Ухвала

від 08.01.2024 по справі 160/108/24

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

08 січня 2024 року Справа №160/108/24

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Юхно І.В., перевіривши матеріали адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного підприємства Спеціалізований центр «Вуглеізотоп» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

01.01.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» надійшов адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного підприємства Спеціалізований центр «Вуглеізотоп», у якому позивач просить суд:

- стягнути з Державного підприємства Спеціалізований центр «Вуглеізотоп»» на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період жовтень-грудень 2023 року за Списком №1 у сумі 13320 грн. 96 коп. на рахунок НОМЕР_1 , відкритий у філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» МФО: 305482, ЄДРПОУ 21910427.

Згідно з положеннями частини 8 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п`яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою-шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.

Оскільки 06.01.2024-07.01.2024 були вихідними днями, суд на підставі ч.6 ст.120 КАС України вирішує питання про відкриття провадження в перший робочий день 08.01.2024.

Згідно з приписами частини 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини 5 вищенаведеної статті у разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.

Суд зазначає, що в позовних вимогах позивачем заявлено клопотання про відстрочення сплату судового збору до ухвалення судового рішення у справі на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» та ст. 133 КАС України, проте жодних обґрунтувань щодо означеного клопотання позивачем наведено не було.

Згідно з положеннями частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 року №3674-VI встановлено правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судовий збір» визначено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:

1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або

2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або

3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

За приписами частини другої вищевказаної статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній участині першійцієї статті.

Насамперед варто зауважити, що Законом України «Про судовий збір» визначений перелік осіб, які безумовно звільнені від сплати судового збору у всіх інстанціях у силу закону, який наділяє їх певним статусом, або виходячи із чітко визначеного предмета спору. Цей перелік наведений у статті 5 зазначеного Закону та є вичерпним.

З аналізу ж статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов`язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.

Наведений висновок сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 по справі № 0940/2276/18.

Велика Палата Верховного Суду в означеній постанові наголосила, що частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.

«При цьому, із системного аналізу змісту норм зазначеної статті убачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю, тому підстав для розгляду апеляційним судом питання про звільнення юридичної особи від сплати судового збору не було.

Водночас у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору.

Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.».

Отже, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною першою статті 77 КАС України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Суд зазначає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України та відсутністю у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не звільняють відповідний орган від обов`язку своєчасної сплати судового збору.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» право на суд не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, у тому числі фінансовими.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 15 травня 2008 року «Надточій проти України» зазначив, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.

Обов`язок сплати судового збору слугує гарантуванню принципу рівності всіх осіб у правах щодо доступу до суду. При цьому, судовий збір виконує не тільки фіскальну, а й дисциплінуючу функцію. Він є одним із способів стимулювання належного виконання учасниками відповідних правовідносин своїх прав та обов`язків, передбачених законами України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі № 640/3393/19 зазначала, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.

«Разом з тим, позивачем не надано належних доказів які б підтверджували сукупність послідовних та регулярних дій спрямованих на отримання достатнього для сплати судового збору у даній справі фінансування з Державного бюджету України.

З урахуванням наведеного та беручи до уваги, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору, суд вважає, що обставини, пов`язані з фінансуванням установ чи організацій з державного бюджету, відсутністю в ньому коштів, призначених для сплати судового збору суб`єктами владних повноважень не є підставою для продовження строку на усунення недоліків касаційної скарги та зловживання процесуальними правами. ».

З огляду на викладене, оскільки позивачем не наведено жодних обґрунтувань та не надано належних доказів, суд приходить до висновку про відсутність підстав для відстрочення сплати позивачу судового збору за подання до суду цього адміністративного позову.

Таким чином, суд зазначає, що до позовної заяви позивачем не надано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України.

Переметом спору є стягнення з відповідача заборгованості по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій у розмірі 13320,96 грн. Тобто, у позовній заяві позивачем заявлено майнову вимогу на суму 13320,96 грн.

Всупереч наведеним вимогам КАС України до позовної заяви позивачем не надано документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі та в порядку, передбачених чинним законодавством України.

За положеннями частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI) судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено, що з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 3028 гривень.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень, юридичною особою 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028,00 грн) і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (30280,00 грн).

При цьому, частиною 3 статті 4 Закону №3674-VIвстановлено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Правова позиція щодо застосування понижуючого коефіцієнта відповідного розміру ставки судового збору для позовних заяв, поданих до суду після 04.10.2021 в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 916/228/22, та підлягає в силу ч.5 ст.242 КАС України застосуванню судом до спірних правовідносин.

Таким чином, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2422,40 грн (13320,96 грн х 1,5% = 199,81 грн, проте підлягає сплаті не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) х 0,8).

За наведених обставин позивачу необхідно сплатити судовий збір за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у Чечелівському районі міста Дніпра, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37988155, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО): 899998, рахунок отримувача: UA368999980323141206084004632, код класифікації доходів бюджету: 22030101, призначення платежу: судовий збір у розмірі 2422 гривень 40 копійок, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський окружний адміністративний суд, код ЄДРПОУ (суду) 34824364.

Окрім того, частиною 1 статті 161 КАС України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, визначених частиною другою цієї статті.

Відповідно до частини 2 статті 161 КАС України суб`єкт владних повноважень при поданні адміністративного позову зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення іншим учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси, копії позовної заяви та доданих до неї документів.

В порушення вищенаведених норм позивач не надано до суду доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів, у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що позивачу необхідно надати до суду такі докази.

Водночас, відповідно до приписів частини 7-9 статті 44 КАС України документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Процесуальні документи в електронній формі мають подаватися учасниками справи до суду з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

У разі подання до суду документів в електронній формі учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду документів.

Таким чином, положеннями статті 44 КАС України передбачено право звернутись до суду, в тому числі, з позовною заявою у альтернативний спосіб тому, що передбачений частиною 2 статті 160 КАС України, а саме: в електронній формі з використанням ЄСІТС.

Так, позовна заява подана до суду з використанням підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», проте до вказаної заяви не було надано доказів надсилання позивачем листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії позовної заяви доданих до неї документів.

Правовий висновок щодо обов`язку надання заявником доказів надсилання листом з описом вкладення іншим учасникам справи копій поданих до суду в електронній формі, в тому числі й за допомогою системи «Електронний суд», неодноразового висловлений Верховним Судом, зокрема, в ухвалах від 04.11.2021 у справі № П/9901/252/19, від 21.09.2022 у справі №380/7550/20, від 04.10.2022 у справі № 560/1680/20 та від 08.03.2023 у справі №560/10409/21.

Отже, всупереч приписів частини 9 статті 44 КАС України позивачем не надано доказів надсилання позивачем листом з описом вкладення іншим учасникам справи копії позовної заяви доданих до неї документів.

Частинами 1 та 2 статті 123 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

На підставі викладеного суд залишає подану заяву без руху та пропонує позивачу усунути наступні недоліки шляхом надання до суду:

- документу, що підтверджує сплату судового збору у розмірі та порядку, встановлених чинним законодавством України;

- доказів надіслання рекомендованим листом з повідомленням про вручення копії позовної заяви та доданих до неї документів.

Керуючись статтями 160, 161, 123, 248, 256КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до Державного підприємства Спеціалізований центр «Вуглеізотоп» про стягнення заборгованості залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня отримання ухвали суду.

Копію ухвали про залишення позовної заяви без руху невідкладно направити на адресу позивача.

Роз`яснити, що за приписами частини 7 статті 18 КАС України особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Роз`яснити позивачу, що позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 256 КАС України та в самостійному порядку оскарженню не підлягає.

Суддя І.В. Юхно