Рішення

від 29.01.2024 по справі 300/7683/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" січня 2024 р. справа № 300/7683/23

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Шумея М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Коломийська виправна колонія" №1 про визнання протиправним та скасування рішення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративного суду до Державної установи «Коломийська виправна колонія» № 41, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Державної установи «Коломийська виправна колонія» № 41 про відмову в поданні матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі відносно засудженого ОСОБА_1 , оформленого протоколом №13 від 09.05.2023 року;

- зобов`язати Державну установу «Коломийська виправна колонія» № 41 повторно розглянути матеріали відносно засудженого ОСОБА_1 .

Позовні вимоги мотивовані протиправним рішенням комісії Державної установи «Коломийська виправна колонія» № 41 про відмову в поданні матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі відносно засудженого ОСОБА_1 , оформленого протоколом №13 від 09.05.2023 року.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 10.11.2023 року відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного провадження.

Через систему «Електронний суд» 27.11.2023 року від Державної установи «Коломийська виправна колонія» №41 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти доводів позивача та просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

07.12.2023 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якому позивач спростовує доводи відповідача та просить задовольнити позовні вимоги в повній мірі.

Розглянувши позовну заяву в порядку визначеному статтею 263 Кодексу адміністративного судочинства України, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах адміністративної справи, відзив на позов та відповідь на відзив, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засуджений 21.05.1998 року Івано-Франківським обласним судом за ст. ст. 141 ч. 2; 122 ч. 2, 206 ч.2; 93 п. п. «г», «е», «ж», «і»; 42 КК України до смертної кари - розстрілу з конфіскацією майна.

Згідно постанови Івано-Франківського обласного суду від 02.06.2000 року смертну кару ОСОБА_1 замінено на довічне позбавлення волі.

Згідно ухвали Вінницького міського суду Вінницької області від 17.08.2018 року на підставі ст. 72 ч. 5 КК України зараховано з 06.12.1997 року по 16.07.1998 року як 1 день попереднє ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку покарання ОСОБА_1 : 06.12.1997 року, фактичний відбутий строк, на день складення висновку щодо ступеня виправлення засудженого 25 років 4 місяці 22 дні.

13 травня 2023 року відбулося за сідання комісії Державної установи «Коломийська виправна колонія (Nє41)» по розгляду матеріалів засуджених, які згідно статті 82 України формально підпадають під заміну покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання оформлене протоколом № 13, на якому прийнято рішення, яким відмовлено засудженому до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 у поданні матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у позбавлення волі, оскільки той не став на шлях виправлення.

Вважаючи такі дії відповідача протиправними позивач звернувся з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною 1статті 1 Кримінально-виконавчого кодексу України (далі- КВК України) визначено, що кримінально-виконавче законодавство України регламентує порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань з метою захисту інтересів особи, суспільства і держави шляхом створення умов для виправлення і ресоціалізації засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, а також запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню із засудженими.

Згідно частин 1-4 статті 6 КВК України виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Ресоціалізація - свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві.

Необхідною умовою ресоціалізації є виправлення засудженого.

згідно з ч.5 ст.82 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі може бути замінено на покарання у виді позбавлення волі строком від п`ятнадцяти до двадцяти років, якщо засуджений відбув не менше п`ятнадцяти років призначеного судом покарання.

Відповідно до ч.3 ст.154 КВК адміністрація органу або установи виконання покарань після відбуття засудженим установленого Кримінальним кодексом України строку покарання зобов`язана в місячний термін розглянути питання щодо можливості представлення його до умовно-дострокового звільнення від відбування покарання, заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі на певний строк або заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.

Розгляд питань щодо заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття Кримінального кодексу України регулюється наказом Міністерства юстиції України від 8 червня 2012 р. № 847/5 «Про затвердження Інструкції про роботу відділів (груп, секторів, старших інспекторів) контролю за виконанням судових рішень установ виконання покарань та слідчих ізоляторів» (далі - Інструкція № 847/5).

Відповідно до вимог п. 6.1 Інструкції № 847/5 для розгляду питання про подання до і суду матеріалів щодо застосування до засуджених умовно-дострокового звільнення від відбування покарання (статті 81, 107 Кримінального кодексу України), заміни невідбутої частини покарання більш м`яким (стаття 82 Кримінального кодексу України), встановлення адміністративного нагляду згідно із Законом України «Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі» в установі (СІЗО) створюється комісія у такому складі: голова комісії - начальник установи (СІЗО); члени комісії - заступники начальника установи (СІЗО), начальник оперативного підрозділу, начальник медичної частини та начальник підрозділу, який є секретарем комісії.

