Рішення

від 26.01.2024 по справі 140/19292/23

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2024 року ЛуцькСправа № 140/19292/23

Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Денисюка Р.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Редбері до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Редбері (далі ТзОВ Редбері, позивач) звернулося з позовом до Рівненської митниці (далі Рівненська митниця, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 № UA 204000/2023/000085/2 та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204080/2023/000114.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ТзОВ «Редбері» на підставі контракту №05R-0123 від 05.01.2023, укладеного з компанією SMART VIZION TREDE Kfr., придбало самохідний бетонозмішувач бувший у вжитку, який використовується для замісу бетонних сумішей, марки «Теrех», модель «Mariner 25G TEREXLIFT», ідентифікаційний № MR25GA0614003, робочий об`єм 4232 см куб, 2006 року виготовлення, вартістю 11550 євро.

Для митного оформлення вказаного транспортного засобу позивач через уповноваженого декларанта подав на митний пост Рівненської митниці митну декларацію (далі МД) №23UA204080009068U5 від 26.06.2023 та супроводжуючі документи: інвойс №2889 від 19.06.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №000002889 від 19.06.2023, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0006/06 від 26.06.2023, зовнішньоекономічний контракт №05R-0123 від 05.01.2023 від 05.01.2023, додаткову угоду №1 від 28.03.2023 до контракту №05R-0123 від 05.01.2023, договір про надання послуг митного брокера №05/01/2023/МБ від 02.01.2023, копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0832467 від 21.06.2023.

Проте, Рівненською митницею видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204080/2023/000114 та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 № UA 204000/2023/000085/2 та визначено вартість вказаного товару за резервним методом на рівні 17700 євро.

При цьому, митний орган дійшов висновку, що вартість товару, що ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за вибраним декларантом методом з огляду на те, що документи, які було подано для підтвердження митної вартості, містять розбіжності.

Позивач вважає, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України (далі МК України) та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраний метод його визначення, здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), при цьому, у митного органу були відсутні підстави для витребування додаткових документів, оскільки будь-які розбіжності у поданих митному органу документах відсутні.

З врахуванням наведеного просив позов задовольнити.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 27.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено судовий розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (а. с. 52).

В поданому до суду відзиві на позовну заяву (а. с. 54-56) представник відповідача позов не визнав та просить відмовити у його задоволенні з підстав правомірності оскаржуваного рішення.

При цьому, вказує, що під час опрацювання документів, які підтверджують митну вартість, встановлено розбіжності, а саме: 1) до митного оформлення декларантом надана копія митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010E0832467 в якій вказана країна відправлення Угорщина, проте декларантом до митного оформлення заявлена країна відправлення Польща; 2) надана копія митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010E0832467 містить інформацію щодо коду товару 8705400000, який не відповідає заявленому декларантом до митного оформлення; 3) надана копія CMR від 19.06.2023 №000002889, в якій вказано код товару 8474310000, який не відповідає коду товару, інформація щодо якого міститься у наданій декларантом копії митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010Е0832467; 4) у відкритій базі даних Європейської комісії з тарифів та митного союзу (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/) відсутня інформація щодо факту ввезення товару за митною декларацією країни експорту від 21.06.2023 №23PL301010Е0832467.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

У зв`язку з виявленими розбіжностями та не наданням декларантом додаткових документів на вимогу митного органу, останнім прийнято рішення про коригування митної вартості товарів.

Митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України, на підставі інформації про вартість подібного товару в сумі 17700 євро.

Відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товару та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є такими, що відповідають вимогам митного законодавства, а тому є законними та обґрунтованими. Просив у задоволенні позову відмовити.

Представник позивача у відповіді на відзив не погодилась з аргументами відповідача та просила позов задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві (а.с. 67-69).

Ухвалою суду від 04.09.2023 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про розгляд справи в судовому засіданні з участю сторін (а.с. 74).

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 05.01.2023 між позивачем ТзОВ Редбері (покупець) та іноземною компанією SMART VIZION TREDE Kfr укладено контракт №05R-0123, предметом якого є колісні транспортні засоби, а також будівельна, сільськогосподарська та спец техніка та інші непродовольчі товари, нові та бувші у користуванні, асортимент якого визначено в інвойсі (п. 1.1 контракту).

Відповідно до пунктів 2.1., 2.2. контракту ціна товару вказана в інвойсі до контракту. Загальна вартість цього контракту дорівнює загальній вартості товарів, доставлених відповідно до всіх рахунок-фактур протягом терміну дії цього контракту.

