Рішення

від 29.01.2024 по справі 120/10746/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

29 січня 2024 р. Справа № 120/10746/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю

до товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної компанії "Лідер"

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

В С Т А Н О В И В :

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ "Будівельно-інвестиційної компанії "Лідер" про стягнення заборгованості.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що в порушення приписів Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач у 2022 році не забезпечив визначеного нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю і, як наслідок, повинен був сплатити суму адміністративно господарських санкцій в розмірі 7141,67 грн. З урахуванням нарахованої пені в розмірі 502,48 грн., позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в загальній сумі 7644,15 грн.

Ухвалою від 24.07.2023 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.

У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив щодо задоволення даного адміністративного позову. Зокрема зазначив, що позивачем не прийнято до уваги введений воєнний стан у 2022 році та те, що ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» перебувало у простої, а всі працівники на підприємстві в період з 01.03,2022 по 31.12.2023 перебували у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін. Також вказав, що середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» у 2022 році була такою: в січні 2022 року -12 осіб, в лютому 2022 року - 12 осіб, з березня по жовтень 2022 року включно - 0 осіб, в листопаді 2022 року -1 особа та грудні 2022 року - 1 особа.

Відтак, на думку відповідача, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 2 особи, а тому в силу вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875) товариство не підпадає під норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідно, трактується як відсутність обов`язку у цей період у відповідача виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

18.08.2023 позивачем подано відповідь на відзив, в якому останній підтримав вимоги даного позову.

Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що відповідно до розрахунку сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, який був надісланий відповідачу, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у "Будівельно-інвестиційної компанії - Лідер", за рік склала 12 осіб, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» становить 1 особа, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 7141,67 грн.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав нормативів робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю в кількості одного робочого місця та не сплатив адміністративно-господарські санкції з урахуванням пені в загальній сумі 7644,15 грн., позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.

Закон України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21 березня 1991 року №875-XII (далі - Закон №875-XII) визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Так, положеннями статті 19 Закону №875-XII (в редакції Закону України № 2682-IX від 18.10.2022 "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю"), окрім іншого, передбачено, що для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування, визначається Кабінетом Міністрів України.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, здійснює перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі шляхом його зарахування.

Керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною 1 статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських організацій осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Згідно з частинами 2 та 4 статті 20 Закону № 875-XII порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Статтею 217 Господарського кодексу України передбачено, що господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції. Крім зазначених у частині другій цієї статті господарських санкцій, до суб`єктів господарювання за порушення ними правил здійснення господарської діяльності застосовуються адміністративно-господарські санкції. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин, а адміністративно-господарські санкції - уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України слідує, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Згідно з частиною 3 статті 18 Закону № 875-ХІІ (у редакції, чинній станом на 01 січня 2022 року) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю" від 18.10.2022 №2682-IX (набув чинності з 06.11.2022) частину 3 статті 18 викладено в такій редакції: "Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України".

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" від 05 липня 2012 року №5067-VI (далі за текстом - Закон №5067-VI) роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1 та 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу").

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування служби зайнятості, соціального страхування на випадок безробіття, сприяння продуктивній зайнятості населення, у тому числі молоді, та впровадження нових активних програм на ринку праці" від 21.09.2022 №2622-IX (набрання чинності 29.10.2022) абзац 3 пункту 4 наведеної статті Закону доповнено реченням такого змісту: "Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення".

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону № 5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 №316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (наказ втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022).

Відповідно до пункту 5 Порядку №316 форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наказом Міністерства економіки України від 12.04.2022 № 827-22 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання (набрав чинності 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316 "Про затвердження форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" та Порядку її подання".

Даним наказом від 12.04.2022 № 827-22 затверджено Форму звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)».

Порядком подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами-підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб (далі - роботодавець), за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма №3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником; роботодавець визначає вид форми № 3-ПН - первинна або уточнювальна; первинна форма № 3-ПН подається з метою інформування про наявність попиту на робочу силу (вакансії); уточнювальна форма № 3-ПН подається в разі необхідності на заміну первинної та містить уточнення характеристик вакансії(й), зокрема умов праці, розміру заробітної плати, вимог до кандидата (ів) тощо (пункти 1.4, 1.5, 1.6 розділу І Порядку).

При цьому, Законом № 875-ХІІ визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи з інвалідністю.

В той же час, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю є звіт форми № 3-ПН.

Разом із тим, жодних доказів, які б підтверджували факт подання до органів зайнятості звіту форми № 3-ПН відповідачем подано не було.

Крім того, згідно листа Вінницького обласного центру зайнятості від 07.06.2023 ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» протягом 2022 року з відомостями про наявність у нього вакантних місць для працевлаштування осіб з інвалідністю не звертався.

При цьому, судом встановлено, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача складав 1 штатний працівник за 2022 рік, яке зайняте особою з інвалідністю не було.

Доказів вжиття всіх залежних від ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» заходів щодо працевлаштування особи з інвалідністю відповідач суду не подав.

Крім того, 17.04.2023 позивачем надіслано до електронного кабінету відповідача, як роботодавця на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України, розрахунок сум адміністративно - господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік.

Разом із тим, відповідач адміністративно-господарські санкції в сумі 7141,67 грн. не сплатив (доказів протилежного суду не надано).

