Ухвала

від 17.01.2024 по справі 758/12955/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 січня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1

суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3

секретаря судового засідання - ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого суді Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року,-

В с т а н о в и л а:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 майно, а саме на:

- акт здачі приймання робіт № 3 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання робіт № 2 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання-приймання № 5 від 31.08.2023.;

- акт здачі-приймання № 4 від 31.08.2023.;

- акт звірки на 1 арк.;

- ноутбук «HP NSN-112C» сірого кольору та зарядний пристрій до нього.;

- акт здачі приймання робіт № 1 від 30.06.2023 на 3 арк.;

- договора про надання послуг №01-1106/23 від 11.06.2023 та №02-1106/23 від 11.06.2023.;

- мобільний телефон iphone 11 червоного кольору, модель MHPК3FS/A, s/n НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 .;

- ноутбук «Lenovo G470», s/n СB12058501, чорного кольору та зарядний пристрій до нього, із забороною відчуження, розпорядження, користування цим майном.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання.

Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.

Вважає, що зазначене клопотання не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки у додатках до нього відсутні відомості про власника майна.

Крім того, оскаржувана ухвала постановлена слідчим суддею з порушенням вимог ст. 172 КПК України, так як дане клопотання надійшло на адресу суду 30.10.2023.

Жодній особі у даному кримінальному провадженні не повідомлено про підозру.

Окрім цього, в ухвалі слідчого судді про проведення обшуку, дозволу на вилучення ноутбуків надано не було, а вилучений мобільний телефон належить дружині ОСОБА_6 , яка не має жодного стосунку до кримінального провадження.

Щодо пропущення строку на апеляційне оскарження, то, як зазначає апелянт, в день прийняття ухвали ні повний текст, ні резолютивна частина представнику не надавались, текст оскаржуваної ухвали був надісланий на електронну пошту лише 28.11.2023, після чого і подана апеляційна скарга.

Заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, а його апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

В судове засідання прокурор та адвокат не з`явились, про день, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про причини своєї неявки суду не повідомили.

З матеріалів провадження вбачається, що СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023102070000086 від 20.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 364 КК України.

Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснюється Подільською окружною прокуратурою м. Києва.

27.10.2023 прокурор Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Подільського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна, вилученого в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме на:

- акт здачі приймання робіт № 3 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання робіт № 2 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання-приймання № 5 від 31.08.2023.;

- акт здачі-приймання № 4 від 31.08.2023.;

- акт звірки на 1 арк.;

- ноутбук «HP NSN-112C» сірого кольору та зарядний пристрій до нього.;

- акт здачі приймання робіт № 1 від 30.06.2023 на 3 арк.;

- договора про надання послуг №01-1106/23 від 11.06.2023 та №02-1106/23 від 11.06.2023.;

- мобільний телефон iphone 11 червоного кольору, модель MHPК3FS/A, s/n НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 .;

- ноутбук «Lenovo G470», s/n СB12058501, чорного кольору та зарядний пристрій до нього.

Ухвалою слідчого суддіПодільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року клопотання задоволено.

Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У рішенні по справі «Жушман проти України» № 13223/05 від 28.05.2009 р. зазначається - «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності».

Згідно положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 року у справі "Смирнов проти Росії" було висловлено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.

Також, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Колегія суддів зазначає, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Частиною 3 ст. 170 КПК України встановлено, що у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнано речовим доказом в рамках вказаного кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

При цьому, з огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

З урахуванням цього слідчий суддя встановив належні правові підстави, передбачені ч.ч. 1, 2, 3 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання сторони обвинувачення та накладення арешту на вищевказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.

На переконання колегії суддів, вимоги клопотання, на цій стадії досудового розслідування, виправдовують втручання у права і інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, що чітко узгоджується з нормами ст. 170 КПК України.

