Постанова

від 29.01.2024 по справі 320/15355/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/15355/23 Суддя (судді) першої інстанції: Колеснікова І.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ДВІР» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ДВІР» звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2023 року № 252610410, що видано ГУ ДПС у м. Києві про донарахування позивачу грошових зобов`язань на суму 541 826,15 грн, з яких 433 460,92 грн - податкові зобов`язання, 108 365,23 грн - штрафні санкції.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки, на підставі яких було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і тому позивач вважає спірне рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти задоволення позову, зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте податковим органом відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені в акті перевірки та наданому суду відзиві.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволення позовних вимог повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Апелянт наголошує, що оскільки сума податкового зобов`язання з орендної плати за землю, яка зазначена позивачем в уточнюючій податковій декларації є нижчою, ніж визначена за результатами камеральної перевірки, спірне податкове повідомлення-рішення винесено правомірно.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - зміні в мотивувальній частині.

Згідно з ч.4 статті 317 КАС України, зміна судового рішення може полягати в доповнені або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач на підставі договору оренди земельної ділянки від 03 грудня 2002 року, укладеного з Київською міською радою, користується земельною ділянкою, що розташована у Голосіївському районі міста Києва, за адресою: м. Київ, проспект Голосіївський, 87-а, з кадастровим номером №8000000000:79:301:0085, на підставі чого є платником орендної плати за вказану земельну ділянку комунальної власності.

10 лютого 2022 року позивач подав податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в які визначив податкові зобов`язання на 2022 рік в сумі 520 153,10 грн (по 43 346,09 грн за кожен календарний місяць з січня по листопад 2022 року, та 43 346,11 грн - грудень 2022 року).

13 лютого 2023 року позивач подав уточнюючу податкову декларацію з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності), в якій визначив свої податкові зобов`язання за 2022 рік на рівні 86 692,18 грн (за січень та лютий 2022 року - по 43 346,09 грн за місяць), а решта місяців (з 01 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року) - зобов`язання позивачем не нараховувались.

На адресу ТОВ «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ДВІР» надійшов акт від 15 березня 2023 року №18340/Ж5/26-15-04-10-03/31626962 про результати камеральної перевірки уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та / або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СЛОВ`ЯНСЬКИЙ ДВІР» податковий номер 31626962.

Згідно відомостей вказаного акту вбачається, що податковими органами проведено 15 березня 2023 року камеральну перевірку уточнюючої податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) реєстраційний номер № 9307530657 від 13 лютого 2023 року за 2022 рік позивача та виявлено заниження з цього податку у порівнянні з раніше поданою податковою декларацією позивача від 10 лютого 2022 року на суму 433 460,92 грн.

В подальшому на підставі результатів камеральної перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 252610410 від 07 квітня 2023 року, відповідно до якого позивачу було донараховано зобов`язання в сумі 541 826,15 грн, у тому числі податкові зобов`язання - 433 460,92 грн та штраф 108 365,23 грн.

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки на території міста Києва, де розташована ділянка позивача, велися бойові дії, то вказана земельна ділянка звільняється від оподаткування земельним податком (орендною платою).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Податковий кодекс України визначає плату за землю як обов`язковий платіж у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп.14.1.147 п.14.1 ст.14 ПК України).

Згідно з пп.14.1.136 п.14.1 ст.14 ПК України орендна плата для цілей розділу XII Податкового кодексу України - обов`язковий платіж за користування земельною ділянкою державної або комунальної власності на умовах оренди.

Відповідно до ст.269 ПК України платниками плати за землю є, зокрема, платники орендної плати - землекористувачі (орендарі) земельних ділянок державної та комунальної власності на умовах оренди.

Підпунктом 270.1.2 п.270.1 ст.270 ПК України визначено, що об`єктами оподаткування платою за землю є об`єкти оподаткування орендною платою - земельні ділянки державної та комунальної власності, надані в користування на умовах оренди.

Статтею 285 ПК України визначено, що базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно з п.286.2 ст.286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму плати за землю щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають до відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, а надалі такий витяг подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Відповідно до п.287.3 ст.287 ПК України податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з положеннями ст.288 ПК України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285-287 цього розділу.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджено Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022, постановлено ввести в Україні воєнний стан з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та діє наразі.

У зв`язку з військовою агресією проти України Верховною Радою України 15.03.2022 був прийнятий Закон України №2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», яким пункт 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України був доповнений, зокрема, підпунктом 69.14 такого змісту:

«Тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, визначається Кабінетом Міністрів України».

Пунктом 4 цього Закону Кабінету Міністрів України доручено невідкладно забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.

Аналіз пп.69.14 п.69 підрозділу 10 р.ХХ «Перехідні положення» ПК України дозволяє зробити висновок про те, що не підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності):

1) за земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб та:

- розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або

- на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації;

2) за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

При цьому, буквальне тлумачення цієї норми дозволяє зробити висновок про те, що для застосування вказаної пільги тривалість ведення бойових дій на відповідній території не має правового значення, про що свідчить зазначене у дужках дієслово у минулому часі «велися».