Валютою контракту є євро відповідно до виставлених інвойсів. Терміни оплати товару повинні не перевищувати 90 днів після доставки товару. Фактичною датою сплати є дата зарахування коштів на рахунок продавцю (п. 3.1, 3.2, 3.3 контракту).

За визначеними в пункті 5 контракту умовами поставки, доставка товару від вантажовідправника до покупця здійснюється по попередньому узгодженню між продавцем та вантажовідправником. Товари постачаються на умовах DAP згідно Інкотермс 2020, місце поставки вказується в інвойсах до даного контракту. Поставка товару повинна бути здійснена протягом 30 днів з дати виставлення рахунку (а.с. 21-29).

На виконання умов вказаного контракту компанія SMART VIZION TREDE Kfr виставила позивачу рахунок-фактуру від 19.06.2023 № 2889, згідно з яким вартість товару самохідний бетонозмішувач марки «Теrех», модель «Mariner 25G TEREXLIFT», ідентифікаційний № MR25GA0614003, об`єм 4232 см куб, 2006 року виготовлення становить 11550 євро (а. с. 14, 15 переклад).

26.06.2023 декларантом позивача подано до Рівненської митниці з метою митного оформлення товару «самохідний бетонозмішувач бувший у вжитку, який використовується для замісу бетонних сумішей, марки «Теrех», модель «Mariner 25G TEREXLIFT», ідентифікаційний № MR25GA0614003, робочий об`єм 4232 см куб, 2006 року» МД №23UA204080009068U5. У графі 42 якої зазначено фактурну вартість товару у сумі 11550 євро. Митна вартість становить 459387,39 грн, яку визначено за першим методом за курсом валюти 39,7738 грн за 1 євро (а. с. 12). До вказаної МД було долучено такі документи: інвойс №2889 від 19.06.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №000002889 від 19.06.2023, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0006/06 від 26.06.2023, зовнішньоекономічний контракт №05R-0123 від 05.01.2023 від 05.01.2023, додаткову угоду №1 від 28.03.2023 до контракту №05R-0123 від 05.01.2023, договір про надання послуг митного брокера №05/01/2023/МБ від 02.01.2023, копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0832467 від 21.06.2023.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митницею в електронному повідомленні з посиланням на розбіжності у поданих документах декларанту запропоновано подати такі документи: висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією з урахуванням фактичного технічного стану імпортованого товару; виписку з бухгалтерської документації; виписку з бухгалтерської документації щодо оплати за відвантажений товар (у разі наявності); страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування (у разі наявності) (а.с. 61).

На електронне повідомлення митниці декларант листом від 27.06.2023 повідомив, що інші документи відсутні та просив прийняти рішення без врахування термінів, передбачених статтею 53 МК України, що відповідачем не заперечується у відзиві на позовну заяву.

28.06.2023 Рівненська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA 204000/2023/000085/2, а також сформувала картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/000114 (а.с. 10-11).

Як вбачається із рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 №UA 204000/2023/000085/2, митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана за рівнем, визначеним декларантом, оскільки декларантом не подано додаткових документів, витребуваних митницею згідно з переліком та відповідно о умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 МК України та відповідно до частини 5 статті 54 МК України, де зазначено, що при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів митниця має право упевнюватись в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, що позиціонується з положенням статті 17 угоди про застосування статті VII ГАТТ/СОТ від 1994р, а подані документи місять розбіжності. Такими розбіжностями митний орган визначив: 1) до митного оформлення декларантом надана копія митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010E0832467 в якій вказана країна відправлення Угорщина, проте декларантом до митного оформлення заявлена країна відправлення Польща; 2) надана копія митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010E0832467 містить інформацію щодо коду товару 8705400000, який не відповідає заявленому декларантом до митного оформлення; 3) надана копія CMR від 19.06.2023 №000002889, в якій вказано код товару 8474310000, який не відповідає коду товару, інформація щодо якого міститься у наданій декларантом копії митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010Е0832467; 4) у відкритій базі даних Європейської комісії з тарифів та митного союзу (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/) відсутня інформація щодо факту ввезення товару за митною декларацією країни експорту від 21.06.2023 №23PL301010Е0832467.

Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неправдивих відомостей стосовно умов придбання транспортного засобу, в тому числі і стосовно розміру фактично сплачених коштів за імпортований транспортний засіб.

У спірному рішенні також вказано, що у зв`язку з відсутністю у декларанта та митниці прийнятної до застосування інформації щодо вартості операцій щодо ідентичних, подібних товарів, достовірної та документально підтвердженої інформації щодо ціни одиниці товару для обчислення митної вартості за методом на основі віднімання вартості (стаття 62 МК України), інформації щодо складових вартості товарів наданої виробником для обчислення митної вартості за методом на основі додавання вартості (стаття 63 МК України), що унеможливлює визначення митної вартості шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 МК України, митну вартість скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості згідно положень статті 64 МК України. Митну вартість визначено на підставі цінової інформації про вартість подібного товару: без врахування витрат на перевезення 17500 євро - https://www.truck1.eu, - https://www.truck1.sg, з врахуванням положень статті 64 Митного кодексу України, та про відомості щодо вартості перевезення подібних товарів з країни відправлення, заявленої декларантом - 200 євро (МД від 05.06.2023 №23UA204080006709U7). Числове значення митної вартості транспортного засобу у валюті рахунку становить 17700 євро/од грн., що з урахуванням курсу НБУ на день подання митної декларації до митного оформлення у національній валюті України становить 703996,26 грн. (17700 євро/од *1од* 39,7738 грн./1євро).

Коригування митної вартості слугувало підставою для видання картки відмови у прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA204000/2023/001114 (а. с. 11). У цій же картці відмови митний орган роз`яснив можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення після проведення декларування товару відповідно до положень статті 257 МК України, здійснивши коригування митної вартості товару відповідно до рішення про коригування митної вартості від 28.06.2023 № UA204000/2023/000085/2.

В подальшому, як вбачається із матеріалів справи, спірний товар було випущено у вільний обіг за МД № 23UA204080009419U0 від 28.06.2023 (а. с. 13).

При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Частина перша статті 257 МК України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частинами першою, другою статті 51 МК України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 МК України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

За приписами частини третьої статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Таким чином, законодавець запропонував таку конструкцію регулювання митних відносин, якою визнається правильність визначення митної вартості декларантом, якщо не доведено інше.

Частиною другою статті 53 МК України визначений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів. Ними є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частини перша, друга статті 54 МК України).

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як визначено частиною п`ятою статті 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.

У частині третій статті 53 МК України встановлено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною четвертою статті 53 МК України у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина п`ята статті 53 МК України).

Із наведених положень випливає, що митний орган має повноваження здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Факт того, що рівень задекларованої митної вартості товару значно нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, сам собою не може бути підставою для витребування додаткових документів; цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України (подані документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, мають ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари), є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Як вбачається із матеріалів справи, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за основним методом (за ціною договору (контракту).

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Наведені норми зобов`язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовiрностi.

Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).

Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

У розглядуваному випадку спірне рішення прийняте відповідачем з підстав, визначених пунктом 2 частини шостоїстатті 54 МК Українидекларант не надав усіх додаткових документів витребуваних митницею, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертійстатті 53 цього Кодексу, а подані до митного оформлення документи містять розбіжності.

Як визначено частиною другою статті 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті (частина четверта статті 58 МК України).

У розумінні частини п`ятої статті 58 МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Повний перелік витрат, які підлягають додаванню до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари при визначенні митної вартості, визначений частиною десятою статті 58 МК України.

На думку суду, виходячи із встановлених обставин справи та досліджених доказів, відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості товарів, з огляду на таке.

Судом встановлено, що як до митного оформлення, так і до суду позивач надав передбачені статтею 53 МК України документи, які підтверджують задекларовану у вказаній вище МД митну вартість товару: інвойс №2889 від 19.06.2023, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) №000002889 від 19.06.2023, висновок про якісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №0006/06 від 26.06.2023, зовнішньоекономічний контракт №05R-0123 від 05.01.2023 від 05.01.2023, додаткову угоду №1 від 28.03.2023 до контракту №05R-0123 від 05.01.2023, договір про надання послуг митного брокера №05/01/2023/МБ від 02.01.2023, копію митної декларації країни відправлення №23PL301010E0832467 від 21.06.2023.

Контрактом №05R-0123 від 05.01.2023 визначено, що ціна товару вказана в інвойсі до контракту. Валютою контракту є євро відповідно до виставлених інвойсів. Терміни оплати товару повинні не перевищувати 90 днів після доставки товару. Фактичною датою сплати є дата зарахування коштів на рахунок продавцю (п. 3.1, 3.2, 3.3 контракту).

Відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) №2889 від 19.06.2023 вартість товару самохідний бетонозмішувач марки «Теrех», модель «Mariner 25G TEREXLIFT», ідентифікаційний № MR25GA0614003, об`єм 4232 см куб, 2006 року виготовлення становить 11550 євро. Вказаним рахунком-фактурою визначено ідентифікаційні ознаки товару, кількість, ціну.

Ціна товару в рахунку-фактурі (інвойсі) №2889 від 19.06.2023 11550 євро відповідає фактурній вартості, зазначеній в МД №23UA204080009068U5 від 26.06.2023 (графа 22) (а.с. 12).

Суд наголошує, що ціна продажу імпортованих товарів це ціна, зазначена саме відправником у рахунках-фактурах. Лише рахунок-фактура (інвойс) згідно з частиною другою статті 53 МК України є документом, який підтверджує митну вартість товару. Жодних розбіжностей чи суперечностей щодо ціни транспортного засобу подані позивачем документи не містили.

Крім того, як вбачається з інвойсу №2889 від 19.06.2023, товар поставлявся на умовах DAP Володимир. За Правилами Інкотермс-2020 поставка на умовах DAP означає, що продавець виконав своє зобов`язання з постачання тоді, коли він надав покупцеві товар, випущений в митному режимі експорту та готовий до розвантаження з транспортного засобу, який прибув у вказане місце призначення. Умови постачання DAP покладають на продавця обов`язки нести всі витрати й ризики, пов`язані з транспортуванням товару в місце призначення, включаючи (де це буде потрібно) будь-які збори для експорту з країни відправлення.

Отже, заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати.

Щодо виявлених митним органом розбіжностей, а саме, що в наданій до митного оформлення копії митної декларації від 21.06.2023 №23PL301010E0832467 вказана країна відправлення Угорщина, проте декларантом до митного оформлення заявлена країна відправлення Польща, то суд зазначає наступне.

З дослідженої судом митної декларації від 21.06.2023 №23РЕ30І010Е0832467 слідує, що у такій декларації вказано декларанта/представника вантажовідправника SMART VIZION TREDE Kfr фірма RADA So z o.o. Адреса місцезнаходження декларанта, який відповідно надав послуги вантажу відправнику по митному оформленню вивезення товару з митної території Європейського Союзу вул. Вісходня, 23в 22-10 Хелм PL. Також у вказаній митній декларації зазначено митний орган виїзду товару PL303004 (Республіка Польща). Отже, митне оформлення та виїзд імпортованого транспортного засобу здійснювалося із Республіки Польща, як і заявлено декларантом під час митного оформлення вказаного транспортного засобу.

Також з цього приводу суд зауважує, що митна декларація країни відправлення в розумінні частини другої статті 53 МК України не є документом, який підтверджує митну вартість товарів, натомість відповідно до частини шостої статті 53 МК України її декларант може подати за власним бажанням. Також копію митної декларації країни відправлення декларант або уповноважена ним особа подає на письмову вимогу митного органу за наявності умов, визначених частиною третьою статті 53 МК України. Однак у цій справі відповідач не довів наявність умов, які зумовлюють необхідність подання декларантом додаткових документів. Митна декларація країни відправлення може лише підтверджувати проходження товару (вантажем) митного оформлення в країні відправлення, однак ніяк не може підтверджувати чи спростовувати числове значення заявленої митної вартості товару.

Суд зазначає, що експортна декларація - це документ, який підтверджує проходження вантажу митного оформлення в країні відправлення та заповнюється відправником товару або митним агентством, яке здійснює оформлення (відкриття) експортної декларації. На підставі цього документа відправник вантажу отримує відшкодування податку на додану вартість.

Відносно посилань митного органу, що код товару відрізняється від коду, зазначеного в експортній декларації країни відправлення від 21.06.2023 №23РЕ30І010Е0832467 та СМR від 19.06.2023 № 000002889, то суд зазначає, що відповідачем не надано жодних зауважень щодо правильності визначення кодів товару згідно УКТЗЕД у митній декларації, жодного рішення про визначення іншого коду товару митним органом не приймалось, що свідчить про вірність класифікації позивачем імпортованого товару.

