Постанова

від 17.01.2024 по справі 520/14912/21

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 р.Справа № 520/14912/21Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.,

Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Спірідонов М.О., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 03.11.21 року по справі № 520/14912/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівброк», звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просив суд:

- скасувати податкове повідомлення рішення №0014671817 від 15.02.2021 винесене на підставі висновків Акту № 449/20-40-18-17-10/38325598 від 20.01.2021 про результати камеральної перевірки даних, задекларованих в податковій декларації з податку на додану вартість за листопада 2020 року Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛЬВІВБРОК», код ЄДРГІОУ 38325598, таке що суперечить чинному законодавству;

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є протиправними та такими, що винесені з порушенням норм чинного законодавства України, а тому підлягає скасуванню.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення та прийняти постанову про задоволення позовних вимог, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги рішення суду першої інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, ТОВ "ЛЬВІВБРОК" зареєстровано як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, код - 38325598 та перебуває на податковому обліку у відповідача, зареєстровано платником податку як суб`єкт господарювання.

За результатами своєї господарської діяльності ТОВ "ЛЬВІВБРОК" до відповідача подавалась податкова звітність, зокрема, податкові декларації з податку на додану вартість.

Згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних у листопаді 2020 року ТОВ "ЛЬВІВБРОК" зареєстровано дві митні декларації, а саме: від 05.11.2020 UA209140/2020/104783 на суму 130169, 39 грн.; від 20.11.2020 UA209140/2020/110609 на суму 150374,95 грн.

Головним управлінням ДПС у Харківській області проведено камеральна перевірку даних, задекларованих ТОВ "ЛЬВІВБРОК" у податковій звітності з податку на додану вартість за листопад 2020 року, результати якої оформлені актом від 20.01.2021 № 449/20-40-18-17-10/38325598, у висновках якого зафіксовано порушення ТОВ «ЛЬВІВБРОК» вимог п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено рядок 11.1 (ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) на суму 128 026,00 гривень ПДВ, що призвело до завищення рядка 21 (сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду) на суму 128 026, 00 гривень ПДВ.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДПС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.02.2021 № 0014671817 про зменшення розміру від`ємного значення ПДВ в сумі 128 026, 00 гривень.

Позивач скористався правом на адміністративне оскарження прийнятого контролюючим органом рішення, проте рішенням ДПС України від 27.04.2021 скарга позивача залишена без задоволення, а податкове повідомлення-рішення - без змін.

Не погодившись з рішенням податкового органу, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та зазначає наступне.

Відповідно до пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України (пп. «в» п. 185.1 ст. 185 Податкового кодексу України).

Згідно із п. 187.8. ст. 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов`язань з ПДВ у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Відповідно до п. 187.11. ст. 187 Податкового кодексу України, попередня (авансова) оплата вартості товарів, що вивозяться за межі митної території України чи ввозяться на митну територію України, не змінює значення сум податку, які відносяться до податкового кредиту або податкових зобов`язань платника податку, такого експортера або імпортера.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з п. 187.8 ст. 187 цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.6. ст.198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із п. 201.12.ст. 201 Податкового кодексу України, у разі ввезення товарів на митну територію України документом, що посвідчує право на віднесення сум податку до податкового кредиту, вважається митна декларація, оформлена відповідно до вимог законодавства, яка підтверджує сплату податку.

Відповідно до п. 206.1. ст. 206 Податкового кодексу України, під час ввезення товарів на митну територію України суми податку підлягають сплаті до державного бюджету платниками податку до/або на день подання митної декларації безпосередньо на єдиний казначейський рахунок, крім операцій, за якими надається звільнення (умовне звільнення) від оподаткування.

Суд апеляційної інстанції наголошує, що обов`язок щодо сплати ПДВ при імпорті товарів, до дня або в день подання митної декларації, зберігає свою дію, зокрема, у разі імпорту товару з оформленням тимчасової митної декларації.

Згідно з ч. ч. 1, 10 ст. 260 Митного кодексу України, тимчасова митна декларація оформляється, якщо імпортер не має точної інформації про товари, що ввозяться, необхідної для заповнення звичайної митної декларації. Оформлення тимчасової митної декларації не звільняє імпортера від сплати або забезпечення сплати митних платежів, передбачених при випуску товарів у вільний оборот у заявленому митному режимі.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Митного кодексу України, у разі подання відповідно до статті 260 Митного кодексу тимчасової митної декларації декларант або уповноважена ним особа повинні протягом строків, визначених відповідно до Митного кодексу, подати органу доходів і зборів додаткову декларацію, яка містить точні відомості про товари, задекларовані за тимчасовою митною декларацією, що подавалися б у разі декларування цих товарів за митною декларацією, заповненою у звичайному порядку.