Пунктом 6.5 Інструкції № 847/5 встановлено, що засідання комісії оформлюється протоколом, який підписується головою та секретарем комісії. До протоколу комісії вносяться дані про те, які посадові особи були присутні на її засіданні, прізвище, ім?я та по батькові засудженої особи, за якими статтями Кримінального кодексу України вона засуджена, строк покарання та його початок, кількість попередніх судимостей, яка частина строку покарання відбута, дані про поведінку засудженого в період відбування покарання, прізвище та посада особи, яка ці відомості доповіла, результати голосування, а у разі прийняття рішення про відмову у застосуванні до засудженого положень статей 81, 82, 107 Кримінального кодексу України зазначаються підстави відмови. Рішення комісії оголошується засудженому під особистий підпис на витязі з протоколу, який долучається до його особової справи. Отже, зважаючи на вищенаведені норми закону, суд приходить до висновку, що прийняття рішення щодо зміни умов відбування покарання відноситься до компетенції уповноваженої комісії та приймається на розсуд членів комісії шляхом голосування, з урахуванням всіх обставин, які характеризують засудженого. Доцільність надання пільги у вигляді заміни покарання у виді довічного позбавлення волі на покарання у виді позбавлення волі, є процесом оціночним, яке вирішується членами комісії.

Таким чином, комісія державної установи «Коломийська виправна колонія» №41 наділена виключним правом щодо розгляду питань про подання щодо застосування до засуджених осіб, які відбувають покарання у цій колонії, пільг, передбачених КК та КВК України.

З аналізу наведених норм слідує, що висновок про можливість застосування такої пільги, як подання матеріалів до суду щодо заміни покарання у виді довічного позбавлення волі, повинен ґрунтуватися на аналізі даних про поведінку засудженого за весь час відбуття покарання, в тому числі й на даних щодо особи засудженого в цілому, зокрема: наявності дисциплінарних стягнень і заохочень, ставлення до праці і навчання, адміністрації установи, інших засуджених, підтримання ним соціальних зв`язків, а також інших обставин, що його характеризують.

При цьому, вирішальним є не лише факт відбуття певної частини покарання, що передбачена КК України для можливості подання до суду відповідних матеріалів, а те, що засуджений на день розгляду даного питання став на шлях виправлення.

Щодо тверджень представника позивача, що в характеристиці засудженого не відображено заохочень ОСОБА_1 від 01.09.2011, 13.09.2013 та 08.07.22, а також факту не висвітлення в висновку щодо ступеня виправлення засудженого, відомостей з характеристики позивача, щодо його ввічливого ставлення до адміністрації колонії, суд зазначає наступне.

Згідно матеріалів справи судом встановлено, що дане твердження позивача не відповідає дійсності, оскільки 8-9 абзац характеристики, містить наступну інформацію про заохочення: «З 19.02.2001 року відбував покарання в ДУ «Вінницька установа покарань (Nє1)». За час відбування покарання характеризувався наступним чином: не допускав порушень вимог режиму тримання, дисциплінарні стягнення не накладались. Застосовано три заохочення. ». Крім того застосування заохоченя стягнення, яка долучена до матеріалів справи.

Щодо аргументів позивача про застосування терміну «ввічливий» у характеристиці його відсутності у висновку щодо ступеня виправлення засудженого, то варто зазначити, що на думку відповідача контекст використання вказаного терміну в характеристиці вказано, що у відношенні до представників адміністрації колонії ввічливий, однак робить це з метою поблажливого ставлення до себе. Отже, відповідач не може бути повною мірою впевненим, що засуджений ОСОБА_1 є в повній мірі ввічливим без прихованих намірів, тому дане твердження не віднайшло відображення у висновку.

Також, суд враховує, що рішення відповідача прийняте комплексно з врахуванням матеріалів особової справи (характеристика, довідка про стягнення та заохочення, дані з Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення, визначена за допомогою підсистеми «КАСАНДРА» Єдиного реєстру засуджених та осіб, узятих під варту; стан реалізації індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим; дані Щоденника, висновок щодо ступеня виправлення засудженого), а також на внутрішніх судженнях та переконаннях членів комісії, які детально ознайомившись із усім вищеперечисленим.

Враховуючи вищенаведене члени комісії дійшли висновку, що засуджений до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 не став на шлях виправлення.

Також, при розгляді комісією доцільності застосування до засудженого до довічного позбавлення волі ОСОБА_1 ст. 82 КК України увага також приділялася тому, що вчинені злочини є особливо тяжкими з обтяжуючими обставинами: вчинення у стані алкогольного сп`яніння та щодо малолітніх, які перебували у безпорадному стані.

Отже суд прийшов до висновку, що відповідачем не було порушено "Методику визначення ступеня виправлення засудженого" затверджену Наказом Міністерства Юстиції України від 19.01.2023 року № 294/5, отже дане рішення не підлягає скасуванню.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Шумей М.В.