Щодо твердження митного органу про те, що у відкритій базі даних Європейської комісії з тарифів та митного союзу (https://ec.europa.eu/taxation_customs/dds2/ecs/) відсутня інформація щодо факту ввезення товару за митною декларацією країни експорту від 21.06.2023 №23PL301010Е0832467, то суд його до уваги не приймає та зазначає, що відповідачем не надано жодних доказів про те, що ним з`ясовувались обставини підтвердження факту вивезення товару за митною декларацією країни експорту від 21.06 2023 №23PL301010E0832467, а лише здійснено посилання на базу даних. Крім цього, як слідує з матеріалів справи факт вивезення товару за митною декларацією країни експорту від 21.06 2023 №23РЕ301010Е0832467 підтверджено вантажовідправником фірмою SMART VIZION TREDE Kfr, про що свідчить повідомлення ІЕ599 - Підтвердження вивозу/експорту, надіслане ТзОВ «Редбері» (а.с. 70, 71 переклад).

З урахуванням наведеного, на думку суду, відсутні підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом, оскільки така вартість підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості самого товару та вони містять достатньо відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.

Суд також не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів, оскільки відповідачем не вказано та не обґрунтовано, які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

Суд зазначає, що вимога про надання додаткових документів, перелік яких визначено у частинах третій-четвертій статті 53 МК України та про надання яких вказано у повідомленні декларанту може мати місце лише тоді, коли документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або відсутні відомості про усі числові значення складових митної вартості товарів.

Однак за обставин цієї справи відповідач не довів наявність таких розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, ознак підробки у поданих документах чи відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари згідно з умовами, визначеними договірними сторонами (продавцем та покупцем), а сумніви відповідача ґрунтуються виключно на його необґрунтованих припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Суд наголошує, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. А тому необґрунтованою є вимога митниці про надання висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовленого спеціалізованою експертною організацією, оскільки відповідач не вказав, яким чином такий висновок надасть можливість підтвердити чи спростувати відомості офіційно виданих продавцем товару документів щодо ціни товару, недійсність чи ознаки підробки щодо яких не виявлено. За таких обставин відсутність висновку про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю та не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Підтверджуючими документами про вартість товару в цьому випадку є рахунок-фактура (інвойс).

При цьому, до митного оформлення декларантом позивача було надано висновок автотоварознавчого дослідження №0006/06 від 26.06.2023, складений ТзОВ Лабораторія технічного контролю «Мегабудтранс».

Щодо витребуваної виписки з бухгалтерської документації, то відповідачем не вказано та не обґрунтовано з якою метою були витребувані дані документи та які числові значення такі документи мали підтвердити чи спростувати, при тому, що вартість придбання оцінюваного товару підтверджена документально.

На думку суду, сама по собі виписка з бухгалтерської документації, не є документами, по яких здійснюється оплата та доставка товару, оскільки підтверджуючими документами про вартість товару в даному випадку є контракт та рахунок-фактура (інвойс). Відсутність такої бухгалтерської документації у покупця товару, яка може бути комерційною таємницею продавця щодо формування ціни товару для інших покупців і за відмінними умовами поставки не свідчить про недобросовісність у декларуванні митної вартості. При цьому, ненадання такої документації продавцем покупцю не може позбавляти останнього можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару.

З урахуванням наведеного висновок у спірному рішенні про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товару, який імпортується, та за рівнем, визначеним декларантом, не є доведеними. При цьому відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у МД, не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Враховуючи позицію Верховного Суду у постановах від 12.03.2019 у справі №826/2313/16, від 13.06.2019 у справі №820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

При вирішенні спору суд враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митним органом митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.

Між тим у спірному рішенні митний орган лише вказав номер та дату МД, на основі якої було здійснено коригування митної вартості товару, що не дає підстав вважати вказані рішення обґрунтованим та мотивованим. На думку суду, відповідач не виконав обов`язку щодо наведення у рішеннях про коригування митної вартості товарів порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом.

Щодо митної декларації МД від 05.06.2023 №23UA204080006709U7 рівень митної вартості 17700 євро/од/грн, яка була використана відповідачем для визначення митної вартості при прийнятті спірного рішення, то суд зазначає, що можливість поставки товару іншим покупцям за більшою ціною відповідає принципам свободи зовнішньоекономічних зв`язків та не суперечить нормам національного та міжнародного законодавства. При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано виключно інформацію з бази даних митного органу, тобто при винесенні спірного рішення відповідач керувався не документами, поданими декларантом до митного оформлення, а опирався вже на наявну в митного органу цінову інформацію.

