Ухвала

від 29.01.2024 по справі 757/39229/23-ц

ІРПІНСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 757/39229/23-ц

Провадження №2/367/2336/2024

УХВАЛА

Іменем України

29січня 2024року суддя Ірпінського міського суду Київської області Горбачова Ю.В., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Верховна Рада України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо подання Голові Верховної Ради України заяви та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)» (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023) та зобов`язання відшкодувати збитки у вигляді доходів реально не одержаних за звичайних обставин, завданих неправомірними діями у результаті порушення права військовослужбовця на період дії воєнного стану на щомісячну виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених завдань чи районів проходження служби, -

ВСТАНОВИВ:

До Ірпінського міського суду Київської області з Печерського районного суду міста Києва за підсудністю надійшла цивільна справа № 757/39229/23-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Верховна Рада України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо подання Голові Верховної Ради України заяви та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Постанови ВРУ «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)» (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023) та зобов`язання відшкодувати збитки у вигляді доходів реально не одержаних за звичайних обставин, завданих неправомірними діями у результаті порушення права військовослужбовця на період дії воєнного стану на щомісячну виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених завдань чи районів проходження служби, на підставі ухвали від 11.09.2023 року.

Ознайомившись з позовною заявою та доданими до неї документами суд приходить до висновку про відмову у відкритті провадження у вказаній цивільній справі з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково повинен бути суд, встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Згідно ст.1ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_1 , як громадянин України, у зв`язку з запровадженням заходів щодо забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, для виконання конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, відвернення відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, зранку, 24 лютого 2022 року, прибувши до Черкаського об`єднаного міського територіального центу комплектування та соціальної підтримки, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, був призваний на військову службу.

Із 24 лютого 2022 року як військовослужбовець Збройних Сил України позивач проходить (відбуває) військову службу, виконує (несе) обов`язки військової служби та військові обов`язки в воєнний стан.

З 1 лютого 2023 року на період дії воєнного стану виплата військовослужбовцям додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» напряму залежить від районів перебування військовослужбовців, складності і специфіки бойових чи спеціальних завдань, які вони виконують.

10.04.2023 року Верховна Рада України прийняла рішення про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022).

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстраційний № 8312), із внесеними поправками, передбачає: у Законі України «Про правовий режим воєнного стану» (Відомості Верховної Ради (ВВР), 2015, № 28, ст.250 із наступними змінами): 1) статтю 16 Закону України доповнити частиною другою такого змісту: «2. На період дії воєнного стану військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, поліцейським щомісячно виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених на таких осіб завдань чи районів проходження служби. Для таких осіб, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Положення цього пункту не поширюється на курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів та курсантів і слухачів закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання.».

11.04.2023 у порядку законодавчої ініціативи народним депутатом України ОСОБА_2 до Верховної Ради України внесено проект Постанови «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312 від 27.12.2022).

25.04.2023 до Верховної Ради України надійшов висновок Комітету з питань Регламенту, депутатської етики та організації роботи Верховної Ради України (вх. 04-28/3-2023/86939 від 25.04.2023) на проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312 від 27.12.2022), внесений народним депутатом України ОСОБА_2 (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023).

Поданим проектом Постанови Верховної Ради України (реєстр. № 8312-П) пропонується скасувати рішення Верховної Ради України від 10 квітня 2023 року про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов?язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312 від 27.12.2022), оскільки, як зазначено в пояснювальній записці до проекту: «... ухвалення цього рішення відбулося із порушенням вимог Регламенту Верховної Ради України, зокрема, ч. 1 ст. 117, яка передбачає, що законопроект, підготовлений до другого читання, висновок головного комітету та інші супровідні документи до нього надаються народним депутатам не пізніш як за десять днів до дня розгляду цього законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України. Втім, вказані документи були надані народним депутатам України лише 07.04.2023 р., тобто, за 3 (три) дні до дня розгляду законопроекту на пленарному засіданні Верховної Ради України. Вказане позбавило можливості народних депутатів України належно вивчити та підготуватися до розгляду законопроекту, що могло мати наслідком неврахування низки правок до цього законопроекту...».

Після завершення розгляду пропозицій до законопроекту головуючий на пленарному засіданні Верховної Ради України Голова Верховної Ради України ОСОБА_3 поставив на голосування пропозицію про прийняття в другому читанні та в цілому з необхідними техніко-юридичними поправками проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану» (реєстр. № 8312). Зазначений Закон України було прийнято Верховною Радою України в другому читанні та в цілому («за» - 277 народних депутатів України).

