Постанова

від 29.01.2024 по справі 320/5985/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/5985/23 Суддя (судді) першої інстанції: Брагіна О.Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 січня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Безименної Н.В.

суддів Бєлової Л.В. та Кучми А.Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС у м.Києві до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАЙМАКС" про стягнення податкового боргу,

В С Т А Н О В И Л А

Позивач звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до ТОВ "ДАЙМАКС", в якому просив стягнути з розрахункових рахунків відповідача податковий борг у розмірі 15743,70 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року позовну заяву повернуто позивачу.

Не погодившись із вказаною ухвалою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вимоги апеляційної скарги обґрунтовані тим, що представник ГУ ДПС у м.Києві, який підписала позовну заяву - Литовченко В.Р. наділений повноваженнями вчиняти дії від імені юридичної особи, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, яка була подана до суду першої інстанції разом із позовом, тобто позов подано та підписано в порядку самопредставництва і у суду першої інстанції були відсутні підстави для його повернення.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не подавав. Будь-які його письмові пояснення в матеріалах справи відсутні.

Згідно з ч.2 ст.312 КАС України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 5 - 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Беручи до уваги, що позивачем в апеляційному порядку оскаржується ухвала про повернення позовної заяви, яка зазначена в п.3 ч.1 ст.294 КАС України, введення в Україні воєнного стану, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.ст.311-312 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить наступних висновків.

Згідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Суд першої інстанції, постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви дійшов висновку, що позовна заява подана від імені ГУ ДПС у м.Києві та підписана представником заявника - Литовченком В.Р., на підтвердження повноважень якого надано тільки копію витягу з ЄДРПОУ, що не відповідає жодним визначеним законом критеріям для підтвердження права керівника чи представника юридичної особи на участь у розгляді справи, в тому числі і шляхом підписання заяви. При цьому, у Єдиному реєстрі адвокатів України також відсутні відомості про те, що Литовченко В.Р. має статус адвоката і такого документа до позовної заяви не додано. Таким чином, позовна заява підписана особою, яка не має права її підписувати, що є підставою для її повернення, визначеною п.3 ч.4 ст.169 КАС України.

Відповідно до п.3 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позов подано особою, яка не має адміністративної процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано адміністративний позов до ТОВ "ДАЙМАКС" про стягнення коштів з рахунків платника.

До суду з позовом звернулося ГУ ДПС у м. Києві без статусу юридичної особи, відносно якого вказаного ідентифікаційний код: 44116011 (код відокремленого підрозділу).

Позовну заяву від імені ГУ ДПС у м.Києві (як відокремлений підрозділ ДПС) підписав Литовченко В.Р., який, на думку суду першої інстанції, не має повноважень подавати та підписувати позови від імені Головного управління ДПС у м. Києві.

В підтвердження повноважень надано витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо Державної податкової служби України, яка має ідентифікаційний код в реєстрі: 43005393.

Зі змісту наданого витягу вбачається, що Литовченко В.Р. має повноваження вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг) - представник.

В силу ч.1, 4 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Положенням ч. 5 ст. 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Вимоги щодо оформлення адміністративного позову, який подається до суду першої інстанції, визначені ст.160 КАС України, а положеннями ст.161 КАС України визначено документи, що додаються до позовної заяви.

Частиною 2 ст.160 КАС України встановлено, що позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.55 КАС України юридична особа незалежно від порядку її створення, суб`єкт владних повноважень, який не є юридичною особою, беруть участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її (його) імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи, суб`єкта владних повноважень), або через представника.

Тобто, процесуальний закон встановлює можливість участі у справі суб`єктів владних повноважень та юридичних осіб як у порядку самопредставництва, так і через представника.

При цьому, до суб`єктів владних повноважень процесуальний закон відносить, зокрема, орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу (п.7 ч.1 ст.4 КАС України).

Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання територіальних органів Державної податкової служби» від 30 вересня 2020 року №893 постановлено ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно додатку. На базі ліквідованого Головного управління ДПС у м.Києві утворено територіальний орган на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України - Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011), яке створено 30 вересня 2020 року, про що міститься відповідний запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за №1000741030008085321.

Відповідно до п. 7 Положення про Державну податкову службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06 березня 2019 року № 227, Державна податкова служба здійснює повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку її територіальні органи. Державна податкова служба та її територіальні органи є контролюючими органами (податковими органами, органами стягнення).

Згідно з п.1 Положення про Головне управління ДПС у м. Києві, затвердженого наказом Державної податкової служби України від 12 листопада 2020 року №643, Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, ГУ ДПС у м. Києві забезпечує реалізацію повноважень ДПС України на території м. Києва та Головне управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 44116011) є правонаступником майна, прав та обов`язків Головного управління ДПС у м. Києві (код ЄДРПОУ 43141267).

З вищевказаного вбачається, що Головне управління ДПС у м. Києві є територіальним органом, утвореним без статусу юридичної особи на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України та забезпечує реалізацію повноважень на території м.Києва.

З матеріалів справи вбачається, що до позовної заяви позивачем додано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань щодо Державної податкової служби України за кодом ЄДРПОУ 43005393, в якому у розділі «Відомості про осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо: прізвище, ім`я, по батькові, дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи» містяться відомості Литовченка В.Р., а саме: «Литовченко Владислав Русланович (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво ДПС, Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС) з правом посвідчення копій документів щодо повноважень, без права відмови, відкликання, визнання позову, відмови, відкликання апеляційних, касаційних скарг))».

За встановлених обставин, враховуючи, що позовна заява подана від імені Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, з урахування того, що Державною податковою службою України, згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань, надано право Литовченку В.Р. брати участь у судовому процесі в порядку самопредставництва Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що позовну заяву підписано особою, право якої на вчинення таких дій не підтверджено у встановленому законом порядку.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці наголошує на тому, що право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для Суду природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.

Зі змісту ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо випливає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд. У рішенні по справі "Голдер проти Великої Британії" від 21.02.1975 року Європейський суд з прав людини дійшов до висновку, що сама конструкція ст. 6 Конвенції була би безглуздою та неефективною, якби вона не захищала право на те, що справа взагалі буде розглядатися. У рішенні по цій справі Суд закріпив правило, що ч. 1 ст. 6 Конвенції містить у собі й невід`ємне право особи на доступ до суду.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Отже, як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Право на захист у суді своїх прав і свобод є конституційною гарантією, яка забезпечується реальною можливістю усякій заінтересованій особі звернутися до суду у встановленому законом порядку про захист прав, свобод та інтересів та можливістю обирати спосіб захисту, використовуючи при цьому всі дозволені законодавством інструменти та засоби.

З огляду на викладені обставини, за наслідком розгляду апеляційної скарги, враховуючи наведені норми права, колегія суддів доходить висновку щодо відсутності визначених п.3 ч.4 ст.169 КАС України підстав для повернення позовної заяви, у зв`язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного, приймаючи до уваги, що передчасність висновків суду та порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування ухвали суду першої інстанції та направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись ст.243, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 16 березня 2023 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Текст постанови виготовлено 29 січня 2024 року.

Головуючий суддя Н.В.Безименна

Судді Л.В.Бєлова

А.Ю.Кучма