На думку суду, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення у даному випадку не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару, і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації митниці, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Сам факт здійснення митного оформлення подібних товарів за митною вартістю, що є більша заявленої декларантом, не може бути безумовною підставою для коригування відповідачем митної вартості товару.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі №815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те,що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Крім цього, суд зазначає, що будь-яка інформація, отримана від юридичних осіб носить виключно інформативний характер та не є безумовною рекомендацією митному органу визначати митну вартість інших аналогічних/подібних товарів саме за такою вартістю. Кожна зовнішньоекономічна угода містить свої умови, які погоджуються сторонами. Принцип свободи договорів чітко передбачає, що сторони можуть самостійно визначити вартість товару.

Враховуючи встановлені обставини справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що подані позивачем до митного оформлення документи були достатніми для підтвердження заявленої за ціною договору митної вартості товару. При цьому подані документи не містили розбіжностей чи ознак підробки, водночас підтверджували числове значення митної вартості товару.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар, та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.

Таким чином, рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 № UA 204000/2023/000085/2 є необґрунтованим та безпідставним, не ґрунтується на нормах чинного законодавства, тому його слід визнати протиправним та скасувати.Відповідно до частин першої, другої статті 256 МК України відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз`яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження.

Картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення є похідною від рішення про коригування митної вартості (постанови Верховного Суду від 18.05.2022 у справі №520/3246/20, від 19.08.2020 у справі №140/754/19).

Оскільки картка відмови в митному оформленні (випуску) товару № UA 204000/2023/000114 винесена з причини невизнання митної вартості товару за вартістю, визначеною декларантом, та у зв`язку із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 № UA 204000/2023/000085/2, яке судом визнано протиправним і скасовано, тому вказана картка відмови також підлягає визнанню протиправною та скасуванню, а позов до задоволення.

Позивач просив стягнути з відповідача понесені судові витрати зі сплати судового збору та витрати на правничу допомогу.

Частинами першою, третьою статті 132 КАС України установлено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу, витрати, пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз.

Відповідно до частин першої, другої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Згідно з частинами третьою - п`ятою статті 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Як передбачено частинами шостою, сьомою статті 134 КАС України, у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.

Для підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано копії таких документів: договору про надання правової допомоги від 06.07.2023 №02/06-07, укладеного між адвокатом Виш А.А. та ТзОВ Редбері, додаткової угоди №1/02/06-07 до договору від 06.07.2023 №02/06-07, акта здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) від 06.07.2023 № 1/02/06-07, квитанції від 07.07.2023 №1/02/06-07 (а.с. 39-43).

Договором про надання правової допомоги від 06.07.2023 №02/06-07 визначено, що предметом цієї угоди є домовленість сторін про захист прав та представництво інтересів клієнта Адвокатом за винагороду (гонорар) за надання юридичних послуг. Розмір винагороди встановлюється додатковою угодою до даного договору.

Відповідно до додаткової угоди №1/02/06-07 правова допомога згідно договору від 06.07.2023 №02/06-07 включає: підготовку та подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску та пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 8000 грн.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу цієї справи, суд зазначає, що предметом позову є рішення про коригування митної вартості та прийнята як наслідок картка відмови в митному оформленні (випуску) товару. Спірні правовідносини регулюються нормами МК України та великої кількості підзаконних нормативно-правових актів, які підлягають застосуванню, не передбачають; справа належить до категорії справ незначної складності. Тому на думку суду вартість наданої правової допомоги в розмірі 8000 грн є завищеною.

Виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, заперечення відповідача, справедливим буде відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 3000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, з урахуванням її складності. Решту витрат повинен понести позивач.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 5368,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №127 від 07.07.2023 та № 143 від 19.07.2023 (а.с. 8, 51).

Таким чином, оскільки суд задовольняє позов, то на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судові витрати у сумі 8368,00 грн (5368,00 грн - витрати, пов`язані зі сплатою судового збору; 3000,00 грн - витрати на правничу допомогу).

Керуючись статтями 139, 243 - 246, 262, 295 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення Рівненської митниці про коригування митної вартості товарів від 28.06.2023 № UA 204000/2023/000085/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA 204000/2023/000114.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Редбері судові витрати в сумі 8368,00 грн (вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю Редбері (44731, Волинська обл., Володимирський р-н, м. Устилуг, вул. Б. Хмельницького, 32, код ЄДРПОУ 39806470).

Відповідач: Рівненська митниця (33028, м. Рівне, вул. Соборна, 104, код ЄДРПОУ 43958370).

Суддя Р.С. Денисюк