Позивач вважає, що народний депутат України ОСОБА_2 не мав права подавати Голові Верховної Ради України відповідну заяву та вносити на розгляд Верховної Ради України проект Постанови Верховної Ради України «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)» (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023).

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (абз. 2 ч. 2 ст. 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Так, позивач в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова, звертається до суду з позовом про визнання неправомірними дій народного депутата, внаслідок яких позивачу не виплачується додатково винагорода у розмірі 30000 грн. кожного місяця.

Відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Отже, військова служба є різновидом служби публічної. Тому спори з приводу проходження військової служби, зокрема з приводу грошового забезпечення військовослужбовців, належать до юрисдикції адміністративних судів.

Відповідно до п.. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - це, зокрема, спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до ч. 5 ст. 21 КАС України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб`єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб`єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.

Отже, вимоги про відшкодування шкоди можна розглядати за правилами адміністративного судочинства тоді, коли ці вимоги стосуються шкоди, завданої, зокрема, протиправними діяннями суб`єкта владних повноважень, і заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір (наприклад, із вимогою визнати протиправним діяння цього суб`єкта та зобов`язати його вчинити певну дію).

Така правова позиція викладена у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 8 червня 2022 року у справі № 362/643/21 та також у Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 грудня 2020 року у справі № 569/17179/18.

Досліджуючи зміст позовної заяви та позовних вимог, суд встановив, що предметом спору є грошове забезпечення військовослужбовців.

З позовної заяви вбачається, що позивач звернувся з позовом до суду, оскільки вважає, що діями депутата ОСОБА_2 було порушено право позивача на отримання щомісячного додаткового виду грошового забезпечення відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

За таких обставин, оскільки спір у справі № 757/39229/23-ц стосується проходження публічної (військової) служби, у зв`язку з якою держава передбачила відповідний соціальний і правовий захист військовослужбовців, а саме гарантувала військовослужбовцям право на грошове забезпечення, правовідносини сторін цього спору є адміністративно-правовими.

Визначаючи, чи пов`язуються позовні вимоги з виникненням у позивача певних цивільних прав та обов`язків, суд застосовує положення статті 1 ЦК України. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.

Відповідно у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.

Усі інші спори, що виникають у публічно-правових відносинах за участю осіб, підлягають вирішенню у порядку цивільного судочинства виключно у тих випадках, коли безпосередньою нормою процесуального права визначено, що вирішення такого спору належить здійснювати саме в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи характер спірних правовідносин, підстави та предмет даного спору, суд дійшов висновку про відмову у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Верховна Рада України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо подання Голові Верховної Ради України заяви та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Постанови ВРУ «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)» (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023) та зобов`язання відшкодувати збитки у вигляді доходів реально не одержаних за звичайних обставин, завданих неправомірними діями у результаті порушення права військовослужбовця на період дії воєнного стану на щомісячну виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених завдань чи районів проходження служби, з тих підстав, що вона не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

Одночасно суд роз`яснює, що в даному випадку заявнику необхідно звернутись з заявою до адміністративного суду в порядку, передбаченому положеннями Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 186, 260, 261, 352, 353 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Верховна Рада України, Інститут держави і права імені В.М. Корецького Національної академії наук України, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, Черкаський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, про визнання неправомірними дій щодо подання Голові Верховної Ради України заяви та внесення на розгляд Верховної Ради України проекту Постанови ВРУ «Про скасування рішення Верховної Ради України від 10.04.2023 про прийняття в другому читанні та в цілому проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення правового регулювання питань, пов`язаних із здійсненням заходів правового режиму воєнного стану (реєстр. № 8312 від 27.12.2022)» (реєстр. № 8312-П від 11.04.2023) та зобов`язання відшкодувати збитки у вигляді доходів реально не одержаних за звичайних обставин, завданих неправомірними діями у результаті порушення права військовослужбовця на період дії воєнного стану на щомісячну виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень не залежно від покладених завдань чи районів проходження служби - відмовити.

Роз`яснити заявнику його право звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом.

Копію ухвали разом направити позивачу.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України - https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reestr.court.gov.ua.

Суддя: Ю.В. Горбачова