Досліджуючи пояснення відповідача щодо посилання на введений у 2022 році воєнний стан, перебування ТОВ у стані простою та надання працівникам відпустки без збереження заробітної плати з 01.03.2022 по 31.12.2023 суд зазначає, що стаття 34 КЗпП України встановлює поняття простій - зупинення роботи, викликане відсутністю організаційних або технічних умов, необхідних для виконання роботи, невідворотною силою або іншими обставинами.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Разом з тим, відповідачем на надано доказів на підтвердження обставин перебування ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» у стані простою, як і не надано жодних доказів на підтвердження перебування працівників ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» у відпустці без збереження заробітної плати у період з 01.03.2022 по 31.12.2023.

Більше того, щодо твердження відповідача про те, що середньооблікова чисельність штатних працівників на ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» у 2022 році була такою, в січні 2022 року -12 осіб, в лютому 2022 року - 12 осіб, з березня по жовтень 2022 року включно - 0 осіб, в листопаді 2022 року -1 особа та грудні 2022 року - 1 особа, а тому, на думку, відповідача середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за рік складає 2 особи, а тому в силу вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21.03.1991 року № 875-ХІІ (далі - Закон України № 875) товариство не підпадає під норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідно, трактується як відсутність обов`язку у цей період у відповідача виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, суд зазначає наступне.

Питання, пов`язані з обліком штатних працівників, регулюються Інструкцією №286, дія якої поширюється на всіх юросіб, їхні філії, на представництва та інші відокремлені підрозділи, а також на фізосіб-підприємців, які використовують найману працю.

Відповідно до пункту 3.2 та підпунктів 3.2.1, 3.2.2 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 № 286 (далі - Інструкція № 286), середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

При обчисленні середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу враховуються всі категорії працівників облікового складу, зазначені у пунктах 2.4, 2.5 цієї Інструкції, крім працівників, які перебувають у відпустках у зв`язку з вагітністю та пологами або для догляду за дитиною до досягнення нею віку, передбаченого чинним законодавством або колективним договором підприємства, включаючи тих, які усиновили новонароджену дитину безпосередньо з пологового будинку (підпункти 2.5.8 - 2.5.9 Інструкції). Облік цих категорій працівників ведеться окремо.

Відповідно до пункту 2.5, 2.5.7 Інструкції в облікову кількість працівників включаються також працівники, які були тимчасово відсутні з таких причин: перебувають у відпустках без збереження заробітної плати за згодою сторін та в інших випадках, передбачених законодавством, а також у відпустках з ініціативи адміністрації.

Таким чином, твердження відповідача, що товариство не підпадає під норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що відповідно, трактується як відсутність обов`язку у цей період у відповідача виконувати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, оскільки всі працівники на підприємстві в період з 01.03,2022 по 31.12.2023 перебували у відпустці без збереження заробітної плати за згодою сторін не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.

Також слід зазначити, що дані обставини, на які посилається відповідач щодо того, що позивачем не прийнято до уваги введений воєнний стан у 2022 році та те, що ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» перебувало у простої, а всі працівники на підприємстві в період з 01.03,2022 по 31.12.2023 перебували у відпустці без збереження заробітної плати, не підтверджують не здійснення підприємством відповідача діяльності весь 2022 рік.

Крім того, вирішуючи дану справу по суті, суд враховує, що ТОВ Будівельно Інвестиційна компанія «Лідер» заперечуючи проти задоволення даного позову, взагалі не вказує та не надає жодних доказів на підтвердження вжиття ним заходів щодо забезпечення нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідач заперечує вчинення ним правопорушення у сфері господарської діяльності, втім не заперечує, що ним не було виконано у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. В будь-якому випадку, відповідач взагалі не вказує про те, що протягом 2022 році ним було створено відповідну посаду чи/або працевлаштовано особу з інвалідністю.

Втім, суму адміністративно-господарських санкції у встановлений Законом №875-ХІІ строк також не сплатив.

Згідно з частиною 2 статті 20 Закону № 875-XII та Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України № 223 від 15.05.2007, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Відповідно до пунктів 3.4, 3.7 Порядку нарахування пені та її сплати, затвердженого наказом Мінпраці України №223 від 15.05.2007, орган контролю нараховує пеню з наступного дня граничного строку сплати адміністративно-господарських санкцій по день подання позовної заяви за невиконання нормативу щодо працевлаштування інвалідів.

Отже, у зв`язку з несплатою відповідачем адміністративно-господарських санкцій у встановлений термін, Вінницьким обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю правомірно нараховано відповідачу пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 502,48 грн.

Відтак, оскільки відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів про вжиття залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу в 2022 році, адміністративно-господарські санкції своєчасно не сплатив, що зумовило нарахування пені, а тому суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та, як наслідок, наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно до частини 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

З урахуванням наведених норм витрати позивача - суб`єкта владних повноважень зі сплати судового збору за звернення до суду із цим позовом із відповідача стягненню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційної компанії "Лідер" на користь Вінницького обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за 2022 рік в сумі 7141,67 (сім тисяч сто сорок одна) гривня 67 копійок та пеню в сумі 502 (п`ятсот дві) гривні 48 копійок.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Вінницьке обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (вул. Пирогова, 135 А, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13308892)

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю Будівельно-інвестиційна компанія "Лідер" (вул. Центральна, 104, с. Нова Ободівка, Тростянецький район, Вінницька область, код ЄДРПОУ 42086221)

СуддяпідписКрапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом

Суддя:

Секретар