь позивача повну вартість квитка в розмірі 2580,24 грн. (еквівалент 66,98 Євро по курсу НБУ станом на дату подання позовної заяви) та моральну шкоду в розмірі 40 000,00 грн.

Вимоги позову обгрунтовані тим, що позивач користувалась послугами відповідача, а саме: придбала послуги пасажирського автоперевезення. 15.10.2023 року позивач мала виїхати до Німеччни з України. На рейс був придбаний квиток, який коштував 66,98 Євро.

Проте водій автобуса категорично відмовився везти позивача до Німеччини, мотивуючи тим, що вона має російський паспорт. Водій відмовився її довезти навіть до кордону. Крім того, внаслідок даної ситуації позивач прострочила строк перебування в Україні.

Так як з боку відповідача були порушені умови договору перевезення, для захисту порушеного права позивач звернулась до суду з цим позовом.

06.11.2023 року до суду надійшов відзив відповідача на заявлені вимоги в якому представник просить відмовити в задоволенні заявлених вимог. Як зазначила представник, відповідач не є перевізником, він не має ліцензію на здійснення міжнародних перевезень пасажирів автобусами, як передбачено вимогами абзацу 6 частини 4 статті 9 Закону України «Про автомобільний транспорт». Товариство з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» надає лише операторські послуги в частині організації перевезень. Послуги з перевезення було надано фізичною-особою підприємцем ОСОБА_2 . Позивач не надала жодного доказу що їй послуги не було надано та порушено права.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Позивач та її представник в судове засідання не з`явились, звернулись до суду із заявою про слухання в їх відсутність та просили задовольнити позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні вимоги позову не визнала та просила відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

На підставі положень статті 223 ЦПК України суд продовжив слухання справи у відсутність позивача та її представника.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, тобто обов`язок доказування покладений на сторони.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши представника відповідача, врахувавши процесуальні заяви сторін, оцінивши в сукупності надані суду докази, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог за наступних підстав.

Стаття 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» визначає: автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Стаття 908 ЦК України визначає, що перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Згідно з положеннями статті 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов`язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов`язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.

Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).

В той же час, згідно з положеннями статті 920 ЦК України, у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

При зверненні до суду з позовом позивач зазначала. що вона з відповідачем уклала договір перевезення, придбавши квиток.

З копії квитка, який наданий відповідачем, вбачається що 20.09.2023 року о 11:03 був заброньований та придбаний квиток на 15.10.2023 року (бронювання №3107802008) за маршрутом Київ-Гамбург на ім`я ОСОБА_3 .

Позивач не надала суду доказів сплати за придбаний квиток. Суд позбавлений можливості встановити, що грошові кошти в сумі 66,98 Євро були перераховані на рахунок відповідача. Представник відповідача в судовому засіданні пояснила, що вартість придбаного квитка не була сплачена на їх рахунок.

Як вбачається, квиток містить інформацію про перевізника - ФОП ОСОБА_4 , за посередництва Flіх SЕ.

Позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що саме відповідач є перевізником та з ним було укладено договір перевезення.

Крім того, позивач не надала суду належних та допустимих доказів на підтвердження тієї обставини, що їй було відмовлено у здійсненні перевезення.

Наданий суду диск із звукозаписом не може свідчити про ту обставину, що позивачу дійсно було відмовлено у здійсненні перевезення.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Отже, оскільки в судовому засіданні не надано доказів, що відповідач є перевізником, позов пред`явлено до неналежного відповідача, не надано доказів порушення прав позивача, а тому суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог позивача.

На підставі ви щевикладеного та керуючись ст.ст.77-83, 89, 95, 259, 263, 265 ЦПК України, суд

вирішив:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фліксбус-Україна» про захист прав споживачів - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 29 січня 2023 року

Суддя: Н.Г. Притула