З урахуванням вказаних обставин та з метою уникнення негативних наслідків, які можуть перешкодити проведенню всебічного та повного досудового розслідування, з метою запобігання можливості приховування, відчуження, використання вказаного майна в цьому кримінальному провадженні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав щодо арешту цього майна, враховуючи можливість використання його як доказу у цьому кримінальному провадженні, наслідки арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.

Поряд з цим, з матеріалів судового провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді Подільського районного суду міста Києва від 11.10.2023 надано дозвіл у цьому кримінальному провадженні на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_3 ), який фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 (відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно власником є ОСОБА_8 , ІПН НОМЕР_4 ), з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення, а саме відшукання електронних інформаційних систем та їх частин, мобільних терміналів систем зв`язку, чорнових записів, записок, листування, які використовувалися у ході злочинної діяльності, тендерну документацію щодо закупівель електроенергії, договорів (контрактів) а саме: договір № 22/12-03 від 29.11.2022 та договір №22/12-04 від 08.12.2022 та інші, зі змінами та доповненнями, додатки та специфікації по них, акти приймання-передачі, довідки про вартість виконаних робіт, актів приймання виконаних робіт (надання послуг), накладних (видаткових, податкових, товарно-транспортних), сертифікати якості, паспорти продукції, платіжні доручення, банківські виписки та інші розрахункові документи, реєстри отриманих та виданих податкових накладних, рахунки-фактури, сертифікати, ліцензії, довіреності, документи, що підтверджують факт виконання робіт згідно договорів, їх передачі та взяття на облік (акти прийому-передачі, акти інвентаризації), проектно-кошторисна документація, інші речі та документи, які можуть мати значення для встановлення обставин справи.

Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна, щодо вилучення мобільного телефону та ноутбуку, то це майно є тимчасово вилученим, а тому доводи апеляційної скарги про незаконність вилучення зазначеного майна є безпідставними.

Крім цього, відповідно до відомостей постанови старшого слідчого СВ Подільського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_9 від 27.10.2023 вилучене в ході проведення обшуку майно визнано в кримінальному провадженні № 42023102070000086 від 20.04.2023 речовими доказами.

Доводи, на які посилається в апеляційній скарзі адвокат також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки вони не спростовують правильність висновків зазначених в ній, а ґрунтуються лише на суб`єктивних оціночних судженнях, тобто без врахування об`єктивних відомостей.

Зважаючи на вищевикладене, враховуючи фактичні обставини кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що слідчий суддя суду першої інстанції, накладаючи арешт на вищевказане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді слід визнати необґрунтованими.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.

Крім цього, істотних порушень норм КПК України, що можуть стати підставою для скасування ухвали слідчого судді не встановлено.

За таких обставин, оскаржувана ухвала слідчого судді, відповідно до вимог ст. 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

П о с т а н о в и л а:

Ухвалу слідчого судді Подільського районного суду м. Києва від 20 листопада 2023 року, якою задоволено клопотання прокурора Подільської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на вилучене в ході обшуку за адресою: м. Київ, вул. 49-а Садова, 61 майно, а саме на:

- акт здачі приймання робіт № 3 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання робіт № 2 від 31.07.2023 на 1 арк.;

- акт здачі приймання-приймання № 5 від 31.08.2023.;

- акт здачі-приймання № 4 від 31.08.2023.;

- акт звірки на 1 арк.;

- ноутбук «HP NSN-112C» сірого кольору та зарядний пристрій до нього.;

- акт здачі приймання робіт № 1 від 30.06.2023 на 3 арк.;

- договора про надання послуг №01-1106/23 від 11.06.2023 та №02-1106/23 від 11.06.2023.;

- мобільний телефон iphone 11 червоного кольору, модель MHPК3FS/A, s/n НОМЕР_1 , imei: НОМЕР_2 .;

- ноутбук «Lenovo G470», s/n СB12058501, чорного кольору та зарядний пристрій до нього, із забороною відчуження, розпорядження, користування цим майном, - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

---

---

---

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Справа № 11-сс/824/643/2024 Категорія ст. 170 КПК України

Унікальний № 758/12955/23

Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_10

Доповідач: ОСОБА_1