Статтями 258-259 Митного кодексу України визначено, що митними деклараціями є, зокрема, митна декларація, заповнена у звичайному режимі; тимчасова митна декларація, кожна з яких, у випадку її подання, має бути оформлена відповідно до вимог законодавства.

У п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України не вказано, яка з перелічених митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, є виключною підставою для формування податкового кредиту.

Тобто, сплата до бюджету податку на додану вартість за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума податку на додану вартість, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової митної декларації, підлягає включенню до податкового кредиту).

Згідно з п. 20 ст. 4 Митного кодексу України, митна декларація - заява встановленої форми, в якій особою зазначено митну процедуру, що підлягає застосуванню до товарів, та передбачені законодавством відомості про товари, умови і способи їх переміщення через митний кордон України та щодо нарахування митних платежів, необхідних для застосування цієї процедури.

Враховуючи положення статті 4 Митного кодексу України, поняття «митна декларація» є загальним терміном, який включає в себе всі різновиди митних декларацій, зокрема, і тимчасову митну декларацію (митне законодавство не наводить окремого визначення тимчасової митної декларації).

Слід зазначити, що тимчасова митна декларація складається на бланку єдиного адміністративного документа (пункт 14 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року №450), проте залежно від причини та умов її оформлення розрізняється за типом.

Суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що оформлення тимчасової митної декларації про податки і збори за заявленою в ній імпортною операцією сплачуються в загальному порядку і в повному обсязі. Відстрочення сплати податків і зборів до оформлення додаткової декларації не передбачене.

Тож по суті тимчасова митна декларація це повноцінна митна декларація, яка вже після завершення її оформлення надає право на випуск товару у вільний обіг. Тобто підприємство має право на власний розсуд використати чи реалізувати ввезений товар.

Враховуючи вказане вище, платники податку на додану вартість мають право на включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, які були сплачені ними при ввезенні товарів на митну територію України, за умов якщо платником сплачено повну суму податку на додану вартість щодо ввезених на митну територію України товарів, оформлено митну декларацію у відповідності до вимог чинного законодавства України, яка підтверджує сплату податку на додану вартість.

При цьому, регламентоване митним законодавством поняття митної декларації охоплює, зокрема, й тимчасову митну декларацію, а у свою чергу наведені норми податкового законодавства не містять імперативних приписів саме щодо неможливості включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених на підставі тимчасової митної декларації.

Таким чином, сплата до бюджету податку на додану вартість за тимчасовою митною декларацією надає імпортеру право на отримання податкового кредиту (сума податку на додану вартість, сплачена при митному оформленні на підставі тимчасової митної декларації, підлягає включенню до податкового кредиту).

Судовим розглядом встановлено, що позивачем сплачено суми податку на додану вартість перед початком процедури митного оформлення за митними деклараціями оформленими за ст. 55 Митного кодексу України № UA209140/2020/104783 від 05.11.2020 та UA209140/2020/110609 від 20.11.2020. Митні декларації зареєстровано у встановленому законодавством порядку, на них проставлено електронну печатку Митного органу та підпис інспектора, за якою включено до суми податкового кредиту в рядок 11,1 (Ввезені на митну територію України товари, необоротні активи з основною ставкою) колонка Б - 128 026 грн до Декларації з податку на додану вартість за листопад 2020 року зареєстровано у встановленому законом порядку.

Тобто, позивачем сплачено усі суми податку на додану вартість за листопад 2020 рік за тимчасовими митними деклараціями до декларування відповідного податкового кредиту.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем в акті перевірки не ставиться під сумнів факт сплати позивачем податку на додану вартість до або під час подання тимчасових митних декларацій. Також, тимчасові митні декларації, оформлялись позивачем протягом перевіряємого періоду у відповідності до вимог чинного митного законодавства України, що також не заперечувалось контролюючим органом.

Згідно з ч. 1 ст.74 Митного кодексу України імпорт (випуск для вільного обігу) це митний режим, відповідно до якого іноземні товари після сплати всіх митних платежів, встановлених законами України на імпорт цих товарів, та виконання усіх необхідних митних формальностей випускаються для вільного обігу на митній території України.

Таким чином, оскільки митною декларацією підтверджено сплату податку на додану вартість, то після її оформлення, платник податків має право на віднесення такої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Отже, виходячи з положень п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, якими не вказано яка з перелічених митних декларацій, оформлених відповідно до вимог законодавства, є виключною підставою для формування податкового кредиту. Тому виходячи з її функціонального призначення, яка цілком підтверджує сплату податку на додану вартість, після її оформлення, платник податків має право на віднесення такої суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Окрім того, з 01.01.2015 набрав чинності Закон України від 28.12.2014 №71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким запроваджено нові правила функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Основні принципи функціонування системи електронного адміністрування податку на додану вартість визначено статтею 200-1 розділу V Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 200-1.1 ст. 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п. 200-1.2 ст. 200-1 Податкового кодексу України, платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Відповідно до п. 200-1.5 ст. 200-1 Податкового кодексу України, кошти з електронного рахунка платника податку на додану вартість перераховуються Казначейством в автоматичному режимі виключно до: державного бюджету; на рахунок, відкритий у банку та/або органі Казначейства сільськогосподарськими підприємствами - суб`єктами спеціального режиму оподаткування, визначений статтею 209 Податкового кодексу України, для акумулювання сум податку, що нараховуються на вартість поставлених ними сільськогосподарських товарів (послуг), у порядку, передбаченому статтею 209 Податкового кодексу України; на поточний рахунок платника податку за його заявою у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань.

Згідно з п. 200-1.6 ст. 201-1 Податкового кодексу України, за підсумками звітного податкового періоду, відповідно до задекларованих в податковій декларації результатів, платником проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтями 200 та 209 цього Кодексу.

Як вже вище зазначалось, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу, та погашення податкового боргу з податку на додану вартість (пункт 200-1.7 статті 201-1 Податкового кодексу України).

З урахуванням положень ст. 200-1 Податкового кодексу України, на електронному рахунку платника податку на додану вартість обліковуються, у тому числі суми податку, сплачені при ввезенні товарів на митну територію України.

Отже, врахування податку на додану вартість, сплаченого за тимчасовими митними деклараціями в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, здійснюється у автоматичному режимі протягом операційного дня, у якому було зареєстровано відповідну тимчасову митну декларацію, а коригування такої суми (збільшення або зменшення) здійснюється після реєстрації відповідної додаткової митної декларації.

Судовим розглядом підтверджено, що позивачем за перевіряємий період сплачено суму податку на додану вартість щодо ввезених на митну територію України товарів на підставі належним чином оформлених тимчасових митних декларацій, які підтверджують сплату податку на додану вартість, у зв`язку з чим відповідний показник був автоматично збільшений у Єдиному реєстрі податкових накладних системи електронного адміністрування податку на додану вартість на суму відповідно сплаченого податку.

Вищевказані митні декларації, які подавались позивачем прийняті та зареєстровані без зауважень контролюючого органу.

Відповідно до пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, одним з принципів податкового законодавства є презумпція правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу.

У разі коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків (п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні від 11 квітня 2013 року по справі «Вєренцов проти України», в якому Суд зазначив, що будь-які обмеження, що накладаються, мають базуватися на положеннях основного законодавства. Саме законодавство має бути сформульованим з достатньою чіткістю, щоб надати особі можливість визначити, чи буде її поведінка суперечити закону, та якими можуть бути вірогідні наслідки порушень.

Передбачення у національному законодавстві чітких визначень є істотною умовою для того, щоб закон залишався нескладним для розуміння та застосування, а також для запобігання спробам регулювати діяльність, яка не підлягає регулюванню.

Враховуючи вищевикладене, оскільки податковий кредит сформований позивачем на підставі зареєстрованих митних декларацій, при цьому положення п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України не обмежує позивача у такому праві, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15.02.2021 №0014671817.

Відповідно до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Судовий збір підлягає розподілу відповідно до ст. 139 АС України.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2021 по справі №520/14912/21 скасувати.

Прийняти постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області №0014671817 від 15.02.2021.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛЬВІВБРОК" сплачену суму судового збору у розмірі 5675 (п`ять тисяч шістсот сімдесят п`ять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя С.С. РєзніковаСудді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 29.01.2024 року