Суд приймає до уваги те, що на момент подання позивачем уточнюючої річної декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2022 рік (10.02.2022) був відсутній визначений Кабінетом Міністрів України перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, проте вказані обставини, на переконання суду, не можуть бути перешкодою для реалізації платником податків свого права, закріпленого в Податковому кодексі України.

Держава, запроваджуючи певний механізм правового регулювання відносин, зобов`язана забезпечити його реалізацію. В протилежному випадку всі негативні наслідки відсутності належного правового регулювання покладаються саме на державу.

Відсутність в Україні визначеного Кабінетом Міністрів України переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що стала наслідком бездіяльності Уряду, не може ставитись в провину особі, оскільки невизначення порядку виконання законодавчо закріплених норм не може призводити до порушення чи обмеження прав громадян чи юридичних осіб, які наділені такими правами.

Оскільки саме держава не виконала свій обов`язок запровадити внутрішню процедуру та визначити перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями російської федерації, що сприяло б юридичній визначеності у спірних правовідносинах, суд вважає, що негативні наслідки вказаної бездіяльності мають покладатися саме на державу. У свою чергу, така бездіяльність Уряду має прямий вплив на майнові права позивача у вигляді необхідності сплати орендної плати.

У той же час суд звертає увагу на те, що факт ведення з 24 лютого 2022 року на території міста Києва та Київської області бойових дій є загальновідомим.

Відповідно до ч.3 ст.78 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Загальновідомість вказаних обставин, у свою чергу, надавала позивачу право на застосування податкової пільги, передбаченої пп.69.14 п.69 підрозділу 10 р.ХХ «Перехідні положення» ПК України, незалежно від того, визначений Кабінетом Міністрів України відповідний перелік територій чи ні.

При цьому суд зазначає, що у подальшому, 06 грудня 2022 року, Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», в пункті 1 якої встановлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони з урахуванням пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.

22.12.2022 Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України було прийнято наказ №309, яким затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією.

Згідно цього Переліку вся територія міста Києва визнається територією, на якій велися бойові дії.

Отже, вказаний Перелік також підтверджує правомірність позиції позивача про те, що на території міста Києва велися бойові дії, що, як наслідок, звільняє позивача від обов`язку по нарахуванню та сплаті до бюджету орендної плати за земельні ділянки, розташовані на такій території, та надає право на коригування податкових зобов`язань шляхом подання уточнюючої звітності.

Суд також вважає за необхідне звернути увагу, що Київська міська рада своїм рішенням від 13 вересня 2022 року №5449/5490 внесла зміни до рішення Київради від 09 грудня 2021 року №3704/3745 «Про бюджет міста Києва на 2022 рік», встановивши, що з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року застосовується ставка орендної плати за земельні ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва (у відсотках від нормативної грошової оцінки) в розмірі 0 відсотка.

Суд першої інстанції виходи з того, що вищевказаним рішенням Київська міська рада надала юридичним та фізичним особам пільгу з орендної плати за землю комунальної власності територіальної громади міста Києва на період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року.

Таким чином, оскаржуване податкове повідомлення-рішення було прийнято контролюючим органом частково безпідставно та необґрунтовано, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, що призвело до настання для позивача негативних наслідків у вигляді встановлення додаткового тягаря зі сплати орендної плати за землю за період з 01 березня 2022 року по 31 травня 2022 року. Правомірно ж ним було донараховано податкових зобов`язань позивачу лише за період з 01 червня 2022 року по 31 грудня 2022 року.

Таким чином, зазначені в акті перевірки позивача висновки податкового органу про безпідставне заниження позивачем свого грошового зобов`язання зі сплати орендної плати за землю, на підставі яких і було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, є обґрунтованими лише частково.

Разом із тим, колегія суддів дійшла висновку, що оскільки вся територія міста Києві визнається територією, на якій велися бойові дії, а приписи податкового законодавства, чинних на момент виникнення спірних правовідносин, передбачали, що не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, тому нарахування позивачу податкового зобов`язання з орендної плати за землю у 2022 році не передбачено нормою Податкового кодексу України у відповідній редакції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що з урахуванням наведених норм права, беручи до уваги наявність у позивача права на пільгу зі сплати орендної плати за період з 1 березня 2022 року по 31 грудня 2022 року за земельну ділянку, яка розташована в межах м. Києва та безпідставне ігнорування відповідачем положень пп.69.14 п.69 підрозділу 10 р.ХХ «Перехідні положення» ПК України, податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2023 року № 252610410 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

У зв`язку з викладеним, колегія суддів доходить висновку про необхідність частково задовольнити апеляційну скаргу.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві - задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року - змінити в мотивувальній частині.

В іншій частині рішення Київського окружного адміністративного суду від 06 вересня 2023 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 29.01.2024.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна